Рішення від 26 січня 2026 р. у справі №761/31226/24 — Шевченківський районний суд міста Києва

Суд: Шевченківський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:

Дата: 26 січня 2026 р.

Справа: №761/31226/24

Суддя: Матвєєва Ю. О.

Справа № 761/31226/24

Провадження № 2/761/1167/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Матвєєвої Ю.О.,

при секретарі Каніковського Б.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» про визнання майнових прав, -

ВСТАНОВИВ:

Представник адвокат Косенко Н.Ю. звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи заявлені вимоги наступним.

01.06.2015 між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 71/2/ШК, за яким Продавець продає, а Покупець купує майнові права на об`єкт нерухомості - п`ятикімнатну квартира АДРЕСА_1 на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:91:050:0046. Запланований термін будівництва та введення об`єкта в експлуатацію 2 квартал 2016 року. За умовами договору вартість майнових прав на об`єкт нерухомості складає 1 143 895,00 грн.

На виконання умов договору позивач сплатив на рахунок Товариства 100% вартості майнових прав об`єкта нерухомості за будівельною адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:91:050:0046, загальною площею 120,41 кв. м. в сумі 1 143 895,00 грн., що підтверджується довідкою про 100% оплати від 03.06.2015р.

01.06.2015 між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 72/2/ШК, за яким Продавець продає, а Покупець купує майнові права на об`єкт нерухомості - двокімнатну квартира АДРЕСА_3 на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:91:050:0046. Запланований термін будівництва та введення об`єкта в експлуатацію 2 квартал 2016 року. За умовами договору вартість майнових прав на об`єкт нерухомості складає 558 030,00 грн.

На виконання умов договору позивач сплатила на рахунок Товариства 100% вартості майнових прав об`єкта нерухомості за будівельною адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:91:050:0046, загальною площею 58,74,41 кв. м. в сумі 558 030,00 грн., що підтверджується довідкою про 100% оплати від 03.06.2015р.

Отже, позивачем виконано умови договору. Разом з тим відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання, не завершив будівництво та не ввів будинок і експлуатацію. За таких обставин, представник позивача просить суд визнати за ОСОБА_1 майнові права на об`єкт незавершеного будівництва, а саме п`ятикімнатну квартира АДРЕСА_1 на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:91:050:0046 та- двокімнатну квартира АДРЕСА_3 на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:91:050:0046

До суду надійшла зазначена цивільна справа та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2024 року була передана до провадження судді Макаренко І.О.

Ухвалою суду від 19.12.2024 року відкрито провадження у вказаній справі, відповідно до положень ст. ст. 19, 274 ЦПК України вирішено питання про її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Згідно розпорядження заступника керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва Моргун О.В. щодо повторного автоматизованого розподілу справи №01-08-2245 від 22.08.2025 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2025 року в провадження судді Матвєєвої Ю.О. надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ВКФ Фарби Україна» про визнання права на об`єкт інвестування.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 26 серпня 2025р. відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

19.11.2025 року на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому сторона відповідача проти позову заперечила, зазначивши, що твердження сторони позивача стосовно того, що відповідач не виконав свої зобов`язання щодо забезпечення будівництва та введення в експлуатацію об?єкту капітального будівництва у термін - 2 квартал 2016 р. є безпідставним, надуманим та таким, що суперечить умовам, укладеного між сторонами договору. При укладенні договору сторони погодили лише запланований термін будівництва, що не може тлумачитись у розумінні ч. 1 ст. 530 ЦК України, як кінцевий та остаточний термін, за спливом якого зобов?язання відповідача може вважатись порушеним або не виконаним. Фактично, порушення зобов?язання щодо завершення будівництва та введення в експлуатацію об?єкту капітального будівництва не відбулось, оскільки сторонами не обумовлено кінцевий строк виконання зобов?язань, а тому, відповідно відсутнє порушення умов договору з боку відповідача. На думку сторони відповідача до правовідносин, які склалися між сторонам не підлягають застосуванню положення Закону України «Про інвестиційну діяльність».

19.11.2025 року представником відповідача було подано до суду заяву про застосування строків позовної давності, відповідно до вимог якої остання вказувала, що позивач стверджує, що відповідач допустив порушення виконання зобов`язання з 01.04.2016 року, проте звернувся до суду з даним позовом лише у серпні 2024 року. Отже, Позивачем пропущено загальний строк позовної давності, який становить 3 роки, а питання про визнання причин його пропуску поважними позивачем не порушується. Позивачем не надано жодного доказу, що підтверджував би обставину, яка в розумінні закону є підставою для переривання строку позовної давності, а також, обґрунтування підстав пропуску строку позовної давності. Відтак, подана позивачем позовна заява, крім того, що є необгрунтованою та не підлягає задоволенню й з причин, описаних у відзиві на позовну заяву, є й такою, що подана з пропуском строку позовної давності, що є окремою та самостійною підставою для відмови у задоволенні такої позовної заяви.

19.11.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про витребування у позивача оригінали письмових доказів, а саме: оригінал Договору № 72/2/ШК купівлі продажу майнових прав від 01 червня 2015 року; оригінал Довідки про 100% фінансування згідно Договору № 72/2/ШК купівлі- продажу майнових прав від «01» червня 2015 р., що датована 03 червня 2015 року; оригінали документів, що підтверджують здійснення оплати за Договором №72/2/ШК купівлі продажу майнових прав від 01 червня 2015 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01 грудня 2025р. Клопотання представника відповідача задоволено, яким у позивача

Витребувано оригінали письмових доказів, а саме:

- оригінал Договору № 72/2/ШК купівлі продажу майнових прав від 01 червня 2015 року;

-оригінал Довідки про 100% фінансування згідно Договору № 72/2/ШК купівлі- продажу майнових прав від «01» червня 2015 р., що датована 03 червня 2015 року;

-оригінали документів, що підтверджують здійснення оплати за Договором №72/2/ШК купівлі продажу майнових прав від 01 червня 2015 року.

В судовому засіданні 15.01.2026р. представником позивача до суду надано оригінали документів для огляду, з якими був ознайомлений представник відповідача адвокат Мороз С.С.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01.12.2025 закрито підготовче засідання в справі.

Представники сторін в судове засідання не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином.

Представник позивача адвокат Косенко Н.Ю. просила розглянути справу за її відсутності та відсутності позивача.

Представник відповідач адвокат Мороз С.С. надіслала заяву про розгляд справи без її участі.

Дослідивши наявні в справі докази, та надавши їм належну правову оцінку, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що 01.06.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю №ВКФ Фарби України» та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу майнових прав №71/2/ШК та №72/2/ШК

Сторони домовились, що об`єктом нерухомості, майнові права на який передаються за даними Договорами, є об`єкти нерухомості, розташовані в об`єкті капітального будівництва за будівельною адресою: будівельна адреса АДРЕСА_2 на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:91:050:0046, з наступними характеристиками: п`ятикімнатна квартира АДРЕСА_4 , загальною площею 58,74 кв.м., секція 2.

Майнові права за договором - це всі права на об`єкт нерухомості, які належать ТОВ «ВКФ Фарби України». Майнові права відчужуються покупцю, який у зв`язку із цим набуває у майбутньому право власності на об`єкт нерухомості (п. 1.3. Договору).

Запланований термін будівництва 2 квартал 2016 року, як вбачається з п. 2.4. Договору.

Майнові права на Об`єкт нерухомості за цим Договором передаються Продавцем Покупцю шляхом підписання Акту прийому-передачі майнових прав на Об`єкт нерухомості. Акт підписується Сторонами не пізніше 60 робочих днів з дати настання останньої з таких подій: здійснення Покупцем оплати 100% загальної площі Об`єкта нерухомості, що визначена у пункті 2.2. цього Договору, введення Об`єкту капітального будівництва в експлуатацію та здійснення розрахунків відповідно до п.4.3. даного Договору (п.3.1.).

Після підписання Акту прийому-передачі майнових прав на Об`єкт П.3.2.Договору визначено, що право власності на Майнові права переходить від нерухомості, для підписання якого та отримання інших документів Покупець має з`явитися до Продавця протягом 3-х (трьох) днів з моменту отримання відповідного повідомлення. При наявності поважних причин Покупець має письмово попередити про них Продавця та отримати згоду Продавця на продовження терміну підписання Акту

Сторони погоджуються, що у випадку часткової оплати вартості загальної площі Об`єкта нерухомості, Покупець не набуває права власності на частину майнових прав (п.3.3.Договору).

За умовами договору № 71/2/ШК та № 71/2/ШК купівлі - продажу майнових прав від 01.06.2015 ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання сплатити вартість майнових прав об`єкту нерухомості в розмірі 1 143 895,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 190649,17 грн. та 558 030,00 грн в тому числі ПДВ 20% - 93005,00 грн. відповідно, в поряду, та визначеному статтею 4 договорів.

Як вбачається з довідок від 03.06.2015р. позивачем внесені грошові кошти, що складають 100% вартості майнових прав на об`єкт нерухомості.

Представник позивача зазначає, що ТОВ «ВКФ Фарби України» порушено умови договору, будівництво не завершено, будинок в експлуатацію не введений, а тому просить захистити права ОСОБА_1 шляхом визнання за нею майнових прав на об`єкт нерухомості.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів, тобто дій особи, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Правовідносини, які склалися між сторонами, регулюються Законом України від 18 вересня 1991 року № 1560-XII «Про інвестиційну діяльність»

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» всі суб`єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України.

Розміщення інвестицій в будь-яких об`єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід`ємним правом інвестора і охороняється законом.

Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торгівельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Згідно із ст. 190 ЦК України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки .

Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

За змістом ч. 2, 3 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до ч 3 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, копії, засвідчені в установленому порядку.

Моментом виникнення майнових прав у їх носія вважається загально прийнятий момент набуття права власності, визначений ст. 328 ЦК України на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

У Постанові № 6-98цс13 від 02 жовтня 2013 року Верховний Суд України висловив правову позицію про те, що виконання грошових зобов`язань за інвестиційною угодою, а саме повна сплата вартості об`єкта інвестування (стовідсоткова передоплата), свідчить про вчинення дій, спрямованих на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об`єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об`єкт.

Статтею ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що майновими правами визнаються будь-які права пов`язані з майном, відмінні від права власності у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (право на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо).

Так, під час розгляду справи не було встановлено обставин та не отримано доказів завершення будівництва та введення будинку будівельна адреса АДРЕСА_2 на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:91:050:0046в експлуатацію.

Зважаючи на вищенаведене ОСОБА_1 , як інвестору, до завершення будівництва об`єкта нерухомості, належать майнові права на ці об`єкти, а саме п`ятикімнатну квартира №239 , загальною площею 120,41 кв.м., секція 2 та двокімнатну квартира №288 , загальною площею 58,74 кв.м., секція 2., на земельній ділянці під кадастровим номером 8000000000:91:050:0046.

Верховний Суд у постанові від 13 травня 2019 року в рамках справи № 760/17864/16-ц підтвердив раніше, сформовану позицію викладену у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 6-14-39цс19 та від 27 лютого 2019 року у справі № 6-14-606цс18, яка полягає в тому, що у разі невиконання належним чином взятих на себе зобов`язань, а також, відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків, ефективним способом захисту порушених прав є визнання майнових прав на об`єкт інвестування.

Аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в і № 14-461 цс19 (постанова від 09 жовтня 2019 року).

Оскільки укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є інвестиційним договором, а тому невиконання відповідачем зобов`язань за договором призводить до порушення прав позивача, і саме через порушення відповідачем строку прийняття об`єкта фінансування в експлуатацію та порушення строку його передачі позивачу у останнього відсутня можливість зареєструвати право власності на цей об`єкт у встановленому законом порядку.

За таких обставин, з боку відповідача порушується право позивача про визнання за ними майнових прав на закріплений за ним Об`єкт незавершеного будівництва.

При цьому суд не може покласти в основу рішення доводи представника відповідача викладені у відзиві, оскільки останні спростовуються матеріалами справи та наданими позивачем доказами в їх сукупності.

Також відсутні підстави для відмови у задоволенні заявлених вимог у зв`язку із пропуском строку позовної давності для звернення до суду за захистом своїх прав, виходячи з наступного.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ч. 1 ст. 256 ЦК України).

За змістом ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність становить три роки.

Відповідно до ч.1 ст.261 цього Кодексу, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини.

Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на позивача.

Загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За положеннями ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Так, пунктом 8.1. договору, укладеного між сторонами, визначено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами або їх уповноваженими представниками і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за договором.

З урахуванням пункту 8.1., укладеного між сторонами договору, в якому сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором, та виходячи з того, що відповідач умов договору та своїх зобов`язань не виконав, оскільки у визначений в договорі термін не здав будинок в експлуатацію, то строк виконання зобов`язання не закінчився.

Звернення до суду з позовом, який відліковується від настання останньої з подій, вказаних п.3.1. Договору.

«майнові права на Об`єкт нерухомості за цим Договором передаються Продавцем Покупцю шляхом підписання Акту прийому-передачі майнових прав на Об`єкт нерухомості. Акт підписується Сторонами не пізніше 60 робочих днів з дати настання останньої з таких подій: здійснення Покупцем оплати 100% загальної площі Об`єкта нерухомості, що визначена у пункті 2.2. цього Договору, введення Об`єкту капітального будівництва в експлуатацію та здійснення розрахунків відповідно до п.4.3. даного Договору.»

Зважаючи на наведене, доводи представника відповідача викладені в заяві про застосування наслідків пропуску позовної давності є безпідставними.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 04.02.2021 у справі №607/1579/19.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006р. у справі «Проніна проти України»).

Підсумовуючи все вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 12,13, 76-81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 190, 328, 331, 530 ЦК України, Законом України «Про інвестиційну діяльність», суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» про визнання майнових прав - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , майнові права на об`єкт незавершеного будівництва - п`ятикімнатну квартиру АДРЕСА_7 на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:91:050:0046 тадвокімнатну квартиру АДРЕСА_8 на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:91:050:0046.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» (код ЄДРПОУ:31108022, 07403, Київська обл., м. Бровари, вул. Олега Оникієнка, 125, офіс 15/4) на користь держави судовий збір у розмірі 17 019 грн. 25 коп.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.О. Матвєєва

27 січня 2026 року

Оригінал: reyestr.court.gov.ua