Рішення від 20 січня 2026 р. у справі №755/10621/24 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/10621/24

Провадження №: 2/755/249/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" січня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарі - Мовчан А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка, ОСОБА_1 , звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, у якому просить суд:

1) розірвати укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на відстані договір від 22.04.2024 з придбання міні-сукні червоного кольору;

2) стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти сплачені за міні-сукню червоного кольору у розмірі 4 250 грн та пеню у розмірі 552, 50 грн;

3) стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 всі судові витрати по справі.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що у квітні 2024 року вона через сторінку компанії ІНФОРМАЦІЯ_1 -сукню червоного кольору відповідно до встановленого на сторінці Instagram зразку. 22.04.2024 нею в якості оплати за вказаний товар було перераховано грошові кошти в розмірі 2 125 грн на користь ФОП ОСОБА_2 27.04.2024 в якості оплати за вказаний товар було сплачено ще 2 125 грн на користь відповідача. Позивачка зазначає, що 28.04.2024 вона отримала на пошті міні-сукню червоного кольору та цього ж дня встановила що сукня є неналежної якості, оскільки вона не відповідає зразку на підставі якого робилось замовлення. Наступного дня представником позивача було направлено на електронну пошту ФОП ОСОБА_2 повідомлення про одностороннє розірвання договору з підстав того, що придбаний товар не відповідав заявленому опису та якості та повернення сплачених грошових коштів за товар, а також було зазначено місцезнаходження товару, звідки його запропоновано забрати відповідачу. 30.04.2024 це повідомлення було направлено також на поштову адресу ФОП ОСОБА_2 . Проте зазначене повідомлення було проігноровано відповідачем. Позивачка стверджує, що нею було дотримано вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» та реалізовано право на розірвання договору з підстав незадоволення отриманим товаром. Таким чином до 29.05.2024 відповідач був зобов`язаний повернути позивачці грошові кошти у розмірі 4 250 грн, проте станом на момент подання позову відповідач грошові кошти не повернув, товар не забрав, а тому з відповідача підлягає стягненню також пеня у розмірі 552,50 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28.06.2024 відмовлено у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів.

Постановою Київського апеляційного суду міста Києва від 06.11.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 28.06.2024 скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 11.12.2024 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання з повідомленням учасників справи, яким роз`яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

26.12.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання просила відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вони не є обґрунтованими та законними. Зазначила, що 21.04.2024 їм написала позивачка із бажанням придбати червону сукню з шифону. Останню було відразу проінформовано, що даної моделі немає в наявності і вона доступна на індивідуальне пошиття. Вони обговорили деталі, термін пошиття та взяли передоплату за сукню у розмірі 50 % (2 125 грн), після чого замовлення було передано в роботу. Позивачка виявила бажання, щоб сукня була пошита раніше заявленого терміну, тому що вона їй терміново потрібна. Швеї старалися чим скоріше зробити замовлення і не підвести клієнтку, сукня була відправлена раніше, а саме 27.04.2024, тобто через 5 днів від дня оплати. 28.04.2024 позивачка написала претензією, зазначивши, що сукня зовсім не відповідає заявленій. Однак причина в тому, що сукню потрібно було правильно посадити в зоні грудей і вона сіла б гарно. Окрім цього, позивачці також не сподобались киточки і мов їх там не повинно бути, хоча на відео чітко видно, що киточки на сукні присутні. Дійсно, через те, що потрібно було відправити сукню раніше, швея не догледіла і не зав`язала їх, про що одразу було написано позивачці та запропоновано виправити цю ситуацію. Позивачка була категорична і вимагала повернення, мовляв сукня не відповідає заявленій, хоча по фото з виробництва помітно, що сукня така ж, а різниця лише в тих самих киточках, які не зав`язали.

Інших заяв по суті справи не надійшло.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні відповідач позов не визнала. Просила відмовити у його задоволенні. Додатково вказала, що нею було повідомлено позивачку про відсутність даної моделі сукні в наявності і її виготовлення можливе лише за індивідуальними параметрами. Позивачка погодилась, надіслала свої заміри і оплатила замовлення. Також, позивачка попросила пошити сукню раніше, оскільки вона їй потрібна терміново. Працівники пошили в ті терміни, що забажала позивачка і вчасно все відправили. Тканина сукні прозора, як вказано на сайті, а для того, що б вона виглядала як на фото, її потрібно було правильно зав`язати, і тобі б вона гарно сіла по фігурі. Крім того відповідачка зазначила, що вироби, які виготовляються за індивідуальними замовленнями поверненню не підлягають. Виключенням слугує лише, якщо товар не якісний, але цього не було в їхньому випадку, оскільки товар повністю відповідав всім вимогам. Зазначає, що вони погодилися на повернення, пішли на зустріч позивачці, але лише частини коштів. Проте позивачка не погодилася на це. Відповідачка стверджувала, що намагалася мирним шляхом вирішити проблему, але позивачка не йшла на контакт.

Позивач в судове засідання не з`явилась.

15.01.2025 від представника позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивачки та її представника. Додатково у заяві зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Відтак, суд, вислухавши позицію відповідача, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що у квітні 2024 року ОСОБА_1 у ФОП ОСОБА_2 замовила через сторінку aloevera_original у соціальній мережі Instagram сукню, загальною вартістю 4 250 грн.

Сторони обумовили, що пошиття замовлення відбуватиметься за індивідуальними параметрами, які позивачкою було зазначено, крім того слід було внести передоплату в розмірі 50% від загальної суми. Обумовлений термін виготовлення становив один тиждень.

22.04.2024 на користь ФОП ОСОБА_2 було сплачено позивачкою грошові кошти за товар у розмірі 2 125 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 9339-9806-8429-6966.

27.04.2024 позивачкою на рахунок ФОП ОСОБА_2 було сплачено залишок вартості за товар у розмірі 2 125 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 9340-46-36-4944-2474.

Замовлення було отримано позивачкою 28.04.2024, що підтверджується інформацією про посилку № 20450915188563.

29.01.2024 та 30.04.2024 на електронну та поштову адресу відповідача, представником позивачки було направлено повідомлення про розірвання договору та повернення сплачених коштів, яке залишено без відповіді відповідачем.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 стаття 13 ЦПК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (частини 1-2 статті 16 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти (частина 2 статті 11 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України закріплює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 статті 638 ЦК України).

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», договір, укладений на відстані - це договір, укладений продавцем (виконавцем) із споживачем за допомогою засобів дистанційного зв`язку.

Споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 частини 1 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Інтернет-магазин - це засіб для представлення або реалізації товару, роботи чи послуги шляхом вчинення електронного правочину (пункт 8 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 700 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний надати покупцеві необхідну і достовірну інформацію про товар, що пропонується до продажу. Інформація має відповідати вимогам закону та правилам роздрібної торгівлі щодо її змісту і способів надання.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 придбала сукню в інтернет-магазині, сторони обговорили ціну, термін доставки, та визначилися з предметом договору, оскільки сукні не було в наявності сторони погодили її пошиття за індивідуальними параметрами. Таким чином, між ними було укладено договір на відстані.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Згідно із частинами 1-2 статті 673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Згідно зі статтею 678 ЦК України, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Статтею 708 ЦК України, у разі придбання ним товару неналежної якості протягом гарантійного та інших строків, визначених обов`язковими для сторін правилами чи договором, при виявленні недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару за своїм вибором вимагати від продавця або виробника заміни товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком різниці в ціні.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Частиною третьою статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті, пред`являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача. Споживач має право пред`явити одну з вимог, передбачених частиною першою цієї статті, а в разі її невиконання заявити іншу вимогу, передбачену частиною першою цієї статті.

Істотний недолік - це недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором (пункт 12 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Саме на споживача покладається обов`язок довести наявність істотного дефекту продукції, а тягар доказування причин виникнення недоліку товару покладений на продавця.

В той же час, згідно частини 4 статті 13 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право розірвати укладений на відстані договір шляхом повідомлення продавця (виконавця) про це протягом чотирнадцяти днів з моменту підтвердження інформації або з моменту одержання товару чи першої поставки товару.

При цьому, у разі коли інше не передбачено договором, споживач не має права розірвати договір, укладений на відстані, якщо договір стосується виготовлення або переробки товару на замовлення споживача, тобто якщо товар не може бути проданий іншим особам або може бути проданий лише з істотними фінансовими втратами для продавця (виконавця) (пункт 3 частини 5 статті 13 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Судом встановлено, що позивачка звернулася до відповідача з вимогою про розірвання договору і повернення сплачених грошових коштів. В той же час, товар було виготовлено за індивідуальним замовленням споживача, а згідно норм законодавства у разі коли це не передбачено договором, повернення такого замовлення неможливо. Позивака зазначала, що отримавши сукню, нею було встановлено, що остання є неналежної якості та не відповідає зразку за фото викладеним в інтернет-магазині. Однак з наданих позивачем доказів, не встановлено факту неналежної якості товару - сукні.

У відповідності до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 81 ЦПК України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи здобуті по справі докази за своїм внутрішнім переконанням щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємності зв`язку, розглядаючи даний спір в межах заявлених вимог, суд доходить висновку, що позивач не надала суду належних, допустимих та достовірних доказів, що отриманий неї товар за індивідуальним замовленням є неналежної якості.

За таких обставин, з урахуванням вищевказаного, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає необхідним повністю відмовити ОСОБА_1 в задоволенні її позовних вимог до ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживачів.

Інші доводи сторін, наведені ними у заявах по суті справи, не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58 (sad) принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29).

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 11, 16, 626, 627, 629, 638, 655, 673, 678, 700, 708 ЦК України, ст. 4, 10, 11, 13, 76-81, 89, 209, 258-259, 263-265, 268, 352, 354-355, суд -

У Х В А Л И В:

В позові ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) про захист прав споживачів - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 02.02.2026.

Суддя: