Рішення від 08 лютого 2026 р. у справі №359/2469/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1819/26

Справа №359/2469/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

09 лютого 2026 року Деснянський районний суд м.Києва у складі:

Головуючої-судді - Панченко О.М.,

секретаря судових засідань - Сарнавського М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за розпискою,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2025 року позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Ороновської О.М. звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області із позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за розпискою. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 22.05.2021 року Відповідач звернувся до Позивача з проханням позичити йому 7000 дол. США. Враховуючи, що на той час у Позивача була така сума грошей, Позивач погодився позичити Відповідачу 7000 дол. США, у зв`язку з чим був укладений договір позики від 22.05.2021 року. Відповідно до п.1.1 Договору позики, факт отримання грошей підтверджується розпискою, власноруч написаною Позичальником в момент отримання готівкою суми позики. Відповідач на підтвердження отримання готівкою 7000 доларів США власноруч написав розписку від 22.05.2021. Відповідно до п.2 Договору позики сума позики може бути повернута одноразово або частинами, готівкою чи шляхом перерахунку на картковий рахунок Позикодавця в гривні по курсу продажу долара в Приватбанку України. Всю суму позики позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві готівкою в строк до 01 березня 2022 року. Однак Відповідач свої зобов`язання не виконав і до сьогоднішнього дня, у зв`язку з цим Позивач змушений звертатися до суду.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12.03.2025 року цивільну справу №359/2469/25 передано за підсудністю до Бабушкінського районного суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 11.09.2025 року цивільну справу за №359/2469/25 передано за підсудністю до Деснянського районного суду м.Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2025 року справу передано головуючій-судді Панченко О.М.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 13.11.2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 01.12.2025 року заяву представника позивача про розгляд справи у режимі відеоконференції - задоволено.

14.01.2025 року від представника позивача - адвоката Ороновської О.М. надійшла заява про зміну позовних вимог в якій просила стягнути з Відповідача на користь Позивача грошові кошти у розмірі 7 000 дол. США, що еквівалентно 302 995 грн.

Позивач та його представник у підготовче засідання не з`явилися. Від позивача до суду надійшла заява в якій просив розгляд підготовчого засідання та по суті проводити за відсутності сторони позивача, просив позовні вимоги задовольнити та стягнути з Відповідача на його користь у розмірі 7 000 дол. США, що еквівалентно 302 995 грн., а також судові витрати, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання повторно не з`явився, причини своєї неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав.

Ухвалою суду від 04.02.2026 року закрито підготовче засідання, проведено розгляд справи по суті.

Суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі ст.ст. 280-281 ЦПК України.

На підставі ч.2 ст.247ЦПК України у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані сторонами належні та допустимі докази окремо та в їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд прийшов до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.05.2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений Договір позики.

Відповідно до п.1 Договору позики Позикодавець надає готівкою Позичальнику 7 000,00 доларів США.

Згідно п.1.1 Договору позики факт отримання грошей підтверджується розпискою, власноруч написаною Позичальником в момент отримання готівкою суми позики.

Відповідно до п. 2 Договору позики зазначено, що сума позики може бути повернута одноразово або частинами, готівкою чи шляхом перерахунку на картковий рахунок Позикодавця в гривні по курсу продажу долара у Приватбанку України. Всю суму позики Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві готівкою в строк до 1 березня 2022 року.

Зі змісту вказаного документу боргової розписки, вбачається наявність між сторонами боргових зобов`язань у вигляді договору позики та вбачається факт передачі коштів у розмірі 7 000 доларів США.

У встановлений строк та по даний час Відповідач коштів за Договором позики Позивачу не повернув.

Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Отже, наявність оригінала боргової розписки у позивача, кредитора, свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.

Зазначений висновок узгоджується із висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 31 жовтня 2018 року № 707/2606/16-ц.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками ст. 1046 ЦК України

Частина 2ст. 1047 ЦК України передбачає, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених обставин робити відповідні правові висновки.

Крім того, за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором ч. 1ст. 1049 ЦК України.

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15, розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася і Верховним Судом у постановах від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16, від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16.

Відповідно до ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем ОСОБА_2 жодних доказів на спростування доводів позивача зазначених ним у позові, або ж сплати останньому боргу за договором позики до суду не подано.

Отже, враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача заборгованості за договором позики в сумі 7 000 доларів США, що еквівалентно 302 995,00 грн.

Окрім цього, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, які складаються з судового збору 2 921,51 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Частиною 5 передбачено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст.263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за розпискою,- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) грошові кошти в розмірі 7 000 дол. США, що еквівалентно 302 995 (триста дві тисячі дев`ятсот дев`яносто п`ять) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 921,51 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 (двадцяти) днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, до Київського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено та підписано 09.02.2025 р. у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Суддя О.М. Панченко