Постанова від 14 січня 2026 р. у справі №366/3683/25 — Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/3683/25

Провадження № 3/366/76/26

ПОСТАНОВА

Іменем УКРАЇНИ

15 січня 2026 року с-ще Іванків

Суддя Іванківського районного суду Київської області Корчков А.А., розглянувши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, які надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_1 (з м.д. АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 (з м.д. АДРЕСА_1 ) НОМЕР_1 прикордонного загону імені « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Державної прикордонної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, тимчасово не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-10 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЧЦП № 048015 від 06.11.2025: 06.11.2025 о 00:30 на території Вишгородського району Київської області на напрямку п/з № 1764 прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» на напрямку (Хатки) рб – Красне (Укр.) було виявлено 2-х невідомих осіб які рухались в бік кордону. При спробі затримати осіб, 1-шу особу ОСОБА_2 було затримано, 2-га особа вдалась до втечі, а саме ОСОБА_1 . Після чого ОСОБА_1 було затримано. Своїми діями гр. ОСОБА_1 здійснив злісну непокору, а саме не виконав законну та неодноразову вимогу прикордонного наряду зупинитись, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачене ч.1 ст.185-10 КУпАП.

Протокол складено в.о. начальника другої прикордонної застави ст. лейтенантом ОСОБА_3 .

Відповідно до протоколу авторозподілу судової справи між суддями, головуючим суддею визначено суддю Корчкова А.А. Розгляд справи призначено на 15.01.2026.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений вчасно, належним чином шляхом направлення судової повістки з рекомендованим повідомленням про вручення за місцем проживання, яке повернулось до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18 (касаційне провадження № 61-185св23), позначка на поштовому відправленні про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з такою причиною як «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду.

Крім того, суд зауважує, що ОСОБА_1 було відомо про складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення серії ЧЦП № 048015 від 06.11.2025 та що справа буде розглядатись в Іванківському районному суді Київської області, що підтверджується його підписом у вказаному протоколі.

Також уся інформація щодо цього судового провадження міститься на офіційному сайті судової влади України.

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Проте, станом розгляду справи ОСОБА_1 не цікавився, з клопотаннями про відкладення судового засідання не звертався. Разом з матеріалами справи до суду надійшла заява ОСОБА_1 від 06.11.2025 про розгляд справи без його участі, з рішення суду погоджується.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, зазначено, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

За вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що ОСОБА_1 про розгляд справи повідомлений належний чином, проте у судове засідання не з`явився, тобто добросовісно не виконав процесуальні обов`язки, суддя розцінює його неявку неповажною та вважає за можливе розглянути справу без участі ОСОБА_1 за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні досліджені наступні документи:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЧЦП № 048015 від 06.11.2025, у якому викладено місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, стаття КУпАП, якою передбачена відповідальність за адміністративне правопорушення, у якому у графі пояснення зазначено «не згоден з дописом про злісну непокору, слів про вимогу зупинитися не було та тим паче неодноразово був знайдений дроном , супротиву ніякого не оказував, на мою думку вів себе достатньо чемно»;

- рапорт заступника коменданта ІНФОРМАЦІЯ_2 (з н.м.д. АДРЕСА_1 ) з морально-психологічного забезпечення підполковника ОСОБА_4 про обставини виявлення трьох громадян, які мали намір перетнути ДК України в рб, під час затримання яких, двоє вдались до втечі, один в бік ДК, інший – в тил, у подальшому було вивлено та затримано особу, який рухався в бік ДК;

- схема затримання правопорушника в районі п/зн 1764 (ділянка другої прикзас (з м.д.н.п. Іванків) 06.11.2025 на якій відображено місце затримання ОСОБА_1 ;

- копія письмових пояснень ОСОБА_1 від 06.11.2025 про обставини, за яких він був затриманий прикордонним нарядом при спробі перетину державного кордону України з республікою білорусь;

- копія паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 виданий 21.07.20, орган, що видав 8017 на ім`я ОСОБА_1 , за якими встановлено особу, що притягається до адміністративної відповідальності.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

Як зазначено у ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб`єктом правопорушення, всіх обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи […].

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.185-10 КУпАП.

Частиною 1 статті 185-10 КУпАП, передбачено відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в`їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.

Об`єктивна сторона даного правопорушення полягає у вчиненні діяння, а саме: відкритої відмови виконати законне розпорядження чи вимогу військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, зокрема пов`язаних з охороною державного кордону, а так само іншого умисного невиконання зазначених розпоряджень та вимог. Відмова правопорушника проявляється у недвозначній формі словами, жестами, мовчанням тощо.

Під час розгляду справи судом встановлено, що особою, що склала протокол відносно ОСОБА_1 по суті правопорушення зазначено, що 06.11.2025 о 00:30 на території Вишгородського району Київської області на напрямку п/з № 1764 прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» на напрямку (Хатки) рб – Красне (Укр.) 20 км до лінії державного кордону було виявлено 2-х невідомих осіб, які рухались в бік кордону. При спробі затримати осіб, 1-шу особу, ОСОБА_2 , було затримано, 2-га особа вдалась до втечі, а саме ОСОБА_1 . Після чого ОСОБА_1 було затримано. Своїми діями ОСОБА_1 здійснив злісну непокору, а саме не виконав законну та неодноразову вимогу прикордонного наряду зупинитись.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що до протоколу про адміністративне правопорушення не надано жодного належного чи допустимого доказу на підтвердження того, що ОСОБА_1 вчиняв будь-які дії щодо злісної непокори працівнику Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, зокрема, пояснень свідків або очевидців події, відеофіксація події тощо.

Рапорт заступника коменданта ІНФОРМАЦІЯ_2 (з н.м.д. АДРЕСА_1 ) з морально-психологічного забезпечення підполковника ОСОБА_4 , про обставини виявлення трьох громадян, які мали намір перетнути ДК України в рб та схему затримання правопорушника, на якій відображено місце затримання ОСОБА_1 , судом не беруться до уваги, оскільки вказаний рапорт та схема не підтверджують того, що ОСОБА_5 вчиняв будь-які дії щодо злісної непокори працівнику Державної прикордонної служби України. Отже, вказані рапорт та схема виключаються із числа доказів.

Суд зазначає, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі. Суд, що розглядає справу, не має повноважень уточнювати чи редагувати фабулу правопорушення, викладену уповноваженими особами у протоколі (постанова Київського апеляційного суду від 12.04.2021 у справі №752/23552/20).

Протокол про адміністративне правопорушення є одним із тих доказів, який у сукупності з іншими доказами по справі, дає підстави суду вважати винуватість особи, яка притягується до адміністративної відповідальності доведеною повністю і беззаперечною, за умови визнання таких доказів належними і допустимими.

З наведеного слідує, що відомості, які відображені у протоколі про адміністративне правопорушення повинні підтверджуватись долученими у встановленому законом порядку доказами, які відображають у своїй сукупності всю суть обставин інкримінованої протиправної поведінки правопорушника, що наведена у протоколі про адміністративне правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи у тому чи іншому діянні, оскільки він не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується зі стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява N 25), оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011).

Крім того, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_5 у своїх поясненням, які містяться у відповідній графі протоколу про адміністративне правопорушення, зазначив, що «не згоден з дописом про злісну непокору, слів про вимогу зупинитися не було та тим паче неодноразово був знайдений дроном, супротиву ніякого не оказував …».

Враховуючи встановлені обставини справи, суддя приходить до висновку, що відомості, які відображені у протоколі про адміністративне правопорушення не відповідають фактичним обставинам справи, факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-10 КУпАП, а саме: злісна непокора законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, не доведено належними та допустимими доказами.

Таким чином, суддя констатує про відсутність підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 185-10 КУпАП, внаслідок відсутності в її діях складу такого адміністративного правопорушення.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).

За ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Судом встановлено, що матеріали цієї справи не містять достатньої кількості належних та допустимих доказів на підтвердження того, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185-10 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на вищевикладене, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП.

В свою чергу, суд враховує, що Законом України "Про судовий збір" та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, не вбачає підстав для звернення судового збору.

Керуючись ст.ст. 24, 27, 40-1, ст. 185, ст.ст. 247, 251, 266, 268, 283-285, 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185-10 КУпАП.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області

Текст постанови складено 09.02.2026.

Суддя Анатолій КОРЧКОВ