Рішення від 02 лютого 2026 р. у справі №356/1070/25 — Березанський міський суд Київської області

БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченків шлях, 30-А, м. Березань, Київська область, 07541

№ провадження 2/356/73/26

Справа № 356/1070/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2026 Березанський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Дудар Т.В.

за участю секретаря Харченко Ж.В.

розглянувши в приміщенні Березанського міського суду Київської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

До Березанського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що згідно до статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочки, сини зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатні та потребують матеріальну допомогу.

Позивач вказує, що вона 1960 року народження, є пенсіонером, має інвалідність 3 групи, отримує мінімальну пенсію, якої не вистачає на ліки, не кажучи про її утримання, до якого відноситься їжа, одяг, витрати на комунальні послуги. ОСОБА_1 підкреслює, що вона має інвалідність 3 групи, із-за побиття ОСОБА_2 їй видалили одну нирку, яку він їй відбив, внаслідок чого вона стала інвалідом.

В позові зазначено, що у позивачки є рідний син - ОСОБА_2 , 1980 року народження, який працює та має великий матеріальний дохід та отримує пенсію. Як стверджує ОСОБА_1 , вона, як мати, забезпечила ОСОБА_3 отриманням вищої освіти, подарувала йому двохкімнатну квартиру у місті Коростень Житомирської області, виходила та випросила йому ділянку у АДРЕСА_1 0,1 (га), купила частку ділянки у АДРЕСА_2 , за яку він кошти по цей день не віддав, провела, по його довіреності, світло на цю ділянку, за що кошти він теж не віддав, одягала, обувала, виховувала його доньку поки він налагоджував своє життя.

Отже, ОСОБА_1 вказує, що потребує матеріальної допомоги, яку їй її син ОСОБА_4 ніколи не надавав і не надає.

Відтак позивач просить суд стягнути із ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_1 , його матері, у розмірі однієї чверті його усіх доходів, але не більше 10 прожиткових мінімумів на пенсіонера віком 65 років, але не менше гарантованого мінімального розміру ніж 50 % прожиткового розміру для людини відповідного віку.

Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 26.11.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

В силу приписів п. 1 ч. 4 ст. 19, п. 3 ч. 6 ст. 19, п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України вказана цивільна справа може бути розглянута в порядку спрощеного позовного провадження.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження, враховано те, що дана справа не належить до категорії спорів, визначених ч. 4 ст. 274 ЦПК України, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, значення справи для сторін; обраний позивачкою спосіб захисту; категорія та складність справи; обсяг та характер доказів у справі; кількість сторін.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Вказана вимога ЦПК України роз`яснена судом сторонам в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Враховуючи викладене вище, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

15.12.2025 ухвалою Березанського міського суду Київської області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачу ОСОБА_2 копія ухвали про відкриття провадження у справі від 15.12.2025, копія позовної заяви були надіслані судом на адресу місця проживання відповідача, яка також вказана позивачем в позовній заяві.

Однак, конверти повернулися до суду з відміткою органів поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою».

Суд створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, а також надав сторонам строк для подачі відзиву, відповіді на відзив, заперечень.

Кожен з учасників справи мав право безпосередньо знайомитися з матеріалами справи, аргументами іншої сторони та реагувати на них відповідно до вимог ЦПК України.

08.01.2026 через систему «Електронний суд» відповідачем ОСОБА_2 було надіслано відзив на позовну заяву, зареєстровано за вх. №109 від 09.01.2026.

Разом з тим, в ухвалі від 15.12.2025 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, відповідачу, зокрема, було роз`яснено, що він має право у 20 (двадцяти) денний строк з дня вручення даної ухвали подати відзив на позовну заяву у порядку ст. 178 ЦПК України та з дотриманням вимог ст. 278 ЦПК України. Копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. До відзиву додаються: докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 4, 5, 8 ст. 178 ЦПК України).

Однак, в порушення вказаних вище вимог, відповідачем не надано суду документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву іншим учасникам справи.

Відзив як спеціальний процесуальний документ безпосередньо пов`язаний щонайменше з двома конституційними принципами (засадами) судочинства, які закріплені в ч. 1 ст. 129 Основного Закону України: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відзив також нерозривно пов`язаний із правом особи на справедливий суд, яке гарантовано ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В силу приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За вказаних обставин фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює, що відповідає ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 1 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

В силу приписів ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказами згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України закріплює право особи на захист цивільних прав та інтересів. Так, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , повторно виданого 30 травня 2019 року Березанським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Відділом реєстрації актів цивільного стану Березанського міського управління юстиції Київської області 17.04.1980 було зроблено відповідний актовий запис за № 61. Батько: ОСОБА_5 , мати: ОСОБА_1 (а.с. 2).

Позивач, ОСОБА_1 , перебуває на пенсії, вид пенсії: за віком, 3 гр., загальне захворювання, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_2 . Згідно довідки про доходи №0440424685162403, виданої пенсіонеру ОСОБА_1 , остання перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві (Деснянський район) в м. Києві і отримує пенсію за віком. В період з 01.04.2025 р. по 31.10.2025 р. позивачка отримала пенсію у загальному розмірі 19938,00 грн.

Окрім того у позовній заяві та в заяві про усунення недоліків позивачка ОСОБА_1 зазначила, що вона є внутрішньо переміщеною особою (№ 3256-5000833692 від 07.04.2022) (а.с. 1, 10).

Обов`язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплений в статті 51 Конституції України. Дана конституційна норма знайшла своє відображення і в Сімейному кодексі України (статті 202-206).

Так, згідно ч. 1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Тлумачення ст. 202 СК України свідчить, що обов`язок повнолітніх «дітей» утримувати своїх батьків виникає на підставі сукупності наступних умов - походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (зокрема, усиновлення), непрацездатність матері, батька та потреба матері, батька в матеріальній допомозі.

Нормами ч. 6 ст. 13 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Аналізуючи наведені норми права, суд приходить до висновку, що обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК України), не є абсолютним.

При вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків слід враховувати, що вказане право батьків, якому кореспондує обов`язок повнолітніх дітей, виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Звільнення від обов`язку утримувати матір, батька та обов`язку брати участь у додаткових витратах можливі лише коли буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов`язків, що передбачено ч. 1 ст. 204 СК України. Моментом виникнення обов`язку утримувати своїх батьків є наявність усіх перерахованих умов.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 05.09.2019 у справі №212/1055/18 дійшов висновку, що тлумачення ст. 202 СК України свідчить, що обов`язок повнолітніх дітей з утримання своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів:

1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (зокрема, усиновлення);

2) непрацездатність матері, батька;

3) потреба матері, батька у матеріальній допомозі. Зобов`язання повнолітніх дітей з утримання батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов.

Обов`язок повнолітніх дітей не пов`язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу.

При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність у матеріальній допомозі.

Відповідно до ст. 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін, можливості одержання утримання від інших дітей, дружини, чоловіка та своїх батьків.

В ході розгляду справи встановлено та підтверджено відповідними належними доказами, що позивач є пенсіонером по інвалідності 3 групи, отримує пенсію, яка щомісячно складає близько 3323, 00 грн., і яка не забезпечує в повному обсязі необхідних потреб для її проживання, харчування та лікування.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що позивач потребує матеріальної допомоги.

Позивач просить визначити розмір аліментів на своє утримання у розмірі однієї чверті усіх доходів відповідача, але не більше 10 прожиткових мінімумів на пенсіонера віком 65 років, але не менше гарантованого мінімального розміру ніж 50 % прожиткового розміру для людини відповідного віку.

Визначаючи розмір аліментів, який підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки, суд керується принципом розумності та справедливості, а також тим, що окрім статусу пенсіонера та отримання пенсії (а.с. 2) позивачка є внутрішньо переміщеною особою з 07.04.2022 (а.с. 1, 10), що передбачає отримання допомоги на проживання ВПО, а тому приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки аліментів на її утримання в розмірі 1/10 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 13.11.2025 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною 7 статті 81 ЦПК України закріплено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд не бере до уваги відомості, викладені у відзиві на позовну заяву, оскільки відповідач в порушення ч. 7 ст. 43, ч. 4, 5 ст. 178 ЦПК не надав документів, що підтверджують надсилання відзиву позивачеві, а також доказів на підтвердження обставин, на які він посилається, заперечуючи проти задоволення позову.

Відповідачем не надано доказів того, що у нього немає можливості надавати допомогу та судом не встановлено підстав, передбачених положеннями статті 204 СК України, для звільнення відповідача від обов`язку утримувати непрацездатну матір.

Суд вважає за належне роз`яснити сторонам, що відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

На підставі статей 202, 205 Сімейного кодексу України, статті 5 Закону України "Про судовий збір", керуючись статтями, 12, 13, 81, 141, 263-265, 267, 273, 354-355, п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/10 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно з дня пред`явлення позову - 13.11.2025 і довічно.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення у частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 , адреса для листування: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя Т. В. Дудар