Рішення від 08 лютого 2026 р. у справі №165/4589/25 — Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/4589/25

Провадження № 2/165/426/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2026 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Рибас А.В.

за участю секретаря судового засідання Попіки Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Нововолинського міського суду Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, –

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 14 493,36 грн. Позовні вимоги мотивує тим, що 07.02.2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 170618 на суму 13 334,00 грн. На виконання умов кредитного договору, 07.02.2025 року первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_1 .

16.04.2025 року первісний кредитор ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та позивач ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» уклали договір факторингу № 16042025, відповідно до якого ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.

ОСОБА_1 не виконала свого обов`язку та не повертала наданий їй кредит в строки, передбачені кредитним договором. Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем на момент подання позовної заяви за кредитним договором становить 15 693,36 грн., яка складається з: 10 059,04 грн. – заборгованість по тілу кредиту; 4 034,32 грн. – заборгованість по несплачених відсотків за користування кредитом; 400,00 грн. – заборгованість по комісії; 1 200,00 грн. – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

У зв`язку з викладеним, позивач просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 170618 від 07.02.2025 року у розмірі 14 493,36 грн., яка складається з 10 059,04 грн. заборгованості за тілом; 4 034,32 грн. заборгованості за відсотками; 400,00 грн. заборгованість за комісією, та понесені судові витрати по справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 05.01.2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням та викликом сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.

У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

В судове засідання представник позивача не з`явився, у пункті 4 прохальної частини позовної заяви просила розгляд позовної заяви здійснювати за відсутності позивача, і у випадку неявки в судове засідання відповідача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів (позовні вимоги підтримують у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечують).

Відповідач ОСОБА_1 правом подати відзив не скористалася, в судове засідання не з`явилася. Відповідно до вимог статті 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленою, судовий виклик за зареєстрованим місцем проживання не вручений через відсутність адресата.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 в справі № 911/3142/19 сформував правову позицію, згідно з якою направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду.

Враховуючи згоду позивача, керуючись статтею 280 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Датою рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України) 09.02.2026 року.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.02.2025 року ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію», з використанням електронного підпису за допомогою ідентифікатора 8f6e89da укладено договір про споживчий кредит № 170618 (а.с. 40-43).

Відповідно до пункту 2.1. договору кредитодавець зобов`язується на умовах визначеним цим договором, на строк визначений п. 2.6. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п. 2.2.1 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п. 2.6 договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Пунктом 2.2.1 договору встановлено, що сума (загальний розмір) кредиту становить 13 334,00 грн. надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 4 151,21 грн. для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит № 165021 від 24.12.2024 укладеного з кредитодавцем; у розмірі 5 849,29 грн. на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_2 , у національній валюті; у розмірі 3 333,50 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п. 2.5 індивідуальної частини.

Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень (п. 2.4). Загальний строк кредитування за цим договором складає 84 дні з 07.02.2025 року (дата надання кредиту) по 02.05.2025 року (п. 2.6).

Денна процентна ставка складає: 11 145.54 грн. / 13 334.00 грн. / 84 дні * 100% = 0,9951% / день (п. 2.7.1).

Факт перерахування кредитних коштів в сумі 5 849,29 гривень на платіжну картку відповідача підтверджено довідкою ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» про перерахування коштів від 30.10.2025 року № 3885/30-10 (а.с. 18) та надісланою на виконання ухвали суду про витребування доказів інформацією АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 23.01.2026 року № БТ/Е-2358 (а.с. 82-85).

Відповідно до наданої АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» інформації, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) банком було емітовано пластикову платіжну картку № НОМЕР_4 . За період з 07.02.2025 по 12.02.2025 року на платіжну картку № НОМЕР_4 було зарахування коштів у сумі 5 849,29 грн.

Крім того, за умовами договору передбачено проведення взаємозаліку, відповідно до якого надані кредитні кошти були спрямовані не лише на їх безпосереднє перерахування позичальнику на картковий рахунок, а й на зарахування зустрічних однорідних вимог шляхом погашення заборгованості позичальника за раніше укладеними кредитними договорами з кредитодавцем, на підтвердження даного факту первісним кредитором надано довідку про проведення взаємозаліку (а.с. 44).

ОСОБА_1 не виконала свого обов`язку та не повертала наданий їй кредит в строки, передбачені кредитним договором.

16 квітня 2025 року між первісним кредитором ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та позивачем по справі ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 16042025, відповідно до умов якого позивач отримав право вимоги до відповідача по справі ОСОБА_1 за договором № 170618 від 07.02.2025 року (а.с. 7-9).

Згідно витягу з додатку № 1 до договору факторингу № 16042025 від 16 квітня 2025 року, реєстру прав вимог № 5 (а.с. 63), ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» передано від ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 170618 від 07.02.2025 року, на загальну суму заборгованості 15 693,36 грн., яка складається з: 10 059,04 грн. – заборгованість по тілу кредиту; 4 034,32 грн. – заборгованість по несплачених відсотків за користування кредитом; 400,00 грн. – заборгованість по комісії; 1 200,00 грн. – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи), яка підтверджується випискою з особового рахунку за кредитним договором № 170618 від 07.02.2025 року (а.с. 58) та карткою обліку виконання договору: 170618 (а.с. 59).

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

У силу ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 623/2936/19 зазначено: «Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію(оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 «Про електронну комерцію»).

У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Тому укладення договору з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

З урахуванням викладеного вмотивування суд дійшов висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

За п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджений факт укладання відповідачем з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем договору про споживчий кредит з ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» на обумовлених сторонами умовах 07.02.2025 року.

Надані позивачем виписка з особового рахунку за кредитним договором № 170618 від 07.02.2025 року та картка обліку виконання договору: 170618 не були спростовані відповідачем в установленому законом порядку, а тому вказані документи суд приймає до уваги як належний та допустимий доказ.

Відповідно до вимог ч. 1, ч. 5, ч. 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Підписавши 07.02.2025 року кредитний договір, ОСОБА_1 взяла на себе зобов`язання своєчасно повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом.

Як встановлено, первісний кредитор ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» свої зобов`язання перед відповідачем за вказаним договором виконав в повному обсязі. Проте, відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання за договором щодо повернення кредиту та процентів за користування ним, комісій, внаслідок чого утворилася заборгованість, яку наразі остання повинна сплатити на користь позивача.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідача за договором підтверджені належними та допустимими доказами, тому вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 170618 від 07.02.2025 року у розмірі 14 493,36 грн.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422,40 гривні.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Звертаючись до суду, представник позивача згідно вимог ст. 134 ЦПК України, в позовній заяві зазначив про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, що складається з витрат на правову допомогу та становить 7 000,00 грн., на підтвердження понесення яких долучив до позовної заяви договір про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10 вересня 2025 року, додаткову угоду № 25771367371 від 11.09.2025 року до договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025 року; акт прийому передачі наданих послуг від 25.11.2025 року; протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10 вересня 2025 року (а.с. 54-57).

При визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд бере до уваги норми ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

ЄСПЛ наголошує на необхідності об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).

Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема неминучими, реальними, розумними, пов`язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.

Суд зазначає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній малозначній справі не є співмірним з складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих ним послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають становити 4 000 грн., які слід стягнути з відповідача.

Керуючись ст. ст. 19, 81, 141, 247, 263-265, 274-279 ЦПК України, ст. ст. 512, 514, 526, 530, 610, 611, 625, 1048, 1049, 1054 ЦК України, суд, –

ухвалив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 170618 від 07.02.2025 року у розмірі 14 493 (чотирнадцять тисяч чотириста дев`яносто три) гривні 36 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» витрати на оплату судового збору в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення можна подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 43541163, адреса: бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333, місто Київ, 01133.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 09.02.2026 року.

Головуючий суддя Алла РИБАС