Рішення від 08 лютого 2026 р. у справі №159/8926/25 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/8926/25

Провадження № 2/159/688/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Смалюха Р.Я., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі – позивач або ОСОБА_1 ), звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 (далі – відповідач або ОСОБА_2 ), в якому просить стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 5000 грн. щомісячно і продовжуючи до досягнення сином повноліття.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що з відповідачем у справі перебувала в шлюбі з 14.07.2015. Від шлюбу у подружжя народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Неповнолітній син проживає з позивачем та перебувають на її утриманні. Відповідач в добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання сина не надає.

З посиланням на положення статей 15, 181, 182, 184 Сімейного кодексу України (далі – СК України), позивач просить стягувати з відповідача аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_3 .

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Ухвалою від 12.12.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, вирішив формування справи здійснювати у змішаній формі.

До суду повернулися поштові відправлення R067058876337, надіслане на адресу місця реєстрації відповідача, яким останній повідомлявся про розгляд справи у Ковельському міськрайонному суді з відміткою - «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) відповідач вважається належним чином повідомленим про час, місце і дату судового розгляду.

Про розгляд справи судом за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, позивач та відповідач повідомлені у спосіб передбачений Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України), заяв про розгляд справи з повідомленням сторін сторони не заявляли.

На підставі ч.2 ст.13 ЦПК України суд отримав інформацію про доходи відповідача з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми доходів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису не проводилася.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали справи суд встановив такі обставини.

Копією свідоцтва шлюб серії НОМЕР_1 доводиться та обставина, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстрований 14.07.2015, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Ковелю реєстраційної служби Ковельського МРУЮ зроблено актовий запис № 281. Після реєстрації шлюбу подружжю присвоєно прізвище « ОСОБА_5 ».

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 12.09.2017 вбачається, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками якого зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .

З отриманої судом відповіді № 2259631 від 21.01.2026 з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми доходів, слідує, що ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) працює в ДУ «Ковельська виховна колонія» та його дохід з 1 кварталу 2025 року по 4 квартал 2025 року становить 209665,81 грн.

Копією термінових заборонюваних приписів від 26.05.2025 підтверджується, та обставина, що щодо відповідача були винесені такі приписи на період з 26.05.2025 по 05.06.2025 із забороною відповідачу у будь-який спосіб контактувати та пребувати за місцем проживання постраждалих осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері сімейних правовідносин щодо стягнення аліментів на дітей.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Отже, обов`язок із забезпечення належного рівня життя дітей покладений в рівній мірі як на батька так і на матір.

Отже, аліменти є важливим механізмом, який гарантує виконання батьками свого обов`язку забезпечувати дитину всім необхідним для її добробуту: соціальними благами, якісним харчуванням, житлом, розвагами, захистом та піклуванням. Правовий зв`язок між батьками та дитиною базується на її походженні й не залежить від наявності чи відсутності шлюбу між батьками. Тому обов`язок утримувати дитину зберігається незалежно від сімейного стану батьків, чи перебувають вони у шлюбі між собою, чи шлюб розірваний, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дитини, є правомірною.

Визначаючи розмір аліментів, які необхідно стягувати на неповнолітню дитину, суд зазначає таке.

Під час визначення розміру аліментів суд враховує обставини, передбачені статті 182 СК України, а саме: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Встановлюючи мінімальний розмір аліментів держава визначає лише орієнтир щодо гарантованих мінімальних меж.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Суд визначає розмір аліментів з урахуванням усіх обставин справи, які встановлює на підставі поданих сторонами доказів.

Сторони в добровільному порядку не домовились про участь батька в утриманні малолітнього сина.

Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13.

Відповідно до Постанови ВС від 16 червня 2021 року, справа № 643/11949/19, провадження № 61-2698св21, ВС зазначив, що обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

Позивач просить стягнути з відповідача аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 5000,00 грн. на місяць, до досягнення сином повноліття.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік», установлено, що з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3209 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років – 2817 гривень; дітей віком від 6 до 18 років – 3512 гривень; працездатних осіб – 3328 гривень.

В матеріалах справи наявна інформація про отримані відповідачем доходи за 2025 рік, розмір яких становить 209665,81 грн, без відрахування податків і зборів.

Тобто, відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу сину, оскільки є особою працездатного віку, має постійне місце роботи та, відповідно, сталий дохід.

В той же час, загальновідомо, що витрати на утримання дитини за останній час зросли і продовжують зростати. Малолітній син сторін проживає з матір`ю, тобто з позивачем, а тому саме на неї покладається основний тягар по утриманню сина, який не зводиться виключно до суми стягуваних із платника, тобто відповідача, аліментів. Це поняття є набагато ширшим, як у моральному, так і в матеріальному аспекті.

Оскільки відповідач є особою працездатного віку, працює, має задовільний стан здоров`я, оскільки не довів протилежне, інших утриманців не має, а тому цілком може та зобов`язаний надавати своєму сину матеріальну допомогу.

Тобто, відповідач має можливість сплачувати аліменти у більшому розмірі ніж мінімально гарантований розмір аліментів, який становить 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Тому, на переконання суду, враховуючи спільний обов`язок батьків утримувати свою дитину, необхідність забезпечення гармонійного розвитку дитини, стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітнього сина в розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно буде справедливим та об`єктивним з врахуванням наведених вище обставин і не становитиме надмірний тягар для платника аліментів.

Отже, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітнього сина належить задовольнити частково та стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання малолітнього сина в розмірі 3512,00 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.

На переконання суду визначений розмір аліментів не є надмірним, а є об`єктивним та справедливим з врахуванням наведених вище обставин.

Суд роз`яснює, що сторони не позбавлені можливості, у разі зміни матеріального стану звернутися до суду з позовом про збільшення або зменшення розміру аліментів.

Суд звертає увагу сторін, що відповідно до ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 430 ЦПК України рішення підлягає до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).

Оскільки згідно з вимогами Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, з відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 12, 76-81, 258, 259, 263-265, 273, 279, 280 ЦПК України, статтями 7,18, 181,182, 183, 192 СК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити повністю.

Стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти утримання малолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 3512,00 грн щомісячно, з урахуванням індексації відповідно до закону, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 грудня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць звернути до негайного виконання.

Стягнути з з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Копію цього рішення суду надіслати сторонам у справі.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду упродовж тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач – ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ),

Відповідач – ОСОБА_2 (проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Повне судове рішення складено 09.02.2026.

Головуючий: Р. Я. СМАЛЮХ