Вирок від 05 лютого 2026 р. у справі №154/1253/25 — Володимирський міський суд Волинської області

154/1253/25

1-кп/154/238/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2026 року Володимирський міський суд Волинської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025030510000271 від 16.03.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігів Чернігівської обл., проживаючого у м. Володимир, без місця реєстрації та визначеного місця проживання, громадянина України, із середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше судимого:

1) 14.02.2007 вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області за ч.3 ст.185, ст.75 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з іспитовим строком на 2 роки;

2) 18.05.2007 вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області за ч.2 ст.186, ч.1 ст.122, ст.70, ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;

3) 23.04.2013 вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області за ст.124 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 2 місяці;

4) 18.09.2013 вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області за ч.2 ст.185, ст.75 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з іспитовим строком на 2 роки;

5) 21.08.2015 вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області за ч.2 ст.186, ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців;

6) 29.12.2020 вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області за ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, звільнений 12.11.2024 за відбуттям строку покарання,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

16 березня 2025 року о 18 годині 20 хвилин, ОСОБА_4 , керуючись корисливим мотивом з метою заволодіння чужим майном, діючи в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента "Про введення воєнного стану в Україні", який продовжено Указом Президента України №26/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.01.2025, який затверджено Законом України № 4220-IX від 15.01.2025 «Про затвердження Указу Президента "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні",перебуваючи поблизу кафе «2000», що за адресою: місто Володимир, вулиця Луцька, будинок 2-а, усвідомлюючи протиправність своїх дій та суспільно небезпечні наслідки, повторно відкрито викрав, вирвавши з рук ОСОБА_6 , мобільний телефон марки «Xiaomі», моделi «Redmi Note 8», вартістю 2590 гривень, на якому знаходився чохол, вартістю 107 гривень 33 копійки, внаслідок чого спричинив майнову шкоду потерпілій на загальну суму 2697 гривень 33 копійки.

Кримінальна відповідальність за вказане кримінальне правопорушення передбачена ч.4 ст.186 КК України, а саме, відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення не визнав та суду пояснив, що 16.03.2025, близько 20:00, коли він проходив неподалік ресторану «2000», що розташований біля автостанції в м. Володимирі, то через дорогу побачив потерпілу ОСОБА_7 , яка вийшла з ресторану в нетверезому стані і почала бити автомобілі ногою. Він вигукнув до потерпілої, щоб вона припинила свої дії. У відповідь потерпіла махнула йому рукою, щоб він підійшов. Коли він підійшов до потерпілої, вона запитала у нього, що він хотів. Він сказав потерпілій щоб вона не била машини. На це потерпіла відповіла, що жодне з авто не є його власністю, і що вона робить, що хоче. Після цього потерпіла відштовхнула його і намагалася знову ногою вдарити машину. Тоді, з метою відвернути увагу потерпілої й припинити вищевказані дії останньої, він вихопив з її рук мобільний телефон, та став втікати, а потерпіла одразу стала наздоганяти його. Вони бігали навкруги кафе, потерпіла просила повернути їй телефон, на що він казав, що поверне телефон власнику автомобіля, який вона побила. Як повідомив обвинувачений, коли він втратив потерпілу з поля зору, до нього підійшов невідомий чоловік, близько 40 років, та повідомив, що один з чоловіків, чиє авто є пошкодженим, поїхав в сторону магазину «АТБ», бо ніби потерпіла працює у вказаному торговому закладі. Почувши це, він вирішив піти у вказаному напрямку. Перебуваючи поряд магазину він не побачив ні потерпілу, ні власника автомобіля, який би розшукував останню, а тому вирішив повернутись назад і піти до поліції, але по дорозі, в районі міського суду, його затримали працівники поліції, котрі їхали на службовому автомобілі, та доставили у відділення поліції, де він написав заяву про добровільну видачу мобільного телефону. Протягом усього судового розгляду обвинувачений наголошував на тому, що не мав умислу на заволодіння чужим майном, а саме мобільним телефоном потерпілої, а лише діяв в стані крайньої необхідності, намагаючись таким чином відвернути увагу потерпілої, припинити її протиправні дії, а також для її ідентифікації.

Попри те, що обвинувачений ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав, суд вважає, що висунуте ОСОБА_4 обвинувачення за ч. 4 ст.186 КК України знайшло своє підтвердження під час судового розгляду на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами наданими стороною обвинувачення, які були безпосередньо досліджені під час судового розгляду й оціненими судом згідно з положеннями ст. 94 КПК.

Так, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 пояснила, що 16.03.2025, в період з 17 год по 18 год, вона зайшла в кафе «2000», що розташоване біля автостанції в м. Володимирі. Враховуючи те, що вона перебувала в стані алкогольного сп`яніння, бармен закладу відмовилася її обслуговувати. Обурена такою поведінкою бармена, вона вийшла на вулицю та почала копати колеса припаркованого напроти кафе автомобіля. Потерпіла підтвердила, що нанесла декілька ударів ногами виключно лише по колесах авто. В цей час, через дорогу від кафе, йшов незнайомий їй чоловік, як в подальшому з`ясувалося - ОСОБА_4 , який став робити їй зауваження. Вона вирішила, що можливо цей чоловік є власником транспортного засобу, колеса якого вона копала ногами, а тому, жестом руки, покликала останнього до себе. Коли невідомий чоловік підійшов до неї, то між ними відбувся діалог на підвищених тонах, з якого вона зрозуміла, що він не є власник транспортного засобу. Після цього вона сказала чоловікові, що буде розбиратися з власником автомобіля, дістала із сумки свій мобільний телефон марки «Xiaomі» модель «Redmi», аби здійснити виклик поліції з метою віднайти власника авто і вирішити з ним питання відшкодування завданого збитку. В цей момент незнайомий чоловік вирвав з її рук телефон і побіг в сторону «Слов`янського парка», а вона побігла слідом за ним, вимагаючи при цьому повернути телефон. Чоловік, оббігши кафе «2000», призупинився біля кафе, де між ними знову відбувся діалог на підвищених тонах, в ході якого вона просила повернути їй мобільний телефон. Проте, чоловік знов почав втікати від неї, утримуючи при собі її мобільний телефон. В цей раз він побіг в сторону автовокзалу, повернув за сімейним гуртожиток, де вона втратила його з поля зору. Після цього, вона підійшла до автомобіля, який стояв напроти сімейного гуртожитку, розповіла водію вказаного автомобіля про те, що у неї викрадено мобільний телефон, та, попросивши у водія мобільний телефон, здійснила виклик поліції.

Крім того, потерпіла в судовому засіданні зазначила, що обвинувачений, під час діалогу, вимоги до неї ніякі не висував, і що вона не пам`ятає, щоб обвинувачений казав, що поверне телефон власнику автомобіля.

Такі показання потерпілої ОСОБА_6 об`єктивно узгоджуються з іншими доказами безпосередньо дослідженими в судовому засіданні, а саме, показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а також письмовими доказами.

Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_8 пояснив, що 16.03.2025, близько 18:00, він гуляв в парку «Слов`янський», що у м. Володимирі. Повертаючись додому, рухаючись в сторону вул. Луцької, напроти кафе «2000», він почув жіночі крики та побачив, як чоловік тікав у напрямку центру міста (в район автостанції), а за ним бігла жінка. В якийсь момент жінка розвернулася в його сторону та крикнула: «Забери телефон». По поведінці чоловіка не було видно, що він мав намір повернути телефон. Він поводився хаотично, біг та намагався якнайшвидше зникнути з місця події.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що навесні 2025, у вечірню пору, він перебував у салоні свого автомобіля «Опель Корса», який був припаркований на стоянці напроти сімейного гуртожитку в м. Володимирі, та чекав на свою дружину. У цей час до нього в машину, на переднє пасажирське сидіння, сіла незнайома йому жінка, яка перебувала в стані алкогольного сп`яніння, і почала кричати, що в неї викрадено її мобільний телефон. Жінка попросила у нього його мобільний телефон аби здійснити виклик на лінію «102». Він надав жінці свій мобільний телефон з номером НОМЕР_1 , щоб остання зателефонувала до поліції. Зазначив, що безпосередньо розмову жінки з працівниками поліції, він не слухав. Орієнтовно через 15-20 хв. приїхали працівники поліції, яким він повідомив, що саме через його мобільний телефон було викликано правоохоронців. ОСОБА_9 наголосив, що свідком події, яка мала місце біля кафе «2000», він не був, обвинуваченого, коли приїхали працівники поліції на виклик, він не бачив.

Згідно протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 16.03.2025 потерпіла ОСОБА_6 , будучи попередженою про кримінальну відповідальність згідно зі ст.383 КК України за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, повідомила, що 16.03.2025, близько 18:20, за адресою: м. Володимир, вул. Луцька, 2, поблизу закладу «Дві тисячі», невідома особа відкрито викрала належний їй мобільний телефон марки «Redmi Note 8» зі вставленою сім-карткою НОМЕР_2 , ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 , чим завдано їй матеріальну шкоду у розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до протоколу затримання, складеного 17.03.2025 старшим слідчим СВ Володимирського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_10 , за підозрою у вчиненні вказаного злочину 16 березня 2025 року о 23 годині 58 хвилин по вул. Соборній, 6 у м. Володимирі Волинської області, був затриманий ОСОБА_4 , в ході особистого обшуку якого, в присутності понятих, було виявлено та вилучено: сім-картка «Life» з цифрами НОМЕР_5 та мобільний телефон марки «Redmi» чорного кольору в чохлі синього кольору з написом «CUTE IS JUST MY COVER». Вказаний протокол складений в присутності понятих та захисника обвинуваченого, підписаний ними та ОСОБА_4 без жодних зауважень.

Доводи обвинуваченого про недопустимість як доказу вказаного протоколу затримання, з посиланням на те, що в ньому невірно заначений час його затримання - 23 год 58 хв, коли фактичним часом його затримання є 21 год 20 хв, суд вважає необґрунтованими, виходячи з такого.

Під час судового розгляду судом дійсно було встановлено, що обвинуваченого ОСОБА_4 фактично було затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення о 21 год 20 хв 16 березня 2025 року. Вказані обставини підтверджуються витягом з бази даних «Армор», а також показаннями слідчого ОСОБА_10 , наданими нею в судовому засіданні, яка пояснила, що лише затримувала обвинуваченого, слідчі дії з ним не проводила. В протоколі затримання ОСОБА_4 нею можливо була допущена технічна помилка у часі його затримання через велике навантаження.

Разом з тим, суд вважає, що допущена у протоколі затримання неточність не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, не тягне за собою визнання доказів недопустимими та не свідчить про порушення права обвинуваченого на захист, а є лише підставою для уточнення строку покарання обвинуваченого ОСОБА_4 . Помилка в часі, допущена у протоколі цієї слідчої дії, не впливає на доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Такі висновки містяться в Постанові колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 19.12.2022 у справі № 331/4277/17 (провадження № 51-3945км19).

Крім того, стороною захисту не доведено, що внаслідок зазначеної технічної неточності було порушено право обвинуваченого на захист, зокрема - право на правову допомогу, право бути повідомленим про підстави затримання чи право на своєчасне оскарження затримання. Сам обвинувачений був фактично затриманий у встановленому законом порядку, його процесуальні права були роз`яснені та реалізовані.

Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.03.2025, стверджується, що потерпіла ОСОБА_6 , серед пред`явлених їй фотознімків, на яких зображені особи чоловічої статі, на фотознімку №2 впізнала за рисами обличчя ОСОБА_4 , як особу, яка 16.03.2025 викрала з її рук мобільний телефон.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 вказала, що без сторонньої допомоги впізнала особу нападника.

Доводи обвинуваченого про недопустимість як доказу протоколу про пред`явлення особи для впізнання за фотознімками через його відсутність та відсутність його захисника під час проведення цієї слідчої дії, суд вважає безпідставними, оскільки ст.228 КПК України, яка визначає порядок пред`явлення особи для впізнання, не передбачає обов`язкової участі підозрюваного та його захисника при проведенні такої слідчої дії. Крім того, фактичні данні, отримані в ході пред`явлення особи для впізнання, а саме те, що ОСОБА_4 є тією особою, яка 16.03.2025 вихопила у потерпілої мобільний телефон, сторона захисту не заперечує.

Висновком судової товарознавчої експертизи від 19.03.2025 № СЕ-19/103-25/3519-ТВ, стверджується, що ринкова вартість мобільного телефона марки «Xiaomі» модель «Redmi 8» станом на 16.03.2025 складала 2590,00 грн. Ринкова вартість чохла для мобільного телефона марки «Xiaomі» модель «Redmi 8» станом на 16.03.2025 складала 107,33 грн.

Згідно з протоколом огляду предметів (відеозапису) від 20.03.2025, слідчий, за участю потерпілої ОСОБА_6 , провела огляд оптичного диску, на якому наявні записи з камер відеоспостереження з системи «Безпечне місто», що розташовані неподалік буд. №2 по вул. Луцька м. Володимир Волинської області, який також був предметом дослідження в ході судового розгляду. На вказаному диску містяться два відеофайли за 16 березня 2025 рік із назвами: «D15_20250316171839», «D41_20250316180103». На першому відео зафіксовано, як о 19:21:10 на територію кафе «2000», що у м. Володимирі, вул. Луцька, 2-А, входить потерпіла ОСОБА_6 , одягнена у світлий одяг та з темною сумкою в руках. О 19:22:45 ОСОБА_6 виходить із вказаного кафе та направляється до автомобілів, які знаходяться на парковці біля кафе, та о 19:22:49 правою ногою копає легковий автомобіль (№1), після чого підходить до іншого автомобіля (№2) та копає його. О 19:23:17 зафіксовано як ОСОБА_4 переходить дорогу та прямує до ОСОБА_6 , після чого розмовляє з нею, жестикулюючи руками. Надалі, ОСОБА_6 відходить від ОСОБА_4 та, підійшовши до автомобіля №1, знову копає його ногою. ОСОБА_4 знову підходить до потерпілої та стає перед нею. Згодом, ОСОБА_6 разом із ОСОБА_4 направляються в сторону центру міста, проходять декілька кроків, після чого потерпіла робить кілька спроб копнути автомобіль №2, в чому їй перешкоджає ОСОБА_4 . Декілька секунд ОСОБА_6 та ОСОБА_4 ведуть діалог, а о 19:24:09 останній вириває з рук ОСОБА_6 мобільний телефон та втікає в напрямку парку, що розташований за кафе «2000». ОСОБА_6 через кілька секунд слідує за ОСОБА_4 подальшому видно, як ОСОБА_4 , оббігши кафе, перелазить через паркан, вибігає на вул. Луцьку й направляється в сторону автостанції. ОСОБА_6 в цей час біжить слідом за ним. На другому відео зафіксовано, як о 18:21:19 ОСОБА_4 , обертаючись, біжить в бік автостанції, після чого забігає в лівий поворот (в бік автостанції).

Зазначені вище докази, надані стороною обвинувачення та дослідженні безпосередньо в ході судового розгляду, є належними, оскільки у своїй сукупності підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст.91 КПК України, та є допустимими, оскільки отримані в порядку, встановленому нормами КПК України та без порушень. Вони є послідовними, не містять протиріч, переконливими як кожен окремо, так і їх сукупність у взаємозв`язку. Жоден з них не спростований, містить інформацію щодо предмету доказування.

За таких обставин, суд приймає до уваги при ухваленні вироку вказані докази, як докази, які у своїй сукупності беззаперечно поза розумним сумнівом доводять винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення.

Висновок суду про винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення ґрунтується на фактичних даних, які містяться у досліджених судом доказах, на підставі яких судом встановлено, що ОСОБА_4 16 березня 2025 року о 18 годині 20 хвилин, перебуваючи поблизу кафе «2000», що за адресою: місто Володимир, вулиця Луцька, будинок 2-а, вирвав з рук потерпілої ОСОБА_6 , належний їй мобільний телефон марки «Xiaomі», моделi «Redmi Note 8». Вказані обставини підтверджуються, зокрема, показаннями потерпілої ОСОБА_6 , протоколом прийняття заяви потерпілої про кримінальне правопорушення, протоколом огляду предметів (відеозапису), на якому зафіксовано, як ОСОБА_4 16.03.2025, перебуваючи біля кафе «2000» в м. Володимирі, вихопив з рук потерпілої ОСОБА_6 мобільний телефон. Ці обставини не заперечуються і самим обвинуваченим ОСОБА_4 .

При цьому суд критично ставиться до показань обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що він не мав умислу на заволодіння чужим майном, а саме мобільним телефоном потерпілої, а лише діяв в стані крайньої необхідності, намагаючись таким чином відвернути увагу потерпілої, припинити її протиправні дії, а також для її ідентифікації, що в момент затримання його поліцейськими, він йшов саме до відділу поліції щоб повідомити про подію та віддати телефон, про що свідчить власноруч написана ним заява від 16.03.2025, вважає їх надуманими, такими, що надані обвинуваченим з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений ним злочин. Такі показання обвинуваченого спростовуються, зокрема: показаннями потерпілої ОСОБА_6 , яка пояснила, що обвинувачений, перебуваючи безпосередньо перед нею, раптово, без згоди потерпілої, вирвав з її рук мобільний телефон, після чого вона одразу висловлювала незгоду, вимагаючи повернути належне їй майно; показаннями свідка ОСОБА_8 , який бачив, як потерпіла бігла за обвинуваченим, вимагаючи повернути телефон. По поведінці обвинуваченого не було видно, що він мав намір повернути телефон. Обвинувачений поводився хаотично, біг та намагався якнайшвидше зникнути з місця події; показаннями свідка ОСОБА_9 про те, що потерпіла, коли сіла до нього в машину, повідомила йому, що у неї викрали телефон та попросила викликати поліцію.

На користь висновку суду про винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та неспроможності версії обвинуваченого свідчать також ті обставини, встановлені в ході судового розгляду, що після заволодіння мобільним телефоном обвинувачений не намагався припинити нібито протиправні дії потерпілої законним способом, натомість почав тікати, неодноразово змінюючи напрямок руху, та продовжував утримувати при собі телефон, попри неодноразові вимоги потерпілої про його повернення. Заволодівши мобільним телефоном, обвинувачений мав реальну можливість скористатися ним для виклику поліції, але не скористався нею. Крім того, він мав можливість повідомити про подію працівників кафе «2000» і також з`ясувати чи не проводить свій час у ньому власник автомобіля, який копала потерпіла, однак цього не зробив. Вказані обставини підтверджуються листом Управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП у Волинській області № 37767-2025 від 25.03.2025, згідно якого з номеру мобільного телефону НОМЕР_6 (свідка ОСОБА_11 ) о 18 год 38 хв 16.03.2025 було повідомлено на лінію «102» про факт пограбування. Повідомлень від ОСОБА_4 на лінію «102» в цей день не надходило. Крім того, згідно листа виконавчого комітету Володимирської міської ради Волинської області №897/1.21/2-25 від 28.03.2025 16.03.2055, ані ОСОБА_4 , ані будь - які інші особи 16.03.2025 не повідомляли орган місцевого самоврядування з приводу хуліганських дій по вул. Луцькій

Заява обвинуваченого від 16.03.2025, яка міститься в матеріалах справи, не свідчить про добровільну видачу ним мобільного телефона, оскільки написана ним вже після його затримання, тобто після закінчення злочину, тобто отримання ним реальної можливості розпорядитися цим телефоном.

Стан алкогольного сп`яніння потерпілої, на що стороною захисту постійно робився акцент в ході судового розгляду, розглядається судом як сприятливий фактор для реалізації обвинуваченим свого умислу на заволодіння чужим майном.

Щодо кваліфікації діяння обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.4 ст.186 КК України, то суд вважає її правильною, а доводи обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що його дії слід кваліфікувати за ст.356 КК України, як самоправство - надуманими, такими що не відповідають фактичним обставинам справи, з урахуванням такого.

Суб`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України характеризується прямим умислом, направленим на відкрите викрадення та прагнення одержати у зв`язку з цим матеріальні блага для себе або інших осіб, уникнути матеріальних витрат чи обов`язків, досягти іншої матеріальної вигоди, в основі якого лежить бажання протиправно збагатитися за рахунок чужого майна та спеціальна мета - безоплатно обернути його на свою або іншої особи користь.

В пункті 2 постанови пленуму Верховного суду України № 10 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику у правах про злочини проти власності» роз`яснюється, що предметом злочинів проти власності є майно, яке має певну вартість і є чужим для винної особи: речі (рухомі й нерухомі), грошові кошти, цінні метали, цінні папери тощо, а також право на майно та дії майнового характеру, тощо.

Згідно роз`яснень, що містяться в пункті 3 згаданої постанови, грабіж як відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені і оцінюються як викрадення. Окрім того, грабіж можливо вчинити лише з прямим умислом.

Прямий умисел при вчиненні грабежу виражається у тому, що винний усвідомлює, що вчиняє відкрите вилучення чужого майна, усвідомлює неминучість настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді майнової шкоди для потерпілого та бажає їх настання. Тому мотив грабежу завжди є корисливим по відношенню до його предмету, тобто вчиняється з метою збагачення, матеріальної вигоди.

Крім того, мета злочину це бажання особи, яка вчиняє суспільно небезпечне діяння, досягти певних шкідливих наслідків. Вона є характерною ознакою умисних злочинів, що вчиняються з прямим умислом. Мета грабежу полягає у заволодінні (привласненні) чужого майна, отриманні майнової вигоди.

Корисливий мотив при вчиненні злочинів проти власності полягає у прагненні винного протиправно обернути чуже майно на свою користь. У результаті протиправного вилучення чи заволодіння чужим майном винний або інші особи одержують фактичну можливість володіти, користуватись чи розпоряджатись чужим майном як своїм власним, а власник цього майна такої можливості позбавляється

Грабіж визнається закінченим з моменту, коли винна особа вилучила майно і має реальну можливість розпорядитись чи користуватись ним.

Згідно ст. 356 КК України самоправство - самовільне, всупереч встановленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника.

Об`єктом злочину виступає встановлений законодавством порядок реалізації громадянами своїх прав та обов`язків, тощо. Самовільне вчинення будь-яких дій - це здійснення особою свого дійсного або уявного права чи вчинення інших дій всупереч встановленому порядку і без законних повноважень. Дійсним визнається право, яким особа володіє в силу закону, договору чи на іншій підставі, однак це право реалізується з порушенням порядку.

Фактичні дані, що містяться в зазначених вище доказах, досліджених судом в ході судового розгляду, зокрема показаннях потерпілої та свідків, свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_4 протиправно вилучив чуже майно, отримав змогу ним розпорядитись та користуватись. При цьому він усвідомлював, що протиправно, відкрито вилучає чуже майно та заподіює майнову шкоду.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про відсутність в діях обвинуваченого ОСОБА_4 складу злочину передбаченого ст. 356 КК України.

Отже, суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний із зазначених доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття законного та обґрунтованого рішення по кримінальному провадженню, вважає встановленим, що обвинувачений ОСОБА_4 своїми умисними діями вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.186 КК України.

Призначаючи покарання, суд керується положеннями ст. 65 КК України, відповідно до якої особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який не працює, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується негативно, раніше неодноразово судимий за вчинення умисних кримінальних правопорушень, за місцем відбування покарання також характеризується негативно, після відбуття покарання знову вчинив умисне кримінальне правопорушення, що підтверджує відсутність позитивних змін в його особистості після відбування покарання й неготовність, небажання до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, стійку направленість на вчинення злочинів, підвищену суспільну небезпеку, а тому, на переконання суду, виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

З урахування вищевикладеного, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах, установлених санкцією частини 4 статті 186 КК України.

На думку суду, таке покарання буде необхідним, достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме принципам законності, справедливості, індивідуалізації покарання і вимогам ст.ст.50,65 КК України.

Відповідно до ст.124 КПК України, суд вважає необхідним стягнути з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати, пов`язані з проведенням судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/103-25/3519 - ТВ від 19.03.2025 у розмірі 1989,75 грн.

Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України слід скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 18.03.2025 (справа №154/1071/25, провадження № 1-кс/154/248/25).

Питання про речові докази підлягає вирішенню судом відповідно до ст.100 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований до обвинуваченого, слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Керуючись ст.ст.368, 370 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з дати оголошення вироку - 06 лютого 2026 року.

На підставі ч. 5 ст.72 КК України у строк покарання, призначеного ОСОБА_4 за цим вироком, зарахувати строк попереднього ув`язнення з 16 березня 2025 року до 18 березня 2025 року та з 28 березня 2025 року до 05 лютого 2026 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

На підставі ч. 7 ст. 72 КК України у строк покарання, призначеного ОСОБА_4 за цим вироком, зарахувати строк його перебування під дією цілодобового домашнього арешту за період з 19 березня 2025 року до 27 березня 2025 року, із розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідає три дні цілодобового домашнього арешту.

Запобіжний захід ОСОБА_4 залишити попереднім - тримання під вартою, до набрання вироком законної сили, але не довше 60 днів з дня ухвалення вироку.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані з проведенням судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/103-25/3519 - ТВ від 19.03.2025 у розмірі 1989,75 грн.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 18.03.2025 (справа №154/1071/25, провадження № 1-кс/154/248/25).

Речові докази по справі:

- мобільний телефон марки «Xiaomі», моделi «Redmi Note 8», ІМЕІ 1: НОМЕР_7 , ІМЕІ 2: НОМЕР_8 , чохол темного кольору та сім-картку стільникового зв`язку «Лайф», які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Володимирського РВП ГУНП у Волинській області - повернути за належністю потерпілій ОСОБА_6 ;

- оптичний диск із відеозаписом з камер відеонагляду системи «Безпечне місто» м. Володимир, по вул. Луцька, біля кафе «2000» - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Володимирський міський суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, ОСОБА_4 в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.

Головуючий суддя ОСОБА_1