Вирок від 02 лютого 2026 р. у справі №725/3296/24 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 725/3296/24

Провадження № 1-кп/727/82/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю: секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці, кримінальне провадження № 12023260000000510 від 08.06.2023 року по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 українця, громадянина України, уродженця с. Острівець, Городенківського району, Івано-Франківської області, мешканця АДРЕСА_1 , з середньою освітою, працюючого приватним підприємцем, одруженого, раніше не судимого, - у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України,-

сторони судового кримінального провадження:

прокурор: ОСОБА_6 , ОСОБА_7

обвинувачений: ОСОБА_5

захисники: ОСОБА_8 , ОСОБА_9

застоводавець ОСОБА_10

В С Т А Н О В И В:

Судом визнано доведеним, що обвинувачений ОСОБА_5 за попередньою змовою із особою, відносно якої судом кримінальне провадження виділено в окреме провадження та іншими не встановленими досудовим розслідуванням особами, матеріали щодо яких виділені у окреме провадження, достовірно знаючи, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, термін дії якого неодноразово продовжувався, у зв`язку з чим, в Україні діють обмеження на виїзд за кордон чоловіків віком від 18 до 60 років, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, організував незаконне переправлення осіб віком від 18 до 60 років через державний кордон України до республіки Молдова, сприяв таким діям, в тому числі шляхом надання порад, вказівок та засобів для цього. зокрема, із метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на організацію незаконного переправлення осіб призовного віку через державний кордон України, ОСОБА_5 діючи за попередньою змовою з особою, відносно якої судом кримінальне провадження виділено в окреме провадження та іншими не встановленими досудовим розслідуванням особами, матеріали щодо яких виділені у окреме провадження, у період з червня по листопад 2023 року, підшукав особу - ОСОБА_11 , громадянина України, якому достеменно було відомо про тимчасові обмеження щодо виїзду чоловіків віком від 18 до 60 років з України, який бажав незаконно перетнути державний кордон України, із яким обвинувачений ОСОБА_5 завчасно обумовив порядок його незаконного переправлення через державний кордон України, обставини організації виїзду та в ході розмови неодноразово інструктував останнього, надавав поради та вказівки щодо його дій, крім того ОСОБА_5 надав ОСОБА_11 номер мобільного телефону особи, відносно якої судом кримінальне провадження виділено в окреме провадження, сприяв у налагоджені їх зв`язку та подальшого контакту. Після чого, особа, відносно якої судом кримінальне провадження виділено в окреме провадження, діючи за попередньою змовою із невстановленими особами, матеріали відносно яких виділені у окреме провадження, обумовили між собою суму грошових коштів за організацію незаконного перетину державного кордону України поза пунктами пропуску, а також порядок їх передачі, зокрема сума коштів за організацію незаконного переправлення через державний кордон України поза пунктом пропуску ОСОБА_11 становила - 6500 доларів США, які останній повинен був передати безпосередньо під час організації його незаконного перетину.

Крім цього, не встановлені досудовим розслідуванням особи, матеріали щодо яких виділені у окреме провадження, діючи за попередньою змовою із особою, відносно якої судом кримінальне провадження виділено в окреме провадження та обвинуваченим ОСОБА_5 , у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, підшукали ОСОБА_12 , громадянина України, якому достеменно було відомо про тимчасові обмеження щодо виїзду чоловіків віком від 18 до 60 років з України, та який бажав незаконно перетнути державний кордон України, та з ним обумовили порядок незаконного переправлення через державний кордон України, визначили спосіб надання коштів, повідомили, що переправлення буде становити 8000 євро. Погодившись на усі умови і вартість, 12.11.2023 року громадяни України - ОСОБА_12 , спільно із своєю матір`ю ОСОБА_13 , діючи згідно наданих вказівок, перебуваючи в транспортному засобі марки «Volkswagen Passat», поблизу готелю «Корал», розташованого за адресою: м. Чернівці, вул. Фастівська, 30, передали невстановленій органом досудового розслідування особі, грошові кошти в сумі 8000 євро за організацію його незаконного переправлення через державний кордон України поза пунктом пропуску.

Надалі, з метою подальшого незаконного переправлення ОСОБА_11 та ОСОБА_12 через державний кордон України до республіки Молдова, особа відносно якої судом виділено матеріали кримінального провадження в окреме провадження, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5 та іншими не встановленими досудовим розслідуванням особами, матеріали щодо яких виділені у окреме провадження, 13.11.2023р. о 07:15 год., керуючи транспортним засобом марки «Mercedes Sprinter 318 cdi», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить обвинуваченому, забрали поблизу магазину «АНТОШКА», розташованого в м. Чернівці проспект Незалежності, 121 ОСОБА_11 , який за вказівкою особи відносно якої судом виділено матеріали кримінального провадження в окреме провадження, перебуваючи в наведеному вище транспортному засобі, передав останньому обумовлену суму грошових коштів, - 6500 доларів США, за організацію його незаконного перетину державного кордону України до республіки Молдова, поза межами пункту пропуску.

Після чого, особа відносно якої судом виділено матеріали кримінального провадження в окреме провадження, використовуючи транспортний засіб марки «Mercedes Sprinter 318 cdi», реєстраційний номер НОМЕР_1 , належний на праві власності ОСОБА_5 , спільно із ОСОБА_11 , поїхали у напрямку гіпермаркету «Метро», розташованого в м. Чернівці, по вул. Остапа Вільшини, 1Д, де зупинилися на автостоянці, вказаного гіпермаркету, де особа відносно якої судом виділено матеріали кримінального провадження в окреме провадження, надав вказівку ОСОБА_11 , пересісти до іншого транспортного засобу, а саме, марки «Nisan Leaf», білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , за кермом якого знаходилась невстановлена на даний час досудовим розслідуванням особа чоловічої статі та надалі, ОСОБА_11 спільно із невстановленою досудовим слідством особою, на транспортному засобі марки «Nisan Leaf», білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 від гіпермаркету «Метро», який знаходиться за адресою м. Чернівці, вул. Остапа Вільшини, 1Д, поїхали до гіпермаркету «Епіцентр», де в салон автомобіля сів ОСОБА_12 , після чого, зробили круг навколо гіпермаркету «Епіцентр» і, невстановлена досудовим слідством особа, матеріали щодо якої виділено в окреме кримінальне провадження, яка була за кермом вищеозначеного автомобіля, надав чітку вказівку ОСОБА_12 , та ОСОБА_11 , пересісти до іншого транспортного засобу марки - «Mercedes Vito», білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3 , за кермом якого перебувала інша особа чоловічої статті, невстановлена досудовим розслідуванням матеріали відносно якої виділено в окреме провадження. Надалі, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на автомобілі марки «Mercedes Vito», білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3 , особа чоловічої статті, невстановлена досудовим розслідуванням матеріали відносно якої виділено в окреме провадження повезла до лісосмуги яка розташована позаду вище вказаного гіпермаркету «Епіцентр», де ОСОБА_11 та ОСОБА_12 керуючись вказівками невстановленої особи пересіли в транспортний засіб, марки «Mercedes Sprinter» синього кольору реєстраційний номер НОМЕР_4 , а саме багажне відділення, сховавшись за картонними ящиками, виконуючи вказівку, під час руху транспорту (дорогою) не говорити без команди; після чого, водій, (особа невстановлена досудовим розслідуванням) транспортного засобу «Mercedes Sprinter» синього кольору реєстраційний номер НОМЕР_4 повіз ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , у напрямку державного кордону України, розташований в межах населеного пункту смт Кельменці, Дністровського району, Чернівецької області, з метою незаконного переправлення їх через державний кордон України до республіки Молдова; однак свій злочинний умисел з причин, що не залежали від їх волі, до кінця не довели, оскільки протиправні дії були припинені працівниками правоохоронних органів.

Отже, ОСОБА_5 , обвинувачується у вчиненні злочину - організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, за кваліфікуючими ознаками: вчинене щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю та в порядку вимог ст.. 351 КПК України, надав покази про те, що він визнає всі обставини вчинення ним кримінального правопорушення. Пояснив, що він є фізичною особою підприємцем; займався перевезенням людей за кордон на власному авто транспорті. Знайомий із ОСОБА_14 , особою щодо якої судом справу виділно в окреме провадження. В розмові з останнім ОСОБА_14 запропонував йому підшукати людей мобілізаційного віку, які б хотіли виїхати за кордон; сказав, що в нього є люди і це не проблема буде, та оскільки його багато в місті знають людей як такого що здійснює перевозки за кордон і нащад в Україну, до нього звернувся ОСОБА_11 з питанням можливого виїзду з України за кордон в Молдову. Він згадав розмову з ОСОБА_14 і дав йому дані останнього, а саме, номер мобільного телефону, та в подальшому організував незаконне переправлення ОСОБА_11 через державний кордон України. В наданих суду показаннях вказав, що він надавав належні йому транспортні засоби для перевезення ОСОБА_11 , а згодом і ОСОБА_15 за кордон. Не заперечував, що ОСОБА_11 він познайомив із ОСОБА_14 ; надавав останньому поради як себе вести в дорозі, що говорити, що робити. Пояснив, що йому було достеменно відомо, що у ОСОБА_11 не було документів, які б давали йому право відстрочки та виїзду за кордон, його через кордон КПП мав перевезти ОСОБА_14 , який його запевнив, що проблем на кордоні не буде та після його настанов (порад) ОСОБА_11 , він останнього не бачив. Не заперечував в показах, що надавав ОСОБА_11 порали які речі брати з собою, скільки коштів; майже усі розмови відбувалися по мобільному телефону. Пояснив, що по мобільному спілкувався і з ОСОБА_14 , і лише один раз він був свідком якоїсь розмови ОСОБА_14 із чоловіком на ім.»я ОСОБА_16 ; до розмови він не прислуховувався. На запитання прокурора зазначив, що організація незаконного переправлення ОСОБА_11 , ОСОБА_15 через державний кордон України з його боку полягала в сприянні надання останнім порад, вказівок та наданням ОСОБА_14 для цих цілей транспортного засобу Мерседес Спрінтер. В скоєномі щиро розкаявся просив при призначенні покарання застосувати вимоги ст.. 69, 75 КК України.

Допитаний в судовому засіданні під присягою, свідок ОСОБА_11 показав, що він рік чи два тому назад зустрівся з чоловіком на ім.»я ОСОБА_17 , і в розмові сказав йому, що хоче їхати за кордон, на запитання як він має це зробити відповів, що знайшов людину яка може незаконно його переправити. Після цієї розмови він зателефонував до незнайомої йому на той час особи і розмовляв про можливість його перевезення через кордон. Чоловін при розмові пояснював йому, що є людина яка часто їздить за кордон, возить людей і скинув номер телефону, сказав що людину звати іван. Після даної розмови він пішов в поліцію і підписав добровільну співпрацю; надалі зателефонував особі на ім.»я ОСОБА_18 і довоився про зустріч. При зустрічі, а вона була лише один раз, ОСОБА_18 надавав йому поради, як себе вести на кордоні, що із собою брати, і які мати слід документи і сказав, що він особисто перевозити не буде, але є людина на ім.»я ОСОБА_19 , який цим постійно займається та надав номер телефону ОСОБА_19 , як на даний час він знає, це ОСОБА_20 . Пояснив, що мав зустріч із ОСОБА_19 в районі турецькій площі період коли точно було не пам`ятав, з останнім був чоловік похилого віку. В розмові, ОСОБА_19 повідомив, що перевезення його за кордон буде коштувати 6500 євро, їхати будуть через митницю на «Порубне» або через ліс. Пояснив, що через три тижні після розмови, він зателефонував ОСОБА_19 та сказав що завтра заїде до нього та при зустрічі, ОСОБА_19 повідомив про дату виїзду і сказав, що із собою брати, які речі першої необхідності. В день виїзду, він приїхав на обумовлене місце, де точно не пам`ятав, зі ним був хлопець. Вартість перевезення коштувала - 6050 євро та 450 євро за кордоном; йогоі хлопця повезли до ТЦ Метро, там вони пересадили в іншу машину бус марки «Нісан» та їх відвезли до Епіцентру в м. Чернівці, де на них чекав чоловін на ім.»я ОСОБА_21 , на зупинці були ще чоловіки і розмова йшла, що їх повезуть лісом на автомобілі марки Мерседес Спрінтер, він і другий хлопець пересіли в вказаний автомобіль і поїхали в невідомому напрямку, в бусі була жінка. Автомобілем їх возили по місто, після чого він зателефонував ОСОБА_19 і останній сказав, що за ними хтось спостерігає. Автомобіль зупинявся кілька разів в останнє біля магазину Супермаркет за містом в с. Недобоївці, де всі прочекали біля 5 годин, а згодом коли повернулися в м. Чернівці повернулися в Чернівці, транспортний засіб зупинили працівники поліції. На запитання, пояснив, що ОСОБА_22 він гроші не надав, мав гроші дати ОСОБА_23 . ОСОБА_24 йому як при зустрічі, так і по телефону, дзвінків з ним було декілька, надавав поради, інформацію, говорив як себе вести на кордоні і інші речі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28.03.2025 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР №12023260000000510 від 08.06.2023 року матеріали по обвинуваченню ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України - зупинено до звільнення ОСОБА_14 з військової служби та зобов`язано обвинуваченого ОСОБА_14 повідомити про закінчення обставин, які стали підставою для зупинення провадження. Виділено в окреме провадження матеріали з кримінального провадження, внесеного до ЄРДР №12023260000000510 від 08.06.2023 року та матеріали судової справи 725/3296/24 з обвинувальним актом відносно ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України. Контроль за виконанням ухвали покладено на прокурора (процесуального) – ОСОБА_25 (а.с.174 обвин.акту т.5)

В судовому засіданні, у порядку встановленому ст. 358 КПК України судом безпосередньо в засіданні досліджені наступні документи, зокрема:

повідомлення про вчинення кримінального правопорушення 31 Прикордонного загону – том 1 арк. 23-26;

Протокол огляду місця події від 13.11.2023 року – том 1 арк. 128-130;

Протокол пред`явлення особи до впізнання за фотознімками від 14.11.2023 – том 2 арк. 66-68;

Протокол проведення негласної слідчої (розшукової) дії, передбаченої ст. 267 КПК України стосовно ОСОБА_5 – том 3 арк. 81-84;

Протокол проведення негласної слідчої (розшукової) дії, передбаченої ст. 260 КПК України стосовно ОСОБА_5 – том 3 арк. 139-141;

Протокол проведення негласної слідчої (розшукової) дії, передбаченої ст. 260 КПК України стосовно ОСОБА_5 з додатком у виді носія інформації, на якому зафіксовано зустріч ОСОБА_5 з свідком ОСОБА_11 – том 4 арк. 55-59;

Протокол проведення негласної слідчої (розшукової) дії, передбаченої ст. 260 КПК України стосовно ОСОБА_11 з додатком у виді носія інформації, на якому зафіксовано зустріч ОСОБА_5 з свідком ОСОБА_11 – том 4 арк. 69-74;

Протокол проведення негласної слідчої (розшукової) дії, передбаченої ст. 269 КПК України стосовно ОСОБА_5 з додатком у виді носія інформації, на якому зафіксовано зустріч ОСОБА_5 з свідком ОСОБА_11 – том 4 арк. 134-138;

Протокол проведення негласної слідчої (розшукової) дії, передбаченої ст. 260 КПК України стосовно ОСОБА_11 з додатком у виді носія інформації, на якому зафіксовано розмови та зустріч ОСОБА_5 з свідком ОСОБА_11 – том 4 арк. 162-171.

В судовому засіданні згідно з вимогами ст. 359 КПК України досліджено флеш з аудіо розмовами між Середницьким та ОСОБА_5 .

Аналізуючи досліджені докази, суд дійшов висновку, що вони є достатніми та переконливими для визнання винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення поза розумним сумнівом.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна правова конструкція закріплена й у ч. 4 ст. 17 КПК України. Згідно ч. 2 ст. 8 та ч. 5 ст. 9 КПК України - принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовуються з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Зі змісту рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (п. 45) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.

Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні поряд з іншим підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення - час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення, а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення.

Отже, дослідивши вищенаведене докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що в діях обвинуваченого ОСОБА_5 вбачається склад злочину, передбачений ч. 2 ч. 332 КК України, -організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, за кваліфікуючими ознаками: вчинене щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб.

Об`єктивна сторона вказаного злочину охоплює не лише безпосереднє незаконне переправлення, а й організацію, керівництво та сприяння таким діям. Організація включає розробку плану, визначення місця і часу, пошук співучасників, надання ресурсів. Тому відсутність фактичного перетину кордону не впливає на наявність закінченого складу злочину для організатора.

Як зазначено у рішенні Верховного Суду від 21.01.2020 (у справі № 754/17019/17, провадження № 51-2568км19) стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд керується вимогами ст.ст. 65-68 КК України і виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Вирішуючи питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд приймає до уваги роз`яснення, надані в пункті 2 постанови Пленуму ВСУ №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно з якими відповідно до пункту 1 частини першої статті 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Суд враховує, що у Постанові від 10.07.2018 року (справа №148/1211/15-к) Верховний Суд звернув увагу на те, що відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

У Постанові від 14.06.2018 року (справа №760/115405/16-к) Верховний Суд зазначив, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольовою владною діяльністю суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у незаконному переправленні осіб через державний кордон України, організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України та керівництві такими діями, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, передбаченими ч. 2 ст. 332 КК України, знайшла своє підтвердження у судовому засіданні та доведена поза розумним сумнівом, а отже саме така кваліфікація дій обвинуваченого є правильною.

Вирішуючи питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинувачених та попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень, суд бере до уваги роз`яснення, надані у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно з якими відповідно до пункту 1 частини першої статті 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. З урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу винного судам звернуто увагу, що належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочинів, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, які на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку, а також тим, які щиро розкаялися у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання є: кримінально-правові, відносно визначені (у яких установлюються межі покарання) та альтернативні санкції; принципи права; уповноважувальні норми, у яких щодо повноважень суду використовуються формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування статті 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб`єкта.

Вирішуючи питання про розмір і вид покарання, яке слід призначити обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України належить до тяжких злочинів; особу винного, який раніше не судимий, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, висловив готовність нести кримінальну відповідальність, унаслідок вчиненого злочину тяжких наслідків не настало, одружений, на обліку у лікарів-нарколога чи психіатра не перебуває, психічними розладами не страждає, має позитивну характеристику за місцем проживання ( т.2 а.с. 88-97), а також роль обвинуваченого у вчиненні злочину групою осіб і те, що його незаконними діями був викликаний значний суспільний резонанс у державі.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття, повне визнання вини, сприяння розкриттю злочину, а також те, що здійснив благодійний внесок на підтримку Збройних Сил України, шляхом перерахунку застави.Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_5 відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

Вирішуючи питання про розмір і вид покарання, яке слід призначити обвинуваченому ОСОБА_5 , та встановлюючи ступінь його вини у вчиненому злочині, суд дає оцінку не лише окремому вчинку обвинуваченого, а й його особі, зокрема тому, наскільки вона проявилася у його злочинних діях, наявності схильності до вчинення правопорушень та мотивах скоєння злочину. При цьому, суд бере до уваги обставини вчинення злочину обвинуваченим, а саме його безпосередні дії та роль у вчиненні злочину.

З урахуванням викладеного, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_5 , суд доходить висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства та відбування покарання, оскільки за даних обставин справи таке покарання було б надмірно суворим. У зв`язку з цим обвинуваченому ОСОБА_5 , слід призначити мінімальне покарання в межах санкції ч. 2 ст. 332 КК України у виді позбавлення волі з позбавленням права займатися певною діяльністю на визначений строк із застосуванням положень ст. 75 КК України, оскільки його виправлення можливе без відбування покарання у виді позбавлення волі з установленням іспитового строку, протягом якого обвинувачений перебуватиме під певним контролем держави. Поведінка особи, якій призначено покарання з випробуванням, повинна бути більш виваженою, стриманою та контрольованою, ніж поведінка пересічної особи, оскільки навіть незначне правопорушення може призвести до скасування випробування та направлення особи для реального відбування покарання. За змістом ст. 75 КК України рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані в сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Питання призначення покарання та звільнення від його відбування визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання, тощо. Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.

Таким чином, під час вирішення питання про можливість виправлення ОСОБА_5 без відбування покарання та звільнення його від відбування покарання з випробуванням беруться до уваги тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи.

Призначаючи покарання з випробуванням, суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 76 КК України та покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 відповідні обов`язки.

Крім цього, суд позитивно оцінює проявлену громадянську позицію, яка проявилася у перерахуванні грошових коштів - застави на потреби Збройних Сил України.

Проте в даному випадку, з огляду на характер пом`якшуючих обставин, даних про особу обвинуваченого, його роль у вчиненні даного злочину, підстав для застосування вимог ст. 69 КК України при призначенні покарання ОСОБА_5 , суд не знаходить.

Призначення вказаного покарання, буде відповідати загальним засадам кримінального провадження, тяжкості скоєного, обставинам правопорушення, особі обвинуваченого, а також не тільки меті покарання, а й меті правосуддя, невід`ємною частиною якого є справедливість та верховенство права.

Враховуючи належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 суд не вбачає підстав для зміни йому раніше обраного запобіжного заходу у вигляді застави.

Санкція ч.2 ст.332 КК України передбачає обов`язкові додаткові покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Вирішуючи питання про необхідність призначення передбаченого санкцією ч.2 ст.332 КК України обов`язкового додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю суд, виходить з наступного.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 вересня 2023 року у справі № 404/2081/22 зроблено висновок, щодо застосування норми права, передбаченої ст.55 КК України (застосування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю), згідно якого: «згідно з положеннями ст.55 КК України у випадку, коли санкцією відповідної частини статті Особливої частини КК передбачено можливість призначення особі додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, суд, визнаючи особу винуватою у вчиненні відповідного кримінального правопорушення, має право призначити таке додаткове покарання незалежно від того, чи обвинувачений обіймав певну посаду або займався певною діяльністю на час вчинення кримінального правопорушення».

У постанові Верховного Суді від 11 березня 2025 року у справі № 149/3010/23 зроблено висновок, що:«якщо додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю передбачене як обов`язкове у санкції статті Особливої частини КК, то призначення цього покарання відбувається й тоді, коли особа, яка вчинила кримінально каране діяння, не обіймала певні посади або не займалася певною діяльністю. Тобто фактично йдеться про обмеження зайняття для особи певних посад або здійснення певної діяльності у майбутньому навіть у тому разі, якщо на момент вчинення кримінального правопорушення особа їх не обіймала чи не займалася певною діяльністю».

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необхідність позбавити обвинуваченого ОСОБА_5 права займатися діяльністю пов`язаною з наданням логістичних послуг та перевезенням громадян в прикордонних районах України.

Дане покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним і пропорційним.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 є приватним підприємцем, йому належать транспортні засоби які він використовував в підприємницькій діяльності. Викладені вище докази у їх сукупності доводять ту обставину, що транспортні засоби є необхідним для забезпечення життєдіяльності як сім`ї так і здійснення підприємницької діяльності в цілому. За матеріалами справи, слідчим було винесено постанови про повернення транспортних засобів, на які накладено арешти ОСОБА_5 , отже, суд вважає, що арешт слід скасувати арешти, зокрема, на транспортний засіб марки Volkswagen Crafter, реєстраційний номер НОМЕР_5 , власником якого є ОСОБА_5 , який згідно постанови слідчого від 28.11.2023 повернуто ОСОБА_5 , вважати повернутим ОСОБА_5 ; - на транспортний засіб марки Volkswagen Crafter, реєстраційний номер НОМЕР_5 , власником якого є ОСОБА_5 , - на транспортний засіб марки Opel Astra, реєстраційний номер НОМЕР_6 власником якого є ОСОБА_5 , який згідно постанови слідчого від 20.11.2023 повернуто ОСОБА_5 та на транспортний засіб марки Mercedes-Benz Sprinter, реєстраційний номер НОМЕР_7 власником якого є ОСОБА_5 , який згідно постанови слідчого від 28.11.2023 повернуто ОСОБА_5 , також суд вважає, що грошові кошти у розмірі 730 євро, які передано на зберігання до АТ «Укрексімбанк» згідно прибуткового позабалансового ордеру від 02.01.2024 № 44258, які належать ОСОБА_5 .

Речові докази підлягають вирішенню в порядку вимог ст. 100 КПК України. Процесуальні витрати відсутні.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до набрання вироком законної сили залишити заставу.

В судовому засіданні заставодавцем ОСОБА_26 подано клопотання про перерахування грошових коштів внесених за ОСОБА_5 в якості застави у розмірі 214.720 грн. на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Чернівецькій області на Збройні Сили України.

Заслухавши думку учасників процесу, які відповідно не заперечували проти заявленого клопотання, суд вважає, що після набрання вироком законної сили,внесену заставодавцем ОСОБА_27 заставу за ОСОБА_5 в розмірі 214 720 (двісті чотирнадцять сімсот двадцять) гривень, на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Чернівецькій області, за заявою заставодавця ОСОБА_10 перерахувати на розрахунковий рахунок ІВАН 288201720313251002301005215 в ДКСУ у м. Києві, ЄДРПОУ:08118534, МФО820172, (призначення платежу: для військової частини НОМЕР_8 ).

Керуючись ст.ст. 370, 371, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Визнати винуватим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 332 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, з позбавленням права протягом 3 (трьох) років займатися діяльністю, пов`язаної із наданням логістичних послуг і перевезенням громадян через державний кордон України.

На підставіст.ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до п.п.1 та 2 ч.1 та п.2 ч.2 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов`язки: - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, - повідомляти орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до набрання вироком законної сили залишити у виді застави.

Після набрання вироком законної сили, внесену заставодавцем ОСОБА_10 заставу за ОСОБА_5 , в розмірі 214 720 (двісті чотирнадцять сімсот двадцять) гривень, на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Чернівецькій області, за заявою заставодавця ОСОБА_10 перерахувати на розрахунковий рахунок ІВАН 288201720313251002301005215 в ДКСУ у м. Києві, ЄДРПОУ:08118534, МФО820172, (призначення платежу: для військової частини НОМЕР_8 ).

Після набрання вироком законної сили:

арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівців від 16.11.2023 на транспортний засіб марки Volkswagen Crafter, реєстраційний номер НОМЕР_5 , власником якого є ОСОБА_5 , скасувати.

арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівців від 16.11.2023 на транспортний засіб марки Opel Astra, реєстраційний номер НОМЕР_6 , власником якого є ОСОБА_5 , скасувати.

арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівців від 16.11.2023 на транспортний засіб марки Mercedes-Benz Sprinter, реєстраційний номер НОМЕР_7 власником якого є ОСОБА_5 , скасувати.

арешт накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівців від 16.11.2023р. - грошові кошти у розмірі 730 євро, які передано на зберігання до АТ «Укрексімбанк» згідно прибуткового позабалансового ордеру від 02.01.2024р. № 44258, які належать ОСОБА_5 – скасувати.

Після набрання вироком законної сили, речові докази кримінального провадження:

- грошові кошти у розмірі 730 євро, які передано на зберігання до АТ «Укрексімбанк» згідно прибуткового позабалансового ордеру від 02.01.2024 44258, які належать ОСОБА_5 повернути останньому за належністю (т.1 а.с.143)

- транспортний засіб марки Volkswagen Crafter, реєстраційний номер НОМЕР_5 , власником якого є ОСОБА_5 ., який згідно постанови слідчого від 28.11.2023 (т.1 а.с.169) - повернуто ОСОБА_5 - повернути повернути останньому за належністю (а.с. 163 т.1)

- транспортний засіб марки Opel Astra, реєстраційний номер НОМЕР_6 (т.1 а.с. 187). власником якого є ОСОБА_5 та який згідно постанови слідчого від 20.11.2023 (а.с. 189 т.1) йому повернуто , - повернути останньому за належністю.

- транспортний засіб марки Mercedes-Benz Sprinter, реєстраційний номер НОМЕР_7 (а.с. 205 т.1) власником якого є ОСОБА_5 і який згідно постанови слідчого від 28.11.2023 ( т.1 а.с. 235) повернуто ОСОБА_5 . - повернути останньому за належністю.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1