Рішення від 28 січня 2026 р. у справі №725/7853/24 — Чернівецький районний суд міста Чернівців

Єдиний унікальний номер 725/7853/24

Номер провадження 2/725/1506/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2026 року м. Чернівці

Чернівецький районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Федіної А.В.,

за участю секретаря судового засідання Попової Р.Р.,

позивача ОСОБА_1 ,

представників позивача Зібаровської Н.О., ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

та спеціаліста-психолога ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей Чернівецької міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її виховання, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року позивач звернулась до суду з вище вказаним позовом в обґрунтування якого посилалась на те, що ОСОБА_3 перебував у шлюбі з її донькою ОСОБА_6 . Під час вказаного шлюбу у них народилась донька ОСОБА_7 . В подальшому, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла, а відповідач привіз свою однорічну доньку ОСОБА_7 на виховання їй, як бабусі, а також її молодшій доньці ОСОБА_8 . Таким чином, в період з 21.10.2017 року по 28.12.2023 року дівчинка постійно проживала в с. Текуча, Косівського р-ну, Івано-Франківської області, в родині її молодшої доньки та разом зі своїми бабусею і дідусем ОСОБА_1 та ОСОБА_9 . За цей час дівчинка мала тісний психологічний контакт з нею, виявляла прихильність до родини в якій зростала, при цьому відповідач донькою не цікавився, рідко відвідував її, а коли приїжджав то влаштовував скандали, внаслідок чого дитина отримувала психологічну травму. Розпорядженням Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області №346-К від 01.12.20214 року призначено ОСОБА_10 опікуном над малолітньою ОСОБА_7 , а висновком Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області 12.10.2022 року було визначено час та дні спілкування відповідача з дитиною, натомість відповідач встановленого графіку не дотримувався.

В подальшому, в рамках примусового виконання судового рішення державним виконавцем, 28.12.2023 року відповідач забрав малолітню ОСОБА_7 та з того часу вони не могли налагодити спосіб участі бабусі у вихованні своєї онуки. Зокрема, вони неодноразово звертались до соціальних служб, Служби у справах дітей Чернівецької міської ради, психолога. Рішенням Чернівецької міської ради від 09.07.2024 року №451/14 було встановлено їй дні побачень з дитиною, натомість відповідач встановленого графіку недотримувався, під час зустрічей ображав та принижував її, обливав невідомою рідиною.

Таким чином, досудовий спосіб врегулювання спору не мав позитивних наслідків, що зумовило необхідність звернення до суду з даним позовом.

Зазначала, що вона має всі необхідн6і побутові умови для забезпечення перебування дитини разом з нею, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, шкідливих звичок немає, до юридичної відповідальності не притягувалась, за станом здоров`я спроможна займатись вихованням дівчинки.

На підставі вище викладеного, посилаючись на норми матеріального права, просила зобов’язати ОСОБА_3 ,, ІНФОРМАЦІЯ_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 не чинити перешкоди ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт НОМЕР_2 виданий Косівським РВ УМВС України Івано-Франківській обл. від 24.05.1997р, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; визначити такі способи участі ОСОБА_1 , у спілкуванні та вихованні ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 : систематичні побачення з онучкою та проведення вихідних за наступним графіком: у період з першої та третьої п`ятниці місяця по першу та третю неділю місяця з 16.00 год п`ятниці до 16.00 год неділю, дитина проводить час за адресою АДРЕСА_1 , (дитину буде забирати дідусь із бабусею); Проведення весняних канікул у бабусі і дідуся за адресою АДРЕСА_1 ; Проведення одного місяця літніх канікул за адресою АДРЕСА_1 ; у випадку хвороби дитини під час вказаних днів побачень із бабусею, ці дні переносяться на іншу дату, але не менше загальної кількості днів побачень; у день побачення з онукою, бабуся має право забирати доньку з школи особисто, за попереднім повідомленням про це батька дитини; необмежене спілкування дитини засобами телефонного, електронного та іншого зв`язку, спілкування з дитиною в режимі відеозв`язку через мережі Інтернет.

На вказану позовну заяву надійшов відзив в якому представник відповідача позов не визнав та пояснив, що відповідач є військовим капеланом в/ч НОМЕР_4 та часто виїздив у відрядження в зону проведення АТО, що і зумовило необхідність тимчасового залишення дитини разом з бабусею, при цьому відповідач тимчасово також проживав у позивачки. В подальшому, повернувшись з чергового відрядження, позивач не впустила відповідача, не дозволила побачитись з донькою, а доньку без його згоди передала своїй молодшій доньці ОСОБА_11 , яка оформила опіку над дівчиною. Вказував на те, що не відповідають дійсності і доводи позивачки про те, що відповідач не приїздив провідати доньку. Неможливість врегулювання конфлікту щодо місця проживання дитини та участі у її вихованні зумовили ряд судових спорів, а позивач разом з молодшою донькою тривалий час відмовлялись виконувати рішення суду. Вважає, що позивач та її оточення діють на шкоду дитині, налаштовують її проти батька, здійснюють на неї психологічний тиск, що негативно відображається на її психоемоційному стані. Також, звертав увагу на те, що позивач недобросовісно виконувала рішення соціальних служб щодо зустрічі з дитиною, не домовлялась з відповідачем про час та місце зустрічей, а одразу викликала поліцію, якщо відповідач не привозив дитину на її першу вимогу. Просив в задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив позивач заперечувала доводи відповідача, викладені у відзиві, описуючи власне бачення подій, які описані у тексті відзиву щодо процедури медіації, виконання рішення про відібрання дитини та побачень батька з донькою, коли дитина проживала з бабусею та бабусі з онукою, коли дитина перебувала разом з батьком.

В рамках судового розгляду даного спору судом залучено до участі у справі психолога для участі у допиті малолітньої дитини.

В судовому засіданні позивач позов підтримала та просила задовольнити з підстав зазначених у тексті позовної заяви та письмових запереченнях. Зазначала, що відповідач безпідставно забрав дитину, яка на той час цілком адаптувалась до проживання разом з нею та родиною її молодшої доньки, навчалась у гімназії, отримувала належний догляд і виховання. Після відібрання дитини відповідач не дотримувався встановленого соціальними службами графіку побачень з дитиною, а тому вона зверталась в поліцію. Оскільки добровільно врегулювати спір щодо її участі у вихованні онучки не представилось можливим, вимушена звертатись до суду з даним позовом, адже як бабуся має право спілкуватись та проводити час з онучкою.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити. Надала суду пояснення аналогічні змісту позовної заяви та інших заяв по суті справи. Звертала увагу на те, що дівчинка тривалий час проживала разом з бабусею, дідусем та родиною тітки та різка зміна місця і умов проживання може їй нашкодити, а тому запропонований у позовних вимог варіант участі бабусі у вихованні онучки буде відповідати якнайкращим інтересам дитини та не порушуватиме прав батька дитини.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову. Вказував на те, що дитина відвідує додаткові заняття, гуртки за відповідним графіком, а тому не може часто відлучатись з постійного місця проживання, про що просить позивач. Також зазначав, що часте долання великих відстаней між м.Чернівці, де дівчинка постійно мешкає, та с. Текуче, де проживає бабуся, може негативно відобразитись на фізичному та моральному стані дитини. Зазначав, що він створив кращі умови проживання для дитини, займається її фізичним та духовним розвитком, лікуванням. Спростовував посилання позивача на те, що він не цікавився донькою в той період, коли вона проживала з бабусею, навпаки акцентував увагу на тому, що провідував дитину, надавав кошти на її утримання. Вважає, що запропонований варіант побачень бабусі з онукою становить надмірний тягар для нього, а також суперечить інтересам дитини. Також, тривалий конфлікт між ним та позивачкою і її родиною зумовлює у нього побоювання, що позивачка може викрасти дитину і відмовитись її повертати, а тому її побачення з онукою мають відбуватись у його присутності.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову та зазначав, що на його думку позивач негативно впливає на дитину, існує імовірність свідомого налаштування дівчинки проти батька. Звертав увагу на те, що відповідач в міру своєї зайнятості виконував рішення служби у справах дітей щодо побачень бабусі з дитиною, натомість бабуся такі зустрічі використовувала як спосіб маніпулювання. Також, з урахуванням попередніх судових спорів, має побоювання, що позивач може не повернути дитину відповідачу, який створив для неї належні умови проживання, піклується про дівчинку, яка адаптувалась до проживання в його родині.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показала, що в день смерті її сестри відповідач передав дитину разом з деякими речами, оскільки не мав де проживати. З того часу по грудень 2023 року дівчинка проживала в її родині, а відповідач вперше навідав дитину, коли їй було вже три рочки. Жодних документів щодо опіки над дитиною в неї не було, проте коли стало питання в оформленні дитини на підготовчі уроки до шкоди, вона оформила опіку. Дівчинка відвідувала ту саму школу, де навчаються її діти, вона ставилась до дитини як до власної доньки. Відповідач має запальний характер, ще за часів студентських років, коли вона проживала разом з ним та сестрою, пам`ятає, що він ображав та навіть бив сестру. У 2020 році відповідач увірвався до її будинку разом з іншими чоловіками, вдарив її та схопив дитину, а жовтні 2023 року на неї та дитину напали близько 12 чоловіків у військовій формі, які розхитували автомобіль в якому знаходилась вона з дітьми, вказуючи, що прийшли забрати ОСОБА_12 . Звертала увагу, що в процесі примусового виконання рішення суду про відібрання дитини було укладено мирний договір про те, що дівчинку можна бути забрати в кінці навчання.

Свідок ОСОБА_13 пояснила, що вона працює вчителем у шкоді, де навчалась ОСОБА_7 . Дівчинка завжди мала охайний вигляд, була позитивною та добре розвиненою, про батька інформації ніякої не знала окрім того, що він проживає в м.Чернівці. ОСОБА_3 вперше побачила у 2023 році, коли він приїхав до школи з адвокатом та іншими невідомими їй людьми, ціль його візиту їй не була відома, успішністю дівчинки він не цікавився, вона йому показувала клас, де навчається його донька. Також, вона була свідком подій біля школи, коли чоловіки у військовій формі трусили машину.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що вона проживає по сусідству з позивачкою та бачила, як позивачка виховує дівчинку, піклується про неї, у них були хороші довірливі відносини та проживали вони у доброті та злагоді. Відповідача вона бачила кілька раз, особливо їй запам`ятався конфлікт біля будинку позивачки, коли відповідач бив позивачку та її доньку ОСОБА_8 , а дівчинка відмовлялась йти разом з батьком.

Свідок ОСОБА_15 суду показав, що він одногрупник відповідача та товаришує з ним. Йому відомо, що відповідач не віддавав дитину на виховання бабусі, а перебував у скрутних житлових умовах, адже після смерті дружини він не мав житла, тому вимушено передав дівчинку бабусі і дідусю, які в подальшому поставили йому умову, щоб він переїжджав до них та влаштовувався на роботу за місцем їх проживання. На даний момент дитина проживає разом з батьком, який займається її вихованням, дівчинка добре розвинена, проводить багато часу разом з батьком з яким їй добре, про що вона сама неодноразово казала.

Свідок ОСОБА_16 суду пояснив, що він давно товаришує з відповідачем та йому відомо про наявність з боку родини позивачки перешкод йому у спілкуванні з донькою, адже родина позивачки не хотіла повертати дитину батькові та не дозволяла йому бачитись з донькою. Одного разу він разом з відповідачем та ще п`ятьма товаришами приїхав до позивачки щоб побачити дівчинку, натомість їм не вдалось цього зробити, зі слів сусідів нікого не було вдома. На даний час дитина проживає разом з батьком, відвідує гуртки, має подруг, отримує турботу та любов від батька, почувається добре.

Свідок ОСОБА_17 суду пояснив, що йому відомо про наявність перешкод з боки родини ОСОБА_18 у спілкуванні з донькою ОСОБА_3 . Він неодноразово бував в с. Текуча, де проживає родина позивачки та йому відомо, що відповідач не міг побачити доньку. Він та ще кілька священиків їхали до ОСОБА_19 для того щоб врегулювати ситуація та просити дозволу на побачення батька з донькою. Також, він був свідком подій біля автомобіля в я кому перебували тітка до дівчинка, які закрились з середини. Вважає, що ситуація біля автомобіля за участю прибічників відповідача та мешканців сила могла завдати моральної шкоди дівчинці, адже вона тоді була налякана.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні зазначав, що він давно знайомий що із відповідачем та по суті спору може пояснити, що у жовтні 2023 року він приїхав в с. Текуча щоб підгототувати репортаж, в той день відбувалось поховання воїна, якого зустрічали біля дороги діти з квітами. В цей момент відповідач побачив доньку та хотів з нею поговорити, натомість йому не дозволяли цього зробити, відбулась сутичка з мешканцями села, в результаті якої у нього відібрали камери та його разом з друзями, серед яких були священики, побили.

Так, за змістом ст. 171 СК України, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

У контексті віку дитини при її опитуванні Верховний Суд у постанові від 25 березня 2019 року у справі № 165/2240/16-ц (провадження № 61-29942св18) зауважив, що при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини надається належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Також у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 241/47/19 (провадження № 61-5726св20) зауважено, що з досягненням віку десяти років у дитини з`являється право не лише бути вислуханою і почутою, а й брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема у визначенні місця проживання.

Аналогічна правова позиція також викладена у постанові КЦС ВС від 25 липня 2019 року у справі № 761/15172/17-ц; постанові КЦС ВС від 18 грудня 2018 року у справі № 610/2531/17; постанові КЦС ВС від 23 травня 2018 року у справі № 761/15172/17-ц.

З урахуванням спірних правовідносин, предмету доказування, положень Закону України «Про охорону дитинства», Конвенції про права дитини, прийнятою 44-ю сесією Генеральної асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, відповідно до яких в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, а забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити, вимог ст.ст. 7, 171 СК України, судом з`ясувати думку дитини в судовому засіданні.

З`ясування думки дитини в судовому засіданні проводилось за участю провідного психолога Чернівецького міського центру соціальних служб.

Так, малолітня ОСОБА_7 по суті спору пояснила, що вона навчається у гімназії №14 в м.Чернівці, проживає разом з батьком, в неділю ходить до церкви, а в інші дні також відвідує різні гуртки, єдиний вільний день тижня у неї це четвер. З татом їй проживати подобається, вважає, що їй разом з ним добре. Бабусю пам`ятає, проте не хоче з нею бачитись, оскільки їй відомо, що бабуся перешкоджала її спілкуванню з батьком.

Суд, заслухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 у ОСОБА_3 та ОСОБА_6 народилась донька ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а/с 69 Том 1).

За наслідками судового розгляду даного спору на підставі пояснень сторін, було встановлено, що позивач ОСОБА_1 є бабусею ОСОБА_7 по лінії матері, яка померла у жовтні 2017 року, трохи більше ніж через один рік після народження дитини.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами існує тривалий спір щодо місця проживання дитини та участі у її виховані.

Частиною четвертою ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Верхового Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.08.2023 року у справі №347/1924/20 рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від 25 червня 2021 року в частині вирішення вимог за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_10 , третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Яблунівської об`єднаної територіальної громади, про відібрання малолітньої дитини та постанову Чернівецького апеляційного суду від 30 листопада 2022 року залишено без змін; поновлено виконання рішення суду Першотравневого районного суду м. Чернівців від 25 червня 2021 року в частині вирішення вимог за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_10 про відібрання малолітньої дитини ОСОБА_7 у ОСОБА_10 , залишеного без змін в цій частині постановою Чернівецького апеляційного суду від 30 листопада 2022 року.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 30 листопада 2022 року рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від 25 червня 2021 року в частині вимог за зустрічним позовом ОСОБА_3 про відібрання малолітньої дитини у ОСОБА_10 та передання її батькові за місцем його проживання залишено без змін. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог за зустрічним позовом, апеляційний вважав правильними висновки суду першої інстанції про те, що батько дитини має переважне право перед тіткою на особисте виховання дитини і спільне проживання із нею. Також суд зазначив, що у матеріалах справі відсутні докази того, що відібрання малолітньої ОСОБА_7 у тітки суперечить інтересам дитини та передання дитини батькові є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. При цьому встановив, що ОСОБА_3 позитивно характеризується, є власником квартири, займає посаду настоятеля в храмі Різдва Христового с. Глибочок Сторожинецького району Чернівецької області, виконує роботу військового священника (капелана) (а/с 79-86 Том 1).

Згідно постанови Головного державного виконавця Косівського відділу ДВС у Косівському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 03.01.2024 року ВП №70907355 виконавче провадження з примусового виконання вище вказаного рішення суду про відібрання дитини ОСОБА_7 у ОСОБА_10 та передачу її батькові ОСОБА_3 за його місцем проживання: АДРЕСА_2 , виконано згідно акту державного виконавця 28.12.2023 року.

Отже, в період з жовтня 2017 року по грудень 2023 року дитини проживала разом з тіткою та бабусею, а з грудня 2023 року проживає разом з батьком.

У постанові Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 607/1377/22 зазначено, що при вирішенні спору суди попередніх інстанцій не врахували, що задоволення вимоги про зобов`язання відповідачки не чинити перешкоди позивачам у спілкуванні з онуками можливе лише у разі наявності перешкод позивачам з боку відповідача.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 березня 2024 року у справі № 742/1716/23 зазначив, що обов`язковою передумовою (підставою) задоволення позову діда та/або баби про встановлення способу та порядку участі у вихованні онуків є наявність перешкод у спілкуванні з онуком, які чинять інші особи, з якими постійно проживає дитина.

З матеріалів справи вбачається, що сторони намагались врегулювати між собою спір в досудовому порядку та рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 09.07.2024 року №451/14 визначено участь у виховані дитини і встановлено порядок побачення ОСОБА_1 із малолітньою онукою ОСОБА_7 , а саме: щосуботи з 12.00 до 16.00, а всі інші дні за домовленістю між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а/с 22 Том 1).

Разом з тим, визначеного графіку сторони не дотримували та між ними продовжує існувати спір щодо участі бабусі у виховані онуки, при цьому позивач в судовому засіданні підтвердив наявність у нього побоювань, що бабуся може не повернути дитину після побачень, хоча визнавав право бабусі на спілкування з онучкою.

Статтею 257 СК України передбачено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

З системного аналізу положень ст. 257 СК України вбачається, що законодавець визначив механізм здійснення права баби та діда, прабаби, прадіда на виховання внуків і правнуків, який проявляється в: покладенні обов`язку на батьків чи інших осіб, з якими проживає дитина, не перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків; закріпленні права баби, діда, прабаби, прадіда у разі наявності перешкод у вихованні та спілкуванні із внуками, правнуками на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Відповідно до ст. 263 СК України спори щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішуються судом відповідно до ст. 159 цього Кодексу.

За правилами частини другої статті 159 СК України суд визначає способи участі у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особистої прихильності дитини, її віку, стану здоров`я та інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім`ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 лютого 2019 року у справі № 607/13092/16-ц (провадження № 61-1713св17) зазначено, що будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням її інтересів. Відповідно до статті 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Тривалість часу, проведеного дитиною з бабусею чи дідусем може бути важливим фактором у забезпеченні найкращих інтересів дитини, оскільки таке спілкування сприяє гармонійному її вихованню. За аналогічних обставин ЄСПЛ висловлювався на користь таких висновків (справа «Гокканнен проти Фінляндії», ЄСПЛ від 23 вересня 1994 року, справа «Мамчур проти України» ЄСПЛ від 16 липня 2015 року).

Звертаючись до суду з даним позовом у серпні 2024 року, позивач долучила до матеріалів справи висновок за результатами спільної роботи з родиною ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , психологічну характеристику психоемоційного стану дитини та сімейних відносин, а також психолого-педагогічну характеристику ОСОБА_7 з Текучанської гімназії Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області. Позивач, посилаючись на вказані докази, зазначала про те, що дівчинка себе добре почувала проживаючи з бабусею, дідусем та родиною тітки, а також звертала увагу на тісний емоційний зв`язок між тіткою та її дітьми, а також малолітньою ОСОБА_7 , яка зверталась до тітки ОСОБА_8 як до своєї мами.

Натомість, з моменту відібрання дитини у грудні 2023 року та на час розгляду справи судом у січні 2026 року, дитина вже адаптувалась до життя разом з батьком, налагодила побут, звикла до навчання в іншій школі, відвідує гуртки та не бажає змінювати вже звичний для неї спосіб життя, про що особисто зазначила в судовому засіданні.

Таким чином, з урахуванням якнайкращих інтересів дитини, її думки, необхідності дотримання розпорядку дня та відпочинку, емоційну прихильність дитини до батька, яка сформувалась за час їх спільного проживання, наявного конфлікту між сторонами, а також враховуючи право бабусі на участь у вихованні онучки, її прагнення на спілкування з дитиною, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та зобов`язати відповідача не чинити позивачці перешкоди у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; визначити такі способи участі ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , у спілкуванні та вихованні ОСОБА_7 : систематичні побачення щочетверга у період часу з 14 год. 30 хв. до 18 год. 00 хв. біля Кафедрального Собору Параскеви Сербської за адресою АДРЕСА_3 , у присутності батька ОСОБА_3 ; необмежене спілкування ОСОБА_7 та ОСОБА_1 засобами телефонного, електронного та іншого зв`язку, а також в режимі відеозв`язку через мережу Інтернет.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити, адже обраний позивачкою спосіб захисту шляхом періодичного проживання за адресою АДРЕСА_1 може становити надмірний тягар для дівчинки, з урахуванням її налагодженого побуту, відвідування гуртків, інших соціальних зав`язків, які вже сформувались за місцем проживання батька, а також її особистої думки, висловленої в судовому засіданні.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені нею судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 159, 263, 257 СК України, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 1, 12, 76-89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , не чинити перешкоди ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Визначити такі способи участі ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , у спілкуванні та вихованні ОСОБА_7 :

-систематичні побачення щочетверга у період часу з 14 год. 30 хв. до 18 год. 00 хв. біля Кафедрального Собору Параскеви Сербської за адресою АДРЕСА_3 , у присутності батька ОСОБА_3 ;

-необмежене спілкування ОСОБА_7 та ОСОБА_1 засобами телефонного, електронного та іншого зв`язку, а також в режимі відеозв`язку через мережу Інтернет.

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , судовий збір в сумі 605,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Чернівецького апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлений 06.02.2026 року.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців Федіна А. В.