Постанова від 21 січня 2026 р. у справі №946/5290/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/622/26

Справа № 946/5290/24

Головуючий у першій інстанції Пащенко Т.П.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Назарової М.В.

за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу Комунального підприємства Ізмаїльської міської ради «Житсервіс»

на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19 липня 2024 року

за заявою Комунального підприємства «Житсервіс» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з оплати послуг з управління багатоквартирним будинком,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст вимог

У червні 2024 року КП «Житсервіс» звернулось до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з оплати послуг з управління багатоквартирним будинком та судового збору.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19 липня 2024 року у видачі судового наказу за заявою комунального підприємства «Житсервіс» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з оплати послуг з управління багатоквартирним будинком та судового збору з ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заява подана з порушенням п. 3 ч.3 ст.163 ЦПК України, зокрема до заяви не доданий договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У поданій апеляційній скарзі КП Ізмаїльської міської ради «Житсервіс» просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким повернути справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що заявником виконані вимоги ст. 163 ЦПК України з приводу долучення копії договору, укладеного в письмовій формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості у повному обсязі. Вказує, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, принцип рівності сторін.

Рух справи

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2024 року у вказаній справі визначено склад колегії суддів: ОСОБА_2 - головуючий суддя, судді: Коновалова В.А., Назарова М.В.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 07.08.2024 року відкрив провадження за вказаною апеляційною скаргою.

Рішенням №2518/0/15-24 від 20 серпня 2024 року Вища рада правосуддя звільнила ОСОБА_2 з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2024 року в даній справі визначено склад колегії суддів: Карташов О.Ю. - головуючий суддя, судді: Коновалова В.А., Назарова М.В.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

Відзиву на апеляційну скаргу подано не було, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені у відповідності до вимог п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, тому, в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Конверт з рекомендованим повідомленням про дату судового засідання, надісланий на адресу ОСОБА_1 , повернувся з позначкою: адресат відсутній за вказаною адресою.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

З цих підстав, Одеським апеляційним судом було розміщено на офіційному веб-сайті судової влади України оголошення про повідомлення ОСОБА_1 .

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту ст. 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Наказне провадження — це вид провадження у цивільному судочинстві, в якому судом вирішується справа про стягнення з боржника на підставі судового наказу грошових коштів або витребування майна без проведення судового засідання на користь особи, яка має право вимоги.

Судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 ЦПК України.

Судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахування індексу інфляції та 3 % річних, нарахованих заявником на суму заборгованості (п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України).

Заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником. До заяви про видачу судового наказу додається, зокрема, копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги (ст. 163, ч. ч. 1, 3 ЦПК України).

Якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги. У цьому випадку може бути видано судовий наказ про стягнення не лише суми заборгованості, але й про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості. Для їх стягнення суду має бути додано документи, що чітко підтверджують їх розрахунок (у тому числі й розрахунок щомісячних нарахувань), при цьому визначений розмір не потребує додаткової оцінки та дослідження у сукупності з іншими доказами (п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 23.12.2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження»).

Суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо, зокрема, заява подана з порушеннями вимог ст. 163 ЦПК України (ст. 165 ч. 1 п. 1 ЦПК України).

Так, відповідно до ч. 3 ст. 19 ЦПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу додається копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.

Згідно п. п. 1, 2 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Судом встановлено, що КП Ізмаїльської міської ради Одеської області «Житсервіс» звернулося до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №14 від 23 грудня 2012 року «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість ухвали з підстав порушення норм процесуального права полягає в наступному. Відповідно до частини 1 статті 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо, зокрема, заява подана з порушенням вимог статті 163 цього Кодексу. Правилами статті 163 ЦПК України встановлено вимоги щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу, зокрема, частиною 3 цієї статті передбачено, що до заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного у письмовій формі (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4)інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Вимоги щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу викладено у статті 163 ЦПК України.

Підстави для відмови у видачі судового наказу передбачено статтею 165 ЦПК України. Відповідно до положень пункту 1 частини 1 даної статті суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог статті 163 цього Кодексу.

Так, постановляючи ухвалу про відмову у видачі судового наказу, суд послався на положення пункту 1 частини 1 статті 165 ЦПК України та вказав, що заява не відповідає вимогам статті 163 ЦПК України, згідно яких в заяві про видачу судового наказу зазначаються вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються та перелік доказів, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Зі змісту заяви КП Ізмаїльської міської ради Одеської області «Житсервіс» вбачається, що остання за своєю формою та змістом відповідає вимогам ст. 163 ЦПК України. На підтвердження обґрунтованості вимог про стягнення із ОСОБА_1 на користь комунального підприємства заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком заявником долучено Договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком № 74 від 01.04.2020, укладений між КП Ізмаїльської міської ради Одеської області «Житсервіс» та співвласниками багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 , перелік співвласників зазначено в додатку 1 до Договору, а також розгорнуті зворотно-сальдові відомості по особовому рахунку ОСОБА_1 із зазначенням житлової площі його квартири.

Крім того, у заяві про видачу судового наказу заявником зазначено, що між КП «Житсервіс» та ОСОБА_1 наявні договірні відносини, у зв`язку з тим, що боржник недобросовісно виконує вимоги чинного законодавства, згідно зворотно-сальдової відомості по особовому рахунку в останнього утворилась заборгованість за період з 01.01.2021 по 01.06.2024, яка складає – 13595,68 грн.

Отже, вимоги щодо форми та змісту заяви про видачу судового наказу визначено статтею 163 ЦПК України, положення якої в контексті з нормами п. 3 ч. 1 ст. 161 цього Кодексу не пов`язують обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті заяви із підставами відмови у його видачі на підставі статті 165 ЦПК України.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 168 ЦПК України, під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті, про що зазначається у судовому наказі.

Натомість у подальшому, після видачі судового наказу, боржник у заяві про скасування судового наказу може зазначити про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача (п. 5 ч. 3 ст. 170, ч. 3 ст. 171 ЦПК України), що є передбаченою процесуальним законом підставою для скасування судового наказу.

На підставі вищевказаного, вищезазначені висновки суду першої інстанції не узгоджуються з процесуальним законом, так як до заяви про видачу судового наказу додано документи, перелік яких зазначено в пунктах 1 - 4 частини 3 статті 163 ЦПК України, зазначено вимоги та обставини на яких вони ґрунтуються.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги КП Ізмаїльської міської ради Одеської області «Житсервіс» є доведеними, а тому вона підлягає задоволенню.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно із статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Колегія суддів вважає, що ухвала Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19 липня 2024 року постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Ізмаїльської міської ради «Житсервіс» задовольнити.

Ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19 липня 2024 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

М.В. Назарова