Рішення від 02 лютого 2026 р. у справі №523/16420/25 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/16420/25

Провадження №2/523/342/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2026 р. Пересипський районний суд міста Одеси в складі

головуючого - судді Сувертак І.В.

при секретарі Мельніченко Г. О.,

розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду №5 в місті Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) про зменшення розміру аліментів,

за участі позивача ОСОБА_1 в режимі відеоконференції, відповідача ОСОБА_2 ,

Установив

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, що стягуються на утримання доньки ОСОБА_3 .

Просив зменшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Суворовського районного суду від 23 січня 2019 року, на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначивши розмір аліментів у 1/6 частини від усіх доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Вимоги позову обґрунтував тим, що рішенням Пересипського (Суворовського) районного суду від 23 січня 2019 року стягується з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь дружини на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх доходів починаючи, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття. З часу ухвалення рішення про стягнення аліментів у позивача народився син від іншого шлюбу після розлучення з попередньою дужиною, а тому розмір витрат на утримання сина значно зросли, а на доньку також, тому не може забезпечити її фактично тим рішенням яке винесено Суворовським районним судом міста Одеси. Позивач вказує на те, що йому ледь вистачає зарплати, а бойові виплати не рахуються як заробітна плата, а одноразова грошова виплата на момент перебування в зоні бойових дій відповідно до Постанови КМУ №168 як один з різновидів виплат, а регулюється виплата відповідно до наказу Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 та бойового розпорядження який реєструється в журналі бойових дій.

Таким чином, ОСОБА_1 просив його позовні вимоги задовольнити з мотивів, що викладені в позові.

Ухвалою судді Пересипського районного суду м.Одеси Сувертак І. В. від 15 серпня 2025 року було прийнято до свого провадження зазначену справу та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Окрім того надано відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву. (а.с. 15,16).

Відповідачем надано відзив на позовну заяву 21 серпня 2025 року. Відповідачка ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позову, оскільки народження іншої дитини не може негативно відображатись на утриманні іншої дитини та погіршувати її становище. Крім того, позивач не приймає участі у житті дитини та не допомагає з додатковими витратами. Відповідач має інвалідність 1-Б групи довічно, не може працювати, ніяких соціальних пільг, окрім пенсії не має та у разі зменшення розміру аліментів на доньку, зазначене поставить її доньку у дуже складне матеріальне становище.

Відповідачем також надано 03 лютого 2026 року додаткові пояснення.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з обґрунтувань, що зазначені в позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з обґрунтувань, що зазначені в відзиві та додаткових поясненнях.

З`ясував обставини справи, вислухав позивача та відповідача, дослідив та проаналізував матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Суворовського ( тепер Пересипський) районного суду від 23 січня 2019 року присуджено стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь дружини на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх доходів починаючи, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по ВП №56974342, у ОСОБА_1 станом на 01 січня 2026 року заборгованість по аліментам відсутня. За час стягнення аліментів боржник намагався сплачувати аліменти, хоча заборгованість в деякі періоди зростала до 66 тисяч гривень. (а.с. 59-61).

ОСОБА_1 18 серпня 2023 року уклав шлюб з ОСОБА_5 та ІНФОРМАЦІЯ_3 у подружжя народився син ОСОБА_6 . (а.с. 44,45).

Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , котре видано 23 грудня 2020 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є інвалідом 1гр. підгрупи Б по загальному захворюванні. (а.с. 40).

Ст. 124 Конституції України визначено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Одними з властивостей судового рішення, що вступило в законну силу є: можливість примусового виконання судового рішення мимо волі зобов`язаної особи та обов`язковість, яка полягає в тому, що судове рішення, що вступило в законну силу, стає обов`язковим для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян і підлягають виконанню на всій території України. Рішення, що вступило в законну силу, є обов`язковим і підлягає точному виконанню. Усі державні органи, посадові особи й окремі громадяни, зобов`язані сприяти виконанню рішення суду, виконуючи вимоги державного виконавця.

Щодо посилань позивача на те, що на його утриманні перебуває дружина та дитина від нового шлюбу не є доказом погіршення матеріального стану позивача.

Згідно з ч.1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Під зміною матеріального положення сторін розуміється як покращення, так і погіршення майнового положення платника або одержувача аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Відносно платника аліментів враховується також зміна складу осіб, які зобов`язані за законом надавати утримування. Погіршення або поліпшення стану здоров`я платника або одержувача аліментів враховується судом як підстав для зміни розміру аліментів. Так, якщо суд встановить, що платник аліментів став інвалідом I, II чи III групи, він повинен цю обставину врахувати як підставу для зменшення їх розміру.

За змістом ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства", предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини. Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства", на кожного із батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

За змістом Преамбули Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенції), ратифікованої Верховною Радою Української РСР 27 лютого 1991 року, Організація Об`єднаних Націй в Загальній декларації прав людини проголосила, що діти мають право на особливе піклування і допомогу. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно з ст. 3 Конвенції, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, посувати її до самостійного життя та праці (ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Так, ст.180 СК України покладає обов`язок на батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч.2 ст.182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Однією з засад судочинства, регламентованих п. 3) ч. 1 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом ст. 77 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Таким чином, суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку що позов не підлягає задоволенню, з обґрунтувань, що викладені вище та оскільки позивачем не доведено, що з моменту проголошення рішення по цивільній справі від 23 січня 2019 року змінився його матеріальний стан чи стан його здоров`я.

Керуючись ст.ст. 3, 4-7,1-13,17-18,109,131,137, 141, 211, 223, 263-265, 268, 352,354 ЦПК України, суд,

Вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) про зменшення розміру аліментів – залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст судового рішення складено 06 лютого 2026 року.

Суддя