Рішення від 04 лютого 2026 р. у справі №509/6856/25 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/6856/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2026 року с-ще.Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Спічака Вадима Олексійовича,

за участю: секретаря судового засідання Лизогубенко Владлени Олександрівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача

26.11.2026 року до Овідіопольського районного суду Одеської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень.

ОСОБА_1 позов обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 .

05.05.2021 року позивачем пройдено медичне обстеження військово-лікарською комісією за результатами якої прийнято постанову військово-лікарської комісії про визначення ступеня придатності до військової служби: «Непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час».

Постановою тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № R1209628 від 23.11.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, що передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 17 000 гривень 00 копійок. Фактичною підставою послугувало те, що Позивач не пройшов (відмовився від проходження) військово-лікарської комісії.

Позивач вважає зазначену постанову протиправною, оскільки постанова не містить конкретних даних про те, яку саме норму законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію порушив Позивач в умовах особливого періоду (який включає період правового режиму воєнного стану), не конкретизованого в чому саме виразилось таке порушення (все таки в не проходженні медичного огляду військово-лікарської комісії для визначення ступеня придатності до військової служби чи відмові проходження такого медичного огляду), та якими нормами законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію передбачені такий обов`язок Позивача.

Позивач зазначає, що у нього відсутній обов`язок проходити медичний огляд військово-лікарської комісії для визначення ступеня придатності до військової служби, оскільки наразі йому 23 роки, і 05.05.2021 року ним вже пройдено медичне обстеження військово-лікарською комісією за результатами якої прийнято постанову військово-лікарської комісії про визначення ступеня придатності до військової служби: «Непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час», а законодавством встановлений обов`язок проходити медичний огляд військово-лікарської комісії для визначення ступеня придатності до військової служби громадян від 25 років, які визнані обмежено придатними до військової служби пройти повторний медичний огляд з метою визначення ступеня придатності до військової служби шляхом самостійного звернення до відповідного ТЦК та СП, у строк до 05.06.2025 року.

Крім того, Позивач зазначає, що не направлявся для проходження медичного огляду, що виключає факт наявності нібито його відмови від проходження такого огляду, оскільки факту відмови від проходження медичного огляду має передувати вручення відповідної повістки та наявність направлення. Однак, Позивачу такі повістки не вручались та направлення на проходження медичного огляду не надавалось.

Позивач зазначає про відсутність події адміністративного правопорушення, та відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення згідно п.1 ч.1 ст.274 КУпАП.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 15 грудня 2025 року відкрито провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями, передбаченими ст. 286 КАС України.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Відповідач повідомлений про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився. Про розгляд справи повідомлявся належним чином. Заяв, клопотань про відкладення розгляду справи від останнього не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційним номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , номер в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (АІТС «ОБЕРІГ» - 060820210640057800026, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вказане підтверджується Тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного серії НОМЕР_3 , що видане 05.08.2021 року ІНФОРМАЦІЯ_4 ; електронним військово-обліковим документом, що сформований 24.11.2025 року через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста (через мобільний застосунок «Резерв+), та розширеними даними з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів від 24.11.2025 року.

Згідно відомостей з Тимчасового посвідчення військовозобов`язаного серії НОМЕР_3 , виданого 05.08.2021 року ІНФОРМАЦІЯ_4 та електронного військово-облікового документа, що сформований 24.11.2025 року через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного те резервіста (мобільний застосунок «Резерв +) 05.05.2021 року ОСОБА_1 пройдено медичне обстеження військово-лікарською комісією, за результатами якої визначено ступень придатності до військової служби: «Непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час».

У п. 9 Тимчасового посвідчення військовозобов`язаного серії НОМЕР_3 , виданого 05.08.2021 року, зазначено, що ОСОБА_1 підлягає повторному медичному пересвідченню 05.05.2026 року.

Відповідно до змісту Постанови № R1209628 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення (за наявності поданої особою заяви, в якій вона зазначає що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за їй відсутності) від 23.11.2025 року, що винесена тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 : 19.11.2025 від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій він зазначає що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності, спосіб надходження заяви: через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; Короткий зміст заяви: Повідомлення про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з порушенням правил військового обліку (законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію). Відповідно до Постанови: установлено, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист", чим допустивпорушення правил військового обліку; Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210 КУпАП, накладено на громадянина ОСОБА_1 штраф у сумі 17000.00 грн.

Інших письмових документів матеріали адміністративної справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

З встановлених судом обставин справи вбачається, що між сторонами виник спір з приводу оскарження рішення суб`єкта владних повноважень щодо правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності у сфері організаційно-правових засад мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні та відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, військовий обов`язок і військову службу, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частина 2 ст. 2 КАС України зазначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з положень частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року (заява № 16437/04) зазначав, що відповідно до прецедентної практики при оцінці доказів суд керується критерієм «поза розумним сумнівом» та доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що встановлює вину особи.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Так, судом встановлено, що постановою № R1209628 від 23.11.2025 року на позивача накладено стягнення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП у виді штрафу, за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: за не проходження (відмову) від проходження ВЛК.

Частиною 1 статті 210 КУпАП передбачено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

З диспозиції частини 3 статті 210 КУпАП вбачається, що остання передбачає відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Суд зазначає, що відповідно до п. 74 Постанови Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 року направлення на ВЛК, а тим більше притягнення до відповідальності за відмову його пройти, можливе лише після вручення військовозобов`язаному відповідного направлення. Матеріали справи не містять жодного доказу того, що позивач отримував направлення на ВЛК або повістку з вимогою прибути для отримання такого направлення чи будь-який документ із зазначенням строку та місця проходження медичного огляду. Більше того, в самій постанові не зазначено, коли, де і ким позивачу було вручено таке направлення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (частина друга статті 77 КАС України).

Згідно з частиною четвертою статті 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Суд, відкриваючи провадження у справі, надав відповідачу можливість подати відзив на позов та, ураховуючи принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі (пункт 4 частини третьої статті 2 КАС України) зобов`язав його надати копію справи про адміністративне правопорушення.

Водночас відповідач не надав суду ані відзиву на позов, ані жодних документів на спростування аргументів позивача.

За таких обставин, суд, з урахуванням положень пункту 4 частини третьої статті 2, частини другої статті 77 та частини четвертої статті 159 КАС України вважає, що доводи позивача щодо відсутності доказів надання йому Відповідачем направлення на ВЛК є обґрунтованими, а Відповідач доказів на спростування наведеного не надав. Неподання останнім відзиву на позов без поважних причин та доказів на спростування обставин, наведених у позові, у цьому випадку кваліфікується як визнання позову. З цих же підстав суд не враховує посилання Відповідача у оскаржуваній постанові про визнання позивачем факту вчинення правопорушення.

Суд звертає увагу, що встановлена відсутність належного направлення Позивача до військово-лікарської комісії є самостійною та достатньою правовою підставою для висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП. Саме на Відповідача покладено обов`язок доведення факту вручення такого направлення та забезпечення можливості його виконання позивачем. З огляду на це інші доводи Позивача не впливають на остаточний висновок у справі та не потребують детальної оцінки судом. Оцінка цих обставин могла б мати значення лише за умови доведення відповідачем факту належного вручення направлення на ВЛК, чого в даній справі не встановлено.

Крім того, Законом України «Про внесенні змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-ІХ від 21 березня 2024 року виключено таку підставу для зняття з військового обліку призовників та взяття на військовий облік військовозобов`язаних громадян, яких за станом здоров`я визнано непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього закону встановлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Як вбачається матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 05.05.2021 року визнаний військово-лікарською комісією за непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час.

Позивач ОСОБА_1 , 06.05.2002 року тобто на визначену законом граничну дату - 05 червня 2025 року ще не досяг 25-річного віку, тому у нього і не виникло обов`язку проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби, у зв`язку з чим постанова про притягнення позивача до відповідальності за невиконання такого обов`язку підлягає скасуванню, а справа закриттю.

Отже, Постанова № R1209628 від 23.11.2025 року винесена без належних правових підстав, без доказів наявності складу адміністративного правопорушення, а відтак підлягає скасуванню з закриттям адміністративного провадження щодо позивача.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи встановлені судом обставини, норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 2, 5, 48, 77, 243, 246, 250, 255, 286, 292 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,- задовольнити.

Скасувати постанову тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № R1209628 від 23.11.2025 року, якою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за фактом вчинення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП закрити через відсутність складу адміністративного правопорушення.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05 лютого 2026 року

Суддя Спічак В.О.