Постанова від 01 лютого 2026 р. у справі №577/7098/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №577/7098/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Рідзевська І. О.

Номер провадження 33/816/869/26 Суддя-доповідач Басова В. І.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 лютого 2026 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Сумського апеляційного суду Басова В. І. , з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Шевченка Дмитра Сергійовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 05 грудня 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн. 60 коп.,

встановила:

Постановою судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 05 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн.

Згідно з постановою, 19 листопада 2025 року о 13 год. 31 хв. в м. Конотоп по вул. М.Амосова, 5 водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «БМВ» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння (зіниці очей не реагують на світло, бліда шкіра обличча, поведінка не відповідає обстановці). Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в Конотопській ЦРЛ в установленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою та просив поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити через відсутність у його діях складу правопорушення.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги ОСОБА_1 посилався на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення упереджено, повною мірою не дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи та не надав їм належну оцінку. Поліцейські, при зупинці ТЗ не пояснили звідки і яким чином отримали інформацію щодо перебування водія у стані наркотичного сп`яніння і чому саме вони вирішили зупинити вказаний ТЗ. Поліцейський « на око» визначив стан наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 , свідків не залучали. Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 517587 від 19 листопада 2025 року, складений відносно ОСОБА_1 не є головним доказом події правопорушення, оскільки ОСОБА_1 вину не визнав, вказані обставини у протоколі є недоведеними та підлягали встановленню під час розгляду справи. Судом першої інстанції було проігноровано довідку КНП «Бахмацької міської лікарні» про перебування ОСОБА_1 на обліку лікаря –офтальмолога з діагнозом «Міопія обох очей», що підтверджує індивідуальну реакцію організму на подібні маніпуляції ( зіниці не реагують на світло), не взяв до уваги суд і медичний висновок Бахмацької ЦРЛ № 47 від 19 листопада 2025 року щодо відсутності в організмі ОСОБА_1 наркотичних речовин. Позбавлення його права керування ТЗ строком на один рік суттєво вплине не лише на життя ОСОБА_1 , а й усіх членів сім`ї, що перебувають на його утриманні. У разі підозри на те, що особа керує ТЗ у стані наркотичного сп`яніння працівник поліції зобов`язаний вилучити посвідчення водія на місці, однак цих дій щодо ОСОБА_1 вчинено не було.

Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження зазначив, що постанова судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області була прийнята 05 грудня 2025 року, повний її текст був отриманий ОСОБА_1 особисто у приміщенні суду лише 18 грудня 2025 року. Його захисник – адвокат Батрак К.В. з`являлась до приміщення суду раніше для отримання зазначеного судового рішення, однак їй повідомили, що у зв`язку з відключеннями світла немає змоги роздрукувати повний текст постанови та порадили з`явитись 17 грудня 2025 року. 18 грудня 2025 року ОСОБА_1 отримав вказану постанову. До реєстру судових рішень постанова Конотопського міськрайонного суду Сумської області станом на 18 грудня 2025 року внесена не була, поштовим відправленням ні на його адресу, ні на адресу його захисника зазначений документ не надходив, тому просив апеляційний суд визнати зазначені ним обставини пропуску строку поважними та поновити строк на апеляційне оскарження.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Шевченко Д.С. апеляційну скаргу підтримали з підстав, викладених у ній, захисник акцентував увагу, що дії працівників поліції, котрі зупиняли цей транспортний засіб 19 листопада 2025 року щонайменше п`ять разів та вносили дані до журналу Єдиного обліку, а також складали протоколи про адміністративне правопорушення, як на його підзахисного так і на власника автомобіля, намагаючись таким чином виконати план по складанню адмінпротоколів, провокативними та свавільними. Просив скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити через відсутність складу правопорушення у діях його підзахисного.

Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд дійшов висновку про їх обґрунтованість та наявність підстав для задоволення заявленого прохання.

Як убачається з матеріалів справи, постанова судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області була ухвалена 05 грудня 2025 року. Разом із тим, повний текст зазначеної постанови ОСОБА_1 отримав особисто у приміщенні суду лише 18 грудня 2025 року, що підтверджується його поясненнями та не спростовано матеріалами справи. Захисник ОСОБА_1 — адвокат Батрак К.В. — зверталась до суду раніше з метою отримання повного тексту судового рішення, однак через об`єктивні обставини, пов`язані з відсутністю електропостачання в суді, отримати його не мала можливості.

Крім того, станом на 18 грудня 2025 року оскаржувана постанова не була внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень, а також не надсилалась ОСОБА_1 чи його захиснику поштовим зв`язком. Таким чином, у заявника були відсутні реальні можливості для своєчасного ознайомлення з повним текстом судового рішення та підготовки апеляційної скарги у межах установленого процесуального строку.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що пропуск строку на апеляційне оскарження зумовлений незалежними від ОСОБА_1 причинами, які є поважними, а поновлення цього строку відповідає засадам забезпечення права особи на апеляційний перегляд судового рішення та доступу до правосуддя.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах поданих доводів, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її скасування.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Даних вимог закону при винесенні постанови місцевим судом дотримано.

Відповідно до 2.5 ПДР водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність як за керування, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У відповідності до п. 4 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року № 1413/27858 (далі - Інструкція) ознаками наркотичного сп`яніння є, зокрема, наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Пунктом 7 Розділу ІІІ цієї Інструкції визначено, що проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове.

Отже, поліцейський вправі пред`явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває у стані, зокрема, наркотичного сп`яніння, згідно із ознаками такого стану.

Як убачається з матеріалів справи, постановою Конотопського міськрайонного суду від 05 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у відмові водія транспортного засобу від проходження в установленому законом порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на належних і допустимих доказах, яким суд надав оцінку відповідно до вимог ст. 252 КУпАП.

Зокрема, вина ОСОБА_1 підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 517587 від 19.11.2025 року, у якому зафіксовано, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом «БМВ» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння (зіниці очей не реагують на світло, бліда шкіра обличчя, поведінка не відповідає обстановці). Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в Конотопській ЦРЛ в установленому порядку відмовився. Суд першої інстанціїї вважав, що протокол складений згідно вимог ст. 256 КУпАП, тому піддавати сумніву його зміст підстави відсутні, з чим погоджується і апеляційний суд;

- відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, переглянутим і апеляційним судом, з якого убачається рух та зупинка транспортного засобу «БМВ» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , повідомлення причини зупинки. Під час перевірки документів, працівником поліції були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння. Перевіривши декілька разів за допомогою ліхтарика очі водія, працівники поліції назвали ознаки: зіниці очей не реагують на світло, бліда шкіра обличчя, поведінка не відповідає обстановці та запропонували водію пройти огляд у найближчому закладі охорони здоров`я на стан наркотичного сп`яніння. Водій ОСОБА_1 погодився на проходження огляду та прослідував до медичного закладу. На відео зафіксовано, що перебуваючи поряд з медичною установою ОСОБА_1 нервував і відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Працівниками поліції було роз`яснено права та наслідки такої відмови, складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП та повідомлено про час та місце розгляду справи у суді.

Відеозапис із нагрудної камери інспектора поліції, який значиться як додаток до протоколу про адміністративне правопорушення, і у відповідності до положень ст. 251 КУпАП, є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення, не містить ознак монтажу чи інших недоліків, з нього достатньо повно убачаються детальні обставини вчинення ОСОБА_2 даного адміністративного правопорушення, що цілком підставно було ураховано суддею першої інстанції при розгляді справи.

Оцінюючи доводи про неналежність направлення на медичний огляд на стан сп`яніння з підстав зазначення у ньому формулювання «на стан сп`яніння (одурманювання)», яке, на думку захисника ОСОБА_2 - адвоката Шевченка Д.С., не передбачене Інструкцією, апеляційний суд не вбачає підстав для їх задоволення.

Формальне використання у направленні терміну «одурманювання» не змінює змісту та правової природи вчинюваної процесуальної дії та не спотворює її суті. Із матеріалів справи однозначно вбачається, що направлення було складене з метою проведення медичного огляду особи на наявність стану сп`яніння, зокрема наркотичного, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства та положенням Інструкції.

При цьому Інструкція не встановлює вичерпного переліку допустимих словесних формулювань, які мають бути дослівно відтворені у направленні, а визначає зміст і мету медичного огляду. Використання узагальненого або пояснювального терміну «одурманювання» не призводить до неправильного розуміння особою характеру запропонованого огляду, не вводить її в оману та не позбавляє можливості усвідомити правові наслідки відмови від його проходження.

Крім того, направлення на медичний огляд підлягає оцінці судом не ізольовано, а у сукупності з іншими доказами у справі. Матеріали справи містять протокол про адміністративне правопорушення, а також відеозапис з нагрудних камер поліцейських, з якого чітко вбачається, що ОСОБА_2 у встановленому законом порядку було запропоновано пройти медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння, із роз`ясненням правових наслідків відмови від такого огляду, однак він свідомо від його проходження відмовився. Зазначений відеозапис узгоджується з іншими матеріалами справи, є належним і допустимим доказом та підтверджує саме факт відмови, який є визначальним для кваліфікації дій особи за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, зазначення у направленні формулювання «на стан сп`яніння (одурманювання)» не свідчить про його невідповідність вимогам Інструкції, не впливає на допустимість та належність цього доказу й не спростовує встановлених судом першої інстанції обставин справи, а наведені апелянтом доводи мають формальний характер та не є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

При цьому доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції не мали законних підстав для зупинки транспортного засобу та діяли всупереч вимогам ст. 19 Конституції України, також є безпідставними. Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху України та ст. 266 КУпАП, у разі наявності ознак, що можуть свідчити про перебування водія у стані сп`яніння, працівник поліції має право вимагати проходження відповідного огляду.

Слід зауважити, що виявлення у водія відповідних ознак є нічим іншим, як суб`єктивним сприйняттям поліцейським його фізичного стану, і незгода водія із такою оцінкою, жодним чином не звільняє його від обов`язку проходження відповідного огляду на стан алкогольного або ж наркотичного сп`яніння. При цьому закон не зобов`язує поліцейського детально повідомляти водія про джерело отримання інформації, яка стала підставою для зупинки транспортного засобу.

Доводи захисника про нібито провокативний та свавільний характер дій працівників поліції, зумовлений бажанням «виконати план» щодо складання адміністративних матеріалів, є припущеннями та не підтверджені жодними належними і допустимими доказами. Самі по собі твердження про неодноразову зупинку транспортного засобу, внесення відомостей до журналу Єдиного обліку чи складання інших адміністративних матеріалів не свідчать про незаконність дій поліцейських та не доводять наявності у їхніх діях зловживання владою або перевищення службових повноважень. В матеріалах справи відсутні будь-які дані, які б підтверджували існування «планів» щодо складання адміністративних протоколів чи їх застосування саме до ОСОБА_1 , а тому такі доводи мають оціночний характер.

При цьому дії службових осіб поліції під час зупинки транспортного засобу, складання протоколу про адміністративне правопорушення та фіксації обставин події здійснювалися у межах наданих їм повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, і в установленому порядку не були оскаржені. Матеріали справи не містять жодних об`єктивних даних, які б свідчили про застосування до ОСОБА_1 будь-якої форми незаконного впливу або тиску з боку працівників поліції, у тому числі психологічного, зокрема, спонукання до відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, а наведені стороною захисту твердження не знайшли свого підтвердження належними і допустимими доказами.

Крім того, навіть у разі багаторазової зупинки транспортного засобу або оформлення кількох адміністративних матеріалів, це не спростовує встановленого судом факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку. Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП об`єктивна сторона правопорушення у цій частині полягає саме у відмові водія від проходження огляду, а не в оцінці мотивів чи намірів працівників поліції під час виконання ними службових обов`язків.

Посилання ОСОБА_1 на те, що поліцейський «на око» визначив стан наркотичного сп`яніння, а його поведінка була адекватною, також не спростовують встановленого факту відмови від проходження огляду.

Таким чином, наведені апелянтом та його захисником обставини не мають правового значення для вирішення питання про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та не спростовують висновків суду першої інстанції, який обґрунтовано визнав доведеним факт його відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Довідка КНП «Бахмацька міська лікарня» про перебування ОСОБА_1 на обліку у лікаря-офтальмолога з діагнозом «міопія обох очей», а також медичний висновок КНП «Бахмацька міська лікарня» № 47 від 19.11.2025 в якому зазначено, що у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння не виявлено, обґрунтовано не були покладені судом першої інстанції в основу рішення, оскільки його було притягнуто до адміністративної відповідальності не за керування транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння, а саме за відмову від проходження огляду на такий стан у порядку, визначеному законом.

Оцінюючи доводи апелянта про те, що працівниками поліції не було вилучено у ОСОБА_2 посвідчення водія та не здійснено його відсторонення від керування транспортним засобом, що, на думку апелянта, свідчить про істотні порушення вимог законодавства, апеляційний суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

Сам по собі факт невилучення посвідчення водія та не відсторонення особи від керування транспортним засобом не спростовує встановлених судом першої інстанції обставин вчинення адміністративного правопорушення та не впливає на правильність правової кваліфікації дій ОСОБА_2 . Зазначені процесуальні дії є заходами забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення і спрямовані на припинення правопорушення та запобігання його продовженню, однак не є елементами складу адміністративного правопорушення та не визначають факту його вчинення.

Матеріали справи містять належні та допустимі докази, якими підтверджується вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого правопорушення, а відсутність окремих заходів реагування з боку працівників поліції не нівелює доказове значення зібраних у справі доказів та не свідчить про недоведеність вини особи.

Крім того, можливі порушення порядку застосування заходів забезпечення провадження з боку працівників поліції не можуть автоматично тягнути за собою закриття провадження у справі або скасування законної та обґрунтованої постанови суду, якщо такі порушення не призвели до істотного обмеження прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та не вплинули на повноту і всебічність з`ясування обставин справи.

Таким чином, наведені апелянтом доводи не містять підстав для висновку про незаконність або необґрунтованість постанови суду першої інстанції та не можуть бути підставою для її скасування.

Доводи апеляційної скарги щодо надмірності застосованого стягнення та негативного впливу позбавлення права керування транспортними засобами на сімейне життя апелянта також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вид та розмір адміністративного стягнення визначені безальтернативною санкцією ч.1 ст.130 КУпАП і не підлягають зміні на розсуд суду.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що постанова Конотопського міськрайонного суду від 05 грудня 2025 року ухвалена з додержанням вимог матеріального та процесуального права, є законною й обґрунтованою, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, апеляційним судом не встановлені.

Інші доводи апеляційної скарги є формальними та не спростовують висновків суду першої інстанції, який повно, всебічно та об`єктивно дослідив матеріали справи й обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що полягає у відмові від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, а під час апеляційного перегляду обставин, за яких дана справа підлягала б закриттю, про що просить ОСОБА_1 встановлено не було. Невизнання своєї вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом розцінюється як лінія захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності.

Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, за наслідками апеляційного розгляду справи про адміністративне правопорушення апеляційний суд має право залишити постанову суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу — без задоволення, або скасувати постанову повністю чи частково та ухвалити нову постанову, змінити її чи закрити провадження у справі.

Оцінивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що вказана справа була розглянута суддею суду першої інстанції повно, всебічно, об`єктивно, з наданням належної правової оцінки зібраним у справі доказам, а висновок щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП є законним та обґрунтованим, тому відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваної постанови, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції — без змін.

Керуючись ст. 294, 295 КпАП України,

постановила:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.

Поновити строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 05 грудня 2025 року залишити без задоволення, а постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 05 грудня 2025 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлений та оголошений 06 лютого 2026 року о 15 год. 20хв.

Суддя Басова В. І.