Постанова від 02 лютого 2026 р. у справі №521/10339/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/1355/26

Справа № 521/10339/25

Головуючий у першій інстанції Маркарова С.В.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Кострицького В.В., Коновалової В.А.,

за участю секретаря Соболєвої Р.М.,

учасники справи: скаржник – ОСОБА_1 , особа, дії якої оскаржуються – старший державний виконавець Хаджибейського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Камнєв Дмитро Анатолійович, стягувач – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника Мацка Володимира Володимировича

на ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 01 жовтня 2025 року, постановлену Хаджибейським районним судом м. Одеси у складі: судді Маркарової С.В. в приміщенні того ж суду,

у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Хаджибейського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Камнєва Дмитра Анатолійовича по виконавчому провадженню ВП: № 75237603, стягувач: ОСОБА_2 ,

в с т а н о в и в :

Предметом апеляційного перегляду є ухвала Хаджибейського районного суду м. Одеси від 01 жовтня 2025 року, якою у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Хаджибейського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Камнєва Дмитра Анатолійовича по виконавчому провадженню ВП: № 75237603, стягувач: ОСОБА_2 , відмовлено (т. 2, а.с. 20-24).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі свого представника Мацка Володимира Володимировича просить скасувати ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 01 жовтня 2025 року та постановити нову, якою скаргу задовольнити у повному обсязі.

Доводами апеляційної скарги є те, що ОСОБА_1 після ухвалення постанови Одеського апеляційного суду 21.03.2024 забезпечено позивача ОСОБА_2 в частині участі і виховання неповнолітніх дітей шляхом надання доступу до активного посилання в додатку Zoom, про що останнього повідомлено адвокатом відповідачки – ОСОБА_3 .

Окрім іншого, ОСОБА_1 через адвоката з урахуванням зайнятості дітей в освітньому та виховному процесі дітей, двічі надсилала державному виконавцю пропозиції щодо здійснення відеотрансляції із зазначенням активного посилання для проведення зустрічей в рамках виконання судового рішення. Однак, державний виконавець не повідомив про розгляд вказаних пропозицій.

Скаржниця ОСОБА_1 свою скаргу на дії державного виконавця обґрунтовувала тим, що старший державний виконавець ОСОБА_4 здійснив порушення шляхом втручання в дискреційні повноваження суду та зміну способу та порядку виконання судового рішення без дотримання відповідної процедури (т. 2, а.с. 28-30).

У відзиві на апеляційну скаргу стягувач ОСОБА_2 просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі, зазначаючи, що в період з 21.03.2024 (ухвалення постанови Одеського апеляційного суду) до 04.11.2024 (скасування постанови Одеського апеляційного суду в касаційному порядку) представник боржника ОСОБА_3 , на думку стягувача, намагається створити штучні перешкоди у вихованні дітей, оскільки пропонує зустрічі з дітьми у вівторок, четвер, п`ятницю з 18:00 до 19:00 за часом Канади, враховуючи різницю у часовому поясі з Калгарі (Канада) та України в 9 годин, то в Україні це ніч з 03:00 до 04:00. На думку стягувача, фактично представник боржника, адвокат Мацко В.В., намагається порушити права стягувача, тому що в Україні ніч з 03:00 до 04:00, а це порушує право ОСОБА_2 на відпочинок, а викладені адвокатом Мацком В.В. обставини не відповідають дійсності та штучно створюються обставини неможливості виконання судового рішення. При цьому, ОСОБА_2 наголошує на тому, що представник боржника ОСОБА_3 на запити не надав стягувачу та державному виконавцю документи, які підтвердили б зайнятість дітей у школі або спортивних секціях, що, на думку стягувача, є фактом маніпулювання часом зайнятості дітей у Канаді. Жодні докази, що визначений виконавцем у вимозі час порушуватиме розпорядок дня дітей та процес здобуття освіти, що враховано судом при ухваленні судового рішення, боржником державному виконавцю ніколи не надавалися. Серед іншого, зазначає, що визначений державним виконавцем час о 20:00 в суботу 07.06.2025 та о 20:00 в неділю 08.06.2025 за Київським часом, що є 11:00 годиною в Канаді за місцем перебування дітей та боржника, за відсутності з боку боржника беззаперечних доказів порушень інтересів дітей є логічним, направленим на виконання судового рішення з урахуванням інтересів всіх учасників виконавчого провадження (т. 2, а.с. 40-46).

Крім того, в ході перегляду справи судом апеляційної інстанції від стягувача Кузнецова І.А. надійшла заява про постановлення окремої ухвали, в якій просив постановити окрему ухвалу відносно боржника ОСОБА_1 за ст. 262 ЦПК України, ст. 384 КК України та направити до органу досудового розслідування для внесення відомостей в ЄРДР ст. 214 КПП України (свідоме спотворення боржником змісту документа державного виконавця та надання суду неправдивих відомостей).

В обґрунтування даної заяви стягувач зазначив, що представник боржника, адвокат Мацко Володимир Володимирович, стверджує, що державний виконавець, нібито, взяв на себе повноваження, які в нього відсутні, при тому повністю ігнорує Порядок виконання рішення про встановлення побачення з дитиною або усунення перешкод у побаченні з нею, що визначений ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», а також розділом ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджених Наказом МЮУ № 512/5 від 02.04.2012.

Стягувач звертає увагу на те, що представник боржника ОСОБА_1 адвокат Мацко В.В. оскаржує дві вимоги державного виконавця та штраф за невиконання рішення суду, проте ухвалами Хаджибейського районного суду м. Одеси від 01.07.2025 (справа № 521/8676/25), від 14.07.2025 (справа № 521/9443/25) та від 01.10.2025 (справа № 521/10339/25) скарги на дії/бездіяльність державного виконавця Камнева Д.А. залишені без задоволення, що, на думку стягувача, свідчить про спробу представника боржника ввести суд в оману, робить підміну поняття, фактичного виконання рішення суду, обравши неналежний спосіб захисту прав боржника (т. 2, а.с. 47-52).

Також, 07.01.2026 стягувач ОСОБА_2 направив на офіційну електронну пошту Одеського апеляційного суду заяву про постановлення окремої ухвали, в якій просив постановити окрему щодо дій представника боржника ОСОБА_1 – адвоката Мацка В.В. у зв`язку з можливим зловживанням процесуальними правами та введенням суду в оману по справі № 521/10339/25, направити окрему ухвалу до органу досудового розслідування для внесення відомостей в ЄРДР відповідно до ст. 214 КПК України, 384 КК України з метою надання правової оцінки зазначеним в заяві обставинам, направити копію окремої ухвали з додатками до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області для перевірки дій адвоката ОСОБА_3 на предмет дотримання вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Правил адвокатської етики (т. 2, а.с. 92-95).

У відзиві на апеляційну скаргу старший державний виконавець Хаджибейського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Камнєв Дмитро Анатолійович просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі за необґрунтованістю, оскільки державним виконавцем вживаються всі заходи примусового виконання рішення у виконавчому провадженні 75237603 з примусового виконання виконавчого листа Малиновського районного суду м. Одеси № 509/7128/21 від 31.05.2024 про зобов`язання ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні із дітьми (т. 2, а.с. 53-55).

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У судове засідання 03.02.2026 учасники справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, зокрема, скаржник ОСОБА_1 – у відповідності до ч. 5 ст. 130 ЦПК України, оскільки її повноважний представник ОСОБА_3 отримав судову повістку-повідомлення на 03.02.2026 в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» 26.01.2026 о 19:20:17, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (т. 2, а.с. 119), стягувач ОСОБА_2 та старший державний виконавець Хаджибейського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Камнєв Дмитро Анатолійович – у відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, оскільки судові повістки-повідомлення на 03.02.2026 отримали в електронних кабінетах підсистеми «Електронний суд» 26.01.2026 о 19:24:39 та 19:21:06 відповідно, що підтверджується довідками про доставку електронного документа (т. 2, а.с. 118, 119 зв.), не з`явилися.

Від стягувача ОСОБА_2 02.02.2026 надійшла заява про розгляд справи за відсутності стягувача, в якій останній просив задовольнити заяви про постановлення окремих ухвал щодо дій представника боржника ОСОБА_1 – адвоката Мацка В.В., у зв`язку із можливим зловживанням процесуальними правами та введенням суду в оману по справі № 521/10339/25 та у задоволенні апеляційної скарги Мацка В.В., в інтересах боржника ОСОБА_1 , на дії/бездіяльність державного виконавця Камнева Д.А. відмовити у повному обсязі.

Також 03.02.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника Хаджибейського відділу ДВС у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України – Малоги Дмитра Анатолійовича надійшла заява про розгляд справи без участі, в якій заявник просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі.

Вказане в силу положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження, зокрема, має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду й ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції.

Саме такий принцип застосовує ЄСПЛ у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.

ЄСПЛ неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень (рішення у справах «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Ясіун`єне проти Литви» від 06 березня 2003 року, «Руйану проти Румунії» від 17 червня 2003 року, «Півень проти України» від 29 червня 2004 року).

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 16 лютого 2024 року по справі № 465/6496/19 вперше в українській судовій практиці застосував модель спільної батьківської опіки над дітьми.

При вирішенні спору у цій справі Верховний Суд керувався принципом рівності прав і обов`язків батьків, положеннями міжнародного законодавства, ратифікованого Україною, передусім - Конвенцією про права дитини 1989 року.

За висновками постанови (п. 65, 67), міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. Водночас розлучення має відбутися таким чином, щоб батько і матір, як і раніше, співпрацювали при виконанні батьківських обов`язків.

Верховний Суд в мотивувальній частині постанови (п. 100 - 102) посилався також на положення "м`якого права" (soft law), а саме:

- Загального коментаря № 14 від 29 травня 2013 року Комітету ООН з прав дитини, в якому зазначено, що в інтересах дитини доцільно виходити зі спільної батьківської відповідальності. Ухвалюючи рішення в інтересах дитини, суддя має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.

- Резолюції «Рівність і спільна батьківська відповідальність: роль батька» від 02 жовтня 2015 року № 2079, у якій Парламентська Асамблея Ради Європи підкреслила необхідність поваги органів влади держав-членів до права батьків нести спільну відповідальність, забезпечивши, щоб сімейне право передбачало у разі роздільного проживання батьків або розірвання шлюбу можливість спільної опіки над дітьми в їх найкращих інтересах на основі взаємної згоди між батьками; розвиток спільної батьківської відповідальності допомагає подолати гендерні стереотипи щодо ролей, які нібито призначаються жінкам і чоловікам у сім`ї, і є очевидним відображенням соціологічних змін, які відбулися за останні п`ятдесят років в організації приватної та сімейної сфер.

В п. 103 - 104 постанови Верховний Суд вказав на переваги моделі спільної опіки і зазначив, що спільне батьківство слід сприймати як координацію між дорослими у їхніх батьківських ролях і здатність підтримувати та допомагати один одному. Така модель, на думку колегії суддів, сприяє покращенню співпраці між батьками та зменшенню ризику потенційних суперечок, оскільки вона вільна від тягаря переможець – переможений (прим. у порівнянні з моделлю, при якій місце проживання дитини визначається з одним із батьків). Спільна фізична опіка сприяє відкритому спілкуванню між батьками, мінімізації конфліктів та розчарувань, приносить користь стосункам матір - дитина і батько - дитина.

По справі встановлено, що в провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа № 509/7128/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа орган опіки та піклування Авангардівської селищної ради про участь батька у вихованні дітей.

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 28.09.2022 позов задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_2 у вихованні, спілкуванні із дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначено спосіб участі батька у вихованні дітей шляхом перебування дітей із батьком три рази кожного тижня із погодженням безпосередніх днів між батьками з 15:00 до 20:00 години: в перші три місяці із початку фактичного виконання рішення суду – в присутності матері, в подальшому – без присутності матері із обов`язком батька на повернення дітей до місця постійного проживання із матір`ю (т. 1, а.с. 80-82).

Постановою Одеського апеляційного суду від 21.03.2024 апеляційну скаргу адвоката Мацка Володимира Володимировича, діючого від імені ОСОБА_1 задоволено частково. Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Авангардівська селищна рада, як орган опіки та піклування, про участь батька у вихованні дітей задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_2 у вихованні, спілкуванні із дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначено спосіб участі батька у вихованні дітей:

1) шляхом перебування дітей із батьком два рази кожного тижня за погодженням безпосередніх днів між батьками з 15:00 до 19:00 години; в перші три місяці із початку фактичного виконання рішення суду – в присутності матері, в подальшому – без присутності матері із обов`язком батька на повернення дітей до місця постійного проживання з матір`ю;

2) на період військового стану в Україні та перебування дітей поза межами України у зв`язку із військовою агресією російської федерації в режимі відеозв`язку два рази на тиждень за погодженням між батьками безпосередніх днів з 18:00 до 19:00 години, відповідно до часового поясу, в якому перебувають діти (т. 1, а.с. 83-93).

Постановою Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 21 березня 2024 року змінено, виклавши пункт 2 абзацу п`ятого її резолютивної частини в такій редакції:

« 2) зобов`язати ОСОБА_1 у період воєнного стану в Україні і перебування дітей у цей час за кордоном організовувати спілкування малолітніх дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_2 у режимі відеозв`язку два рази на тиждень протягом однієї години за погодженням між батьками часу такого спілкування за умови, що це не порушуватиме розпорядку дня дітей та процесу здобуття освіти».

Доповнити резолютивну частину постанови Одеського апеляційного суду від 21 березня 2024 року абзацом шостим такого змісту: «Порядок виконання визначеного у пункті 1 абзацу п`ятого резолютивної частини цієї постанови способу участі батька у спілкуванні та вихованні дітей відстрочити на час перебування дітей за кордоном у період воєнного стану в Україні» (т. 1, а.с. 141-154).

Вищевказане судове рішення перебуває на виконанні у старшого державного виконавця Хаджибейського ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління МЮ (м. Одеса) Камнєва Д.А., виконавче провадження № 75237603.

05.06.2025 старший державний виконавець Хаджибейського ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління МЮ (м. Одеса) Камнєв Д.А. своєю вимогою зобов`язав боржника ОСОБА_1 призначити зустріч батька ОСОБА_2 з дітьми о 20:00 в суботу 07.06.2025, о 20:00 в неділю 08.06.2025 за Київським часом (т. 1, а.с. 200-201).

Не погоджуючись із вказаною вимогою, ОСОБА_1 , в особі свого представника ОСОБА_3 , звернулася до суду зі скаргою на дії/бездіяльність органу примусового виконання, в якій просила: вимогу старшого державного виконавця Хаджибейського ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління МЮ (м. Одеса) Камнєва Д.А. від 05.06.2025 № 93703 в рамках виконавчого провадження № 75237603 скасувати.

В обґрунтування цієї скарги зазначила, що такий спосіб зустрічі з дітьми не був визначений рішенням суду, які стосувалися визначення порядку спілкування та участі у вихованні дітей. Фактично державним виконавцем було взято на себе функцію суду, що не передбачено ані Конституцією України, ані Законом України «Про виконавче провадження», враховуючи ту обставину, що державний виконавець, так само як і стягувач вже зверталися до суду за роз`ясненням порядку виконання та отримали відмову. Таким чином, на думку заявниці, старший державний виконавець втрутився в дискреційні повноваження суду, змінивши резолютивну частину судового рішення на власне бажання, без дотримання відповідної процедури, яка передбачена на цій стадії (т. 1, а.с. 52-55).

Постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову у задоволенні скарги боржника у виконавчому провадженні ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду скарги боржник із дітьми перебуває у Канаді. Рішення суду боржником не виконується. Тривалий час логічно, відповідально, враховуючи інтереси дітей організувати режим відео зв`язку між сторонами виконавчого провадження фактично не представляється можливим, оскільки сторони зайняли принципові позиції «не зручно для батьків, дітей, день в Україні, ніч в Канаді, тощо». 05.06.2025 старший державний виконавець Хаджибейського ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління МЮ (м. Одеса) Камнєв Д.А. своєю вимогою зобов`язав ОСОБА_1 призначити зустріч батька ОСОБА_2 з дітьми о 20:00 в суботу 07.06.2025, о 20:00 в неділю 08.06.2025 за Київським часом (що є 11:00 годиною в Канаді за місцем перебування дітей та боржника). Державним виконавцем визнано, що вказаний час не був погоджений ним зі сторонами виконавчого провадження. Стягувач із вказаним часом погодився, вважаючи його прийнятним для дітей та батьків. Боржником вимога не виконана.

При вирішенні скарги суд першої інстанції врахував, що забезпечення реалізації права батьків на побачення з дитиною після розлучення є важливим елементом гарантій захисту інтересів дитини.

Крім того, суд першої інстанції, враховуючи, що батьки тривалий час в межах виконавчого провадження відповідально, з урахуванням інтересів дітей, не дійшли згоди щодо погодження між собою безпосередніх днів та годин спілкування батька із дітьми; інші аналогічні виконавчі дії боржником систематично не виконуються; докази, на підтвердження обставин, що у визначений виконавцем час порушується розпорядок дня дітей та процес здобуття ними освіти боржником державному виконавцю не надані, державний виконавець, діючи в межах Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень правомірно визначив час побачень без врахування позиції відповідної сторони виконавчого провадження.

Окрім того, суд першої інстанції виснував, що визначений державним виконавцем час о 20:00 в суботу 07.06.2025, о 20:00 в неділю 08.06.2025 за Київським часом, що є 11:00 годиною в Канаді за місцем перебування дітей та боржника, за відсутності з боку боржника беззаперечних доказів порушень інтересів дітей є логічним, направленим на виконання судового рішення з урахуванням інтересів всіх учасників виконавчого провадження.

Суд першої інстанції також звернув особливу увагу боржника, що остання відповідно до ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язана сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, а не їх свідомого ігнорування, зокрема утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення, а при ухваленні судового рішення та його виконанні пріоритетними є найкращі інтереси дітей, в даному випадку їх право на підтримання відносин із батьком.

Переглядаючи оскаржувану ухвалу за доводами апеляційної скарги, колегія суддів погоджує висновки суду з огляду на таке.

Порядок виконання рішення суду, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії, визначений статтею 63 Закону № 1404-VIII.

Так, державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів. У подальшому державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення в установлений строк. Якщо боржник не виконує рішення, то державний виконавець виносить постанову про накладення на нього штрафу, попереджає боржника про кримінальну відповідальність і визначає йому новий строк для виконання. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, державний виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходи примусового виконання. Якщо рішення не може бути виконано без участі боржника, то державний виконавець після надсилання до органу досудового розслідування повідомлення про кримінальне правопорушення виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Контроль за виконанням судових рішень здійснюється судом, що ухвалив це рішення. Право на звернення до суду гарантується чинним законодавством і може бути реалізоване, зокрема, коли сторона виконавчого провадження вважає, що її право порушується, не визнається або оспорюється. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права чи свободи цієї особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення скарги або відмову в її задоволенні.

Зібрані докази вказують на те, що між сторонами виконавчого провадження № 75237603 виникли різночитання належного виконання рішення суду щодо побачень батька з дітьми, а саме – врегулювання побачень батька з дітьми за допомогою відеозв`язку під час перебування дітей з матір`ю в Канаді, оскільки судовими рішеннями у справі, з урахуванням постанови Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року зобов`язано матір дітей ОСОБА_1 у період воєнного стану в Україні і перебування дітей у цей час за кордоном організовувати спілкування малолітніх дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_2 у режимі відеозв`язку два рази на тиждень протягом однієї години за погодженням між батьками часу такого спілкування за умови, що це не порушуватиме розпорядку дня дітей та процесу здобуття освіти, у той час, коли за матеріалами справи такого погодження батьки не досягли.

Жоден наявний у справі доказ не свідчить про досягнення вказаного.

Намагання боржниці за ВП Прокудіної К.О. довести несприйняття стягувачем ОСОБА_2 її пропозицій щодо часу побачень з дітьми з достовірністю підтверджують саме відсутність такого погодження.

Натомість, стягувач ОСОБА_2 увесь час звертає увагу на невідповідність пропозицій матері дітей щодо часу зустрічей батька з дітьми через різницю у часі в Україні та Канаді, де наразі проживають діти за місцем перебування матері, та порушення таким його права на відпочинок, бо такий час становить ніч в Україні.

Як стягувач, так і боржник неодноразово зверталися до державного виконавця із заявами щодо порушення кожним своїх прав під час виконання вказаного виконавчого листа.

Колегія суддів бере до уваги, що у цій категорії спорів під час виконання виконавчого листа має враховуватися зміст і резолютивна частина рішення про встановлення способу і порядку участі одного з батьків у вихованні дитини.

Верховний Суд неодноразово наголошував (у тому разі у постанові від 04 липня 2023 року у справі № 761/35081/16-ц) на тому, що виконанням виконавчого документа досягається єдина мета - виконання відповідного рішення суду. Оскільки у рішенні суд визначив графік побачень стягувача з дитиною (час та місце), виконавець не вправі змінювати таке рішення суду, що виконується, оскільки таке судове рішення набрало законної сили, на його виконання суд видав виконавчий лист, а державний виконавець відкрив виконавче провадження. Таке рішення є обов`язковим для виконання сторонами та уповноваженим державним виконавцем.

Будь-який сімейний спір стосовно дитини дійсно має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини, а також є неприпустимим відчуження дитини та того з батьків, з ким вона не проживає.

Оскільки судове рішення, яке перебуває наразі на виконанні у Хаджибейському ВДВС у м. Одесі передбачає організацію матері дітей ОСОБА_1 спілкування малолітніх дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_2 у режимі відеозв`язку два рази на тиждень протягом однієї години, і обов`язковою умовою такого судом зазначено – «за погодженням між батьками часу такого спілкування за умови, що це не порушуватиме розпорядку дня дітей та процесу здобуття освіти», то визначальним для належного виконання такого є: 1. Погодження такого часу між батьками; 2. Дотримання умови, що це не порушуватиме розпорядку дня дітей та процесу здобуття освіти.

Отже, звертаючись до суду із теперішньою скаргою, заявниця на виконання свого процесуального обов`язку мала довести як вказані обставини, так і порушення закону під час виконання вказаного рішення з боку державного виконавця.

Колегія суддів погоджує висновок суду про необґрунтованість скарги боржниці, що в оскаржуваній вимозі державний виконавець на свій розсуд довільно змінив резолютивну частину судового рішення без звернення до суду з процесуального питання визначення порядку виконання судового рішення, оскільки вимога відповідає суті судового рішення, порядок виконання рішення є вочевидь зрозумілим, а помилкові доводи апеляційної скарги такого не спростовують.

Враховуючи, що батьки тривалий час в межах виконавчого провадження відповідально, враховуючи інтереси дітей, не дійшли згоди щодо погодження між собою безпосередніх днів та годин спілкування батька із дітьми; інші аналогічні виконавчі дії боржником систематично не виконуються; докази, на підтвердження обставин, що у визначений виконавцем час порушується розпорядок дня дітей та процес здобуття ними освіти боржником державному виконавцю не надані, державний виконавець, діючи в межах Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень правомірно визначив час побачень без врахування позиції відповідної сторони виконавчого провадження.

Окрім того, визначений державним виконавцем час о 20:00 в суботу 07.06.2025, о 20:00 в неділю 08.06.2025 за Київським часом, що є 11:00 годиною в Канаді за місцем перебування дітей та боржника, за відсутності з боку боржника беззаперечних доказів порушень інтересів дітей, є логічним, направленим на виконання судового рішення з урахуванням інтересів всіх учасників виконавчого провадження.

Заявницею не надано суду доказів зайнятості дітей в учбовому або іншому процесі (сплановане дозвілля, заняття в гуртках, секціях, тощо), що було б об`єктивною перешкодою для виконання вимоги державного виконавця за умови відсутності між батьками погодження часу побачень з дітьми батька.

Оскаржувана вимога державного виконавця цілком охоплюється змістом виконуваного рішення та не містить протиріч із ним щодо його суті, не допускає будь-якого іншого тлумачення а, отже, і виконання вказаного рішення суду, ніж зазначено у його резолютивній частині, що суперечило б його змісту як акту судової влади.

З огляду на наведене є помилковими та такими, що не ґрунтуються на змісті виконуваного судового рішення доводи апеляційної скарги заявниці про те, що ОСОБА_1 через адвоката з урахуванням зайнятості дітей в освітньому та виховному процесі дітей, двічі надсилала державному виконавцю пропозиції щодо здійснення відеотрансляції із зазначенням активного посилання для проведення зустрічей в рамках виконання судового рішення, оскільки докази зайнятості дітей відсутні, а також про втручання держаним виконавцем в дискреційні повноваження суду та зміну способу та порядку виконання судового рішення шляхом винесення оскаржуваної вимоги.

Вказана вимога старшого державного виконавця Хаджибейського ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління МЮ (м. Одеса) Камнєва Д.А. здійснена в межах його повноважень на виконання судового рішення, спрямованого на забезпечення найкращих інтересів дітей, та недопущення дискримінації батька як такого, що проживає окремо від дітей.

Крім того, тлумачення частини першої статті 447 ЦПК України дозволяє дійти висновку про те, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим.

Колегія суддів зазначає, що по справі не встановлено, за захистом якого саме права чи інтересу звернулася боржниця у виконавчому провадженні ОСОБА_1 , оскільки матеріали справи не містять жодного доказу про таке порушення її прав або прав дітей встановленим у вимозі часом участі у вихованні та спілкуванні ОСОБА_2 з дітьми.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд у справі № 1309/9120/12, беручи до уваги інформацію Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини щодо вжитих Урядом України на виконання рішення ЄСПЛ «Вихованок проти України», ухвалив звернути увагу Кабінету Міністрів України на необхідність удосконалення нормативно-правових актів з метою усунення наведених у цій ухвалі недоліків на стадії примусового виконання судових рішень про контакт одного з батьків з дитиною, забезпечення реального виконання рішень судів у справах щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з неповнолітніми дітьми та усунення перешкод у цьому, у тому числі цільової підтримки дітей, які проявляють ознаки відчуження одного з батьків.

Отже, вказана сфера як пов`язана із захистом прав та свобод дитини є найбільш чутливою та потребує ретельного та виваженого підходу, а всі причетні до такого органи та особи мають виявляти максимально тактовну поведінку, діючи при цьому відповідно до своїх прав та покладених на них обов`язків.

Крім того, у даній справі слід взяти до уваги тривалість часу, протягом якого стягувач ОСОБА_2 як батько дітей позбавляється можливості спілкуватися з ними, що вочевидь не сприяє налагодженню родинних зв`язків та, враховуючи вік дітей, як батьки, так і органи виконавчої служби, на яких покладений відповідний обов`язок виконання судового рішення, мають виявляти максимальне відповідальне ставлення до виконання покладених на них законом обов`язків та вживати всіх залежних від них заходів, що в даному випадку і було здійснено державним виконавцем.

Апеляційним судом в межах доводів апеляційної скарги перевірені наведені доводи апеляційної скарги та підтверджено правильний висновок суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена із додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Що стосується вимоги стягувача ОСОБА_2 про винесення окремих ухвал по справі, то колегія суддів зазначає, що інститут окремої ухвали закріплений у статтях 249 КАС України, 246 ГПК України, 262 Цивільного процесуального кодексу України.

Відтак окрема ухвала - це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини й умови, що сприяли вчиненню порушення. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 лютого 2019 року у справі № 800/500/16 (провадження № 11-1156заі18) аналізувала приписи статті 249 КАС України та виснувала, що окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду.

Постановлення такої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

У п. 41 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 171/1584/18 також зазначено, що постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

Тому вказані заяви заявника ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника Мацка Володимира Володимировича залишити без задоволення.

Ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 01 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.В. Кострицький

В.А. Коновалова