Постанова від 21 січня 2026 р. у справі №513/1187/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4210/26

Справа № 513/1187/24

Головуючий у першій інстанції Миргород В.С.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.01.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Лозко Ю.П.., Назарова М.В.,

за участю секретаря судового засідання Нечитайло А.Ю.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на додаткове рішення Саратського районного суду Одеської області від 09 липня 2025 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 .

Позивач просив суд стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 збитки в розмірі 1237382,05 грн, а також судові витрати в сумі 50187,06 грн, які складаються з судового збору в розмірі 10187,06 грн та витрат на проведення експертних досліджень в розмірі 40000 грн.

Саратський районний суд Одеської області рішенням від24 червня 2025 рокупозов задовольнив. Стягнув з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 збитки, завдані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 1273382,05 грн та судові витрати в розмірі 50187,06 грн, які складаються з: витрат зі сплаченого судового збору в розмірі 10187,06 грн та витрат на проведення експертних досліджень в розмірі 40000,00 грн.

27 червня 2025 року позивач звернувся до Саратського районного суду Одеської області із заявою про ухвалення додаткового рішення, на підставі п.3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, про стягнення з відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати пов`язані із розглядом справи на оплату правничої допомоги у розмірі 30000,00 грн, оскільки судом не вирішено вказане питання при ухвалені судового рішення. Докази понесення судових витрат подані у відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Саратський районний суд Одеської області додатковим рішенням від 09 липня 2025 року заяву позивача ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнив частково. Ухвалив у цивільній справі №513/1187/24 за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , про відшкодування збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , додаткове рішення. Стягнув з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати за надання правничої допомоги у цивільній справі № 513/1187/24 (провадження № 2/513/263/25) у розмірі 20000,00 грн.

Ухвалюючи додаткове рішення суд першої інстанції виходив з того, що при ухваленні рішення судом не було вирішено питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу, суд вважав, що заява представника позивача адвоката Онищука Є.О. в інтересах позивачки ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а тому витрати на правову допомогу підлягають стягненню з відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за розгляд справи у суді у розмірі 20000 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_2 просить додаткове рішення Саратського районного суду Одеської області від 09.07.2025 р. у справі № 513/1187/24 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судових витрат на оплату правничої допомоги, пов?язаних із розглядом справи, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилається на те, що задовольняючи відповідну заяву частково, суд фактично визнав обставини, наявність яких скаржник заперечував, а саме: Акт (звіт) наданих послуг (виконаних робіт) № 1 від 24.06.2025 року наданий позивачем на підтвердження реальності витрат, пов?язаних з розглядом справи, який фактично не є доказом реальності витрат, пов?язаних з розглядом справи, оскільки не містить даних про вартість кожної послуги, зазначеної в акті, що унеможливлює надати оцінку заявлених витрат за критерієм розумності їхнього розміру. Отже, розмір судових витрат за надання правничої допомоги визначений судом безпідставно, без будь-якого обґрунтування розміру судових витрат позивачем, що є підставою для іншого по суті рішення суду у цій частині.

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12.09.2025 року відкрито апеляційне провадження та роз`яснено ОСОБА_4 її право на подання відзиву на апеляційну скаргу у відповідності до положень ст. 360 ЦПК України.

Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження представник ОСОБА_2 – ОСОБА_5 отримав 23.10.2025 року в електронному кабінеті Електронного Суду, що підтверджується довідкою.

Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги ОСОБА_4 отримала 15.09.2025 року та 05.08.2025 року відповідно в електронному кабінеті Електронного Суду, що підтверджується довідками.

ОСОБА_3 копія ухвали про відкриття апеляційного провадження та копія апеляційної скарги надсилались засобами поштового зв`язку.

Учасники процесу про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник ОСОБА_2 – ОСОБА_5 судову повістку-повідомлення отримав 23.10.2025 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_6 судові повістки-повідомлення отримали 25.09.2025 року в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками.

ОСОБА_3 про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.

Від представника ОСОБА_7 – ОСОБА_6 надійшла заява про розгляд справи, призначеної на 22.01.2026 року о 16:00 годині без участі позивачки та її представника.

20.01.2026 року представник ОСОБА_2 – ОСОБА_5 подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 22.01.2025 року на 16:00 годину, на іншу дату, зазначивши, що представник не має можливості бути присутнім у вказаному судовому засіданні у зв`язку із прийняттям участі у засіданні Науково-методичної ради Одеського державного університету внутрішніх справ, що призначене на 22.01.2026 року на 15:00 год.

Апеляційний суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.

Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням (абзац другий статті 366 ЦПК України).

Враховуючи наявність в матеріалах справи достатньої кількості доказів для встановлення фактичних обставин справи, скаржник реалізував своє право на викладення відповідних аргументів у апеляційній скарзі, у межах апеляційного провадження не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі, у клопотанні не наведено обставин, які б перешкоджали розглянути справу за відсутності представника ОСОБА_2 – ОСОБА_5 , а також не мотивовано необхідність його безпосередньої явки до суду.

З огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України, згідно з якою неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, та зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає можливим розгляд справи проводити за відсутності учасників справи.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Ухвалюючи додаткове рішення суд першої інстанції виходив з того, що при ухваленні рішення судом не було вирішено питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу, суд вважав, що заява представника позивача адвоката Онищука Є.О. в інтересах позивачки ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а тому витрати на правову допомогу підлягають стягненню з відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за розгляд справи у суді у розмірі 20000 грн.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі апеляційний суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (частини перша та друга статті 15 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Як вбачається із рішення Саратського районного суду Одеської області від 24 червня 2025 року в судовому засіданні представник позивача адвокат Оніщук Є.О. заявив про намір подати належні документи для стягнення судових витрат.

Саратський районний суд Одеської області рішенням від 24 червня 2025 року позов задовольнив. Стягнув з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 збитки, завдані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 1273382,05 грн та судові витрати в розмірі 50187,06 грн, які складаються з: витрат зі сплаченого судового збору в розмірі 10187,06 грн та витрат на проведення експертних досліджень в розмірі 40000,00 грн.

Враховуючи, що рішення ухвалено Саратським районним судом Одеської області 24 червня 2025 року, то останній день подання доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, з урахуванням положень ст. 124 ЦПК України, припадає на 30.06.2025 року.

27 червня 2025 року до Саратського районного суду Одеської області надійшла заява представника позивача – адвоката Оніщука Є.О. про ухвалення додаткового рішення по справі про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесення витрат, представником позивача надано: Договір № 111 про надання правничої (правової) допомоги від 21 червня 2024 року; Додаток № 2 від 27.06.2024 до договору №111 від 21 червня 2024 року; Акт № 1 наданих послуг від 24 червня 2025 року.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої-третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За положеннями пунктів 4, 6, 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно з частинами третьою та п`ятою статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правничої допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду від 11 вересня 2024 року в справі № 710/1367/20 (провадження № 61-18295св23), в додатковій постанові Верховного Суду від 11 вересня 2024 року в справі № 904/1101/23, в ухвалі Верховного Суду від 10 квітня 2024 року в справі № 638/6853/21 (провадження № 61-16912св23) зазначено, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, зокрема і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Із матеріалів справи вбачається, що Договором № 111 про надання правничої (правової) допомоги від 21 червня 2024 року, а саме п. 1.1. передбачено, що позивачка доручила АБ «Євгена Оніщука» надавати правничу (правову) допомогу, в тому числі але не виключно стосовно питань, пов`язаних із діяльністю клієнта як фізичної особи-підприємця, в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 4.1. цього договору, правничу (правову) допомогу, що надається адвокатським бюро, клієнт оплачує у форму гонорару в розмірі, вказаному у додатках до Договору, шляхом здійснення попередньої оплати, якщо про інше не домовлено між сторонами. на умовах повної передоплати в сумі визначеній у додатках до Договору, якщо про інше не домовлено сторонами.

Додатком № 2 від 27.06.2024 до договору №111 від 21 червня 2024 року, встановлено, що сторони погодили, що гонорар адвокатського бюро за надання правничої (правової) допомоги стосовно стягнення на користь клієнта майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, що сталась 26 березня 2024 року з вини ОСОБА_3 , який керував транспортними засобами, що належать ОСОБА_2 , в суді першої інстанції становить 30000,00 гривень без ПДВ, що включає роботу адвоката при підготовці процесуальних документів (позовної заяви, за необхідності відповіді на відзив, додаткових пояснень, клопотань, заяв, інших необхідних процесуальних документів), участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, підготовки та направлення адвокатських запитів, ознайомлення з матеріалами справи через систему Електронний Суд, які клієнт зобов`язаний сплатити адвокатському бюро на протязі 10 (десяти) банківських днів з моменту стягнення клієнтом витрат на правничу (правову) допомогу з інших учасників.

Актом № 1 наданих послуг від 24 червня 2025 року, який містить перелік видів правової допомоги, відповідно до якого вартість наданих позивачці послуг в межах розгляду даної справи в суді першої інстанції становить 30000,00 гривень.

Із матеріалів справи вбачається, що адвокат Оніщук Є.О. представляв інтереси ОСОБА_1 шляхом складання позовної заяви, процесуальних документів та участі у судових засіданнях в Саратському районному суді Одеської області.

Зазначені обставини свідчать про те, що позивач та його представник до закінчення судових дебатів у справі та на час ухвалення судового рішення 24.06.2025 року не могли надати додані до заяви про ухвалення додаткового рішення докази: акт виконаних робіт, який складено після ухвалення судом першої інстанції рішення, та докази понесених витрат на правничу допомогу під час розгляду справи № 513/1187/24, які здійснюються на підставі акту. В судовому засіданні представником позивача зазначалося, що докази понесених витрат будуть надані в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Саратський районний суд Одеської області ухвалив рішення по справі 24 червня 2025 року, 27 червня 2025 року до Саратського районного суду Одеської області надійшла заява представника позивача - адвоката Оніщука Є.О. про ухвалення додаткового рішення по справі, тобто докази на підтвердження розміру витрат, які поніс позивач у зв`язку з розглядом справи, подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, при цьому заяву про розподіл судових витрат представник позивача заявив до закінчення судових дебатів у справі.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виокремити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи(висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 рокуу справі№ 357/380/20, провадження № 14-20цс22).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

09.07.2025 року до Саратського районного суду Одеської області від представника відповідача Ільїна А.Н. надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, у якому заявник просив відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у повному обсязі.

Враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, складність справи, предмет позову, ціну позову, обсяг наданих послуг та виконаних робіт, час необхідний на виконання робіт, враховуючи, об`єм матеріалів, участь у 7 судових засіданнях, в цілому обґрунтування позиції, приймаючи до уваги надані документи, які підтверджують понесені витрати, та приймаючи позицію відповідача щодо неспівмірності витрат позивача на правничу допомогу, колегія суддів вважає, правильним висновок суду першої інстанції про те, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн відповідають критерію реальності, необхідності, виправданості, та є співмірними зі складності даної справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що Акт (звіт) наданих послуг (виконаних робіт) №1 від 24.06.2025 року наданий позивачем на підтвердження реальності витрат, пов?язаних з розглядом справи, не містить даних про вартість кожної послуги, зазначеної в акті, що унеможливлює надати оцінку заявлених витрат за критерієм розумності їхнього розміру, не заслуговують на увагу, з оглядлу на таке.

Гонорар адвоката може встановлюватися у двох формах: фіксованого розміру та погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Такий висновок сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Як зазначалося вище,Додатком № 2 від 27.06.2024 до договору №111 від 21 червня 2024 року встановлено, що сторони погодили, що гонорар адвокатського бюро за надання правничої (правової) допомоги стосовно стягнення на користь клієнта майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, що сталась 26 березня 2024 року з вини ОСОБА_3 , який керував транспортними засобами, що належать ОСОБА_2 , в суді першої інстанції становить 30000,00 гривень без ПДВ, що включає роботу адвоката при підготовці процесуальних документів (позовної заяви, за необхідності відповіді на відзив, додаткових пояснень, клопотань, заяв, інших необхідних процесуальних документів), участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, підготовки та направлення адвокатських запитів, ознайомлення з матеріалами справи через систему Електронний Суд,

Отже розмір гонорару адвоката позивачка погодила в Додатку № 2 від 27.06.2024 до договору №111 від 21 червня 2024 року, в якому позивачка та адвокат не пов`язували розмір гонорару з витраченим адвокатом часом на вчинення відповідної процесуальної дії. Навпаки, сторони зазначили конкретну (фіксовану) суму гонорару адвоката в суді першої інстанції за окремі аспекти його участі в справі (складання процесуальних документів, участь у судових засіданнях, підготовка та направлення адвокатських запитів, ознайомлення з матеріалами справи).

Оскільки позивачка погодила з адвокатом фіксований розмір його гонорару, то не зазначення даних про вартість кожної послуги зазначеної в акті не має правового значення для вирішення питання про компенсацію позивачці понесених витрат на правничу допомогу.

Щодо суті апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що додаткове рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Саратського районного суду Одеської області від 09 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді Ю.П. Лозко

М.В. Назарова