Постанова від 08 лютого 2026 р. у справі №317/5325/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 09.02.2026 Справа № 317/5325/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №317/5325/25 Головуючий у 1-й інстанції: Нікітін В.В. Провадження №22-ц/807/520/26 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Кочеткової І.В., Кухар С.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 08 грудня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 30 листопада 2021 року між Публічним акціонерним товариством «Таскомбанк» (далі по тексту – ПАТ «Таскомбанк»), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Таскомбанк» (далі по тексту – АТ «Таскомбанк») та ОСОБА_1 було укладено Заяву № 002/12825691 про приєднання до частини Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank». Сторонами такого зобов`язання погоджено: мету кредитування: на споживчі цілі; ліміт кредитної лінії: 30000,00 грн; процентну ставку: 0,00% річних; строк кредитування: 12 місяців з автоматичною пролонгацією.

Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором позивач виконав своєчасно і в повному обсязі, надавши відповідачці у розпорядження кредитні кошти. Станом на 02.12.2024 року загальна сума заборгованості за кредитом становить 56 387,11 грн, з них: 24 987,17 грн – заборгованість по тілу кредиту, 31 399,94 грн – заборгованість по відсоткам.

02.12.2024 року між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, за умовами якого права вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс». Таким чином, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором від 30.11.2021 року, укладеним між ТОВ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 ..

Реалізуючи набуте право ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 56 387,11 грн; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 200.00 грн, та судовий збір у розмірі 3028.00 грн.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 08 грудня 2025 року позов ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 08 грудня 2025 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Стягнути з позивача на користь позивача понесені судові витрати.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не врахував, що підписавши Заяву-договір N 2087991-017 від 23 липня 2021, позичальник підтвердив факт ознайомленості, обізнаності та розуміння публічної пропозиції AT «Таскомбанк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, Правил обслуговування корпоративних клієнтів та Тарифів Банку, просив відкрити поточний рахунок у гривні, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів та виявив бажання оформити на своє ім`я платіжну картку: надав свою згоду на те, що Кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку (погоджується відповідним рішенням Банку) згідно внутрішніх нормативних документів Банку. Кредитні кошти відповідачу було надано у спосіб, зазначений в Кредитному договорі, що підтверджується відповідною Випискою, отже Кредитодавець, свої обов`язки за Кредитним договором виконав в повному обсязі. Представник позивача зазначав, що відповідачем не заперечується та не спростовується отримання та користування кредитними коштами з 2021 року. Вважає, що у суду першої інстанції відсутні підстави вважати, що умови кредитного договору були порушені, оскільки між сторонами при укладенні договору досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, а волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі та не було допущено порушень вимог ст. 203 ЦК України. На спростування заборгованості, відповідач не надав свого контррозрахунку заборгованості. Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги щодо стягнення з ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» судових витрат, представник позивача вказувала на те, що представником відповідача не подано належних та допустимих документів, які б підтверджували оплату правничої допомоги, в тому числі документів, які б підтверджували перерахунок коштів адвокату.

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України до суду не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. При цьому, апеляційний суд зауважує, що апеляційну скаргу та ухвалу про відкриття апеляційного провадження було направлено ОСОБА_1 на адресу його місця реєстрації: АДРЕСА_1 – 21 січня 2026 року (а.с.66).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

В силу вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2026 року це 99 840 грн (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3328,00 грн (3328,00 грн Х 30 = 99 840 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до п.п.1,2 ч. 1, ч.2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема: малозначні справи, що виникають з трудових відносин. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Встановлено, що ціна позову в даній справі становить 56 687,11 грн, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Апеляційний суд врахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За приписами п.2 ч. 1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів належними, допустимими та достовірними доказами факту надання первісним кредитором АТ «Таскомбанк» кредитних коштів відповідачу ОСОБА_1 за кредитним договором N 002/12825691-SP від 30 листопада 2021 року та, відповідно, не підтвердив виникнення у відповідача грошового зобов`язання і безспірність заявленого до стягнення розміру заборгованості. Суд зазначив, що надані позивачем виписки не містять відомостей про фактичне відкриття відновлювлювальної кредитної лінії із встановленням кредитного ліміту у сумі 3 000.00 грн, який в подальшому було збільшено у сумі 25 000.00 грн. Тому з огляду на принцип диспозитивності цивільного судочинства та покладений на позивача тягар доказування, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується, виходячи з наступного.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

30 листопада 2021 року між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було підписано заяву N 002/128256691 щодо приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної кратки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank», яка підписана позичальником власноручно (а.с.5).

Відповідно до заяви N 002/128256691 від 30.11.2021 року про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» ОСОБА_1 підтвердив, що перед підписанням цієї заяви-анкети ознайомився з публічною пропозицією разом з додатками, в тому числі але не виключно, тарифами, довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб, паспортом споживчого кредиту, що розміщені на сайті банку https//tascombank.ua та лендинговій сторінці https//sportbank.com.ua, посилання на примірник якої в мобільному додатку «Sportbank» і з якою повністю згоден, зміст якої розуміє, положення якої зобов`язується неухильно дотримуватися.

Відповідно до умов заяви N 002/128256691 від 30.11.2021 року про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» відповідач просив надати банківські та фінансові послуги, зокрема відкрити поточний рахунок у національній валюті України. Банк мав надати ОСОБА_1 послугу з кредитування рахунку та встановити ліміт кредитування рахунку в межах максимальної суми загального ліміту кредитування, що встановлений в тарифах та становить 30000.00 грн в межах проекту "Sportbank". Процентна ставка за користування кредитом 0,00 %, строк користування - 12 місяців з автоматичною пролонгацією. Цільове призначення кредиту - на споживчі потреби.

Банк надав позичальнику кредит в сумі 30000.00 грн перерахувавши кошти відкрити поточний рахунок N НОМЕР_1 у національній валюті.

Згідно виписки по особовому рахунку за період з 30.11.2021 року по 02.12.2024 року, першу транзакцію по рахунку відповідачем здійснено 02 грудня 2021 року, оборот за зазначений період становив 24 987,17 грн вихідний залишок 0.00 грн (а.с.13-18).

Крім того, із доданої до позовної заяви виписки по особовим рахункам вбачається, що позичальник періодично з різною регулярністю вносив грошові кошти на виконання своїх зобов`язань за кредитним договором N 002/128256691 від 30.11.2021 року. Відображені в цій виписці суми зарахування та періоди відповідали ануїтентним платежам, визначеним кредитним договором та узгодженим графіком платежів.

Відповідно до наявного у справі розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 02 грудня 2024 року за ОСОБА_1 обліковується заборгованість у розмірі 56 387,11 грн, яка складається із: тіла кредиту в сумі 24 987,17 грн; заборгованості за відсотками у сумі 31 399,94 грн (а.с.19-21).

З матеріалів справи також вбачається, що 02 грудня 2024 року між АТ «Таскомбанк» і ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу N НІ/11/25-Ф, відповідно до п. 2.1 якого в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, Фактор зобов`язується передати (сплатити) Клієнту Суму Фінансування, а Клієнт зобов`язується відступити Факторові Парва Вимоги за Кредитними Договорами в обсязі та на умовах, що існують на Дату відступлення Прав Вимоги. Перелік Позичальників, підстави виникнення Права Вимоги до Позичальників, сума Боргу та інші дані зазначаються в Реєстрі Прав Вимог, який формується згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною цього Договору.

Фінансування Клієнта здійснюється шляхом купівлі Фактором у Клієнта Прав Вимоги та набуття Фактором Прав Вимоги на Борг (п.2.2 договору). Відступлення Прав Вимоги і всіх інших прав, належних Клієнту за Кредитними Договорами Акту прийому-передачі Реєстру Прав Вимог згідно Додатку №2, але не раніше здійснення оплати Фактором згідно п. 3.1 цього Договору, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Позичальників стосовно Боргу та набуває відповідні Права Вимоги, Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Прав Вимог – підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Боргу та є невід`ємною частиною цього Договору (а.с.2.3 договору).

В день, коли здійснюється перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Боргу до Позичальників, Клієнт зобов`язаний передати Фактору інформацію згідно Реєстру Прав Вимог в електронному вигляді за формою, наведеною в Додатку №3 до цього Договору, на підставі Акту прийому-передачі інформації згідно Реєстру Прав Вимог в електронному вигляді (Додаток №4) (п.2.4 договору).

Відповідно до п. 2.5 договору, Сторони погодили, що за цим Договором Клієнт не несе відповідальності, а Фактор приймає на себе усі ризики, пов`язані з:

2.5.1 невиконанням та/або неналежним виконанням Позичальником будь-яких зобов`язань за Кредитним Договорами, Права Вимоги за якими відступлені на умовах цього Договору та були пред`явлені Фактором Позичальнику до виконання;

2.5.2 одержанням Фактором від Позичальника суми заборгованості за Кредитними Договорами в розмірі, меншому за сплачену ним Клієнту Суму Фінансування, чи меншому за розмір Прав Вимоги, що відступлені (передані) Клієнтом Фактору за цим Договором;

2.5.3 недійсності Прав Вимоги, Кредитних Договорів у випадку визнання після Дати відступлення Прав Вимоги їх недійсними чи встановлення після Дати відступлення Прав Вимоги факту їх нікчемності, у тому числі у разі прийняття після Дати відступлення Прав Вимоги судових рішень про визнання Кредитних Договорів недійсними з дати їх укладення чи про встановлення факту нікчемності Кредитних Договорів.

02 грудня 2024 року АТ «Таскомбанк» і ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» підписали акт приймання-передачі реєстру боржників N б/н по договору факторингу N НІ/11/25-Ф від 02.12.2024 року, чим підтвердили, що клієнт передав, а фактор прийняв згідно з вимогами п.2.1 договору факторингу НІ/11/25-Ф від 02.12.2024 року, реєстр боржників; кількість боржників – 3032 шт. (а.с.11-зворт).

Згідно з Витягом з додатку до договору факторингу НІ/11/25-Ф від 02.12.2024 року від АТ «Таскомбанк» до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» перейшли права кредитора у кредитному договорі N 002/12825691-SP щодо ОСОБА_1 на суму вимоги 56 387,11 грн, яка складається з: тіла кредиту – 24 987,17 грн, заборгованості за відсотками – 31 399,94 грн (а.с.12 зворот).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (ч. ч. 1 та 2 ст. 14 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Згідно зі ст. 1046, 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У свою чергу відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», уклавши 02 грудня 2024 року з АТ «Таскомбанк» договір факторингу, який на час розгляду справи не розірваний та не визнаний в установленому законом порядку недійсним, на законних підставах набуло прав кредитора за Кредитним договором N 002/12825691-SP від 30 листопада 2021 року.

Обставин, які би свідчили про нікчемність договору факторингу, не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем повідомлення про відступлення права вимоги, проте неотримання боржником повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не звільняє його від обов`язку погашення заборгованості, а лише наділяє його правом на погашення заборгованості первісному кредитору, у зв`язку з чим новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, оскільки у цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, за умови, що відповідач з будь-яких підстав не отримав повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким боржник не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч. 1 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 5.6. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року N 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Такого ж змісту норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року N 75.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі N 554/4300/16-ц.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, долучені позивачем до позовної заяви виписки з рахунків відповідача, які містять відомості про рух коштів по банківських рахунках відповідача, записи про операції, здійснені протягом операційного дня (з ідентифікуючими реквізитами кредитного договору N 002/12825691-SP від 30 листопада 2021 року), свідчать про отримання кредитних коштів відповідачем, так і користування ними, здійснення часткового погашення суми, а тому є належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за кредитним договором N 002/12825691-SP від 30 листопада 2021 року.

Наявні у справі докази у їх сукупності та взаємозв`язку свідчать про доведення факту укладення між первісним кредитором АТ«Таскомбанк» та ОСОБА_1 кредитного договору, належне виконання первісним кредитором своїх зобов`язань за кредитним договором, перехід у встановленому законом порядку прав кредитора від АТ «Таскомбанк» до ТОВ «ФК«Еліт Фінанс» у кредитному договорі, порушення зобов`язання ОСОБА_1 та факт наявності заборгованості останнього за кредитним договором N 002/12825691-SP від 30 листопада 2021 року.

При цьому, відповідачем, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не спростовано належними та допустимими доказами розмір заборгованості, не надано доказів виконання зобов`язання ані первісному, ані новому кредитору, на наведено аргументів та не надано доказів неналежного виконання зобов`язання первісним кредитором, зокрема щодо прострочення кредитора, не надано власного контррозрахунку заборгованості, підтвердженого відповідними доказами.

Однак суд першої інстанції, у порушення вимог ст. ст. 263, 264 ЦПК України, на вказані вище вимоги закону, правові висновки Верховного Суду і фактичні обставини справи належної уваги не звернув, помилково розтлумачив принцип диспозитивності цивільного судочинства та дійшов неправильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» з тих підстав, що позивач не довів належними, допустимими та достовірними доказами укладення договору про відкриття відновлювальної кредитної лілії та факт надання первісним кредитором АТ «Таскомбанк» кредитних коштів відповідачу ОСОБА_1 за кредитним договором N 002/12825691-SP від 30 листопада 2021 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин що рішення суду першої інстанції не може бути залишене в силі та відповідно до ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення по суті спору.

Як зазначалося вище у даній справі доведено, що між первісним кредитором АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 існували правовідносини кредиту, банк (первісний кредитор) належним чином виконав своїх зобов`язань за кредитним договором, однак ОСОБА_1 порушено зобов`язання з кредитом, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за кредитним договором N 002/12825691-SP від 30 листопада 2021 року й ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» у встановленому законом порядку набуло право вимоги до ОСОБА_1 за цим кредитним договором на суму вимоги 56 387,11 грн, яка складається з: тіла кредиту – 24 987,17 грн, заборгованості за відсотками – 31 399,94 грн.

Проте, перевіряючи нарахований кредитором розмір заборгованості колегія суддів зазнача наступне.

Як вказано у заяві N 002/12825691-SP від 30 листопада 2021 року, ОСОБА_1 отримані кредитні кошти на споживчі цілі.

Відповідно до матеріалів справи за користування кредитними коштами позивачем нараховані відсотки у розмірі 31 399,94 грн.

Проте, у заяві N 002/12825691-SP від 30 листопада 2021 року позичальника ОСОБА_1 розмір процентної ставки не встановлено (а.с.5).

Обґрунтовуючи вимоги про стягнення процентів, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором Банк посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи та Умови і правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету щодо приєднання до публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту Sportbank, заяву-договір на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність в заяві-анкеті, заяві-договорі домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Умови і правила надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Витяг з Тарифів та умов обслуговування кредитних карт та Умови та правила надання банківських послуг в АТ «Таскомбанк», позивачем не надано, який би містив підпис ОСОБА_1 , тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного сторонами 30.11.2021 року шляхом підписання анкети-заяви.

Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами у розмірі, зазначеному у Тарифах обслуговування кредитних карт та Умовах та правилах надання банківських послуг в АТ «Таскомбанк», з яких виходив позивач, розраховуючи заборгованість ОСОБА_1 ..

Як вбачається з розрахунку заборгованості по кредитному договору N 002/12825691-SP від 30 листопада 2021 року позивачем здійснювалось щомісячне нарахування відсотків на двома процентними ставками 0,2200 % та 0,1600 %, що не узгоджені з позивачем. Суми нарахувань за неузгодженими відсотками включені позивачем до загальної суми заборгованості. Однак, враховуючи, відсутність їх узгодження, такі нарахування не підлягають стягнення з відповідача на користь позивача.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором N 002/12825691-SP від 30.11.2021 року, позивачем здійснювалось нарахування та списання відсотків за користування кредиту.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що матеріали справи не містять доказів узгодження між сторонами реальної базової процентної ставки за користування кредитом.

Тобто, з наданого банком розрахунку заборгованості випливає, що прострочене тіло кредиту утворювалось у зв`язку з включенням до нього всіх несплачених відповідачем нарахувань, постійно збільшуючи його, що не було передбачено узгодженими умовами договору.

Колегія суддів звертає увагу, що внаслідок таких дій банку тіло кредиту безпідставно збільшено на суму нарахованих та несплачених відповідачем відсотків за користування кредитом та не враховані в погашення боргу списані суми відсотків, однак з одного боку фактично зазначена сума позичальником не витрачалася, а з іншого - заборгованість за тілом кредиту не зменшувалась, а тому визначена банком заборгованість за тілом кредиту з урахуванням відсотків є необґрунтованою.

Так, банк нараховував та автоматично списував з рахунку відсотки за користування кредитом, сплата та розмір яких не була погоджена сторонами, що свідчить про те, що сплачені відповідачем кошти на погашення фактично отриманих коштів (тіла кредиту) зараховувалися Банком не на його погашення, а на погашення відсотків.

Тобто, за своєю суттю заборгованість за тілом кредиту, на яке вказує позивач у своїй позовній заяві, є завуальованими відсотками за користування кредитними коштами та пенею, адже до нього входить плата за користування кредитом, а не, власне, надані позичальнику в користування кошти.

Враховуючи, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь АТ «Таскомбанк» процентів за користування кредитом у сумі 31 399,94 грн (заявлені позивачем), а тому колегія суддів прийшла до висновку про необхідність відмовити у задоволенні даних позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю, що також відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 03 липня 2019 року (справа N 342/180/17).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором N 002/12825691-SP від 30 листопада 2021 року вбачається, що сума заборгованості становить 56 387,11 грн, яка складається з: тіла кредиту 24 987,17 грн, відсотків 31 399,94 грн.

З виписки по рахунку та розрахунку заборгованості, позивачем зазначена сума заборгованості по тілу кредиту саме у розмірі 24 987,17 грн, яка і підлягає до стягненню в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оскільки ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь загальний розмір заборгованості за кредитним договором без диференціації на складові, тобто у розмірі 56 387,11 грн, то саме від цієї суми слід відняти розмір відсотків 31 399, 94 грн, що становить 24 987,17 грн (56 387,11-31 399,94).

Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням встановлених вище обставин, апеляційна скарга ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» підлягає частковому задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії N 002/12825691-SP від 30 листопада 2021 року у розмірі 24 987 (двадцять чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят сім) гривень 17 коп (тіло кредиту). У задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» в частині стягнення відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 31 868,23 грн, слід відмовити за безпідставністю.

З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги є такими, що частково заслуговують на увагу.

Виходячи з наведеного вище та обставин справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову про стягнення заборгованості за договором позики, не виконав вимоги статті 263 ЦПК України щодо його законності та обґрунтованості.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, колегія суддів виходить із такого.

Щодо судових витрат.

За приписами статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, розподіл судових витрат, понесених стороною у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та її переглядом, зокрема, у суді апеляційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з позовною заявою ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» сплатило судовий збір у розмірі 3028 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №14223 від 10.10.2025 року (а.с.4).

При зверненні до суду з апеляційною скаргою ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» сплатило судовий збір у розмірі 4542 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №15187 від 10.12.2025 року (а.с.52).

Заявлено позивачем позовні вимоги на суму 56 387,11 грн, задоволено позовні вимоги ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» на суму 24 987,17 грн, відмовлено в задоволенні позовних вимог на суму 31 399,94 грн (56 387,11 - 24 987,17).

Тому, позивачу за рахунок відповідача належить до компенсації сума судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1341,81 грн (3028*24 987,17/56 387,11), за подання апеляційної скарги у розмірі 2012,71 грн (1341,81*150%), а разом 3354,52 грн (1341,81+2012,71).

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції надано: договір про надання правничої допомоги N 03-07/24 від 03.07.2024 року укладений між ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» та адвокатом Литвиненко О.І.. Сторони в п.3.1 визначили, що вартість послуг адвоката встановлюється з розрахунку, що ціна однієї години затраченого Адвокатом часу на надання послуг становить 2000 грн без ПДВ. Конкретні суми до оплати наводяться у Акті (актах) приймання-передачі наданих послуг, надісланих Адвокатом та погоджених із Клієнтом. Строк дії договору до 03.07.2026 року (п.4.1 договору); Акт N 4 приймання-передачі наданих послуг від 02.06.2025 року, що адвокатом Литвиненко О.І. надано ТОВ "ФК "Еліт Фінанс" такі види правової допомоги: первинна консультація - надання первинної консультації замовнику у справі витрачено (0,5 години) вартість 1000 грн, правовий аналіз наявних документів у замовника по справі (2 години) вартість 4000 грн, підготовка позовної заяви (2,1 години) вартість 4200 грн. Загальна вартість наданих послуг 9 200 грн 00 коп. Сторони підписали даний акт без претензій; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №9438/10 від 18.09.2020 №82; платіжна інструкція №2697 від 10.06.2025 на суму 9200 грн (а.с.22-25).

Також, зважаючи на те, що позов задоволено частково на суму 24 987,17 грн, що становить 44,31% (24 987,17*100/56 387,11) від загальної ціни позову, то в силу статті 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» підлягає стягненню витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції у розмірі, пропорційно задоволеним позовним вимогам (44,31 % від 9200 грн), що в сумі становить 4076,52 грн (9200*44,31%).

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» - задовольнити частково.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 08 грудня 2025 року- скасувати. Ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (ІКЮО: 40340222, адреса: 03035, м. Київ, пл.Солом`янська, 2) розмір заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №002/12825691-SP від 30 листопада 2021 року в розмірі 24 987 (двадцять чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят сім) гривень 17 (сімнадцять) копійок (тіло кредиту).

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 3354,52 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції у розмірі 4076,52 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови,лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повна постанова складена 09 лютого 2026 року.

Головуючий, суддя Суддя Суддя

Подліянова Г.С. Кочеткова І.В. Кухар С.В.