Рішення від 28 січня 2026 р. у справі №459/2272/25 — Шептицький міський суд Львівської області

Справа № 459/2272/25

Провадження № 2/459/659/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Новосада М.Д.

з участю секретаря судових засідань Середницької І. О.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Удудяк Н. М.

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицький цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ :

08.07.2025 позивач через свого представника звернувся із даною позовною заявою до суду. В її обґрунтування, з врахуванням заяви від 21.07.2025, покликається на те, що 26 червня 2025 року під час перебування на робочому місці на посаді касира торгового залу АЗС 13050, в м. Шептицький, Львівської області, на АЗС приїхало двоє працівників, як в подальшому з`ясувалось служби безпеки ПАТ "Укрнафта" з метою проведення перевірки АЗС. Під час перевірки ними було виявлено надлишок грошових коштів в сумі 238,00 грн, після чого, вимагаючи показати їм вміст кишень особистого одягу та речей, почали чинити психологічний тиск. В подальшому йому було запропоновано написати заяву на звільнення за згодою сторін, на що він, перебуваючи в небезпеці та загрозі здоров`ю, під психологічним тиском, написав заяву на звільнення з посади касира торгового залу АЗС 13050, в м. Шептицький, Львівської області, ПАТ "Укрнафта" датовану 26.06.2025 р.

27 червня 2025 року ним була надіслана засобами поштового зв`язку відповідачу письмова заява, у якій він повідомив обставини психологічного тиску та заявив, що його заява про звільнення з посади оператора АЗС 13050, в м. Шептицький, Львівської області ПАТ "Укрнафта" за згодою сторін є такою, що написана під психологічним тиском і погрозами застосувати фізичне насильство, отже недійсною. Однак 4 липня 2025 року керівниця АЗС (міст Радехів та Шептицький) привезла наказ № 483-к від 04.07.2025 про припинення трудового договору (контракту) за угодою сторін.

Звільнення його з роботи вважає незаконним, таким яке відбулось під тиском осіб, заяву він особисто в службовому приміщенні чи засобами поштового зв`язку не надсилав, а написання стороннім особам вже свідчить про незаконність такої заяви.

Його заява від 27.06.2025 року, яка отримана відповідачем 02.07.2025 року про визнання недійсною заяви про звільнення його з роботи за угодою сторін є анулюванням попередньої домовленості щодо припинення договору за угодою сторін, його волевиявлення на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення було зроблено під психологічним тиском, дійсної домовленості сторін на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення – не було. За відсутності вільного волевиявлення щодо звільнення з роботи відсутні й підстави для висновку про існування угоди сторін, яка є імперативною.

На обгрунтування доводів спричиненої йому моральної шкоди незаконним звільненням з роботи зазначає, що він працював у відповідача понад 17 років, мав дохід, утримував сім`ю. Після незаконного звільнення, він втратив джерело доходів, при цьому він є особою з третьою групою інвалідності, хворіє та мізерної пенсії не вистачає на нормальне прожиття та існування. Вважає, що мало місце приниження його честі, гідності та ділової репутації. Порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги відсутність вільного волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент написання заяви та видачі наказу про звільнення, а також фактичну відсутність домовленості сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою, з метою відновлення порушених трудових прав, просить визнати незаконним та скасувати наказ № 483-к від 04.07.2025 року про припинення трудового договору (контракту) за угодою сторін, поновити його на посаді касира торгівельного залу АЗС № 13050 ПАТ "Укрнафта" в м. Шептицький, Шептицького району, Львівської області, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також моральну шкоду за незаконне звільнення з роботи в розмірі 300 000 грн з подальшим утриманням податків та загальнообов`язкових платежів.

Ухвалою від 11.07.2025 у справі було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

29.07.2025 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому таку заперечив та просив відмовити у задоволенні позову. Пояснив, що 26.06.2025 касир торговельного залу АЗС №13/050 АТ «Укрнафта», яка знаходиться за адресою: Львівська область, Шептицький район, м. Шептицький, вул. Хмельницького Б., буд. 81, ОСОБА_1 звернувся до Товариства з заявою про звільнення з роботи за угодою сторін з 04.07.2025, щодо чого відповідач не заперечував. За результатами перевірки встановлено надлишок грошових коштів в касі сумі 238,00 грн. Тому, ОСОБА_1 , керуючись мотивами уникнення дисциплінарної відповідальності за виявлені порушення трудової дисципліни написав заяву про звільнення з роботи за угодою сторін. 30.06.2025 АТ «Укрнафта» отримало лист останнього від 27.06.2025, згідно якого він просив «вважати його заяву про звільнення з посади оператора АЗС №13050 за згодою сторін такою, що написана під психологічним тиском і погрозами застосування фізичного насильства недійсною». 03.07.2025 між ПАТ «Укрнафта» та ОСОБА_1 укладено Угоду про припинення трудового договору, згідно якої: «керуючись пунктом 1 статті 36 Кодексу законів про працю України, сторони домовилися припинити трудовий договір (трудові правовідносини) за угодою сторін «4» липня 2025 року (що є останнім робочим днем Працівника.»). Жодних заперечень від позивача не було. 04.07.2025 ОСОБА_1 було звільнено з роботи на підставі наказу №483-к від 03.07.2025, з яким позивач ознайомлений та проведено розрахунок при звільненні. Позивач не надав суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про неприязне чи упереджене ставлення до нього з боку роботодавця або погрожування чи примушування до написання заяви та не доведено, що написання заяви було вчинено під тиском, і її подання не відповідало його внутрішній волі. Також позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували його моральні страждання, дискримінацію, цькування, тощо.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, де останній зазначає, що зрозумівши, що заява написана позивачем під тиском, ним заперечена, відповідач вдався до недобросовісної поведінки та використовуючи іншу працівницю АЗС, незаконним шляхом долучив угоду (не підписану зі сторони відповідача) про припинення трудового договору, яка не може мати жодних правових підстав, так як поштою позивачем не скеровувалася, безпосередньо у роботодавця на підприємстві не підписувалась, відповідач не був присутній, адже угода про припинення трудового договору на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України підписується в присутності обох сторін.

12.08.2025 представник відповідача звернувся із запереченням на відповідь на відзив. Вказує, що ОСОБА_1 неодноразово порушував трудову і фінансову дисципліну на роботі, тому повинен був і усвідомлював можливі негативні наслідки своїх дій, в тому числі, можливість звільнення з роботи за порушення трудової дисципліни, і посилаючись на те що не хоче, аби його притягнули до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової та касової дисципліни, сам особисто попросив звільнити його з роботи за угодою сторін. На виконання норм чинного законодавства в межах своїх повноважень та обов`язків, передбачених Посадовою інструкцією начальника АЗС, без жодного примусу ОСОБА_3 надала для ознайомлення ОСОБА_1 . Наказ №483-к від 03.07.2025 про припинення трудового договору (контракту) з додатками.

Ухвалою суду від 10.09.2025 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, вказаних у позові. Пояснив, що 26 червня 2025 року, перебуваючи на зміні в АЗС ПАТ "Укрнафта" проводили перевірку, за результатами якої було встановлено надлишок грошових коштів близько 238 грн. Під час здійснення перевірки чинили на нього психологічний тиск, забороняли виходити на двір, не дозволяли здійснити виклик поліції, охорони. Запропонували написати заяву на звільнення, виключно за їх диктуванням.

Допитаний позивач у якості свідка в судовому засіданні надав аналогічні зазначеним вище пояснення. Також зазначив, що психологічний тиск супроводжувався погрозою особами, які здійснювали перевірку застосуванням фізичної сили, розмова проводилася на підвищених тонах, з примусом, під їх диктування написав заяву, після чого тиск припинився. Вказав, що із заявою на звільнення не погодився, про що 27 червня повідомив відповідним листом. 3 липня в телефонному режимі повідомили про наявність наказу про його звільнення та наступного дня ОСОБА_3 привезла пакет документів на ознайомлення біля заправної станції із наказом, не дивлячись, в комплексі, підписав їх. Подібний випадок вже був, тоді його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, однак протиправні дії він не оскаржував, претензій не було, працював й надалі.

Представник відповідача позовні вимоги заперечила з підстав, зазначених у відзиві. Пояснила, що 26 червня 2025 року було подано заяву про звільнення за згодою сторін з 04.07.2025. Твердження позивача щодо здійснення психологічного тиску щодо нього вважає безпідставними, оскільки такого не було. 26.06.2025 проводилася перевірка на АЗС, за результатами якої виявлено надлишок грошових коштів, у зв`язку з чим, сам позивач висловив бажання щодо його звільнення. В подальшому просив відкликати заяву на звільнення, однак чинним законодавством така процедура не передбачена.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що поруч АЗС, де відбулася подія знаходиться його магазин автозапчастин. Через відчинене вікно він почув емоційну розмову, яка відбувалася на підвищених тонах. Пізніше дізнався від оператора АЗС про те, що це проводилася перевірка.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що він працює касиром на АЗС ПАТ «Укрнафта». 26.06.2025 приїжджав на АЗС близько 13:00 год. залишити майстру автомобіль, де перебував 10 хвилин. Було відчинено вікно, через яке чув гучне спілкування, від позивача звучало: «заберіть від мене руки». Ввечері батько повідомив про те, що він під примусом написав заяву, звільнення він заперечував, так як працював там багато років.

Свідок ОСОБА_6 пояснив, що він працює менеджером на АЗС ПАТ «Укрнафта». 26.06.2025 проводив перевірку на станції, було виявлено надлишок грошових коштів, що свідчить про порушення касової дисципліни. Позивач виявив бажання звільнитися з роботи, примус до нього не застосовувався. У нього був телефон, він мав можливість викликати поліцію. Перевірка тривала 30-40 хв., в результаті якої було зафіксовано порушення та складено акт.

Свідок ОСОБА_7 пояснив, що він є начальником відділу внутрішньої безпеки АТ «Укрнафта». 26.06.2025 з колегою здійснювали перевірку на станції згідно процедури. Провели підрахунок готівки в касі та візуальний огляд в при касовій зоні, під час чого присутній був позивач, який перебував на зміні. Виявили надлишок коштів, який останній пояснити не міг. На завершення перевірки було складено акт, в якому зазначено встановлені порушення, та який надавався позивачу на ознайомлення. Касир виявив бажання написати заяву на звільнення, яку написав самостійно, пояснивши це складним графіком та великим навантаженням на роботі. Жодного тиску щодо нього не здійснювалося.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила, що вона є начальником АЗС ПАТ «Укрнафта». В день події до неї зателефонував позивач, повідомив про приїзд служби безпеки та просив її особисту присутність. Приїхавши, ОСОБА_1 сказав їй про написану заяву на звільнення, мотивуючу таку вчиненими неправомірними діями стосовно нього з боку працівників служби безпеки. Останні передали їй згадану заяву та повідомили про виявлену нестачу. В подальшому привезла позивачу пакет документів про звільнення, зокрема наказ про звільнення, з якими він ознайомився та добровільно підписав. Жодних зауважень про те, що він не згідний, не висловлював.

Вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, оцінивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_1 працював у ПАТ «Укрнафта» на посаді касира торговельного залу.

26 червня 2025 року ним подано власноручно написану заяву про звільнення з роботи за угодою сторін з 04.07.2025 (а.с. 81).

Наступного дня, 27 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся з заявою, в якій просив вважати його заяву про звільнення з посади оператора АЗС 13050 в м. Шептицький, Львівської області ПАТ «Укрнафта» за згодою сторін такою, що написана під психологічним тиском і погрозами застосувати фізичне насильство недійсною (а.с. 15).

Як вбачається з копії угоди про припинення трудового договору, така була укладена на підставі п.1 ст. 36 КЗпП 03.07.2025 між Івано-Франківським РУ мережі АЗС в особі Начальника управління Соколовського Я. Р. та ОСОБА_1 (а.с. 83).

03.07.2025 Начальником управління було винесено наказ №483-к про припинення трудового договору (контракту), шляхом звільнення ОСОБА_1 04.07.2025 за угодою сторін на підставі п.1 ст. 36 КЗпП, з яким останній був ознайомлений під власноручний підпис (а.с. 84).

Позивачем на адресу ПАТ «Укрнафта» 05.08.2025 поштовим зв`язком було скеровано заперечення від 04.08.2025 проти підписаної угоди про звільнення з роботи (а.с. 113-114).

Згідно копії Наказу №775-к від 17.05.2021 «Про застосування заходів стягнення за порушення касової та трудової дисципліни» до ОСОБА_1 було застосоване стягнення у вигляді догани у зв`язку з неодноразовим переведенням ним готівкових коштів в безготівкові розрахунки з використанням скретчкарток, паливних карток та електронних розрахунків банківськими картами типу VISA (а.с. 127).

03.12.2024 ОСОБА_1 було ознайомлено з розпорядження №509Р «Про недопущення порушень в мережі АЗМ та взаємодію працівників мережі АЗС ПАТ «Укрнафта» з Департаментом безпеки мережі АЗС» від 29.11.2024, про що свідчить його особистий підпис (а.с. 93-96).

Положеннями ст. 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

За змістом статті 51 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Підстави припинення трудового договору встановлено ст.36 КЗпП України, підстави розірвання трудового договору з ініціативи працівника ст.ст.38, 39 цього Кодексу, підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу ст.ст. 40, 41, 43, 43-1 цього Кодексу і підстави розірвання трудового договору з керівником на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) ст.45 цього Кодексу.

Однією з підстав припинення трудового договору, зокрема, є угода сторін (п.1 ст.36 КЗпП України).

У разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП України (за угодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.

Розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за п.1 ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін), суди повинні з`ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін.

Якщо роботодавець і працівник домовилися про певну дату припинення трудового договору, працівник не має права відкликати свою заяву про звільнення. Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Так, нормами КЗпП України для власника або уповноваженого ним органу не передбачено обов`язку прийняття відкликання працівником своєї заяви про звільнення у разі досягнення домовленості про звільнення за угодою сторін.

Згідно з усталеною судовою практикою, у разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може бути лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Про необхідність взаємної згоди власника або уповноваженого ним органу та працівника щодо анулювання домовленості про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України також зазначено у постанові Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-1269цс16.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 22 квітня 2019 року у справі № 759/11508/16-ц (провадження № 61-14807св18), від 27 травня 2020 року у справі № 404/6236/19 (провадження № 61-21869св19), від 31 серпня 2020 року у справі № 359/5905/18 (провадження № 61-22851св19), від 14 листопада 2024 року у справі № 592/2168/22 (провадження № 61-8033св24), від 26 грудня 2024 року у справі № 588/2098/23 (провадження № 61-11302св24).

Отже, враховуючи наведені вище вимоги закону, правові висновки та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що звільнення ОСОБА_1 з 04 липня 2025 року на підставі його заяви від 26 червня 2025 року відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України є законним, оскільки заява позивача про анулювання домовленості щодо звільнення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України можлива лише за згодою роботодавця ПАТ «Укрнафта», а отже, у зв`язку з відсутністю такої згоди, домовленість сторін про звільнення залишалася в силі, а ОСОБА_1 відповідно до вимог закону правомірно звільнений за угодою сторін з 04 липня 2025 року.

Крім того, слід зазначити, що після подання заяви позивачем про відкликання своєї заяви про звільнення, з якою відповідач не погодився, останній подав позивачу угоду про погодження дати звільнення за угодою сторін з 04.07.2025. Позивач погодився з цим та підписав її, чим фактично підтвердив своє волевиявлення про звільнення за угодою сторін. ОСОБА_1 зазначив, що підписав ці документи не читаючи. Проте, як вказала свідок ОСОБА_3 і це підтвердив сам позивач у судовому засіданні, один із документів про відсутність претензій він відмовився підписувати. Зазначене свідчить про те, що останній читав пред`явлені йому документи, розумів їх зміст та підписував їх. Тому суд вважає, що останній висловив своє волевиявлення про звільнення з 04.07.2025.

Позивач вважає, що написану власноручно ним заяву про звільнення не можна вважати заявою про звільнення саме за власним бажанням, з його волевиявлення, оскільки така була написана під тиском на нього з боку осіб, які здійснювали перевірку на АЗС.

Разом з тим, суд не бере до уваги такі доводи позивача з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем не надано належних і допустимих доказів вчинення на нього з боку менеджера та начальника відділу внутрішньої безпеки ПАТ «Укрнафта» тиску щодо написання заяви про звільнення за угодою сторін.

До правоохоронних органів щодо здійснення тиску він не звертався.

Твердження позивача про те, що працівники служби безпеки ПАТ «Укрнафта» забороняли йому виходити на двір, погрожували фізичною розправою, не дозволяли здійснити виклик поліції та змусили писати заяву на звільнення під їхнє диктування не підтверджене належними та допустимими доказами, а відповідно до ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, такі доводи позивача спростовуються поясненнями допитаних у судовому засіданні свідків, про те, що ОСОБА_1 добровільно, без жодного фізичного та морального тиску написав заяву на звільнення, аргументуючи таку складним робочим графіком та відсутністю часу на належний відпочинок, мобільний телефон був при ньому, тобто він будь-якої миті за бажанням міг здійснити виклик поліції.

З урахуванням викладеного та виходячи із встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про доведеність існування домовленості між працівником та роботодавцем про звільнення за угодою сторін, при тому, що анулювання такої домовленості може мати місце виключно при взаємній згоді на це власника або уповноваженого ним органу і працівника. За відсутності належних та допустимих доказів існування такої згоди відповідача, звільнення ОСОБА_1 проведено із дотриманням вимог КЗпП України.

Матеріали справи не містять належних, достовірних та допустимих доказів на підтвердження того, що станом на момент складання заяви про звільнення за угодою сторін було відсутнє відповідне волевиявлення ОСОБА_1 про припинення трудового договору за вказаною підставою, наступна зміна власного рішення позивача не впливає на чинність досягнутої домовленості із роботодавцем (без його згоди на таку зміну).

Згідно з вимогами ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні вимог позивача про поновлення на роботі, то відсутні правові підстави для задоволення його вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, то слід зазначити, що така є похідною від вимог про визнання незаконним та скасування наказу про припинення трудового договору та поновлення на роботі, у задоволенні яких відмовлено, тому вона задоволенню також не підлягає.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.01.2024 в справі №708/447/23.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 12,13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (ЄДРПОУ 00135390, пров. Несторівський, 3-5, м.Київ), про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди – відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 09.02.2026.

Суддя: М. Д. Новосад