Рішення від 19 січня 2026 р. у справі №463/8107/25 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 463/8107/25 Провадження № 2/450/479/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2026 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Добош Н.Б.

при секретарі Хамуляк Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про предмет спору : розірвання шлюбу укладеного між сторонами 13.11.2020 року та визначення місця проживання дітей ,-

стислий виклад позиції позивача та відповідача :

підстава позову (позиція позивача): 13.11.2020 року між сторонами було зареєстровано шлюб. Від спільного подружнього життя у сторін народилося двоє дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Сімейне життя з відповідачем у позивача не склалося, оскільки у них різні погляди на сімейне життя та обов`язки, відсутнє взаєморозуміння та повага один до одного, внаслідок між ними почастішали сварки та скандали. Шлюбні відносини між ними припинені з 2024 року, з цього часу сторони не ведуть спільне господарство та проживають окремо. Діти проживають з позивачем та повністю знаходяться на її утриманні. Вважає, що шлюб набув формального характеру, примирення між ними неможливе, а збереження шлюбу суперечить її інтересам. На підставі наведеного просить позовні вимоги задоволити, після розірвання шлюбу залишити дітей проживати разом з нею та залишити за нею прізвище « ОСОБА_1 ».

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 30.12.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомлення (викликом) сторін.

Позивач в судове засідання не з`явилася, однак подала клопотання про розгляд справи у її відсутності. Додатково повідомила, що спору щодо поділу спільного майна та місця проживання дітей після розлучення не має, наполягає на розірванні шлюбу, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи без його участі чи відкладення розгляду справи до суду не подав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд на підставі позовної заяви, а також долучених письмових доказів, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

із копії Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 13.11.2020 року, слідує, що сторони зареєстрували шлюб 13.11.2020 року у Львівському міському відділ державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), актовий запис № 3046.

Сторони у справі є батьками ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 13.09.2024 року та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 15.06.2021 року

Відповідно до вимог ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розлучення, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя сторін. Проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження їх сім`ї стали неможливим.

При вирішенні цього спору суд виходить з того, що відповідно до вимог ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. За змістом ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов`язаний утверджувати в сім`ї повагу до матері. Дружина зобов`язана утверджувати в сім`ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній.

Частиною 3 статті 56 СК України, визначено, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

На підставі наведеного, з урахуванням особливого характеру сімейних відносин та їх об`єктивну недоступність для оточуючих, беручи до уваги, що позивач категорично заперечує проти збереження їх сім`ї та наполягає на розлученні, суд не може покласти обов`язок збереження сім`ї сторін при наявності заперечення цього.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Позов про розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Зважаючи на те, що разом із відповідачем позивач шлюбних стосунків не підтримує, спільного господарства не веде, сторони спроб для примирення не здійснюють, шлюб між сторонами набув формального характеру, суд вважає, що збереження шлюбу між сторонами є неможливим.

Окрім того, відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище, таким чином прохання позивача про те, щоб залишити за нею прізвище « ОСОБА_1 », є законним та обґрунтованим.

На підставі наведеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги заявлені позивачем в частині вимог розірвання шлюбу з відповідачем підставні та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про залишення дітей проживати разом з позивачем, суд зазначає наступне :

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частин 4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Однак позивачем до матеріалів позовної заяви не долучено доказів на підтвердження того, що діти проживають разом з нею. Крім цього позивач у своїй заяві зазначила що спору з відповідачем щодо місця проживання дітей після розлучення немає.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що вимоги про визначення місця проживання дітей заявлені передчасно, оскільки зверненню до суду з відповідними позовними вимогами має передувати спір між батьками щодо місця проживання дітей та принаймні існувати на час вирішення справи в суді.

Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 141, 142, 259, 263- 265, 268 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 ,- задоволити частково.

Розірвати шлюб укладений між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 13.11.2020 року у Львівському міському відділ державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), актовий запис № 3046.

Після розірвання шлюбу залишити за позивачем прізвище « ОСОБА_1 ».

В задоволенні іншої частини позовних вимог,- відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211, 20 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається через Пустомитівський районний суд Львівської області або безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Позивач : ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 .

Відповідач : ОСОБА_2 , останнє відоме місце проживання АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 20.01.2026 року.

СуддяН. Б. Добош