Постанова від 05 лютого 2026 р. у справі №309/303/26 — Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/303/26

Провадження № 1-кс/309/71/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2026 року м. Хуст

Слідчий суддя Хустського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 за участю секретаря ОСОБА_2 , підозрюваного ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 розглянувши клопотання слідчого СВ Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_5 за погодженням прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12025071160000704 від 25.11.2025 р. щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України про арешт майна ,-

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СВ Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_5 за погодженням прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12025071160000704 від 25.11.2025 р. щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України звернувся в суд з клопотанням про арешт майна.

Клопотання вмотивовано тим, що, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_3 , відповідно до розпорядження голови районної державної адміністрації – начальника районної військової адміністрації ОСОБА_7 №2\к від 03.03.2022 «Про переміщення та переведення працівників апарату та структурних підрозділів Тячівської районної державної адміністрації» був тимчасово переміщений, на період воєнного стану з посади начальника відділу з питань оборонної, мобілізаційної, режимно – секретної роботи та взаємодії з правоохоронними органами держаної адміністрації на посаду начальника відділу з питань оборонної, мобілізаційної, режимно - секретної роботи та взаємодії з правоохоронними органами районної військової адміністрації та відповідно до розпорядження №122 від 02.12.2025 «Про комісію щодо розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 » будучи членом комісії, щодо розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, 26.01.2026 біля 9 год. 49 хв. в приміщенні Тячівської районної військової адміністрації, за адресою м. Тячів, вул. Незалежності, 30, в ході особистої зустрічі з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,мешканцем АДРЕСА_1 , висловив останньому вимогу про необхідність передачі грошових коштів в сумі 1000 доларів США, за сприяння у прийняті позитивного рішення комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 по наданню йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» по догляду за матір`ю.

У подальшому, продовжуючи доведення свого злочинного умислу, спрямованого на отримання неправомірної вигоди до кінця, 27.01.2026о 11 год. 30хв.біля магазину «SPAR» ум. Тячів по вулиці Незалежності №34, будучи членом комісії щодо розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи як член комісії, отримав від ОСОБА_8 за сприяння у прийняті позитивного рішення комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 по наданню йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» по догляду за матір`ю грошові кошти в сумі 1000 доларів США, тобто за вчинення дій які прямо входили до його компетенції, як члена комісії щодо розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки консультативної комісії від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином в діях ОСОБА_3 , наявні ознаки кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме - одержання службовою особою неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії, з використанням службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

27 січня 2026 року о 11:57 годин, в м. Тячів по вул.. Незалежності №30 затримано у порядку ст.. 208 КПК України, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 , за підозрою у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

28 січня 2026 року о 11.12 год. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженцю с. Добрянське, Тячівського району, мешканцю АДРЕСА_2 , зареєстрованому за адресою АДРЕСА_3 , українцю, громадянину України, раніше не судимому, начальнику відділу з питань оборонної, мобілізаційної, режимно-секретної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Тячівської районної військової адміністрації, вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

29 січня 2026 року, щодо ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 діб з 27.01.2026 до 27.03.2026 року включно, визначивши заставу у розмірі 481 350 гривень, яку 30 січня 2026 року, було внесено заставодавцем.

Встановлено, що ОСОБА_3 присвоєно реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків НОМЕР_1 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, за громадянином ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване наступне нерухоме майно:

Житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 55,64 кв.м. розташований у АДРЕСА_3 зареєстрований на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 14690227 від 25.07.2014 за договором дарування серії та номер 1-1241 виданий 25.07.2014;

Земельна ділянка із кадастровим номером 2124410100:07:001:0117 із реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 402685721244 розташована за адресою АДРЕСА_3 на праві приватної власності, площею (Га) 0,034 за цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), зареєстрований на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 14693376 від 25.07.2014 за договором дарування серії та номер 1-1242 виданий 25.07.2014;

У зв`язку із викладеним, та тим, що за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, передбачена міра покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років із конфіскацією майна, з метою забезпечення конфіскації майна підозрюваного ОСОБА_3 оскільки є наявність достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації його майна, для забезпечення завдань кримінального процесуального законодавства, необхідно накласти арешт на майно підозрюваного у вказаному кримінальному провадженні.

В судове засідання слідчий СВ Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_5 не з`явився, надіславши суду заяву про розгляд клопотання у його відсутність.

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_4 заперечили проти задоволення клопотання слідчого. Суду ствердили, що в даному випадку підозра за ч.3 ст. 368 КК України є необґрунтованою та не правильною , оскільки відповідно до розпорядження голови Тячівської РВА від 23 січня 2026 р. ОСОБА_3 звільнено із займаної посади з 26 січня 2026 р. Враховуючи наведені обставини подане клопотання є передчасним.

Заслухавши пояснення сторони захисту , дослідивши матеріали справи, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Згідно із частиною 1 статті 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Пунктом 7 частини 2 статті 131 КПК передбачений арешт майна як один із заходів забезпечення кримінального провадження.

Частиною 3 статті 132 КПК визначено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням

Відповідно до частини 1 статті 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно з частиною 2 статті 170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3 статті 170 зокрема передбачено, що арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього кодексу.

Частиною 5 статті 170 КПК визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини 2 цієї статті (тобто арешту майна з метою забезпечення конфіскації майна), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно з частиною 10 статті 170 КПК арешт може бути накладений у встановленому цим кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до частини 11 статті 170 КПК заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна., заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до частини 1 статті 173 КПК слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 частини 1 статті 170 цього кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до частини 4 статті 173 КПК у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Згідно із статтею 59 КК покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього кодексу. Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається законом України.

Статтею 49 Кримінально-виконавчого кодексу України визначено, що конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб`єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління. Не підлягає конфіскації майно, що належить засудженому на правах приватної власності чи є його часткою у спільній власності, необхідне для засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні. Перелік такого майна визначається законом України. Спори, пов`язані з конфіскацією майна, вирішуються в порядку, встановленому законом.

Із клопотання та додатків до нього вбачається, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснюється за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України тобто у вчиненні кримінального правопорушення, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з конфіскацією майна .

Описані в клопотанні обставини вчинення ОСОБА_3 такого кримінального правопорушення в сукупності з доданими матеріалами кримінального провадження та факт вручення 28.01.2026 повідомлення про підозру (яке відповідає формальним вимогам статей 277, 480, 481, 482-2 КПК та здійснене згідно із статтями 111, 135, 278 КПК) дають підстави визнати факт набуття нею статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні і вважати обґрунтованою підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК.

Разом із цим слідчий суддя зазначає, що при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри з метою арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження, оцінка доказів, наданих слідчому судді, здійснюється не з точки зору їх достатності і допустимості для доведення чи недоведення винуватості особи, що здійснюється судом під час судового розгляду у кримінальному провадженні і закінчується ухваленням вироку, а лише для визначення вірогідності причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, щоб виправдати застосування такого заходу забезпечення і подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Згідно з наданими матеріалами ОСОБА_3 (народився ІНФОРМАЦІЯ_6 .о.к.п.п. НОМЕР_1 )

Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, є власником такого майна:

- житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 55,64 кв.м. який розташований в АДРЕСА_3 який зареєстрований на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 14690227 від 25.07.2014 за договором дарування серії та номер 1-1241 виданий 25.07.2014;

- земельна ділянка із кадастровим номером 2124410100:07:001:0117 із реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 402685721244, яка розташована за адресою АДРЕСА_3 площею 0,034 га за цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка зареєстрована на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 14693376 від 25.07.2014 за договором дарування серії та номер 1-1242 виданий 25.07.2014.

Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (наприклад, рішення ЄСПЛ у справі «Беєлер проти Італії» від 05.01.2000, заява № 33202/96). При цьому будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (рішення ЄСПЛ у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, заява № 8793/79).

Слідчий суддя зазначає, що втручання у право власності ОСОБА_3 пов`язано із здійсненням кримінального провадження щодо тяжкого корупційного кримінального правопорушення, тому таке обмеження права власності не є свавільним та відповідає вимогам законності із дотриманням справедливого балансу між суспільним інтересом та захистом права власності особи, й водночас застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна необхідне для досягнення мети цього кримінального провадження.

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя вважає необхідним задовольнити клопотання та з метою забезпечення можливої конфіскації майна накласти арешт на майно, зазначене у резолютивній частині ухвали.

Керуючись ст. ст. 171, 172 КПК України, суддя слідчий –

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого СВ Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_5 за погодженням прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12025071160000704 від 25.11.2025 р. щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України про арешт майна – задоволити.

Накласти арешт на нерухоме майно підозрюваного ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 РНОКПП НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 а саме на житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 55,64 кв.м. який розташований в АДРЕСА_3 який зареєстрований на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 14690227 від 25.07.2014 за договором дарування серії та номер 1-1241 виданий 25.07.2014;

Накласти арешт на нерухоме майно підозрюваного ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 РНОКПП НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 а саме на земельну ділянку із кадастровим номером 2124410100:07:001:0117 із реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 402685721244, яка розташована за адресою АДРЕСА_3 площею 0,034 га за цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка зареєстрована на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 14693376 від 25.07.2014 за договором дарування серії та номер 1-1242 виданий 25.07.2014.

Заборонити ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 РНОКПП НОМЕР_1 мешканцю АДРЕСА_1 вчиняти будь які дії спрямовані на пошкодження, втрату або відчуження даного майна, або настання інших наслідків які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

В силу ст. 175 КПК України, негайне виконання ухвали про арешт майна покласти на слідчого СВ Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_5 .

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Копію ухвали негайно після її постановлення вручити учасникам процесу, третім особам, власнику майна, які присутні під час оголошення ухвали. У разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали копія ухвали надіслати їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Роз`яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Повний текст ухвали виготовлено 9 лютого 2026 р.

Слідчий суддя

Хустського районного суду: ОСОБА_1