Рішення від 08 лютого 2026 р. у справі №305/4571/25 — Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/4571/25

Провадження по справі № 2-а/305/57/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2026. Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді Марусяк М.О.

секретаря судового засідання Верещак С.Л.

представника позивача Рябченка М.О.

представника відповідача Савуляка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом адвоката, Рябченка Максима Олександровича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

05.12.2025, адвокат Рябченко Максим Олександрович, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , через систему "Електронний суд" звернувся в суд із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги мотивує тим, що 16.10.2025, начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 було винесено Постанову №1862 від 16.10.2025 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25500 гривень. Підставою для винесення постанови стала неявка за повісткою. 27.11.2025, позивачу надійшло поштове відправлення від ІНФОРМАЦІЯ_3 з Постановою №1862 від 16.10.2025. У Постанові зазначено, що ОСОБА_1 15.10.2025 не з`явився на виклик 15.10.2025 о 13:00 до ІНФОРМАЦІЯ_3 чим порушив вимоги абз, 1 ч.1 та абз.7 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які визначають, що громаляни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці. Вважають вищезгадану постанову незаконною, протиправною прийнятою з порушенням вимог чинного законодавства України, тому вона підлягає скасуванню з таких підстав. По-перше, відповідачем при винесенні Постанови було порушено процедуру розгляду адміністративної справи, оскільки не повідомлення про розгляд адміністративної справи або повідомлення менш ніж за 3 доби, є грубим порушенням законодавства. Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що громадянин був належним чином оповіщений про розгляд справи про адміністративне правопорушення 24.04.2025. Відповідачем не повідомлено позивача за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення, що свідчить про порушення положень ст.277-2 КУпАП. Крім того, зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається, що належним чином з`ясовувалася причина неявки Позивача та чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, що є порушенням ст.280 КУпАП. По-друге, позивач не пам`ятає випадку, коли йому вручалась повістка та коли він від неї відмовлявся. Більше того, відсутні будь-які розумні мотиви для відмови, оскільки саме у той час, коли за твердженням ТЦК проводилося «вручення повістки», щодо нього вже складався інший процесуальний документ - протокол про адміністративне правопорушення №1854 від 15.10.2025, час складання якого зазначено як 11:20 год. Отже, позивач фізично перебував у процесі складання адміністративного протоколу. У Постанові №1862 ТЦК вказує, що за даними відеозапису нагрудної камери групи оповіщення, о 11:20 год. 15.10.2025, позивачу нібито було «доведено зміст акта відмови від повістки» та «озвучено текст повістки про виклик на 13:00 год. того ж дня». Тобто ТЦК стверджує, що в той самий момент, коли працівники ТЦК складали протокол про адміністративне правопорушення інші представники ТЦК паралельно здійснювали процедуру вручення повістки та фіксували нібито відмову від її отримання. По-третє, просить суд звернути увагу на невідповідність змісту оскаржуваної постанови, зокрема, у мотивувальній її частині позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП, при цьому в резолютивній частині оскаржуваної постанови взагалі відсутнє посилання на будь-яку статтю адміністративного правопорушення, що є істотним порушенням вимог законодавства та є підставою для її скасування. Підсумовуючи вищенаведене, відповідачем було грубо порушено процедуру розгляду адміністративної справи, постанова містить купу розбіжностей, саме вручення повістки не підтверджено, тому позивача незаконно притягнули до адміністративної відповідальності і наклали адміністративне стягнення у вигляді штрафу 25500 гривень. Враховуючи вищенаведені обставини просить позов задовольнити. Щодо суми судових витрат, які були понесені Позивачем, то вони складаються із судового збору, що становить 968,96 грн та витрат на професійну правничу допомогу, що становить 10000 гривень. Таким чином, орієнтований розрахунок суми судових витрат становить 10484, 48 гривень.

На підставі ухвали суду від 08 грудня 2025 року, пред`явлена позовна заява була залишена без руху та надано позивачу семиденний строк з моменту отримання ним ухвали на усунення недоліків.

11.12.2025, адвокат Рябченко Максим Олександрович, надіслав через систему "Електронний суд" заяву про усунення недоліків.

12.12.2025, на підставі ухвали суду, відкрито провадження у адміністративній справі за позовною заявою адвоката Рябченко Максима Олександровича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення. Справу вирішено розглядати за правилами вимог ст.286 КАС України. Призначити судовий розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні на 13 годину 00 хвилин, 17 грудня 2025 року, у приміщенні Рахівського районного суду Закарпатської області області. При цьому, відповідачу повідомлено про їх право до початку судового розгляду подати суду відзив на позов та докази, у разі заперечення позовних вимог та роз`яснено норми ч.4 ст.159 та ч.2 ст.77 КАС України.

Водночас, 12.12.2025, представник позивача, адвокат Рябченко М.О., через систему "Електронний суд" надіслав заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

На підставі ухвали суду від 16.12.2025 клопотання позивача, ОСОБА_2 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі за позовом адвоката Рябченко Максима Олександровича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задоволено.

17.12.2025, начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковник ОСОБА_3 , через систему "Електронний суд" подав візив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнає та заперечує їх у повному обсязі, вважає позовна заява задоволенню не підлягає з наступних підстав. 15.10.2025, ОСОБА_1 , не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно до повістки №5165 від 15.10.2025, за якою йому належало з`явитися для уточнення облікових даних до ІНФОРМАЦІЯ_3 15.10.2025 у о 13:00 годині. Під час звірки військово-облікових даних ОСОБА_1 , на стаціонарному блок-посту в с. Лазещина, Рахівського р-ну, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не уточнив свої військово-облікові дані та не актуалізував свої дані щодо проходження ним військово-лікарської комісії для визначення ступеню придатності до проходження військової служби. Відповідно до абз.3 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення ступеню придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Отже громадянин ОСОБА_1 повинен був самостійно звернутися до 05.06.2025 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Стверджує, що вказана повістка вручалась ОСОБА_1 відповідно до пункту 35 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період. При врученні повістки, ОСОБА_1 , категорично відмовився її отримувати, тому відповідно до пункту 47 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, було складно Акт відмови від отримання повістки, що зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_4 за №7833 від 15.10.2025 та переданий керівнику ІНФОРМАЦІЯ_1 для вжиття заходів до притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності. Відповідно до відеозапису нагрудної камери групи оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_3 , 15.10.2025 об 11 годині 20 хвилин, ОСОБА_1 доведено зміст Акту відмови від отримання повістки, згідно якого, під час здійснення оповіщення 15.10.2025, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відмовився від отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 №5165, у зв`язку з небажання брати повістку. Текст повістки про явку на 13:00 годину, 15.10.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_3 було доведено (озвучено) громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , о 11 годині 20 хвилин, 15.10.2025, отже, він був повідомлений про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 належним чином. Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період. Будучи повністю усвідомленим про дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , з невідомих причин на розгляд вищевказаної справи не з`явився. Пояснень чи клопотань, у тому числи письмових від нього не надходило. Відносно громадянина ОСОБА_1 було винесено постанову №1862 від 16.10.2025 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, якою на громадянина ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 25500 гривень. Відносно вимог представника Позивача про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_3 нібито понесених витрат щодо надання правничої допомоги, вважаємо за необхідне повідомити, що у відповідності до вимог п.1 ч.3 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена. Звертає увагу суду, що ОСОБА_1 сплатив адвокату Рябченко М.О. грошові кошти в сумі 10000 гривень на підставі Договору про надання правової допомоги №16-10 від 16.10.2025, в рахунок повної оплати наданих адвокатом юридичних послуг.» Але цей документ не містить підпису ОСОБА_1 та навіть в ньому немає відповідної графи про це. Вважають, що вимога про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_3 витрат на надання правничої допомоги безпідставними та таким, що не підлягають задоволенню. Такий саме договір та квитанцію з розрахунком, з тим самим номером та датою, представник позивача додав до своєї позовної заяви, за якою Рахівським районним судом відкрито провадження по справі № 305/4571/25 суддя Ємчук В.Е. При притягненні до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_3 діяли виключно на підставі та в межах повноважень і у спосіб визначений чинним законодавством України. Отже, вважає, що позовна заява представника ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

16.01.2026, адвокат Рябченко М.О., надіслав через систему «Електронний суд» заяву про проведення судового засідання призначеного на 03.02.2026 в режимі відеоконференції.

На підставі ухвали суду від 20.01.2026 клопотання позивача, ОСОБА_2 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено.

29.01.2026, адвокат Рябченко Максим Олександрович, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , через систему "Електронний суд" надіслав відповідь на відзив, яку обгрунтовує наступним. Позивач не був повідомлений про дату, час і місце її розгляду. Імперативна норма про таке повідомлення не пізніше ніж за три доби прямо передбачена статтею 277-2 КУпАП і є гарантією реалізації прав, визначених статтею 268 КУпАП. За відсутності належного повідомлення справа не могла бути розглянута за відсутності особи. Будь-які докази такого повідомлення відповідачем не надані. В оскаржуваній постанові прямо зазначено, що 15.10.202 о 11 годині 20 хвилин, відповідно до відеозапису нагрудної камери групи оповіщення, позивачу було доведено зміст акта відмови від повістки. Водночас, жодного відеозапису з нагрудної камери відповідач суду не надав, хоча на наявність такого запису він посилається як у постанові, так і у відзиві на позов. Таким чином, сам відповідач підтверджує, що належним і допустимим засобом фіксації вручення повістки та оголошення акта відмови є саме відеозапис із портативного відеореєстратора (нагрудної камери), здійснений відповідно до вимог Інструкції. Натомість до матеріалів справи долучено відеозапис, знятий на особистий мобільний телефон невстановленої особи, який не передбачений жодним нормативним актом як допустимий засіб фіксації таких процесуальних дій. При цьому, на наданому відео неможливо встановити ані дату та час події, ані особу, якій нібито зачитується акт відмови, ані сам факт вручення повістки. Відеозапис не є безперервним, не фіксує моменту ідентифікації особи, не містить зображення документа, не дозволяє встановити зміст оголошеного акта та починається з випадкової зйомки, що унеможливлює його використання, як належного доказу. За таких обставин, постанова фактично ґрунтується на доказі, якого не існує, хоча відповідач про такий доказ вказує, як у Постанові так і у своєму відзиві. Відеозапис з нагрудної камери, на який прямо посилається відповідач, суду не надано, отже факт належного вручення повістки та доведення змісту акта відмови вважається недоведеним, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови. Натомість, матеріали справи свідчать про істотні порушення норм КУпАП, які позбавили позивача можливості реалізувати право на захист і самі по собі є достатніми та самостійними підставами для визнання оскаржуваної постанови незаконною та її скасування. Враховуючи вищенаведені обставини просить позовні вимоги задовольнити.

Позивач, ОСОБА_1 , у судове засідання, повторно, не з`явився. Водночас, представник позивача, адвокат Рябченко М.О., 03.02.2026, у судовому засіданні у режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримав та просить такі задовольнити. Стверджував, що постанова винесена без достатніх правових підстав та без належних доказів факту вчинення правопорушення. Зазначив, що відповідачем не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів, які б підтверджували правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності із дотриманням встановленої процедури вручення повістки фіксації відмови від її отримання, не доведено, що позивача було належним чином повідомлено про розгляд справи та своєчасного направлення постанови, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню. На підставі вищевказаного просить позов задовольнити.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , у судовому засіданні, 03.02.2026, проти позовних вимог заперечив у повному обсязі з підстав наведених у відзиві. Стверджував, що під час звірки військово-облікових даних ОСОБА_1 , на стаціонарному блок-посту в с. Лазещина, останній не надав свої військово-облікові документи, посилаючись на відсутність мережі інтернет, однак відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військово зобов`язаних та резервістів, було встановлено, що Філков не уточнив свої військово-облікові дані. Пояснив, що повістка вручалась ОСОБА_1 , однак при врученні повістки останній категорично відмовився її отримувати, тому було складено акт відмови від отримання повістки, що зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_4 за №7833 від 15.10.2025, який було передано в подальшому керівнику для вжиття заходів до притягнення до адміністративної відповідальності. Відповідно до відеозапису з нагрудної камери групи оповіщення, ОСОБА_1 , було доведено зміст акту відмови від отримання повістки про виклик до Рахівського РТЦК, отже ОСОБА_1 був повідомлений належним чином. Враховуючи вищевказане, вважає, що посадові особи територіального центру при притягненні до адміністративної відповідальності, діяли виключно на підставах та в межах повноважень. Таким чином, позовна заява не підлягає до задоволення.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до такого висновку.

Згідно зі ст.55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Відповідно до роз`яснень, викладених в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 24.06.1988 року «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення», орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

У розумінні ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом встановлено, що під час звірки військово-облікових даних ОСОБА_1 , на стаціонарному блок-посту в с. Лазещина, Рахівського району, Закарпатської області, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, виявлено, що ОСОБА_1 не уточнив свої військово-облікові дані та не активізував свої дані щодо проходження ним військово-лікарської комісії, а також не надав свої військово-облікові документи.

Абзацом 2 пп.10-1 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Додаток 2 до порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 №1487 та ч.6 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти, у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму військового стану, повинні мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред`являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського.

Згідно повістки №5165 від 15.10.2025, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , викликався до ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 15 жовтня 2025 року о 13 годині 00 хвилин, для уточнення облікових даних.

Відповідно до п.35 Порядку проведення призову громадян на військову службу ОСОБА_1 вручалась повістка, яку останній відмовився отримувати.

У зв`язку з небажанням брати повістку 15.10.2025, відповідно до п.47 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, було складено Акт відмови від отримання повістки, що зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_4 за №7833 та переданий керівнику ІНФОРМАЦІЯ_1 для вжиття заходів до притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності.

Постановою №1862 від 16.10.2025, начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , підполковника ОСОБА_5 , позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 25500 гривень.

Згідно із статтею 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ст.258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.

Статтею 268 КУпАП визначено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Судом встановлено, що 15.10.2025 о 11 годині 20 хвилин, ОСОБА_1 доведено зміст акта відмови від отримання повістки, згідно якого під час оповіщення 15.10.2025, ОСОБА_1 , відмовився від отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Суд дослідив відеозапис наданий стороною відповідача, з якого слідує, що ОСОБА_1 , відмовився від отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 №5165, текст повістки про явку на 13 годину 00 хвилин 15.10.2025 було озвучено останньому, у його присутності оголошено зміст Акту відмови, отже він був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Відеофіксація щодо встановлення факту відсутності військово-облікового документу у позивача було проведено з дотриманням зазначених вище вимог діючого законодавства України.

За змістом ст.1 ЗУ "Про військовий обов`язок і військову службу" військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту відчизни. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Відповідно до п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою КМУ від 23 лютого 2022 за №154 (далі - Положення № 154), - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до ч.1 ст.210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а ч.3 ст. 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення таких дій в особливий період.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення і скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-УІІІ.

У розумінні ст.1 Закону №389-УІІІ, воєнним станом вважається особливий правовий режим, що вводиться в Україні або ж в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від №2102-ІХ від 24.02.2022, в Україні введений воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Згідно із Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України №2105-ІХ від 24 лютого 2022 року, оголошується та проводиться загальна мобілізація (в подальшому Указами Президента воєнний стан та строк загальної мобілізації було неодноразово продовжено та вони існували станом на дату винесення оскаржуваної позивачем постанови, та продовжують існувати на час розгляду даної справи).

Отже, починаючи з 24 лютого 2022 року і на даний час в Україні діє особливий період.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25 березня 1992 року.

Відповідно до ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Також у ст.17 Закону України «Про оборону України» передбачено, що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Згідно із ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

Аналогічне передбачено у п.24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ №560 від 16 травня 2024 року (далі Порядок №560).

Положеннями п.41 вказаного Порядку, визначено, що належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки є, у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки. У разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Згідно з п.7 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період передбачає, що під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

Таким чином, позивач мав на вимогу працівника РТЦК пред`явити військово-обліковий документ, чого останній не зробив і що вбачається із позову.

Посилання позивача на те, що він уточнив свої військово облікові дані, суд оцінює критично та вважає за необхідне у даному випадку зазначити, що згідно копії з Резерву+, Міністерства оборони України, датою уточнення військово-облікових даних є 14.10.2025 о 18 годині 41 хвилину, відповідно, позивач, після перевірки військово-облікових документів, уточнив свої військово облікові дані. Водночас, оновлення (уточнення) даних, у строк передбачений законом, не звільняє від обов`язку з`явитися за викликом (повісткою) до територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.69 КАС України, доказами у справі є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, враховуючи принципи адміністративного судочинства та з огляду на положення ч.2 ст.77 КАС України, обов`язок доказування покладається в даному випадку на відповідача, яким доведено правомірність своїх дій, вимоги про визнання дій протиправними не відповідають вимогам закону та обставинам справи, що підтверджуються дослідженими в судовому засіданні належними та допустимими доказами.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19 вказала, що визначений статтею 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Відповідачем на дотримання вимог ч.2 ст.77 КАС України доведено правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, адже зміст оскаржуваної постанови відображає склад адміністративного правопорушення, надані відповідачем докази спростовують доводи позивача.

В умовах військової агресії російської федерації проти України, втручання будь-яких органів та осіб в можливість та порядок проведення оповіщення, не у встановлений законом спосіб, може мати вкрай негативні наслідки для обороноздатності України та шкодитиме національним інтересам держави та суспільства.

Виходячи з мотивів наведених вище, оскаржувана постанова прийнята без порушень ст.19 Конституції України та на підставі вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з дотримання процедури і порядку встановленого КУпАП щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, уповноваженою на те законом особою.

Докази порушення відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення в матеріалах справи відсутні.

Під час розгляду даної справи позивач не надав будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Аналізуючи долучені до матеріалів справи докази, суд дійшов висновку, що процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення відбувалася з дотриманням вимог чинного законодавства та принципу рівності перед законом. Зокрема, позивачу було повідомлено про час, дату і місце розгляду його справи, роз`яснено права та обов`язки передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.

Враховуючи наявні факти порушення, інші доводи позивача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки доведені факти порушення переважують наведені аргументи.

Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 є такою, що прийнята у межах повноважень та на підставі закону.

Таким чином, суд вважає, що позивач повинен був прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 за повісткою №5165, за якою йому належало з`явитися для уточнення своїх військово-облікових даних, оскільки він вважається належним чином повідомленим про його виклик, відповідно до вимог п.41 Порядку, чим порушив законодавство про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також відсутні поважні причини його неприбуття, у зв`язку з чим він допустив порушення вимог ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», отже відповідач обґрунтовано за наявності доказів вчинення адміністративного правопорушення, визнав винуватим ОСОБА_1 , за ч.3 ст.210-1 КУпАП та наклав адміністративне стягнення у виді штрафу, у зв`язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати відповідно до ст.139 КАСУ слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст.9, 210-1, 235, 251, 254, 256, 280, 283 КУпАП, ст.ст.2, 5, 20, 72, 77, 90, 139, 159, 205, 229, 241-246, 250, 255, 268, 286, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ :

У задоволенні адміністративного позову адвоката, Рябченка Максима Олександровича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач, ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_1 , мешканець: АДРЕСА_1 .

Представник позивача, адвокат, Рябченко Максим Олександрович, ІПН: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_7 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуюча: М.О. Марусяк