Рішення від 04 лютого 2026 р. у справі №504/1236/25 — Доброславський районний суд Одеської області

Справа №504/1236/25

Провадження №2/504/1086/26

Доброславський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Барвенка В.К.,

секретаря - Ориник М.В., -

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, сщ. Доброслав, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Візирської селищної ради Одеського району Одеської області, про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання спадкоємцем четвертої черги за законом, визнання права власності в порядку спадкування.

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до Доброславського районного суду Одеської області з позовом до відповідача про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання спадкоємцем четвертої черги за законом, визнання права власності в порядку спадкування.

У мотивування своїх вимог заявник вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 - померла ОСОБА_4 .

ОСОБА_3 за життя, 27 жовтня 2014 року, склав заповіт, відповідно до якого заповів все своє майно ОСОБА_4 , яка також 27 жовтня 2014 року склала заповіт, відповідно до якого заповіла все своє майно ОСОБА_3 .

Після смерті ОСОБА_3 , державним нотаріусом Лиманської державної нотаріальної контори Одеської області було заведено спадкову справу №11/23.

Оскільки нині померлі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 склали заповіт на ім`я один одного, спадкування проводиться за законом.

Позивач є рідною донькою померлої ОСОБА_4 та падчеркою ОСОБА_3 .

Хоча прямих родиних зв`язків між позивачем та ОСОБА_3 немає, позивач завжди вважала його своєю сім`єю, проживала з ним та матір`ю однією сім`єю більше п`яти років та вела спільне господарство.

Позивач постійно піклувалася про матір ОСОБА_4 та вітчима ОСОБА_3 , займалася їх лікуванням, забезпечувала усім необхідним для життя та сплачувала грошові кошти за житлово-комунальні послуги.

Коли ОСОБА_4 та ОСОБА_3 померли, позивачка самостійно займалась їх похованням.

Встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем - ОСОБА_3 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини необхідно позивачу для подальшої реалізації спадкового права після смерті ОСОБА_3 .

Позивач вважає, що має право на спадкування після смерті ОСОБА_3 оскільки позивач протягом тривалого часу опікувалась, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який був у безпорадному стані.

Позиція відповідача:

Орган місцевого самоврядування сповіщений про дату, час та місце розгляду справи по суті спору, свою правову позицію з приводу позовних вимог суду не надіслав.

Рух справи в суді першої інстанції:

Ухвалою Доброславського районного суду Одеської області 18.03.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснити за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Доброславського районного суду Одеської області 07.07.2025 заяву підготовче судове засідання було закрито та призначено справу до судового розгляду.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі, послались на викладені у позові обставини.

Відповідач у судове засідання не з`явився, надав заяву, згідно якої просить справу розглядати в його відсутність.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір`ю є ОСОБА_6 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження.

ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 одружилась із ОСОБА_3 та змінила прізвище з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 », про що складено актовий запис №2, що підтвердується копіями свідоцтва про шлюб.

ОСОБА_4 належить земельна ділянка площею 0,120 га, яка розташована на території Любопільської сільсьскої ради, садівниче товариство «Колосок» діл. №2114, 2119, для ведення садівництва, що підтверджується Державний актом про право приватної власності на землю від 19.10.1998.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , на праві приватної власності, належить садовий будинок АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 заповіла все своє майно своєму чоловіку ОСОБА_3 , що підтверджується копією Заповіту №1-731 від 27 жовтня 2014 року.

ОСОБА_3 заповів все своє майно своїй дружині ОСОБА_4 , що підтверджується копією заповіту Заповіту №1-730 від 27 жовтня 2014 року.

ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

02.07.1983 між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 було укладено шлюб, актовий запис №46 та ОСОБА_5 змінила прізвище з « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_11 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб.

Шлюб між ОСОБА_12 та ОСОБА_9 було розірвано 06 вересня 1993 року, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу.

Між ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , 02 листопада 2005 року було укладено шлюб, про що складено актовий запис №48 та позивач змінила прізвище з « ОСОБА_11 » на « ОСОБА_14 ».

Після смерті ОСОБА_3 , державним нотаріусом Лисак А.В. Лиманської державної нотаріальної контори Одеської області було відкрито спадкову справу за №11/23.

Судом встановлено, що позивач здійснювала догляд за померлим ОСОБА_3 та займалась його похованням, а також похованням своєї матері ОСОБА_4 , що підтверджується Лікарським свідоцтвом про смерть №22 від 14.12.2022 та Довідкою про причину смерті №11 від 25.02.2022.

Відповідно до довідки, виданої ГО «Одеський коровай» за №79/25, ОСОБА_1 є прямим спадкоємцем земельної ділянки та будинку у якому батьки обидва були прописані, інших спадкоємців у них не було.

ОСОБА_1 увесь час починаючи з 2017 року доглядала за хворими мамою та татом (відчимом), вела самостійно догляд та спільне господарство, купувала за власні гроші продукти, ліки та возила мамі й татові (відтчиму) у лікарню в селище Доброслав, Одеського району.

Похованням мати та батька ОСОБА_1 займалась самостійно.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_15 . ОСОБА_16 показали суду, що вони підтверджують той факт, що ОСОБА_1 дійсно опікувалась батьками, доглядала старих та утримувала їх, лікувала та піклувалась про їх стан здоров`я.

Свідок ОСОБА_15 неодноразово відвідував разом із позивачкою її батьків за місцем їх проживання, підтвердив, що позивачка кожного разу возила батькам предмети першої необхідності, він залишав її у батьків, вона прибирала по будинку, прала одяг, допомогала батькам по господарству.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України - спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

За ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. При цьому ст.2 Сімейного кодексу України містить відкритий перелік осіб, які належать до членів сім`ї.

Юридичний факт проживання однією сім`єю зі спадкодавцем протягом п`яти років до часу відкриття спадщини має бути встановлений винятково рішенням суду.

За правилами ст.1258 Цивільного кодексу України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування, зокрема, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги.

Згідно п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

Статтею 1264 Цивільного кодексу України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члени сім`ї, тощо.

Із здобуттям незалежності Україна проголосила всебічне забезпечення прав і свобод людини найвищою соціальною цінністю, що закріплено в Конституції.

Реальне втілення норм Основного Закону в життя активно включило суспільство в процес міжнародного співробітництва у сфері забезпечення прав людини.

Актом міжнародного визначення України як демократичної правової держави стало прийняття її 09 листопада 1995 року до країн Членів Ради Європи та ратифікація Верховною Радою України Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини (далі Конвенція) та протоколів до неї.

У відповідності до ст. 8 Конвенції «кожен має право на повагу до свого особистого і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції».

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї, а також практику Європейського суду -як джерело права.

Європейський Суд з прав людини визначив термін "сімейне життя" в статті 8 Конвенції як такий, що охоплює "щонайменше зв`язки між близькими родичами, наприклад, між дідусями, бабусями та онуками; такі родичі можуть відігравати у сімейному житті важливу роль" (справа Маркс проти Бельгії).

Хоч органи Конвенції і дозволяють приватним особам посилатися на кровні зв`язки як на відправний пункт підтвердження існування сімейних зв`язків, вони не визнають його визначальним, тому що слід враховувати також такі фактори, як фінансова та психологічна залежність сторін, які посилаються на це право.

Найбільш переконливим доказом існування "сімейного життя" є факт "сімейного проживання осіб", які посилались на це право.

Але Суд підкреслив, що "це не означає, що будь-який намір жити сімейним життям підпадає під юрисдикцію статті 8" (справа Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства (1985)).

Таким чином, аналіз Європейської судової практики щодо захисту права людини на сімейне життя, дозволяє суду прийти до висновку, що термін «сімейного проживання осіб» не охоплюється лише поняттям кровної спорідненості та родинних стосунків, а має оцінюватись судом з урахуванням фінансової та психологічної залежності сторін.

Сім`я виконує важливу функцію фізичного і духовного відтворення людства, тому в ній зосереджені не тільки особисті інтереси чоловіка і дружини, батьків і дітей, а й інтереси суспільства в цілому.

Значну частину свого життя людина перебуває у колі сім`ї.

Тому моральний клімат і характер сімейних відносин мають велике значення для формування світогляду членів суспільства.

У відповідності до ч. 2, 4 ст. 3 Сімейного Кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом, і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

У відповідності до ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення юридичних фактів, в тому числі факту спільного проживання осіб однією сім`єю.

Суд вважає, що заявником в повній мірі доведений факт спільного сімейного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 , з січня 2017 року до дня смерті ОСОБА_3 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто не менше ніж п`ять років.

Суд дійшов висновку, що проживання заявниці з відтчимом однією сім`єю охоплюється визначенням Європейського тлумачення «право на сімейне життя», та не суперечить моральним засадам суспільства, в зв`язку із чим суд знаходить вимоги заявника обгрунтованими, законними, у зв`язку із чим ці вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

У постанові від 17 червня 2020 року, справа №755/18012/16, Верховний Суд зробив правовий висновок, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є ведення спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Про ознаки проживання однією сім`єю висловився і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 3.06.99 №5-рп/99, в якому зазначив, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснив та виклав у п. 5.2 Листа від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» те, що черговість одержання права на спадкування може бути змінена шляхом договору між спадкоємцями, які прийняли спадщину (ч. 1 ст. 1259 ЦК України), або на підставі рішення суду (ч.2 ст.1259 ЦК України). Судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред`явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом. Підставами для задоволення такого позову є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем. Тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами), 2) матеріальне забезпечення спадкодавця, 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріальне вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири, 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3, 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення позову, необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин.

У законі міститься вичерпний перелік обставин, за наявності яких можлива зміна черговості, що не потребує розширеного тлумачення. Відсутність хоча б однієї із таких обставин зумовить застосування загального порядку черговості спадкування, визначеного у ст.1258 ЦК.

Відповідно до ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При таких обставинах суд приходить до висновку, що позовну заяву представника ОСОБА_1 до Візирської селищної ради Одеського району Одеської області про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання спадкоємцем четвертої черги, визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 12, 81, 265 ЦПК України, ст.ст.2, 16, 1258-1262 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Візирської селищної ради Одеського району Одеської області про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання спадкоємцем четвертої черги, визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.

Встановити факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 , з січня 2017 року до дня смерті ОСОБА_3 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на садовий будинок АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на земельну ділянку площею 0,120 га, яка розташована на території Любопільської сільської ради, садівниче товариство «Колосок», Комінтернівського району, Одеської області, ділянки № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , для ведення садівництва у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В. К. Барвенко