Постанова від 08 лютого 2026 р. у справі №947/1108/26 — Київський районний суд м. Одеси

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 947/1108/26

Провадження № 3/947/331/26

09.02.2026 року м. Одеса

Суддя Київського районного суду м. Одеси Іванчук В.М., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст.173-2 ч.1 (протокол серії ГП № 301682 від 07.12.2025 року ), –

ВСТАНОВИВ:

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП № 301682 від 07.12.2025 року вбачається, що 07.12.2025 року, громадянин ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , здійснив дії психологічного характеру у відношенні своєї дружини ОСОБА_2 , а саме: образи, звинувачення, тобто завдання психологічного впливу на потерпілу.

Захисник Гречко І.О., що діє в інтересах ОСОБА_1 , категорично заперечував проти протоколу про адміністративне правопорушення та просив суд закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, з підстав викладених у письмових запереченнях, що долучені до матеріалів справи.

Вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі обставини у сукупності, суд приходить до наступного.

Межі судового розгляду у справах про адміністративні правопорушення визначаються положеннями ст.245 КУпАП та передбачають обов`язок суду забезпечити всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин справи та вирішити її у точній відповідності до закону. Суд не обмежується формальною перевіркою протоколу про адміністративне правопорушення, а повинен встановити фактичні обставини події, перевірити їх належними доказами та надати правильну юридичну оцінку діям особи.

Відповідно до ст.280 КУпАП предметом доказування є наявність події адміністративного правопорушення, винуватість особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок доведення цих обставин покладається на орган, який склав протокол, тоді як суд не вправі підміняти сторону обвинувачення та самостійно відшукувати докази вини особи.

Згідно зі ст.251–252 КУпАП оцінка доказів здійснюється судом на підставі внутрішнього переконання після їх всебічного дослідження у сукупності. Жоден доказ не має наперед встановленої сили, а протокол про адміністративне правопорушення підлягає перевірці нарівні з іншими матеріалами справи та не є беззаперечним підтвердженням вини.

Стандарт доведеності у справах цієї категорії вимагає встановлення вини особи на підставі належних, допустимих і достатніх доказів, які виключають обґрунтовані сумніви щодо її причетності до правопорушення. Відповідно до принципу презумпції невинуватості усі сумніви тлумачаться на користь особи, а недоведеність хоча б одного з елементів складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення її до відповідальності.

Нормативною основою розгляду справ про адміністративні правопорушення є вимоги КУпАП, які зобов`язують суд діяти на засадах законності, об`єктивності та повноти з`ясування обставин справи. Під час провадження підлягають безумовному забезпеченню процесуальні гарантії особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема право на захист, надання пояснень, користування правовою допомогою та дослідження доказів. Рішення суду може ґрунтуватися виключно на належних і допустимих доказах, отриманих у передбаченому законом порядку.

Відповідальність за ч.1 ст.173-2 КУпАП настає за вчинення домашнього насильства, у тому числі психологічного характеру. Для наявності складу адміністративного правопорушення необхідним є встановлення всіх його елементів. Об`єктом правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав та свобод людини, честі й гідності, а також недопущення домашнього насильства. Об`єктивна сторона полягає у вчиненні умисних дій або бездіяльності психологічного, фізичного чи економічного характеру, внаслідок яких могла бути чи була завдана шкода психічному або фізичному здоров`ю потерпілої особи. Суб`єкт правопорушення є спеціальним, ним може бути лише член сім`ї, подружжя, колишнє подружжя або інша особа, яка спільно проживає чи проживала однією сім`єю з потерпілим. Суб`єктивна сторона характеризується наявністю умисної форми вини, що передбачає усвідомлення протиправного характеру своєї поведінки та бажання або свідоме допущення настання шкідливих наслідків.

Зміст понять «домашнє насильство» та «психологічне насильство» розкривається у Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», відповідно до якого психологічне насильство охоплює словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування та інші дії, спрямовані на обмеження волевиявлення особи або контроль над нею, якщо такі дії спричинили або могли спричинити шкоду психічному здоров`ю потерпілої. Отже, для правильної юридичної оцінки необхідно відмежовувати домашнє насильство від звичайного побутового конфлікту чи взаємної сварки, оскільки сам по собі факт сімейного непорозуміння без доведеності заподіяння або реальної загрози заподіяння шкоди психічному здоров`ю не утворює складу адміністративного правопорушення. Встановлення таких ознак має ґрунтуватися на сукупності належних, допустимих і достатніх доказів.

Досліджуючи матеріали справи, судом встановлено, що доказова база фактично обмежується протоколом про адміністративне правопорушення, письмовими поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поясненнями потерпілої, а також формою оцінки ризиків, складеною працівником поліції.

Протокол про адміністративне правопорушення містить лише виклад обставин події з позиції посадової особи, яка його склала, та не може розцінюватися як беззаперечний доказ вини. Такий документ має перевірятися судом у сукупності з іншими належними та допустимими доказами, тоді як сам по собі, за відсутності підтверджуючих даних, не доводить наявності у діях особи складу адміністративного правопорушення.

Письмові пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не містять відомостей, що підтверджували б факт вчинення нею психологічного насильства, та за своїм змістом спростовують обставини, викладені у протоколі.

Водночас надані пояснення потерпілої не містять об`єктивних даних, які б свідчили про заподіяння або реальну загрозу заподіяння шкоди її психічному здоров`ю, не конкретизують характеру психологічного впливу, його інтенсивності, тривалості чи наслідків, а відтак самі по собі не дають можливості дійти беззаперечного висновку про наявність події домашнього насильства.

Форма оцінки ризиків учинення домашнього насильства, складена працівником поліції, має превентивний характер та спрямована на прогнозування можливих небезпек, однак не є доказом факту вчинення правопорушення. Зазначений документ не містить посилань на конкретні підтверджені обставини чи джерела їх отримання, а визначений у ньому рівень ризику як мінімальний додатково свідчить про відсутність достатніх даних щодо існування реальної небезпеки для потерпілої.

Інших доказів, які б у своїй сукупності підтверджували факт вчинення домашнього насильства та наявність у діях особи всіх обов`язкових елементів складу адміністративного правопорушення, матеріали справи не містять, що свідчить про недоведеність обставин, покладених в основу складеного протоколу.

Оцінюючи наявні у справі докази в їх сукупності, суд надає їм юридичну кваліфікацію крізь призму обов`язкових елементів складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Щодо об`єкта та суб`єкта правопорушення, з матеріалів справи вбачається, що особа та потерпіла перебувають у сімейних відносинах, що не заперечується сторонами та підтверджується їх поясненнями. Отже, формальна наявність спеціального суб`єкта правопорушення у даному випадку сумнівів не викликає.

Разом із тим об`єктивна сторона правопорушення належними доказами не підтверджена. Із протоколу вбачається загальне посилання на образи та звинувачення, однак такі твердження не конкретизовані та не підкріплені іншими доказами. Матеріали справи не містять відомостей, які б достовірно свідчили про те, що зазначені дії спричинили або могли спричинити шкоду психічному здоров`ю потерпілої, зокрема відсутні дані про виникнення у неї страху, емоційної невпевненості, приниження чи інших негативних наслідків, а також будь-які підтвердження звернення по допомогу або показання свідків.

Сам по собі факт словесного конфлікту між членами сім`ї не утворює складу адміністративного правопорушення, оскільки для кваліфікації дій як домашнього насильства необхідним є доведення саме психологічного впливу, який заподіяв або міг заподіяти шкоду психічному здоров`ю особи. Відмежування побутової сварки від домашнього насильства має ґрунтуватися на об`єктивних даних, яких у матеріалах справи не встановлено.

Ознак суб`єктивної сторони правопорушення суд також не вбачає, оскільки наявні матеріали не дають підстав стверджувати, що дії особи були умисно спрямовані на приниження, залякування чи контроль над потерпілою, а не були проявом емоційної поведінки під час конфліктної ситуації.

З точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності доказів суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення лише фіксує позицію органу поліції та не може підміняти собою процес доказування. Інші матеріали справи не містять узгоджених і переконливих даних, які б підтверджували викладені у ньому обставини. За відсутності достатньої доказової сукупності суд позбавлений можливості дійти беззаперечного висновку про наявність у діях особи всіх елементів складу адміністративного правопорушення.

За результатами оцінки доказів суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних, допустимих і достатніх даних, які б беззаперечно підтверджували вчинення особою домашнього насильства психологічного характеру. Наявні докази не встановлюють об`єктивної сторони правопорушення та не свідчать про заподіяння або реальну загрозу заподіяння шкоди психічному здоров`ю потерпілої, що виключає наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення та є підставою для закриття провадження відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Таким чином, суд виходить із того, що застосування заходів юридичної відповідальності можливе лише за умови доведеності обставин справи належними та переконливими доказами. Сам факт висунення обвинувачень або існування конфлікту між сторонами не є достатнім для встановлення відповідальності, тоді як притягнення особи на підставі припущень суперечило б гарантіям справедливого судового розгляду.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. ст.ст. 33-35, 38, 40, 173-2, п.1 ч.1 ст. 247, 278-292 КУпАП, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 передбаченої ст.173-2 ч.1 КУпАП – закрити, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в діях останньої складу вказаного адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м. Одеси.

Суддя Київського районного

суду м. Одеси Іванчук В. М.