Постанова від 08 лютого 2026 р. у справі №491/465/25 — Ананьївський районний суд Одеської області

Справа №491/465/25

Провадження №3-в/491/2/26

ПОСТАНОВА

іменем України

09 лютого 2026 року м.Ананьїв

Суддя Ананьївського районного суду Одеської області Желясков Олег Олександрович, розглянувши подання начальника Сектору поліцейської діяльності № 1 відділу поліції № 1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області Шихірева М.О. про відстрочку невідбутої частини адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 3 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

До Ананьївського районного суду Одеської області звернувся начальник Сектору поліцейської діяльності № 1 відділу поліції № 1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області з поданням про відстрочку виконання постанови Ананьївського районного суду Одеської області від 04 червня 2025 року по справі № 4914656/25 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 130КУпАП відносно ОСОБА_1 в частині відбуття останнім 15 діб адміністративного арешту. В обґрунтування подання зазначає, що під час виконання постанови за вказаним у ній місцем проживання правопорушника неодноразово прибували співробітники Сектору поліцейської діяльності № 1 відділу поліції № 1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області з метою доставлення до ІТТ для відбування покарання у вигляді адміністративного арешту строком на 15 діб. Згідно листа ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 призваний на військову службу до лав ЗСУ та проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 , що в свою чергу унеможливлює виконання постанови. Підсумовуючи, начальник Сектору зазначає, що наведене свідчить про наявність ознак ухилення ОСОБА_1 від відбування покарання у вигляді адміністративного арешту. У зв`язку з чим постає питання встановити відстрочку виконання постанови суду в частині відбуття 15 діб адміністративного арешту.

Розглянувши подання, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що постановою Ананьївського районного суду Одеської області від 04 червня 2025 року у справі № 491/465/25 ( провадження № 3/491/229/25) ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП і на нього накладено стягнення у виді адміністративного арешту строком 15 діб без оплатного вилучення транспортного засобу. Строк відбуття цього арешту ухвалено рахувати з моменту затримання. Стягнуто в дохід держави судовий сбір у розмірі 605,60 гривень.

Вказане рішення ухвалено у відсутності особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 (а.с.29), тому супровідним листом від 11 червня 2025 року за вихідним № 491/465/25/2976/2025 копія постанови направлена судом останньому до відома і виконання (добровільної сплати судового збору в розмірі 605,60 гривень) (а.с.33). Також супровідним від 18 червня 2025 року за вихідним № 491/465/25/3068/2025 інша копія постанови відносно ОСОБА_1 направлена начальнику Сектору поліцейської діяльності № 1 відділу поліції № 1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області для виконання в частині накладення стягнення у виді 15 діб адміністративного арешту. Про хід виконання цієї постанови Сектором суд просив повідомити супровідним листом (а.с.34).

Порядок та процедура виконання постанов про накладення усіх видів адміністративних стягнень детально регламентується розділом V (статті 298-330) КУпАП, глава 25 якого містить основні (загальні) положення, а принцип обов`язковості виконання таких постанов для державних і громадських органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян закріплений у статті 298 цього Кодексу.

Так, постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України, і звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову (частини перша, четверта статті 299 КУпАП), а згідно частин першої-другої статті 300 цього Кодексу така постанова виконується уповноваженим на те органом у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України. Орган Національної поліції забезпечує виконання постанови про адміністративний арешт у порядку, встановленому законами України. При цьому, навпаки, не підлягає виконанню постанова, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. У разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги, а у разі відстрочки виконання відповідно до статті 301 КУпАП перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки (частина перша статті 303 КУпАП).

Провадження по виконанню постанови про застосування адміністративного арешту передбачене главою 32 розділу V КупАП, а саме на підставі статті 326 постанова про застосування адміністративного арешту виконується негайно після її винесення, а згідно статті 305 цього Кодексу контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення здійснюється суддею, який виніс постанову, та іншими органами державної влади в порядку, встановленому законом. За наявності обставин, що ускладнюють виконання такої постанови або роблять її виконання неможливим, суддя може відстрочити її виконання на строк до одного місяця (частина перша статті 301 КУпАП).

Разом з цим, 23 листопада 2018 рішенням Конституційного Суду України № 10-р/2018 у справі № 1-12/2018 (3911/15) за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини першої статті 294, статті 326 КУпАП визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними): положення частини першої статті 294 КУпАП, яким встановлено, що постанови про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 («Адміністративний арешт») цього Кодексу, набирають законної сили з моменту їх винесення; положення статті 326 КУпАП, яке передбачає, що постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про застосування адміністративного арешту виконується негайно після її винесення. Положення частини першої статті 294, статті 326 КУпАП, які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, яке є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

Стадія виконання постанови про накладення адміністративних стягнень є заключною і зазвичай проходить у два етапи: 1) звернення постанови до виконання і 2) безпосереднє виконання постанови про накладення адміністративних стягнень.

Під зверненням постанови до виконання в статті 303 КУпАП необхідно розуміти своєчасне (не більш ніж через три місяці з дня її винесення) направлення постанови до органу, який відповідно до законодавства уповноважений її безпосередньо виконувати, в даному випадку до органу Національної поліції, і визнається єдиним юридичним фактом, який має значення для встановлення, чи підлягає вона виконанню, незалежно від того, чи розпочато безпосереднє (реальне) виконання цієї постанови, що дотримано судом.

Звернувши своєчасно до виконання постанову про накладення на ОСОБА_1 стягнення у виді адміністративного арешту строком 15 діб, суд дотримався вимог закону. Так, згідно книги місцевої кореспонденції засвідчена копія постанови суду отримана Сектором поліцейської діяльності № 1 відділу поліції № 1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області 19 червня 2025 року (а.с.5).

Як вже було зазначено, за наявності обставин, що ускладнюють виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту або роблять її виконання неможливим, орган (посадова особа), який виніс постанову, може відстрочити її виконання на строк до одного місяця.

Однак, до подання не було надано належних та допустимих доказів наявності обставин, що ускладнюють виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту або роблять її виконання неможливим.

Саме лише посилання на призов ОСОБА_1 на військову службу до лав ЗСУ та проходження ним служби не є безумовною підставою для відстрочення виконання постанови суду.

Оскільки заявником не було надано належних та допустимих доказів наявності обставин, передбачених статтею 301 КУпАП, за яких суд може прийняти рішення про відстрочку, підстави для задоволення подання відсутні.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні подання про відстрочку виконання постанови суду в частині відбуття 15 діб адміністративного арешту.

Одночасно суд вважає за необхідне звернути увагу заявника на наступне.

Безпосереднє виконання постанов про накладення стягнення у виді адміністративного арешту також забезпечує орган Національної поліції у порядку, встановленому законами України (частина друга статті 300 КУпАП), однак законодавством України не передбачена давність виконання постанови судді про накладене стягнення, яка вже прийнята відповідним органом до виконання, що в свою чергу надає надзвичайно широкі можливості для зловживань у процесі виконання цих судових рішень, необґрунтовано обмежує права, свободи і законні інтереси осіб, які притягнуті до адміністративної відповідальності та взагалі нівелює завдання КУпАП і зводить нанівець певні засади судочинства, які закріплені у статтях 1, 7, 39, 245, 246, 268, 298, 300, 303, 305 і 326 КУпАП; розділі І Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; статтях 3, 24, 55, 124, 129, 129-1 Конституції України.

Таким чином, законодавець залишив поза сферою свого регулювання питання щодо строків виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у виді арешту, залишивши цим самим за відповідними органами (посадовими особами), уповноваженими забезпечувати виконання таких рішень, право на власний розсуд визначати ці строки, чим створив підґрунтя для можливих зловживань з боку останніх.

Фактична «безстроковість» виконання таких постанов суперечить принципу правової визначеності, що є складовою принципу верховенства права і широко застосовується Європейським судом з прав людини при оцінці порушень державами-членами Конвенції, а «необмежений строк виконання» своєчасно надісланої постанови суперечить принципу 4 Рекомендації № R (91) 1 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, згідно якого, якщо адміністративний орган влади розпочав адміністративне провадження із застосування санкції, він зобов`язаний діяти залежно від обставин справи з розумною швидкістю.

В свою чергу припинення виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у межах КУпАП можливе лише за наявності обставин, зазначених у пунктах 5 (видання акту амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення), 6 (скасування акту, який встановлює адміністративну відповідальність) і 9 (смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі) статті 247 цього Кодексу, при наявності яких орган (посадова особа), який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, припиняє її виконання (стаття 302 КУпАП).

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 29 червня 2010 року у справі № 17-рп/2010 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3), а в рішенні від 22 вересня 2005 року № 5 рп/2005 той же суд вказав, що «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі» (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5).

Цей висновок об`єктивно узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який неодноразово у своїх рішеннях вказував, що коли йдеться про позбавлення свободи, надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності (рішення від 28 березня 2000 року у справі «Барановський проти Польщі», заява № 28358/95). Європейський суд з прав людини нагадує, що «національне законодавство має з достатньою чіткістю визначати межі та спосіб здійснення відповідного дискреційного права, наданого органам влади, щоб забезпечувати громадянам той мінімальний рівень захисту, на який вони мають право згідно з принципом верховенства права в демократичному суспільстві» (рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Доменічіні проти Італії», пункт 33), а у справі «Солдатенко проти України», заява № 2440/07 зазначив, «встановлюючи, що будь-яке позбавлення свободи має здійснюватися «відповідно до процедури, встановленої законом», пункт 1 статті 5 не просто відсилає до національного закону... він також стосується «якості закону», вимагаючи від закону відповідності принципові верховенства права... При цьому «якість закону» означає, що у випадку, коли національний закон передбачає можливість позбавлення свободи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля» (пункт 111, рішення від 23 жовтня 2008 року).

Суд зауважує, що з моменту звернення до виконання постанови про накладення на ОСОБА_1 стягнення у виді адміністративного арешту строком 15 діб (на протязі півроку) в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутня будь-яка інформація від Сектору поліцейської діяльності № 1 відділу поліції № 1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області щодо прийняття до виконання постанови про накладення стягнення у виді адміністративного арешту відносно ОСОБА_1 . Також відсутня інформація про хід та забезпечення виконання адміністративного арешту в порядку, встановленому законами України, наявності обставин, що ускладнювали виконання постанови або робили її виконання неможливим.

На підставі викладеного, керуючись статтями 301, 303, 304, 326 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні подання начальника Сектору поліцейської діяльності № 1 відділу поліції № 1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області Шихірева М.О. про відстрочку невідбутої частини адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 3 ст. 130 КУпАП відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає

Суддя О.О. Желясков