Рішення від 27 січня 2026 р. у справі №491/440/24 — Ананьївський районний суд Одеської області

Справа №491/440/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 року Ананьївський районний суд Одеської області

в складі: головуючої в справі судді - Надєр Л.М.,

за участю секретаря судового засідання - Гула О.Р.,

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

відповідача - ОСОБА_3 ,

представника відповідача - ОСОБА_4 ,

представника третьої особи - органу опіки та піклування Ананьївської міської ради - Платонова С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьєві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: орган опіки та піклування Ананьївської міської ради, Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування, про визначення способу участі батька у спілкуванні та вихованні неповнолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді в Ананьївському районному суді Одеської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: орган опіки та піклування Ананьївської міської ради, Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування, про визначення способу участі батька у спілкуванні та вихованні неповнолітньої дитини.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що 06 листопада 2015 року між ним та відповідачем Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Котовську та Котовському району Котовського міжрайонного управління юстиції в Одеській області був зареєстрований шлюб, актовий запис №366. Від вказаного шлюбу у них народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Миколаївського районного суду Одеської області №491/1122/21 від 23 червня 2022 року шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано та з відповідача було стягнуто аліменти на утримання сина в розмірі частки доходу, але не менше 50 прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Позивач зазначає, що після розірвання шлюбу їх з відповідачем син почав проживати разом з матір`ю, тобто, з відповідачем. Фактично з самого моменту розлучення у позивача з відповідачем почалися непорозуміння щодо прийняття участі у вихованні сина та спілкуванні з ним. З початком повномасштабного вторгнення РФ на територію України позивач був призваний до лав Збройних сил України та знаходився у військовій частині, однак телефоном він не міг поспілкуватися з дитиною, оскільки колишня дружина не дозволяла та не передавала синові телефон. Наразі він отримав важке поранення та проходить лікування та реабілітацію. Позивач неодноразово приходив до місця проживання сина, однак відповідач закриває двері та взагалі не допускає його до дитини. Всі його намагання мирним шляхом врегулювати даний спір призводять лише до конфліктів, оскільки відповідач перешкоджає йому у побаченнях з сином, не бажає надавати йому спілкуватися та зустрічатися з сином взагалі. Відповідач вказує, що оскільки він є військовослужбовцем, він не має можливості постійно знаходитись за місцем проживання, однак приїжджаючи додому на тиждень чи два у відпустку чи як на даний час, на лікування, просить відповідача відпустити на декілька днів сина до нього, однак відповідач через штучно створені обставини не дозволяє це зробити.

У зв`язку з наведеним позивач звернувся до суду з даним позовом та просить суд позовні вимоги задовольнити, зобов`язати відповідача не чинити йому перешкоди у спілкуванні з сином та встановити порядок спілкування та його участі у вихованні сина.

Ухвалою суду від 24 червня 2024 року було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Крім того, в ухвалі про відкриття провадження у справі роз`яснено процесуальні права відповідачу про право на подання відзиву на позовну заяву та роз`яснено порядок його реалізації, а також право звернутися до суду з зустрічною позовною заявою.

01 серпня 2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками до нього, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що між нею та позивачем 06 листопада 2015 року було укладено шлюб, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Котовську та Котовському району Котовського міжрайонного управління юстиції в Одеській області, актовий запис №366. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син - ОСОБА_5 .. Рішенням Миколаївського районного суду Одеської області від 23 червня 2022 року у справі №491/1122/21 шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано, а також на користь відповідача призначено стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини у розмірі частки доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 грудня 2021 року до досягнення повноліття ОСОБА_5 .. Вказане судове рішення набрало законної сили 25 липня 2022 року. Відповідач зазначає, що вона разом з сином постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 . З моменту народження дитини позивач не брав активної участі у вихованні їхнього сина. Так, після родів через аморальну поведінку позивача відповідач разом з сином вимушена була проживати у своїх батьків у с. Гандрабури Подільського району Одеської області, про що було відомо позивачу. Щоб забезпечити виховання та проживання сина у повній, тобто і з матір`ю, і батьком, сім`ї, у кінці 2018 року відповідач погодилася поновити фактичні шлюбні відносини з позивачем та вони почали спільно проживати у будинку, що належить матері позивача, де відповідач проживала лише до кінця 2020 року. Однак їхнє сімейне життя не було щасливим, оскільки позивач продовжував вести аморальний спосіб життя, не займатися вихованням сина, вчиняв щодо відповідача акти насильства та погроз. Вказане ставлення позивача, бажання забезпечити нормальні умови проживання та виховання сина, змусило відповідача після закінчення відпустки по догляду за дитиною повернутися до м. Одеса, де з 01 лютого 2021 вона з сином постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Саме з цього часу їхні з позивачем фактичні сімейні відносини припинилися. З 2021 року позивач лише декілька разів телефонував з приводу сина та лише декілька разів самостійно приїжджав до них. Під час безпосереднього спілкування позивач не проявляв значного інтересу до дитини. А з 16 липня 2022 року він взагалі не цікавився життям сина, навіть особисто не вітає його з днем народження. У періоди, вільні від виконання обов`язків військової служби, він не звертався до неї з проханням поспілкуватись з сином чи запитаннями щодо його стану, а протягом відпусток проводить вільний час на власний розсуд. Усі ці факти свідчать про фактичну відсутність спору щодо порядку виховання їхнього сина та участі у цьому позивача. За період з 2021 року позивач приїжджав до сина лише чотири рази. До розірвання шлюбу позивач тривалий час перебував за межами України, що також унеможливлювало його безпосередню участь у вихованні дитини. Фактично на цей час між позивачем та дитиною відсутній сталий психологічний зв`язок, дитина повноцінно не сприймає позивача як батька. Зважаючи на вік їхнього сина, його тривале проживання з відповідачем, проведення зустрічей позивача з сином без її присутності може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини. Так, з наданої психологом довідки вбачається, що в ході розмов про батька дитина мовчить, на питання щодо сну в ночі з батьком починає нервуватися та промовляти фразу «спать дома з мамой». При цьому, з відомостей офіційного порталу судової влади відповідачем встановлено факти притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а саме: за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44 КУАП, тобто незаконні виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах. Дані обставини свідчать про наявність фактів зловживання позивачем алкогольними напоями та наркотичними засобами. Крім того, під час спільного проживання позивач неодноразово погрожував відповідачу фізичною розправою та вчиняв щодо неї акти фізичного насильства. 25 січня 2022 року позивач вчинив спробу бійки з чоловіком виховательки їхнього сина. 16 липня 2022 року позивач приїжджав до місця проживання відповідача з сином, де також поводився агресивно та був з явними ознаками сп`яніння. Зазначені факти свідчать про можливий негативний вплив позивача на розвиток та виховання їхнього сина. Крім того позивач добровільно не сплачував призначені аліменти, а виконавчій службі знадобилося майже рік, щоб віднайти джерела стягнення відповідних коштів. Викладені факти унеможливлюють спілкування сина з позивачем без присутності відповідача. Що стосується місця спілкування позивача з дитиною, відповідач зазначає, що місцем постійного проживання відповідача та її сина є місто Одеса. Більше того, місто Одеса фактично вже є рідним для ОСОБА_5 , оскільки він тривалий час проживає та навчається у ньому, сформував тут стійкі дружні відносини з однолітками та гармонійно розвивається. Разом з тим, позовні вимоги передбачають спілкування позивача з сином саме за місцем проживання батька, тобто у селі Гандрабури, розташованому на відстані 180 км від м. Одеса. Щодо обов`язку інформування позивача про стан здоров`я сина, а також його виїзди за межі конкретної адміністративно-територіальної одиниці, відповідач зазначає, що у даному випадку їхній син ОСОБА_5 не проживає на території Подільського району Одеської області. При цьому, відповідач не заперечує проти того, щоб добровільно інформувати позивача засобами телефонного зв`язку, у тому числі за допомогою соціальних мереж, або систем обміну миттєвими повідомленнями у мережі Інтернет (месенджерами), або електронної пошти, про випадки госпіталізації їхнього сина ОСОБА_5 , або його виїзду за межі Одеської області, у тому числі закордон. Таким чином, позовні вимоги позивача є незаконними та необґрунтованими.

12 серпня 2024 року представник позивача - адвокат Юраш І.О., подала до суду відповідь на відзив на позовну заяву з додатками до неї, в якій зазначає, що в своїх запереченнях відповідач зазначає, що постійно, разом з сином проживає в АДРЕСА_1 , та зазначає, що позивач не цікавиться взагалі життям дитини. Разом з цим, з повномасштабним вторгненням РФ на територію України 25 квітня 2022 року позивач був мобілізований до лав Збройних Сил України та проходив військову службу на посаді водія БТР. Практично не будучи у відпустці 29 серпня 2023 року він отримав поранення та проходить реабілітацію. В період часу з квітень по травень 2024 року, а також влітку він бачив сина декілька разів, а саме, більше чотирьох разів, в с. Гандрабури та намагався з ним поспілкуватися, однак мати відповідача відмовила йому навіть бачити його, посилаючись на те, що відповідач не дає дозволу на їх спілкування. Намагаючись зателефонувати відповідачу з`ясувалось, що його номер у неї заблокований. В зв`язку з цим зі свого номера він не мав можливості зателефонувати у 2024 році синові та привітати з днем народження, тому з телефону його матері вони відправили вітання у формі картинок. Не бажаючи влаштовувати сварки з відповідачем, яка не бажала з ним спілкуватися, та її матір`ю, позивач був змушений звернутися до суду з вищезазначеним позовом та в судовому порядку визначити порядок спілкування з сином. Доводи відповідача щодо аморальної поведінки позивача не підтверджені жодними матеріалами, оскільки позивач завжди намагався зберегти сім`ю, намагався забезпечити сім`ю матеріально, тому і змушений був в період з 2014 року по 2019 рік періодично виїжджати за кордон на заробітки. Так, останній час, між ними були певні непорозуміння, однак з сином він намагався підтримувати теплі відносини, хоча відповідач вже тоді заперечувала відносно їхнього спілкування. Після того, як позивач був мобілізований, він дійсно не міг бачитися з сином через непереборні обставини, які не залежали від нього. Саме в той час, коли він перебував в лавах ЗСУ, фактично на першій та другій лінії бойового зіткнення, не повідомивши його про своє рішення, відповідач подала позов про розірвання шлюбу та стягнення з нього аліментів, тобто позивач не знав та не міг знати про наявність вказаного позову, а дізнався про це лише після отриманого поранення. У своєму відзиві відповідач зазначає, що позивач певний час не сплачував аліменти. Так, позивач і не міг їх сплачувати, бо не знав про їх наявність. На даний час, після поранення та певного відновлення йому і його синові потрібне спілкування, як батька та сина. Дійсно, можливо на даний час між ним та сином відсутній сталий психологічний зв`язок, однак для налагодження довірливих відносин між ним та сином необхідний час, протягом якого поступово буде відбуватися налагодження спілкування та формування емоційної прив`язаності сина до нього. При цьому, відповідач відмовляє позивачу у спілкуванні з сином, заблокувавши його номер телефону та в період канікул, коли син знаходиться у бабусі в с. Гандрабури, навіть спілкуватися з ним не дозволяє, про що позивачу повідомила мати відповідача. Таким чином, фактично відповідач забороняє спілкування між позивачем та його сином. Представник позивача зазначає, що зобов`язання відповідача, як матері дитини повідомляти батька про факти захворювання та лікування сина, про від`їзд (обставини та напрям) дитини за межі Одеської області не є діянням, спрямованим на обмеження волевиявлення особи, і входить до поняття надання інформації про дитину, що є складовою контакту з дитиною, в розумінні статті 1 Закону України «Про охорону дитинства».

В подальшому, 17 червня 2025 головуючою суддею у справі після виконання всіх завдань, визначених в ст.189 ЦПК України, було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. Також пояснив, що відповідач не бажала мирним шляхом вирішити питання щодо його участі у вихованні їхнього сина. Коли вони з позивачем перестали проживати разом, їхньому сину було три роки. Він періодично, один раз на місяць або частіше приходив навідати сина. Потім він був призваних на військову службу до лав ЗСУ. В період відпусток приїжджав до сина і бачився з ним у присутності відповідача. У 2025 році приблизно сім місяців тому, влітку бачив сина. З того моменту сина він не бачив. При цьому відповідач не відповідає на його телефонні дзвінки, а тому він не може розраховувати на те, що якщо він приїде до м. Одеси, щоб побачитись з сином, відповідач дозволить йому це зробити та надасть можливість побачитись з сином. Позивач додав, що вже під час розгляду вказаної справи в суді він бачився з сином в присутності відповідача, а він бажає, щоб була можливість бачитись з сином у відсутність матері дитини, щоб можна було забирати дитину до себе та гуляти з ним без матері. 12 лютого 2025 року він звільнився зі служби в ЗСУ, має непостійний дохід, а тому сплачує аліменти на утримання сина з періодичними затримками. Також позивач зазначив, що бажає, щоб під час його побачень з сином мати дитини була присутня лише деякий час, а потім він хоче мати змогу бачитись з дитиною без присутності матері. Щодо графіку побачень, то він вважає. що вони з відповідачем будуть домовлятись і він буде підлаштовуватись під їх з дитиною графік. Вважає, що на протязі приблизно 0,5 року буде достатньо присутності матері дитини під час його побачень з сином.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та пояснила, що щодо можливості спілкування з сином позивач звертався до відповідача, однак вона не кожного разу дозволяє йому спілкуватися з сином, створює перешкоди, каже, що дитина захворіла. З 2022 року він проходив військову службу у лавах ЗСУ, де отримав поранення. Позивач хоче спілкуватися зі своїм сином та приймати участь у його вихованні, тощо, однак відповідач не дозволяє йому цього робити. Також зазначила, що аліменти на утримання свого сина відповідно рішення суду позивач сплачує, однак з запізненням. Перепони у його спілкуванні з сином штучно створює відповідач, зазначаючи, що дитина захворіла, що вона не може в певний день чи час, тощо. Позивач намагається і бажає спілкуватися зі своїм сином. Зараз намагається налагодити відносини з сином після поранення, налагодити свій побут і знайти роботу, розуміє, що сина потрібно утримувати. Позивач згоден на те, щоб на протязі 0,5 року бачитись з сином в присутності відповідача, а після спливу цього строку мати змогу спілкуватися з сином без присутності відповідача, вважає цей час достатнім для відновлення гарних стосунків з дитиною, враховуючи вік дитини. Позивач на даний час є особою, яка не притягувалась до адміністративної відповідальності, оскільки строки, визначені КУпАП, вже сплинули. Позивач не перебуває на обліку у лікаря-нарколога. Відповідачем не надано доказів того, що позивач, як батько, погано впливає на дитини, чи інші обставини, які викликають необхідність присутності матері дитини під час спілкування батька з дитиною.

Відповідач в судовому засіданні пояснила, що позивач ніколи не приймав активної участі у вихованні їхнього сина. З боку позивача було насильство, тому вона забрала сина та поїхала до м. Одеси. Позивач не брав участі ані в лікуванні їхнього сина, ані у його вихованні. Після початку бойових дій на території України у зв`язку з військовою агресією РФ проти України позивача було призвано на військову службу до лав ЗСУ, позивач її повідомив, що не буде надавати матеріальну допомогу сину та інше. З 2021 року позивачу було відомо, де проживає його син. Відповідач зазначила, що між позивачем та їхнім сином немає стійкого емоційного контакту як між батьком та дитиною. Також відповідач пояснила, що позивач приїжджає до м. Одеси, однак до сина не приходить та не цікавиться ним. Відповідач будує нову сім`ю, проводить своє дозвілля, але не цікавиться дитиною. На даний час позивач проживає не у своїх батьків, а у своєї нової дружини. Позивач притягувався до адміністративної відповідальності за ст.ст.44, 130 КУпАП, також вчиняв відносно неї насильство. Позивачу не відомий фізичний стан сина, його лікування, аліменти постійно сплачує з запізненням, дитина його взагалі не знає. Вона не проти, щоб батько спілкувався з дитиною, але вважає, що їх побачення повинні проходити з урахуванням розпорядку дня дитини, стану здоров`я дитини та в її присутності хоча б протягом двох років систематичних побачень батька з сином.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснила, що у дитини є певні затримки мовного розвитку, а тому доцільно, щоб спілкування дитини з позивачем відбувалось в присутності відповідача, як матері дитини. Також пояснила, що відповідач не чинить перешкоду у спілкуванні позивача з сином, а тому позовні вимоги є необґрунтованими. Представник відповідача зазначила, що висновок органу опіки та піклування Ананьївської міської ради вони вважають неналежним, оскільки він наданий неналежним органом, так як такий висновок має надаватися органом за місцем проживання дитини, оскільки всі докази в матеріалах справи свідчать про те, що дитина проживає та навчається весь час в м. Одеса. У зв`язку з цим вони підтримують висновок органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Ананьївської міської ради Платонов С.І. в судовому засіданні підтримав висновок органу опіки та піклування Ананьївської міської ради.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради в судове засідання не з`явився, однак надав до суду лист, в якому просить розглядати справу без участі представника та прийняти рішення, взявши до уваги найвищі інтереси дитини, а також подав до суду висновок про визначення способу участі позивача у вихованні малолітнього сина від 27 травня 2025 року №01-05-з/253вх. (а.с.6-10, том №2).

Також 04 жовтня 2024 року до суду надійшов висновок органу опіки та піклування Ананьївської міської ради про спосіб участі позивача у вихованні малолітнього сина ОСОБА_5 , затверджений рішенням виконавчого комітету Ананьївської міської ради №262від 19 вересня 2024 року (а.с.163-165, том №1).

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, заслухавши сторони у справі, допитавши свідків, приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Так, при розгляді справи встановлено:

Позивачем у справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою, АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорта громадянина України № НОМЕР_1 , виданого 26 січня 2024 року органом 8018 (а.с.9, том №1), а також копією витягу з реєстру територіальної громади №2024/001092961 від 01 лютого 2024 року, виданого Відділом надання адміністративних послуг Ананьївської міської ради (а.с.11, том №1).

Відповідачем у справі є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 16 грудня 2015 року Балтським РС ГУ ДМС України в Одеській області (а.с.57-58, том №1), а також витягом з реєстру територіальної громади, виданим Відділом надання адміністративних послуг Ананьївської міської ради за №1684 від 04 червня 2024 року.

Судом були допитані свідки, клопотання про допит яких було подано представником позивача у відповідні на відзив на позовну заяву та яке було задоволено судом.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що він є сусідом батьків позивача на протязі тридцяти років. Позивач та відповідач уклали шлюб та проживали у батьків позивача. В них народився син. Позивач їздив до м. Одеса на заробітки та надсилав сім`ї гроші. Свідок зазначив, що він не чув сварок між позивачем та відповідачем, ніколи не бачив позивача в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння. Позивач добре ставився до свого сина. Потім позивача призвали на військову службу до лав ЗСУ. Під час несення військової служби позивач приїздив на час відпустки. Зі слів позивача йому відомо, що відповідач не дозволяла позивачу бачитися з сином. Відповідач не проживає за місцем мешкання батьків приблизно чотири роки. Свідок також пояснив, що на своєму автомобілі возив позивача до його дитини. На даний час йому не відомо, чи спілкується позивач зі своїм сином.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що вона є матір`ю позивача. Відповідач не дозволяє позивачу бачитися з сином. Свідок також зазначила, що коли її син одружився з відповідачем, вони з відповідачем на протязі двох років проживали в її будинку. Позивач добре ставився до свого сина, не зловживав спиртними напоями чи наркотичними засобами. Він їздив на заробітки, заробляв гроші для сім`ї. Відповідач не працювала, вона доглядала за їхнім з позивачем сином. Потім після декрету відповідач з дитиною виїхала до м. Одеси, де влаштувалася на роботу. Спочатку позивач та відповідач жили разом, а потім розійшлися. Це було приблизно в 2021-2022 році. В квітні 2022 року позивач був призваний на військову службу до лав ЗСУ, однак на той час позивач та відповідач вже не проживали разом. Позивач приїжджав та бачився з сином, допомагав матеріально. Під час несення військової служби на час відпустки приїжджав та також бачився з сином. Свідок зазначила, що на даний час вона не спілкується з відповідачем, оскільки коли вона їй дзвонить, відповідач не відповідає на її дзвінки. Свідок пояснила, що коли її онуку виповнилося п`ять років, вона захотіла з ним побачитись, однак відповідач не дозволила їй цього зробити та знаходила різні відмовки, аби не зустрічатись. На протязі останнього року відповідач не надає позивачу можливості бачитися з сином. Коли дитина знаходиться у батьків відповідача. то мати відповідача не дозволяє з бачитися з дитиною і не пускає до неї. Коли позивач бачився зі своїм сином, то син його обнімав та цілував.

При цьому відповідач та її представник повідомили суду про недоцільність допиту свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , про допит яких представником відповідача було раніше подано до суду клопотання, проти чого не заперечили позивач та його представник, а тому судом вказані свідки не допитувались.

Судом досліджені додані до позовної заяви та надані сторонами під час розгляду справи докази, в тому числі письмові докази, додані сторонами до відзиву на позовну заяву та до відповіді на відзив на позовну заяву.

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 18 липня 2017 року, виданого Суворовським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, встановлено, що позивач та відповідач мають спільну дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.16, том №1).

Відповідно до копії довідки про реєстрацію місця проживання особи, виданої Відділом надання адміністративних послуг Ананьївської міської ради за №784 від 28 липня 2021 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.17, том №1).

Відповідно до копії довідки Ананьївської міської ради №3698 від 15 листопада 2021 року, відповідач ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . До складу її сім`ї водять: чоловік - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.18, том №1).

06 листопада 2015 року позивач та відповідач уклали шлюб, який зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Котовську та Котовському району Котовського міжрайонного управління юстиції в Одеській області, актовий запис №366 від 06 листопада 2015 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , виданого 06 листопада 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Котовську та Котовському району Котовського міжрайонного управління юстиції в Одеській області (а.с.19, том 31).

Рішенням Миколаївського районного суду Одеської області від 23 червня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу було задоволено та шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано, а також ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 в розмірі частки доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 грудня 2021 року та до досягнення дитиною повноліття (а.с.20-22, том №1).

З копії акту №475/23 про нещасний випадок (у тому числі поранення) вбачається, що 29 серпня 2023 року близько 18 години 30 хвилин, під час виконання бойового завдання в районі Серебрянського лісництва Кремінського району Луганської області внаслідок вибуху гранати противника військовослужбовець військової частини НОМЕР_5 , старший солдат ОСОБА_1 отримав вибухову травму з супутніми наслідками. Перша медична допомога була надана на місці події, після чого ОСОБА_1 , був евакуйований до стабілізаційного пункту, де також була надана медична допомога. Діагноз - вибухова травма (від 29 серпня 2023 року). ЗЧМТ. Струс головного мозку. Астено-Цефалгічний синдром. Вогнепальне уламкове сліпе поранення м`яких тканин правого стегна, лівої та правої гомілок з множинних наявністю сторонніх тіл. Стан після ПХО ран (29 серпня 2023 року). Акубаротравма без порушень функції барабанної перетинки. Хронічна двобічна нейросенсорна приглухуватість І ступеню праворуч та ІІ ступеню ліворуч. Гострий вірусний гепатит С (HCV-РНК), безжовтянична форма, легкий перебіг. Верхньощелепний синусит, кісти верхньощелепних синусів та правих відділів основних синусів. Ангіопатія судин сітківки обох очей. Висновок: нещасний випадок (в тому числі поранення) стався зі старшим солдатом ОСОБА_1 в період проходження служби при виконанні службових обов`язків (а.с.23-24, том №1).

В підтвердження проходження позивачем військової служби до позовної заяви додано копію військового квитка серії НОМЕР_6 , виданого на ім`я позивача 26 квітня 2012 року ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.25-26, том №1).

З копії договору про спільне використання житла від 01 лютого 2021 року, укладеного між ОСОБА_12 та ОСОБА_3 , вбачається, що ОСОБА_12 відповідачу по справі надано в безоплатне користування квартиру, розташовану в АДРЕСА_1 , для власного проживання та проживання членів її родини, а саме, сина ОСОБА_13 - 3 роки (а.с.66, том №1).

Відповідно до копії довідки Одеського закладу дошкільної освіти «Ясла-Садок» №145 Одеської міської ради №01-22/07 від 01 липня 2024 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 01 жовтня 2020 року по 26 травня 2023 року навчався в Одеському закладі дошкільної освіти «Ясла-Садок» №145 Одеської міської ради (а.с.67, том №1).

Відповідно до копії довідки Одеського закладу дошкільної освіти «Ясла-Садок» №209 Одеської міської ради №65/01-15 від 03 липня 2024 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з червня 2023 року навчається у вказаному закладі. Влаштуванням дитини до садочку займалася мати дитини. Приводила дитину у садочок і забирала з садочка також тільки мати (а.с.68, том №1).

Відповідно до копії довідки Одеської міської гімназії №61 Одеської міської ради №02-09/475 від 03 липня 2024 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в 1-А класі вказаної гімназії (а.с.69, том №1).

Відповідно до копії довідки КУ «Гандрабурівський ліцей Ананьївської міської ради» №37 від 24 червня 2024 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не зарахований до вказаного навчального закладу (а.с.70, том №1).

Відповідно до копії довідки Одеського закладу дошкільної освіти «Ясла-Садок» №145 Одеської міської ради №01-22/08 від 08 липня 2024 року ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 15 березня 2021 року працює вихователем у вказаному закладі (а.с.71, том №1).

З 31 серпня 2020 року відповідач працює вихователем в Одеському закладі дошкільної освіти «Ясла-Садок» №145 Одеської міської ради, що підтверджується довідкою вказаного закладу №01-22/09 від 15 липня 2024 року (а.с.72, том №1).

З довідки Логопедичного центру «Дитячий Вулик» від 08 грудня 2024 року вбачається, що у ОСОБА_5 , 16 липня 2017 року, з листопада 2023 року відвідує заняття з мовленевого розвитку, на запитання щодо імені батька називає тільки ім`я матері, щодо запитання чи хоче гуляти з батьком, промовчав, а також сказав, що вдома хоче спати з мамою (а.с.78, том №1).

Також відповідачем надано копії декларацій, укладених з сімейним лікарем від 09 грудня 2022 року та від 05 липня 2024 року, та з вказаних декларацій вбачається, що вони укладені з пацієнтом ОСОБА_5 , 16 липня 2017 року, його законним представником ОСОБА_3 , та лікарем ОСОБА_15 , адреса місця надання медичних послуг лікарем, який надає ПМД: АДРЕСА_4 , адреса проживання пацієнта та його законного представника: відповідно до декларації від 09 грудня 2022 року - АДРЕСА_5 , відповідно до декларації від 05 липня 2024 року - АДРЕСА_1 (а.с.79-80, том №1).

В підтвердження обставин, зазначених у відзиві на позовну заяву щодо нової сім`ї позивача, відповідачем надано відповідну фототаблицю (а.с.81-88, том №1).

Відповідно до копії витягу з автоматизованої системи виконавчого провадження, 05 серпня 2022 року відкрито виконавче провадження №69574770, орган ДВС - Савранський ВДВС ПМУМЮ (м. Одеса), боржником зазначений позивач, стягувачем зазначена відповідач (а.с.95, том №1), та відповідно до копії постанови Савранського ВДВС у Подільському районі Одеської області ПМУ МЮ (м. Одеса), 12 липня 2023 року державним виконавцем вказаного відділу було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №69574770 з виконання виконавчого листа №491/1122/21 від 25 липня 2022 року про стягнення з позивача на користь відповідача аліментів на утримання сина ОСОБА_5 (а.с.96-97, том №1).

За місцем роботи відповідач характеризується позитивно, що підтверджується копією характеристики професійної діяльності вихователя Одеського закладу дошкільної освіти «Ясла-Садок» №145 Одеської міської ради №01-20/01 від 01 липня 2024 року (а.с.98, том №1).

Відповідачем до відповіді на відзив на позовну заяву в підтвердження отриманого поранення та проходження внаслідок цього лікування та реабілітаційних заходів, а також періодичних побачень з сином, додано копії документів та відповідні фото, а саме: копію виписки №7771 від 09 січня 2024 року із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, роздруківки зображення вітальних листівок з днем народження, копію карти пацієнта, який вибув із стаціонару №193, копію виписки із медичної карти стаціонарного хворого №119 від 12 лютого 2024 року, копію акту обстеження умов проживання ОСОБА_1 в АДРЕСА_3 , копію довідки Клініки професійних захворювань Національної академії медичних наук України від 26 червня 2024 року, копію довідки №1549 від 15 квітня 2024 року про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ про України, копію консультативного висновку №36 від 06 серпня 2024 року, копію медичної карти стаціонарного хворого №179, копію довідки №187 від 24 лютого 2024 року в військову частину НОМЕР_7 , копію фото позивача з його сином, копію акту №475/23 про нещасний випадок (у тому числі поранення) відносно ОСОБА_1 (а.с.114-129, том №1).

З копії рішення Ананьївської міської ради №262 від 19 вересня 2024 року встановлено, що вказаним рішенням затверджено висновок служби у справах дітей Ананьївської міської ради про спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно якого за результатами розгляду комісією з питань захисту прав дитини Ананьївської міської ради одноголосно було прийнято порядок участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановлення наступного порядку побачень:

1. Період побачень за попередньою домовленістю між батьками: один, два рази на тиждень протягом не менше двох годин; місце побачень - за місцем проживання матері та у присутності матері протягом одного року регулярних побачень батька з дитиною; у разі повернення ОСОБА_1 до військової частини після поранення та несення військової служби - спілкування із сином в телефонному режимі.

2. У разі, якщо графік побачень порушується за об`єктивних обставин (хвороба дитини або батька, виїзд дитини з матір`ю за межі міста Одеса або України), побачення ОСОБА_1 із сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , замість пропущених днів відбувається за окремою домовленістю його з ОСОБА_3 , що виражена письмово в одному із месенджерів, яким користуються сторони.

3. Батьки можуть, за взаємною згодою, визначити додаткові дні для побачення з дитиною, але обов`язково з врахуванням її інтересів та без відриву її від навчального процесу, спортивних секцій чи інших заходів виховного характеру, потреби у разі хворобливого стану дитини чи іншої необхідності, викликаної її інтересами. Мати має право перенести зустріч дитини з батьком, з обов`язковим попередженням про це і узгодженням з ним дати наступної зустрічі з дитиною (а.с.163-165, том №1).

Відповідно до копії постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 15 січня 2021 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44 КУпАП, однак провадження було закрито у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, визначених ст.38 КУпАП (а.с.179, том №1).

Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 01 березня 2021 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та на нього було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 гривень з позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік (а.с.180-182, том №1).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради №01-05-з/253вх від 27 травня 2025 року про визначення способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради вважає доцільним визначення способів участі батька, ОСОБА_1 , у вихованні малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , враховуючи стан здоров`я та розпорядок дня дитини: субота або неділя два рази на місяць з 10.00 год. до 12.00 год. в присутності матері, враховуючи бажання дитини, за попередньою домовленістю з матір`ю, за місцем проживання дитини; в день народження дитини - ІНФОРМАЦІЯ_7 , та в день святкування Нового року - 31 грудня в присутності матері, враховуючи бажання дитини, за попередньою домовленістю з матір`ю, за місцем проживання дитини. (а.с.7-10, том №2).

Відповідно довідки про неотримання аліментів виконавчого провадження №69574770, виданої Савранським ВДВС у Подільському районі Одеської області ПМУ МЮ (м. Одеса) 05 вересня 2025 року за №2120-43938, відповідач дійсно не отримувала аліменти за період з 01 серпня 2025 року по 31 серпня 2025 року від позивача згідно виконавчого листа №491/1122/21 від 25 липня 2022 року, виданого Миколаївським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини в розмірі частки доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 грудня 2021 року до досягнення дитиною повноліття (а.с.55, том №2).

Відповідно довідки про неотримання аліментів виконавчого провадження №69574770, виданої Савранським ВДВС у Подільському районі Одеської області ПМУ МЮ (м. Одеса) 13 жовтня 2025 року за №2120-55029, відповідач дійсно не отримувала аліменти за період з 01 серпня 2025 року по 01 жовтня 2025 року від позивача згідно виконавчого листа №491/1122/21 від 25 липня 2022 року, виданого Миколаївським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини в розмірі частки доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 грудня 2021 року до досягнення дитиною повноліття (а.с.56, том №2).

Відповідно довідки про неотримання аліментів виконавчого провадження №69574770, виданої Савранським ВДВС у Подільському районі Одеської області ПМУ МЮ (м. Одеса) 10 липня 2025 року за №2120-34840, відповідач дійсно не отримувала аліменти за період з 01 березня 2025 року по 30 червня 2025 року від позивача згідно виконавчого листа №491/1122/21 від 25 липня 2022 року, виданого Миколаївським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини в розмірі частки доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 грудня 2021 року до досягнення дитиною повноліття (а.с.57, том №2).

Відповідно довідки про неотримання аліментів, виданої Савранським ВДВС у Подільському районі Одеської області ПМУ МЮ (м. Одеса) 07 травня 2025 року за №2120-22593, відповідач дійсно не отримувала аліменти за період з 01 березня 2025 року по 01 травня 2025 року від позивача згідно виконавчого листа №491/1122/21 від 25 липня 2022 року, виданого Миколаївським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини в розмірі частки доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 грудня 2021 року до досягнення дитиною повноліття (а.с.58, том №2).

Відповідно до копії квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №8 від 28 січня 2026 року, позивачем сплачено аліменти на утримання його сина в розмірі 8751 гривня 00 копійок, та у графі квитанції «Призначення платежу» зазначено: «АСВП №69574770. Аліменти за листопад-січень 2025-2026 року. ОСОБА_1 » (а.с.84, том №2).

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державною.

Пунктами 1,2 статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язків її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (п.1 ст.18 Конвенції ООН).

Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного у гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

Згідно зі статтею 9 Конвенції, держави-учасники поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.

Отже, при вирішенні спору щодо участі у вихованні та визначенні порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, суд має виходити, передусім, з інтересів дитини з урахуванням кожних конкретних обставин справи.

Відповідно до ч.8, 9 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст.150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ст.153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування.

Згідно зі ст.157 СК України, питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитини, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано, також судом встановлено, що колишнє подружжя проживає окремо, малолітня дитина проживає разом з матір`ю.

Судом було досліджено вище зазначені висновки органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради та органу опіки та піклування Ананьївської міської ради.

Разом з цим, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що сторони продемонстрували конфліктні відносини з приводу участі батька у спілкуванні з дитиною, відповідач частково погоджується з запропонованим способом участі позивача, головною умовою з боку відповідача визначено проведення побачень батька з дитиною в її присутності протягом двох років систематичних побачень батька з дитиною заради встановлення сталих психо-емоційних відносин між сином та батьком, з приводу чого відповідач та її представник надали пояснення в судовому засіданні, а також відповідач подала відзив на позовну заяву.

З наданих суду пояснень сторонами, відзиву на позовну заяву, вбачається, що між сторонами існує спір щодо визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, а тому, суд дійшов висновку, щодо наявності перешкод у позивача з боку відповідача у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Отже, порушене право позивача на спілкування та участь у вихованні дитини підлягає судовому захисту.

Вирішуючи питання щодо способів участі позивача у вихованні малолітнього сина, суд дійшов наступних висновків.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Обмежень у праві спілкування позивача з дитиною законом не встановлено.

Згідно із ч.2 ст.159 СК України, під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини до уваги береться ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Зважаючи на права батька на спілкування із дитиною та на участь у вихованні дитини, при ухваленні рішення, суд керується виключно інтересами дитини, які полягають у необхідності встановлення стійкого психологічного зв`язку хлопчика з батьком, сприйняття дитиною позивача як одного зі своїх батьків, який бере участь в її житті і вихованні нарівні з матір`ю, формування у дитини світогляду.

За змістом ст.ст.3, 7, 8, 10 Конвенції «Про права дитини» від 20.11.1989 року, у усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно ст.ст.11, 15, 16, 161 Закону України «Про охорону дитинства», сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей.

Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

Отже, при вирішенні спору щодо забезпечення реалізації права доступу до дитини, участі у вихованні та визначенні порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, суд має виходити, передусім, з інтересів дитини, з урахування конкретних обставин справи. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом лише в інтересах дитини.

Таким чином, законодавством України закріплено не право, а обов`язок того із батьків, який проживає окремо, регулярно брати участь у вихованні дитини. У іншого з батьків виникає зустрічний обов`язок не чинити цьому перешкоди.

Всі питання виховання дитини батьки зобов`язані вирішувати спільно.

Законодавством встановлено правовий механізм визначення способу участі у вихованні дитини того з батьків, який проживає окремо у випадку неможливості досягнення батьками згоди стосовно такого способу, а саме: рішення про визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, приймається органом опіки та піклування на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

При встановленні способу спілкування суд має дотримуватись розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

При розгляді судом спорів щодо забезпечення реалізації права доступу до дитини, що має на меті визначення порядку спілкування з дитиною одного з батьків, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (стаття 19 СК України).

Частиною 1 ст.2 СК України врегульовано сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.

Відповідно до ч.7 ст.7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, у томі числі і спілкуватися зі своїм батьком, бабусею та дідусем.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно вимог ст.15 вказаного Закону, дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом буде визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

У разі, коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

Дані положення законодавства повністю знайшли відображення і з Положеннями Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року.

Згідно вимог ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст.142 СК України діти мають рівні права та обов`язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою

На підставі ст.151 ч.ч.1,3 СК України, батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Стаття 52 Конституції України вказує на те, що форми та методи виховання дитини не повинні суперечити Конституції України, Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, Декларації з прав дитини від 20.11.1959 року та Закону України «Про охорону дитинства».

Отже, обов`язки щодо забезпечення розвитку дітей покладаються на обох батьків, кожен з батьків у рівній мірі зобов`язаний брати участь у вихованні дитини не епізодично, а постійно, характер таких зустрічей не повинен носити формальний характер, а між батьками та дитиною повинен існувати систематичний психоемоційний контакт, при цьому слід дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

Оскільки позивач є батьком дитини, то мати, з якою проживає дитина, не має права перешкоджати у здійсненні батьком своїх прав щодо виховання сина. Позбавлення позивача права щодо його участі у спілкуванні та вихованні сина може позбавити дитину родинних зв`язків з батьком, любові та турботи з боку останнього.

При цьому для визначення способів спілкування батька із сином, суд приймає до уваги конкретні обставини справи та враховує насамперед інтереси дитини.

Зокрема, при ухваленні даного рішення судом в першу чергу прийнято до уваги принцип рівності батьків у вихованні та спілкуванні із власною дитиною, а також те, що таке спілкування не повинно бути формальним, має носити систематичний характер.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та вважає, що визначений судом спосіб участі у вихованні та спілкуванні дитини з батьком у формі встановлення порядку спілкування відповідатиме інтересам дитини, сприятиме уникненню між сторонами конфліктів, забезпечить спокійний психологічний розвиток та зростання дитини, створить умови для виконання батьком, який проживає окремо, обов`язку на виховання дитини та здійснення його права на особисте спілкування з сином, відповідатиме вимогам чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини та саме такий спосіб участі батька у вихованні сина та спілкуванні з ним у повній мірі відповідатиме інтересам як батьків, так і в першу чергу дитини, а також буде достатнім для забезпечення участі батька у процесі вихованні дитини.

Суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме, Зобов`язати ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 , у спілкуванні з неповнолітнім сином - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Встановити ОСОБА_1 наступний порядок участі у спілкуванні та вихованні його сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , враховуючи стан здоров`я та розпорядок дня дитини, шляхом встановлення систематичних побачень: субота та неділя два рази на місяць протягом не менше двох годин (з 10:00 години до 12:00 години) в присутності матері дитини протягом одного року регулярних побачень батька з дитиною, за попередньою домовленістю з матір`ю дитини, за місцем проживання дитини, або за місцем, визначеним за домовленістю матері та батька дитини; в разі повернення ОСОБА_1 до військової частини та, відповідно, несення служби, дозволяти батькові дитини спілкування з сином в телефонному режимі; в разі, якщо графік побачень порушується за об`єктивних обставин (хвороба дитини або батьків, виїзд дитини з матір`ю за межі м. Одеса або України), побачення ОСОБА_1 з сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , замість пропущених днів відбувається за окремою домовленістю між батьками дитини. Зобов`язати матір дитини повідомляти батька дитини про стан здоров`я сина, від`їзду за межі місця постійного проживання дитини або за кордон на довготривалий термін. Безперешкодна участь батька щороку у спільному святкуванні дня народження сина. Батьки можуть за взаємною згодою визначити додаткові дні для побачення з дитиною, але обов`язково з врахуванням інтересів дитини та без відриву її від навчального процесу, спортивних секцій чи інших заходів виховного характеру, потреби у разі хворобливого стану дитини чи іншої необхідності, викликаної її інтересами. Мати має право перенести зустріч дитини з батьком з обов`язковим попередженням про це і узгодженням з ним дати наступної зустрічі з дитиною.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: орган опіки та піклування Ананьївської міської ради, Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування, про визначення способу участі батька у спілкуванні та вихованні неповнолітньої дитини - задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 16 грудня 2015 року Балтським РС ГУ ДМС України в Одеській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_8 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_3 , не чинити перешкоди ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 26 січня 2024 року органом 8018, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_9 , у спілкуванні з неповнолітнім сином - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановити ОСОБА_1 наступний порядок участі у спілкуванні та вихованні його сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , враховуючи стан здоров`я та розпорядок дня дитини, шляхом встановлення систематичних побачень:

- субота та неділя два рази на місяць протягом не менше двох годин (з 10:00 години до 12:00 години) в присутності матері дитини протягом одного року регулярних побачень батька з дитиною, за попередньою домовленістю з матір`ю дитини, за місцем проживання дитини, або за місцем, визначеним за домовленістю матері та батька дитини;

- в разі повернення ОСОБА_1 до військової частини та, відповідно, несення служби, дозволяти батькові дитини спілкування з сином в телефонному режимі;

- в разі, якщо графік побачень порушується за об`єктивних обставин (хвороба дитини або батьків, виїзд дитини з матір`ю за межі м. Одеса або України), побачення ОСОБА_1 з сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , замість пропущених днів відбувається за окремою домовленістю між батьками дитини.

Зобов`язати матір дитини повідомляти батька дитини про стан здоров`я сина, від`їзду за межі місця постійного проживання дитини або за кордон на довготривалий термін.

Безперешкодна участь батька щороку у спільному святкуванні дня народження сина.

Батьки можуть за взаємною згодою визначити додаткові дні для побачення з дитиною, але обов`язково з врахуванням інтересів дитини та без відриву її від навчального процесу, спортивних секцій чи інших заходів виховного характеру, потреби у разі хворобливого стану дитини чи іншої необхідності, викликаної її інтересами. Мати має право перенести зустріч дитини з батьком з обов`язковим попередженням про це і узгодженням з ним дати наступної зустрічі з дитиною.

Решту позовних вимог залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.

Повний текст рішення виготовлено 06 лютого 2026 року.

Суддя Надєр Л.М.

Рішення суду набрало законної сили «____» __________________20__ року.