Вирок від 08 лютого 2026 р. у справі №148/3004/25 — Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа №: 148/3004/25

Провадження № 1-кп/148/86/26

В И Р О К

Іменем України

09 лютого 2026 року Тульчинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретареві ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Тульчин кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025020180000344 від 01.11.2025 року по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новоселівка Немирівського району Вінницької області, громадянина України, українця, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В :

21.10.2025 близько 14 години 45 хвилин ОСОБА_4 , у період дії воєнного стану в Україні, запровадженого Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 (з подальшим продовженням) рухався по вул. Гагаріна, що в с. Новоселівка Тульчинського району Вінницької області, де в траві виявив банківську картку AT КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , що належала ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та саме у цей час в нього виник злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами, що знаходились на банківському рахунку, тому у подальшому останній підняв картку та помістив собі у кишеню.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу спрямованого на заволодіння чужим майном ОСОБА_4 цього ж дня поїхав до с. Маньківка Тульчинського району Вінницької області, де у місцевому магазині, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , використовуючи знайдену банківську картку, передбачаючи спричинення майнової шкоди та бажаючи її настання, керуючись раптово виниклим корисливим умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, розуміючи, що вчиняє протиправні дії у період дії воєнного стану в Україні, діючи таємно, умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що грошові кошти на банківському рахунку належать іншій особі й вказані дії проводяться поза її волею здійснив покупки різних товарів, для власних потреб, а саме:о 17 годині 39 хвилин покупку на суму 110 гривень; о 17 годині 40 хвилин покупку на суму 220 гривень; о 17 годині 44 хвилини покупку на суму 220 гривень; о 17 годині 44 хвилини покупку на суму 110 гривень; о 17 годині 45 хвилин покупку на суму 198 гривень; о 17 годині 47 хвилин покупку на суму 243 гривні; о 17 годині 48 хвилин покупку на суму 304 гривні; о 17 годині 49 хвилин покупку на суму 485 гривень; о 17 годині 50 хвилин покупку на суму 350 гривень; о 17 годині 51 хвилину покупку на суму 297 гривень; о 17 годині 54 хвилини покупку на суму 339 гривень; о 17 годині 54 хвилини покупку на суму 485 гривень; о 17 годині 56 хвилин покупку на суму 100 гривень.

Після вчинення вказаних дій ОСОБА_4 залишив приміщення магазину, а вказані покупки перевіз за адресою власного проживання, розпорядившись на власний розсуд, таким чином, спричинивши потерпілій ОСОБА_5 майнової шкоди на загальну суму 3 461,00 гривню

Будучи допитаним в якості обвинуваченого ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України визнав повністю та пояснив, що дійсно 21.10.2025 близько 14 години 45 хвилин по вул. Гагаріна, в с. Новоселівка Тульчинського району Вінницької області, в траві виявив банківську картку AT КБ «ПриватБанк» та в подальшому поїхав до с. Маньківка Тульчинського району Вінницької області, де у місцевому магазині, розташованому за адресою: вул. Шевченко, буд. 44, с. Маньківка Тульчинського району Вінницької області, використовуючи знайдену банківську картку, здійснив покупку товарів на загальну суму 3 461,00 гривню. На даний час шкода потерпілій відшкодована у повному обсязі.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні і викладені в обвинувальному акті, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі. При цьому, судом їм було роз`яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Не зважаючи на повне визнання своєї вини, вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується наступними доказами дослідженими у судовому засіданні:

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025020180000344 від 01.11.2025 року, згідно якого зареєстровано кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України за заявою потерпілої ОСОБА_5 ;

- постановою прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 01.11.2025 року згідно якого ОСОБА_5 звернулася до правоохоронних органів із заявою, щодо незаконного заволодіння невстановленою особою її банківською карткою «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , після чого здійснила розрахунок в магазині продуктів на загальну суму 3461,00 грн. та спричинила матеріальний збиток на зазначену суму;

Оцінюючи викладене, суд приходить до висновку, що винність ОСОБА_4 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення у судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним, а його умисні дії правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. 65-67 КК України та приймає до уваги роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Згідно цієї постанови, відповідно до ст. 50, ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

При вирішенні питання про обрання міри покарання ОСОБА_4 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відповідно до ст. 12 КК України злочин є тяжким, відповідно до ст. 66 КК України до пом`якшуючих обставин суд відносить щире каяття, обтяжуючих обставин передбачених ст. 67 КК України не встановлено, крім цього суд враховує обставини вчинення кримінального правопорушення; дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, у лікаря нарколога та лікаря психіатра на обліку не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, його ставлення до вчиненого кримінального правопорушень, повне відшкодування шкоди потерпілій, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, а тому вважає призначити покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши від відбування покарання з випробуванням, зі здійсненням контролю за його поведінкою, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки, саме таке покарання буде достатнім для виправлення обвинуваченого, а також попередження скоєння ним нових злочинів.

При цьому суд враховує, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Процесуальні витрати та речові докази у справі, відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Запобіжний захід у кримінальному провадженні не обирався.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, призначивши йому покарання у вигляді п`яти років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбуття, призначеного вироком покарання з випробуванням на два роки, в силу п.п. 1, 2 ч. 1 ст.76 КК України, зобов`язавши його періодично являтися до уповноваженого органу з питань пробації для реєстрації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про переміни свого місця проживання, роботи та навчання.

Запобіжний захід, відносно ОСОБА_4 не оберати до набирання вироку законної сили.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду на протязі 30 днів починаючи з часу оголошення, а засудженим до позбавлення волі з часу отримання копії вироку.

Засудженому та прокурору копію вироку вручити негайно після проголошення.

Суддя ОСОБА_1