Рішення від 26 січня 2026 р. у справі №127/21130/25 — Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа №: 127/21130/25

Провадження № 2/148/72/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 року Тульчинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Дамчука О.О

при секретареві Носулько К.П.

представника відповідача Сопруна В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному порядку з повідомленням сторін в м. Тульчині цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом посилаючись на те, що ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права вимоги до відповідача за зазначеними нижче підставами:

06.04.2016 між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та відповідачем ОСОБА_1 підписано кредитний договір № 200497069 відповідно до умов якого банк надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти на споживчі потреби у розмірі 10200,00 грн, з встановленим строком користування з 06 квітня 2016 року по 06 квітня 2018 року, а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

У подальшому, 20 липня 2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20 липня 2020 року, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15 червня 2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі № 910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за даним кредитним договором.

Таким чином, банк, правонаступником якого є позивач, виконав свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушив умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та в визначений строк.

Станом на 24 березня 2025 року загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 30669,73 грн., з яких: 10160,50 грн. - заборгованість за кредитом; 20509,23 грн. - заборгованість за відсотками.

Заборгованість розрахована станом на дату укладання договору факторингу №7_БМ від 20 липня 2020 року укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» та зафіксована у додатку до договору - реєстрі кредитних договорів.

Також позивач зазначає, що нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначає, що заборгованість за кредитним договором № 200497069 від 06.04.2016 року складає 30669,73 грн., сума збитків з урахуванням 3% річних – 2762,80 грн., сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань – 14616,87 грн.

Щодо пропуску позовної давності позивач зазначає, що постановою від 01 липня 2021 року у справі №910/11298/16 визначено зокрема: застосувати наслідки нікчемності договору факторингу від 19 травня 2016 року №1905, а саме: зобов`язати ТОВ «ФК «Плеяда» передати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19 травня 2016 року №1905 та актів прийому-передачі від 20 травня 2016 року №1 і №2, зобов`язати ТОВ «ФК Фагор» передати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19 травня 2016 року №1905 та актів прийому-передачі до нього від 20 травня 2016 року № 1 і № 2. Оригінали документів щодо яких право вимоги відступлено на підставі договору від 20 липня 2020 року не були передані ТОВ «Діджи Фінанс», і на примусове виконання вищезазначеної постанови 12 серпня 2021 року приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження 66483131 щодо ТОВ «ФК «Плеяда» та виконавче провадження 66491947 щодо ТОВ «ФК «Фагор», і лише на початку 2023 року оригінали вищезазначених документів були отримані ТОВ «Діджи Фінанс».

Вказані обставини стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до суду із цим позовом в якому просили поновити строк на звернення до суду із даним позовом і стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором № 200497069 від 06.04.2016 у загальному розмірі 48049,40 грн, яка складається з суми заборгованості у розмірі 30669,73 грн, суми інфляційних витрат – 14616,87 грн, суми 3% річних – 2762,80 грн, відшкодувати витрати на сплату судового збору при зверненні до суду та витрати на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Представниця позивача ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», адвокат Романенко М.Е. у судове засідання не з`явився, у прохальній частині позовної заяви міститься вимога про розгляд справи у відсутності представника позивача. 27.10.2025 від представника позивача через підсистему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі .

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача, адвокат Сопрун В.В. позов не визнав, пояснивши, що Відповідач зазначив, що орієнтовно в травні-червні 2016 року його дружина ОСОБА_2 через банківську касу внесла 10000 грн. з метою погашення кредиту відповідно договору від 06.04.2016 № 200497069. Враховуючи значний термін часу, який сплинув з дати внесення коштів, квитанція чи вудь який інший документ, який би міг підтвердити цю банківську трансакцію, відсутній у Відповідача. 07.10.2025 представником відповідача подано адвокатський запит до Національного банку України та з отриманої відповіді НБУ від 07.10.2025 встановлено, що документи ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» за 2013-2016 роки знищені, у зв`язку з чим Відповідач не має можливості подати докази виконання кредитного зобов`язання.

У той же час, Позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності заборгованості Відповідача за договором та правильності її розрахунку, відсотків, інфляційних витрат. Так, з заяви (оферти) № 200497069, яка підписана представником ПАТ «Банк Михайлівський» та Відповідачем 06.04.2016 неможливо зробити висновок про розмір та дату надання кредиту відповідачу, дату сплати заборгованості за кредитом чи відсутності сплати за кредитом, неможливо встановити розмір процентів та порядок їх нарахування.

Зокрема, в цій заяві зазначено кредитний ліміт 10000 грн, при цьому встановлений розмір за рішенням Банку може бути змінений, про що Клієнт буде повідомлений, шляхом направлення SMS - повідомлення або в порядку, передбаченому Умовами по картках, при цьому максимальний кредитний ліміт не зазначений. У підписаній позичальником Анкеті № 2630165 в графі про бажану суму кредиту вказано 10 200 грн, відомості про строк кредиту відсутні, також не зазначено, на підставі якого договору була складена ця анкета.

З Довідки про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту - сума можливого кредиту вказана до 50 000 грн, строк кредиту 12 місяців, орієнтовна сукупна вартість кредиту 24793,16 грн.

Належними доказами, які підтверджують наявність кредитної заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

До позовної заяви Позивачем долучено розрахунок за кредитним договором від № 200497069 від 06.04.2016, згідно якого основна сума заборгованості за договором становить 30669,73 грн. У позовній заяві зазначено, що заборгованість за кредитним договором становить 30669,73 грн., з яких 10160,5 грн. - заборгованість за кредитом, 20509,23 грн. - заборгованість за відсотками. У той же час, а ні позовна заява, а ні додані до позовної заяви матеріали не містять відомостей щодо застосованого відсотку нарахувань, термінів його застосування та комісій.

Долучена в електронній формі виписка по рахунку не містить всіх необхідних відомостей для здійснення достовірного розрахунку можливої заборгованості.

Крім того сам по собі витяг з реєстру кредитних договорів до договору факторингу № 7_ БМ від 20.07.2020, укладений між ПАТ «Банк Михайлівський» і Позивачем, не є достатнім і беззаперечним доказом переходу прав вимоги та існування заборгованості, оскільки свідчить лише про перелік осіб, які уклали договори з первісним кредитором і які не виконали умови кредитних договорів.

Просив у задоволенні позову ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовити у повному обсязі. Понесені позивачем судові витрати залишити за ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС». Стягнути з ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні, пояснив, що орієнтовно в квітні 2016 року дійсно брав кредит в ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» для проведення весілля. Після весілля в другій половині травня його дружина через касу банку внесла на рахунок банку 10 000 грн. таким чином, кредит був погашений, але доказів сплати (квитанцій) не збереглися.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд виходить зі слідуючого.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими обставинами вони підтверджуються (п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України).

Судом установлено, що між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 06 квітня 2016 року підписано кредитний договір № 200497069, відповідно до умов якого кредит останньому надано на умовах повернення, платності, строковості. Банк надав Позичальнику кредит в розмірі 10200,00 грн., строк кредиту з 06 квітня 2016 року по 06 квітня 2021 року розмір процентної ставки 0,0001% річних, комісія за видачу кредиту 1,5%, а відповідач зобов`язувався повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

Згідно заява (оферти) № 200497069 від 06.04.2016 року:

Максимальний кредитний ліміт становить 50 000 грн;

Кредитний ліміт: 10200 гривень при цьому встановлений розмір за рішенням Банку може бути змінений, про що Клієнт буде повідомлений, шляхом направлення SMS- повідомлення або в порядку, передбаченому Умовами по картках.

На дату укладення Договору про Картку доступний розмір кредитного Ліміту для безпосереднього використання Клієнтом становить 10 000.00 грн.

Максимальна ставка по ліміту 58.8% річних.

Реальна процентна ставка по кредиту (в процентному виразі, із розрахунку, що кошти будуть використовуватись в повному обсязі максимального кредитного Ліміту протягом всього строку його дії) 90,19 %

Абсолютне подорожчання кредиту (в грошовому виразі із розрахунку, що кошти будуть використовуватись в повному обсязі максимального кредитного Ліміту протягом всього строку його можливої дії) 24793,16 грн.

Підтвердженням укладення договору є: заява (оферта) № 200497069 від 04 квітня 2016 року; анкета 2630165 від 06 квітня 2016 року; заява про відкриття поточного рахунку та картку із зразками підпису від 06.04.2016; довідка про умови кредитування та орієнтовну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту, Тарифи по продукту «Прибуткова картка + Кредитка/Зарплатна, Реквізити для зарахування виплат; договір добровільного страхування життя держателів платіжних карток ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» №NSK 200447069; розписка про отримання кредитної картки від 06.04.2026. (а.с. 116-122).

Згідно довідки про умови кредитування та орієнтовну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту, Тарифи по продукту «Прибуткова картка + Кредитка/Зарплатна, встановлено, що:

Строк кредитування - 5 років;

Обсяг щомісячного платежу - Мінімальний платіж: 3% від фактично використаного кредиту в розрахунковому періоді на розрахункову дату, а також комісійні винагороди та плати, додаткові нарахування за договором згідно тарифів Банку, але не менше 50 грн. та не більше суми існуючої заборгованості за договором;

Процентна ставка за кредитом - 58.8% річних, нараховується на залишок заборгованості по кредиту.

Пільговий період користування кредитними коштам по операціям, які здійсненні в торгівельній мережі, протягом якого нараховуються проценти за користування кредитом за відсотковою ставкою 0,001% річних – до 90 днів.

Орієнтовна сукупна вартість кредиту (в грошовому виразі грн.) - 24793,16 грн.

Вказані документи містять особистий підпис позичальника ОСОБА_1 .

У подальшому, 20 липня 2020 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір про відступлення прав вимоги № 7_БМ, у відповідності до якого ПАТ «Банк Михайлівський» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» належні йому права вимоги до боржників, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором № 200497069 від 04 квітня 2016 року (а. с. 113-114).

Згідно із п. 2 договору про відступлення прав вимоги, ТОВ «Діджи Фінанс» набуває усі права кредитора до боржників в день настання відкладальної обставини відповідно до п. 16-1 цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання ПАТ «Банк Михайлівський» у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4 цього договору. Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у додатку № 1 до цього договору.

На виконання вимог п. 4 договору про відступлення прав вимоги № 7_БМ від 20 липня 2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» сплатило на користь ПАТ «Банк Михайлівський» ціну договору на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону) - № UA-EA-2020-06-09-000032-b від 15 червня 2020 року, переможцем яких стало ТОВ «Діджи Фінанс», у розмірі 5 307 308,39 грн. (а. с. 126).

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги (додаток № 1) до договору факторингу № 7_БМ від 20 липня 2020 року, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 200497069 від 04 квітня 2016 року в сумі 30669,73 грн., з яких: 10160,50 грн. - заборгованість за кредитом; 20509,23 грн. - заборгованість за відсотками, (порядковий номер 31865). (а.с.123-124).

Згідно розрахунку суми заборгованості за кредитним договором № 200497069 від 04 квітня 2016 року, інфляційних втрат та 3% річних, основна сума заборгованості за договором з 14.03.2022 до 14.03.2025 становить 30669,73 грн.(а.с. 27).

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі № 910/11298/16 (набрала законної сили 01 липня 2021 року), апеляційну скаргу ТОВ «Діджи Фінанс» на рішення Господарського суду міста Києва від 04 березня 2021 року задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 04 березня 2021 року скасовано в частині немайнових вимог, з ухваленням нового рішення про задоволення позову ТОВ «Діджи Фінанс» у цій частині. Застосовано наслідки нікчемності договору факторингу від 19 травня 2016 року № 1905, а саме: зобов`язано ТОВ «ФК «Плеяда» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19 травня 2016 року № 1905 та актів прийому-передачі від 20 травня 2016 року № 1 і № 2. Визнано відсутніми у ТОВ «ФК «Плеяда» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19 травня 2016 року № 1905, реєстрах прав вимог від 19 травня 2016 року № 1 та від 20 травня 2016 року № 2 до цього договору та актах прийому-передачі від 20 травня 2016 року № 1 і № 2 до договору факторингу. Визнано недійсним договір факторингу від 20 травня 2016 року № 1, укладений між ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор». Зобов`язано ТОВ «ФК «Фагор» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19 травня 2016 року № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20 травня 2016 року № 1 і № 2. Визнано відсутніми у ТОВ «ФК «Фагор» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19 травня 2016 року № 1905, реєстрах прав вимог до нього від 19 травня 2016 року № 1 та від 20 травня 2016 року № 2, актах прийому-передачі від 20 травня 2016 року до зазначеного договору факторингу № 1 і № 2 та в договорі факторингу від 20 травня 2016 року № 1 та додатках до нього (а. с. 8-23).

Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 66483131 від 29 грудня 2022 року, виконавче провадження з примусового виконання наказу № 910/11298/16 від 12 липня 2021 року, виданого Господарським судом міста Києва про зобов`язання ТОВ «ФК «Плеяда» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський», згідно з договором факторингу від 19 травня 2016 року № 1905 та актів прийому-передачі від 20 травня 2016 року № 1 і № 2, закінчено у зв`язку виконання вимог виконавчого документа приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць А. А., в повному обсязі (а. с. 24).

Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 66491947 від 17 січня 2023 року, винесеної приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Телявським А. М., виконавче провадження з примусового виконання наказу № 910/11298/16 від 12 липня 2021 року, виданого Господарським судом міста Києва про зобов`язання ТОВ «ФК «Фагор» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський», згідно договору факторингу від 19 травня 2016 року № 1905 та актів прийому-передачі від 20 травня 2016 року № 1 і № 2, закінчено згідно заяви стягувача за вхідним № 23 від 17 січня 2023 року, в якій зазначено, що станом на 23 грудня 2022 року боржником фактично у повному обсязі виконано умови виконавчого документа (а. с. 25).

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З позовною заявою ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду через «Електронний суд» 07 липня 2025 року.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року №392, враховуючи зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року № 500.

Тобто, з березня 2020 року строки позовної давності продовжені.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Крім цього, до об`єктивних причин звернення до суду із захистом своїх прав та інтересів, позивачем виокремлюється також введення воєнного стану на території країни.

Суд зауважує, що введення в Україні режиму воєнного стану 24 лютого 2022 року на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та подальше продовження режиму воєнного стану є об`єктивною та поважною причиною пропуску процесуальних строків, встановлених законом та судом.

Окрім того, згідно розділу «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 19, за змістом якого, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681,728, 786, 1293 цього Кодексу продовжуються на строк його дії.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов поданий у строки, визначені законом, та вони позивачем не пропущені, оскільки строк дії договору діяв до 06.04.2021 року, а тому строк звернення до суду з позовом спливав 06 квітня 2024 року на яку припадає продовження дії таких строків позовної давності.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦПК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок , зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з частиною першою статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним договором не виконав, в передбачений у договорі строк кошти не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за тілом кредиту в розмірі 10160,50 грн. та 20509,23 грн. – заборгованість за відсотками.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже нарахування позивачем втрат від інфляційних процесів в сумі 14616,87 грн та трьох відсотків річних в сумі 2762,80 грн за прострочення сплати боргу, стягненню не підлягають, оскільки згідно розрахунку суми заборгованості за кредитним договором № 200497069 від 04 квітня 2016 року наданого позивачем, період простроченого зобов`язання становить з 14.03.2022 по 14.03.2025.(а.с. 27 зворот).

За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позивач, пред`являючи вимоги про повернення кредиту (позики), просив стягнути крім заборгованості за основною сумою боргу (суму, яку фактично отримав в борг позичальник), заборгованість за відсотками.

Відповідно до реєстру договорів, права вимоги (додаток № 1) до договору факторингу № 7_БМ від 20 липня 2020 року, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 200497069 від 04 квітня 2016 року в сумі 30669,73 грн., з яких: 10160,50 грн. - заборгованість за кредитом; 20509,23 грн. - заборгованість за відсотками, (порядковий номер 31865).

Такими чином позивач пред`явив вимогу про стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 20509,23 грн., яку набув на виконання договору про відступлення прав вимоги № 7_БМ від 20.07.2020.

Із копії платіжного доручення № 25 від 09.07.2020 (а.с.126) вбачається, що Новий кредитор сплатив відповідну суму на виконання договору про відступлення прав вимоги № 7_БМ від 20.07.2020, в зв`язку з чим отримав права вимоги, в тому числі до відповідача, відповідно до витягу з реєстру боржників про стягнення відсотків у розмірі 20509,23 грн.

Суд вважає необхідним зазначити, щодо надання реєстру договорів, права вимоги (додаток № 1) до договору факторингу № 7_БМ від 20 липня 2020 року, оскільки данні реєстру боржників містять персональні данні щодо інших осіб, які не стосуються умов даної справи, та відповідно є охоронюваною законом конфіденційною інформацією, є належним доказом.

Відповідачем в свою чергу не оспорювався факт отримання ним кредитних коштів та користування ними, а посилання відповідача та його представника на те, що дружина відповідача сплатила заборгованість по кредитному доказу, без підтверджуючих документів, суд відноситься до даних посилань критично. При цьому, судом враховується стандарт доказування «більшої вірогідності».

Оцінюючи надані позивачем докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку про підтвердження факту отримання відповідачем кредиту за договором № 200497069 від 06.04.2016 в сумі 10200,00 грн.

Відповідачем не спростовано факт отримання ним кредитних коштів за вищевказаним договором, а також розмір заборгованості, визначений позивачем за тілом кредиту.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем по тілу кредиту за договором № 200497069 від 06.04.2016, становить 10160,50 грн..

Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позивач має право на одержання від позичальника процентів від суми позики у відповідності до умов кредитного договору.

Судом прийнято до уваги і строк кредитування, визначений умовами кредитного договору, і порядок нарахування відсотків за користування кредитом.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до умов договору № 200497069 від 06.04.2016 сторони даного правочину погодили: Кредитний ліміт: 10200 гривень; строк дії картки 5 років з 06 квітня 2016 року по 06 квітня 2021 року; максимальна ставка по ліміту 58.8% річних; реальна процентна ставка по кредиту (в процентному виразі, із розрахунку, що кошти будуть використовуватись в повному обсязі максимального кредитного Ліміту протягом всього строку його дії) 90,19 %; пільговий період користування кредитними коштам по операціям, які здійсненні в торгівельній мережі, протягом якого нараховуються проценти за користування кредитом за відсотковою ставкою 0,001% річних – до 90 днів; орієнтовна сукупна вартість кредиту (в грошовому виразі грн.) - 24793,16 грн., порядок повернення кредиту і відсотків за користування ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), відповідно до ст. 610 ЦК України.

Належних розрахунків відповідач не веде, відповідно ухиляється від виконання зобов`язань, взятих на себе згідно з вищевказаним договором.

Відповідачем заявлений позивачем розмір заборгованості по відсотках за користування кредитом не спростовано.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача за договором №200497069 від 06.04.2016 підлягає стягненню заборгованість станом на 24 березня 2025 року: 10160,50 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 20509,23 грн. - заборгованість за відсотками.

Щодо посилання представника відповідача на те, що позивачем належним чином не проведено розрахунок заборгованості відповідача, суд зазначає наступне.

Оскільки 20.07.2020 відбулась переуступка прав вимоги за кредитним договором № 200497069 від 06.04.2016 та позивач отримав від Банку виписку по особовому рахунку боржниці (в електронних документах поданих до суду) та електронний реєстр боржників у яких були визначені дані Боржника, РНОКПП, номер кредитного договору, дата укладення кредитного договору, дата закінчення кредитного договору, сума кредиту, вид кредиту, загальний залишок заборгованості, заборгованість за тілом кредиту, заборгованість за доходами, у зв`язку з чим суд розцінює витяг з реєстру боржників та виписку по рахунку належними доказами на підтвердження існування суми заборгованості.

Щодо судових витрат.

За правилами ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволенню позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так суд звертає увагу на те, що при зверненні до суду з вказаним позовом позивачем сплачено 2422,40 грн. судового збору.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, тому на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір, пропорційно задоволеним вимогам, за подання позовної заяви в розмірі 1546,21 грн. (2422,40 х 30669,73 : 48049,40 грн).

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

За ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно з ч. 1,2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 141 ЦПК України, Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За ч.3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З вимог статті 137, 141 ЦПК України вбачається, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги, рахунки тощо.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження надання та понесення витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача разом з позовної заявою подано до суду: договір про надання правової допомоги № 26 від 15 лютого 2024 року, додаткову угоду від 15 лютого 2024 року до Договору про надання правової допомоги №26 від 15 лютого 2024 року, Детальний опис робіт (наданих послуг), відповідно до якого вбачається, що адвокатом надано наступні послуги: «Підготовка позовної заяви з додатками про стягнення кредитної заборгованості» на загальну суму 7000 грн.

Таким чином, заявником подано докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), а також у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено частково, з урахуванням доведеності понесених витрат на правову допомогу, а також враховуючи складність справи, необхідність надання адвокатом юридичних послуг позивачу та їх характер, необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених, або тих які будуть понесені стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, а також співрозмірність із характером справи та її складністю і виконаною роботою, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» вказаних витрат, зокрема, пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 4468,07 грн. (7000 х 30669,73 : 48049,40 грн).

Заперечення сторони відповідача щодо безпідставності стягнення на користь позивача суми витрат на правову допомогу у вказаному розмірі суд не бере до уваги, оскільки стороною відповідача не надано належних, достатніх і допустимих доказів в розумінні ст. ст. 77,78,80 ЦПК України на підтвердження не співмірності таких витрат.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 536, 611, 623, 624, 625, 638, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 13, 81, 141, 223, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», (місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8; код ЄДРПОУ 42649746) заборгованість за кредитним договором №200497069 від 06.04.2016 у розмірі 30669,73 коп. (тридцяти тисяч шістсот шістдесяти дев`яти тисяч) гривень 73 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», (місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8; код ЄДРПОУ 42649746) у рахунок відшкодування судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1546,20 грн. (одна тисяча п`ятсот сорок шість) гривень 20 коп. та у відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 4468,07 грн. (чотирьох тисяч чотириста шістдесят вісім) гривень 07 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Дамчук О.О.