Постанова від 08 лютого 2026 р. у справі №462/6493/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 462/6493/25 Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк А.І.

Провадження № 22-ц/811/3959/25 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2026 року м. Львів

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С. М.,

суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 17 листопада 2025 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

в серпні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернулось в суд з позовом доОСОБА_1 , в якому просили стягнути з останнього на свою користь заборгованість за договором

№ 444814-КС-001 про надання кредиту від 19.01.2022 в розмірі 33 293 грн 09 коп. з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту 13 000 грн 00 коп., сума прострочених платежів по процентах 19 685 грн 40 коп., сума прострочених платежів за комісією 607 грн 69 коп. та суму сплаченого судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказували на те, що 19.01.2022 між сторонами укладено договір № 444814-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронним повідомленням, який підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 1 договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 13 000 грн 00 коп., на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,08157693 процентів за кожен день користування кредитом. Пунктом 3 кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти у розмірі 13 000 грн 00 коп. шляхом перерахування на банківську картку позичальника, яку позичальником було вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням).

Однак боржник свої зобов`язання за кредитним договором № 444814-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконав, чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором. Зважаючи на ті обставини, що відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у боржника станом на 08.08.2025 утворилась заборгованість за договором №444814-КС-001 про надання кредиту у розмірі 33 293 грн 09 коп., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 13 000 грн 00 коп.; суми прострочених платежів по процентах – 19 685 грн 40 коп.; суми прострочених платежів за комісією – 607 грн 69 коп. Відтак, просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 17 листопада 2025 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» задоволено частковою.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором № 454678-КС-001 від 02.10.2022 у розмірі – 20 580 грн 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» – 1 497 грн 40 коп. судового збору.

В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржило товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», подавши у листопаді 2025 року апеляційну скаргу, в якій міститься прохання рішення Залізничного районного суду м.Львова від 17 листопада 2025 року змінити в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес позика” суми заборгованості по кредитному договору, а саме: змінити стягнену суму з 20 580 гривень на нову суму 33 293, 09 гривні; в решті рішення Залізничного районного суду м. Львова від 17 листопада 2025 року - залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник покликається на те, що не погоджується з оскаржуваним судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам у сумі 12 105, 40 грн, по комісії за надання кредиту у сумі 607, 69 грн, а разом у сумі 12 713, 09 гривень.

Зазначає, що сторони уклали Договір № 444814-КС-001 про надання кредиту (кредитний договір), в якому відображено усі істотні умови його надання, виконання та відповідальність за не виконання вимог такого. Відповідач з такими ознайомився.

Оскільки відповідачем було сплачено лише частково суму 5 420, 00 грн, з яких по процентам 4 077, 69 грн на погашення кредиту за Договором №444814-КС-001 про надання кредиту, чим порушено зобов`язання, встановлені договором, то це цілком закономірно призвело до подорожчання кредиту і збільшення загального розміру нарахованих процетів за період користування кредитом, оскільки проценти нараховуються щоденнно на фактичний залишок по тілу кредиту – що випливає з п.2 Договору

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що штрафні санкції за неналежне виконання умов договору не нараховувались та не входять до складу позовних вимог, а проценти за користування кредитом після 06.07.2022 року не нараховувались, і станом 07.07.2022 року їх розмір залишився незмінним – 19 685, 40 грн (з врахуванням платежів).

З викладеного вбачається, що розрахунок заборгованості, наданий позивачем по кредитному договору №444814-КС-001, повністю відповідає умовам Договору, а розмір нарахованих процентів відповідає нормам статей 1048 та 1056-1 ЦК України.

Щодо правомірності вимог про стягенння комісії за надання кредиту зазначає, що у кредитних договорах ТОВ «Бізнес Позика» встановлена комісія саме за надання кредиту, яка є разовою, та розмір якої є незмінним. Комісія за надання кредиту встановлюється не лише у Правилах надання кредитів чи Паспорті споживчого кредиту (за споживчими кредитами), а і у самих Кредитних договорах, які укладаються у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію» та які підписуються за допомогою одноразових ідентифікаторів. На думку заявника, судом першої інстанції не було належним чином досліджено умови кредитного договору.

Відзив від ОСОБА_1 на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

До такого висновку колегія суддів дійшла виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується заявником лише в частині відмови в стягненні відсотків за користування кредитом та комісії за надання кредиту, тому в іншій частині судове рішення колегією суддів не перевіряється.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Судами встановлено, що 19.01.2022 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 454678-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронним повідомленням, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію» (а.с. 23-24).

ТОВ «Бізнес Позика» 19.01.2022 направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 454678-КС-001 про надання кредиту (а.с. 25-26).

19.01.2022 ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 454678-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою (а.с. 27-28).

Паспортом споживчого кредиту, встановлено суму кредиту – 13 000 грн 00 коп., строк кредитування – 24 тижнів, мета отримання кредиту – на задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, спосіб та строк надання кредиту – безготівковим шляхом, протягом трьох робочих днів, тип процентної ставки – фіксована, комісія за надання кредиту – 1 950 грн 00 коп. (а.с. 21-22).

Укладення договору підтверджується і візуальною формою послідовності дій клієнта, щодо укладення електронного договору про надання кредиту №454678-КС-001 від 19.01.2022 (а.с. 29).

Також до матеріалів справи долучено правила надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика» затверджені наказом директора ТОВ «Бізпозика» від 03.11.2021 № 25-ОД (а.с. 32-41).

Так, відповідно до договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 13 000 грн 00 коп., на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором кредиту та правилами надання споживчих кредитів.

Згідно з умовами кредитного договору, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,08157693 % за кожен день користування кредитом.

Позивач видав відповідачу кредит у розмірі 13 000 грн 00 грн. на картковий рахунок, вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується Анкетою клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи – https://my.bizpozyka.com/) від 08.08.2025 та кватанцією від 19.01.2022 про проведення транзакції на суму 13 000 грн 00 коп. (а.с. 30, 31).

Документи підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором G-2915.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом, заборгованість ОСОБА_1 за договором № 454678-КС-001 від 19.01.2022 про надання кредиту станом на 08.08.2025 становить 33 293 грн 09 коп., і така складається із: залишку заборгованості за кредитом – 13 000 грн 00 коп.; залишку заборгованості по відсоткам – 19 685 грн 40 коп.; залишку заборгованості по комісії – 607 грн 69 коп. Окрім цього, відповідачем за вказаним кредитом сплачено 5 420 грн 00 коп, з яких 4 077 грн 69 коп. зараховано на погашення заборгованості по відсоткам та 1 342 грн 31 коп. - по комісії (а.с. 12-19).

Резюмуючи вище встановлені обставини справи, слід дійти до висновку, що дійсно, надані позивачем докази є належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.

Частиною першої статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Приписи статтей 1054, 1055 ЦК України регламентують : за кредитним

договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Процентна ставка за договором була погоджена сторонами під час його укладення, і відповідач відомо прийняв умови договору, не висловивши застережень чи заперечень.

Стаття 1078 ЦК України передбачає, що боржник зобов`язаний виконати свої зобов`язання перед новим кредитором у такому ж порядку, як і перед первинним.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Стаття 534 цього ж кодексу передбачає, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Згідно статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядок, що встановлені договором.

Підписуючи договір, позичальник погоджується на укладання договору саме такого змісту. У даному випадку сторонами правовідносин погоджено у належній формі строк кредитування, а нарахування позивачем здійснено відповідно до погодженого строку та здійснених відповідачем платежів на суму 5 420, 00 грн, з яких на погашення заборгованості по процентам зараховано 4 077,69 грн.

Наведене свідчить, що позивачем правомірно нараховано відсотки в межах строку дії кредитного договору.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться

Відтак, на відповідача покладено обов`язок сплатити відсотки, передбачені умовами кредитного договору.

Відмовляючи частково у стягненні відсотків за користування кредитом, суд першої інстанції безпідставно ототожнив такі з компенсацією за невиконання умов договору, яка за умовами даної справи договором не передбачалась і як позовна вимога не заявлялась.

Тому позовна вимога про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом підлягала до задоволення повністю.

Щодо правомірності вимог позивача про стягенння комісії за надання кредиту, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

За приписами частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням кредиту.

Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" Правління Національного банку України постановою від 11.02.2021 № 16 затвердило правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил Кредитодавець надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит у додатку 2 до цих Правил.

Кредитодавець має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на тому, що платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дають змогу змінювати процентну ставку та/або інші платежі за послуги кредитодавця, уключені до загальних витрат за споживчим кредитом, і такі зміни неможуть бути визначені на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил).

З матеріалів справи убачається, що в п.п. 1, 3 кредитного договору, Правилами надання споживчих кредитів «ТОВ Бізнес позика», Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, в п.4 Паспорту споживчого кредиту, передбачено комісію за надання кредиту, такі були підписані відповідачем, що свідчить про обізнаність останнього щодо включення комісії за надання кредиту до загальних витрат за споживчим кредитом та порядком сплати такої комісії.

Також пунктами 1.4, 2.7, 5.2 Правил про надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика», які є невід`ємною частиною договору про надання кредиту, визначено комісію за надання кредиту та порядок її сплати.

Таким чином, позивачем правомірно встановлено комісію за надання кредиту, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, а Правилами надання споживчих кредитів передбачено, що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов`язкових платежів.

На вказане суд першої інстанції уваги не звернув, помилково ототожнив комісію за надання кредиту з комісією за обслуговування та повернення кредиту, які за своєю правовою природою є різними видами комісії і стягнення яких регулюється різними нормами, та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача комісії за надання кредиту.

Пунктами 1 та 2 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами частини другої статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, а відтак таку слід задовольнити, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення про задоволення цих позовних вимог, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання розподілу судових витрат - стягнення судового збору за розгляд справи судом першої інстанції слід змінити.

В решті рішення суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване, слід залишити без змін.

Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд, відповідно, змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Згідно зі частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позовних вимогтовариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» слід стягнути судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 2 422 грн 40 коп.

З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги – задоволення такої, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір, сплачений за розгляд справи судом апеляційної інстанції в розмірі 3 666 грн 60 коп.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 382 – 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» задовольнити.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 17 листопада 2025 року в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами за користування кредитом та комісією за надання кредиту скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення про задоволення цих позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» 12 105 грн 40 коп. (дванадцять тисяч сто п`ять гривень 40 копійок) заборгованості за процентами за користування кредитом та 607 грн 69 коп. (шістсот сім гривень 69 копійок) заборгованості за комісією за надання кредиту за Договором № 454678-КС-001 від 02.10.2022.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 17 листопада 2025 року в частині стягнення судового збору за розгляд справи судом першої інтсанції змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 2 422 грн 40 коп. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 17 листопада 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованості за Договором №454678-КС-001 від 02.10.2022 у сумі 20 580 грн 00 коп (двадцять тисяч п`ятсот вісімдесят гривень 00 копійок) залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції у розмірі 3 666 грн 60 коп (три тисячі шістосот шістдесят шість гривень 60 копійок).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена 09 лютого 2026 року.

Головуючий С.М. Копняк

Судді: С.М. Бойко

А.В. Ніткевич