Постанова від 08 лютого 2026 р. у справі №459/1939/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 459/1939/25 Головуючий у 1 інстанції: Мельникович М. В.

Провадження № 22-ц/811/3665/25 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2026 року м. Львів

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С.М.,

суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , на рішення Шептицького міського суду Львівської області від 14 жовтня 2025 року, у справі за позовом комунального підприємства «Житлокомунсервіс» Шептицької міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за надані послуги з поводження з побутовими відходами,

ВСТАНОВИВ:

в червні 2025 року комунальне підприємство «Житлокомунсервіс» Шептицької міської ради звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за надані послуги з поводження з побутовими відходами.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, вказували, що відповідно до рішення Виконавчого комітету Червоноградської (на даний час Шептицької) міської ради від 07 липня 2022 року № 94 Комунальне підприємство визначено виконавцем послуг з вивезення побутових відходів з території населених пунктів Червоноградської (на даний час Шептицької) міської територіальної громади, до складу якої входить і смт. Гірник. На виконання вимог законодавства позивачем було оприлюднено публічний договір про надання послуг з поводження з побутовими відходами, який відповідно до положень статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України є договором приєднання та вважається укладеним з усіма споживачами, що фактично користуються послугами і не заявили про відмову від їх отримання. Зауважив, що відповідачі зареєстровані та фактично проживають за адресою, з якої здійснюється вивезення побутових відходів, отже, є споживачами послуг позивача. Представник позивача зазначає, що нарахування проводиться відповідно до встановлених тарифів, інформація щомісячно доводиться до відома споживачів, проте оплата відповідачами не здійснюється належним чином, унаслідок чого станом на 27.02.2025 утворилася заборгованість у розмірі 7381,58 грн. Попередження про необхідність погашення боргу, надіслані позивачем відповідачам залишилися без відповіді. Заяви про перерахунок чи про ненадання послуг відповідачами не подавалися, акти-претензії відсутні. Зважаючи на вищенаведене, оскільки на даний час борг споживачами не сплачено, просили позов задовольнити та стягнути з відповідачів вказану суму заборгованості.

Рішенням Шептицького міського суду Львівської області від 14 жовтня 2025 року позов задоволено.

Вирішено:

позов комунального підприємства «Житлокомунсервіс» Шептицької міської ради задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь Комунального підприємства «Житлокомунсервіс» Шептицької міської ради заборгованість за надані послуги з поводження з побутовими відходами у розмірі 7 381 грн 58 коп. (сім тисяч триста вісімдесят одна гривня 58 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь Комунального підприємства «Житлокомунсервіс» Шептицької міської ради судовий збір в сумі 3 028 грн 00 коп., тобто по 504 грн 67 коп. (п`ятстот чотири гривні 67 копійок) з кожного.

Рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку оскаржиливідповідачі, подавши в жовтні 2025 року апеляційну скаргу, в якій міститься прохання про скасування рішення Шептицького міського суду Львівської області від 14 жовтня 2025 року та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заявники в обґрунтування апеляційної скарги посилаються на те, що не погоджується із рішенням суду першої інстанції, вважають таке незаконним.

Насамперед зазначають, що позивач не надав належних доказів того, що хтось із осіб, зареєстрованих по АДРЕСА_1 подавав заяву- приєднання чи сплатив рахунки за надання послуг з поводження з побутовими відходами, чи якимось іншим чином підтвердив бажання приєднатися до Договору про надання послуг з поводження з побутовими відходами по смт.Гірник від 01 жовтня 2022 року.

Крім того, позивач при зверенні до суду з позовом про стягнення заборгованості за послугу з поводження з побутовими відходами не долучив до позову жодних доказів того, що така послуга була надана відповідачам, згідно відповідного договору укладеного з власницею будинку ОСОБА_7 , чи за її дорученням кимось із членів її сім`ї, вказаних в позові як відповідачі, або згідно заяви власниці про приєднання до Договору про надання послуги з поводження з побутовими відходами для домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 , як не надано належних доказів і того, що позивачем дійсно надавалась послуга по вивезенню побутових відходів від вказаного домогосподарства, а саме: коли вивозились побутові відходи, які саме та яка кількість (не долучено до позову копій відповідних актів про фактичне вивезення).

Мотивує апеляційну скаргу також і тим, що ні власниця будинку ОСОБА_7 , а ні будь-хто з членів її сім`ї, зареєстрованих у вказаному будинку, не надавали виконавцю підписаної заяви - приєднання, не сплачували рахунку за надану послугу, оскільки такої послуги не отримували і позивачем нічим не підтверджено жодного факту отримання послуги з поводження з побутовими відходами.

Вказують, що за адресою будинок АДРЕСА_1 зареєстровано шість осіб, а по факту проживають лише двоє: ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . ОСОБА_3 не проживає за вказаною адресою з листопада 2005 року, а ОСОБА_1 не проживає з серпня 2014 року, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 відсутні за вказаною адресою з лютого 2022 року оскільки мобілізовані та перебувають в зоні бойових дій.

Вважають, що якби мешканцями житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 були порушені «Правила благоустрою населених пунктів Червоноградської міської територіальної громади», затверджені рішенням сесії Червоноградської міської ради №1364 від 27.07.2022 щодо поводження з побутовими відходами, то на них були би складені відповідні акти та притягнуто до адміністративної відповідальності за ці порушення і які б підтверджували необхідність вивезення цих відходів з їхнього домогосподарства. Однак таких доказів позивач до позову також не долучив.

В грудні 2025 року зареєстровано відзив комунального підприємства «Житлокомунсервіс» Шептицької міської ради на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в якому міститься прохання апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. Відзив обґрунтований законністю рішення суду першої інстанції та необґрунтованістю доводів апеляційної скарги.

За приписами частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною другою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом встановлено, що житловий будинок, що знадиться за адресою: АДРЕСА_1 , належав ОСОБА_7 , що підтверджується витягом №35902645 про державну реєстрацію прав, виданим КП ЛОР «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 18.10.2012 (а. с. 72).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 20.09.2024 ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 46).

Із відповідей з Єдиного державного демографічного реєстру від 16.06.2025 вбачається, що відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 16-21).

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Червоноградської міської ради «Про затвердження протоколу та визначення виконавця послуг з вивезення побутових відходів з населених пунктів Червоноградської міської ради» № 94 від 07.07.2022, яке знаходиться у вільному доступі за адресою:https://www.chg.gov.ua/rishennia-konkomu/CHG-4883КП «Червонограджитлокомунсервіс» визначено виконавцем послуг з вивезення побутових відходів з території населених пунктів Червоноградської територіальної громади, в тому числі і с-ща Гірник. (а. с. 6).

Рішенням Шептицької міської ради № 3125 від 02.12.2024 КП «Червонограджитлокомунсервіс» перейменовано на КП «Житлокомунсервіс» Шептицької міської ради, із збереженням правонаступництва, майна та всіх прав і обов`язків.

Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 07.04.2025 скасовано судовий наказ у справі № 459/682/25, виданий Червоноградським міським судом Львівської області 28.02.2025 за заявою КП «Червоноградводоканал» про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь КП «Житлокомунсервіс» Шептицької міської ради 7 381, 58 грн заборгованості за надані послуги та з кожного по 50,43 грн судових витрат (а. с. 14).

В матеріалах справи міститься Індивідуальний договір про надання послуг з поводження з побутовими відходами смт. Гірник від 01.10.2022 (надалі - Індивідуальний договір) ( а. с. 7-10).

Відповідно до п. 1-2 Індивідуального договору цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуг з поводження з побутовими відходами (далі — послуга) споживачу. Договір укладається сторонами відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України. Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на https://www.chg.gov.ua/chzhks-novyny (назва офіційного вебсайту органу місцевого самоврядування та/або вебсайту виконавця).

Згідно п. 3 Індивідуального договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення ним будь-яких дій, які свідчать про бажання укласти договір, зокрема: надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток до договору), сплата рахунка за надану послугу, або сам факт отримання послуги.

Пунктом 4 Індивідуального договору передбачено, що виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та згідно з графіком здійснювати поводження з побутовими відходами, а споживач — своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених цим договором, на підставі Рішення Виконавчого комітету Червоноградської міської ради від 07.07.2022 № 94 «Про затвердження протоколу та визначення виконавця послуг з вивезення побутових відходів з населених пунктів Червоноградської міської територіальної громади» та відповідно до Правил благоустрою територій населених пунктів Червоноградської міської територіальної громади, розроблених з урахуванням схеми санітарного очищення населеного пункту, затверджених Рішенням Червоноградської міської ради від 27.07.2022 № 1364, а також Рішеннями Виконавчого комітету Червоноградської міської ради від 22.02.2022 № 25 та від 08.04.2022 № 55, які розміщені на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на сайті виконавця за посиланнями: https://www.chg.gov.ua/Rishennia-sesii/CHG-51, https://www.chg.gov.ua/rishennia-vykonkomu.

Виконавець надає споживачу послуги з поводження з твердими, великогабаритними та ремонтними побутовими відходами. Передача небезпечних відходів у складі побутових відходів здійснюється виконавцем послуг з вивезення побутових відходів відповідно до вимог санітарного законодавства суб`єктам господарювання, які одержали ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами ( п. 5, 6 Індивідуального договору).

Згідно п. 22-23 Індивідуального договору сторони несуть відповідальність за порушення договору відповідно до статті Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

У матеріалах справи наявні копії заяв ОСОБА_7 (колишньої власниці житлового будинку), датовані 02.12.2020, 10.10.2022 та 27.04.2023, в яких вона просила розірвати договір про надання послуг з поводження з побутовими відходами та водночас заперечувала факт його укладення (а. с. 39-41).

Як вбачається з довідки, виданої КП «Житлокомунсервіс» від 27.02.2025 за відповідачами, які проживають за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 27.02.2025 обліковується заборгованість у розмірі 7 381, 58 грн, яка утворилася за період з січня 2022 року по січень 2025 року внаслідок неоплати наданих послуг з вивезення побутових відходів (а. с. 11-12).

Відповідачам скеровувались попередження з вимогою сплатити заборгованість (а. с. 15), однак відповідачі на дане попередження не відреагували, заборгованість не погасили, що і призвело до звернення до суду з даним позовом.

Згідно частини першої статті 4, частин першої та другої статті 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до судуза захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 11 ЦК України визначені підстави виникнення цивільних прав та обов`язків.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 205 правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

За змістом статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Правовідносини, що склалися між сторонами, окрім норм ЦК України регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII, який був введений в дію з 01.05.2019, а також Законом України «Про відходи», Правилами надання послуг з поводження з побутовими відходами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 №1070, постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження формування тарифів на послуги з поводження з побутовими відходами» від 26.07.2006 №1010, а також Законом України «Про управління відходами», постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуги з управління побутовими відходами та типових договорів про надання послуги з управління побутовими відходами» від 08.08.2023 № 835.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV(надалі - ЗУ«Про житлово-комунальні послуги» ) споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Виконавцями комунальних послуг з поводження з побутовими відходами є суб`єкт господарювання, визначений виконавцем послуг з вивезення побутових відходів у встановленому законодавством порядку (пункт 7 частини другої статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги).

Спеціальним законом в сфері поводження з побутовими відходами є Закон України «Про відходи», який діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про відходи» послуги з поводження з побутовими відходами – це послуги з вивезення, перероблення та захоронення побутових відходів, що надаються в населеному пункті згідно з правилами благоустрою території населеного пункту, розробленими з урахуванням схеми санітарного очищення населеного пункту та затвердженими органом місцевого самоврядування.

Згідно із статтею 35 - 1 Закону України «Про відходи» поводження з побутовими відходами здійснюється відповідно до державних норм і правил. Власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів укладають договори з виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, здійснюють оплату послуг з поводження з побутовими відходами та забезпечують роздільне збирання побутових відходів. Виконавця послуг з вивезення побутових відходів визначає орган місцевого самоврядування на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Виконавець послуг з вивезення побутових відходів укладає договори про надання послуг з поводження з побутовими відходами із споживачами. Виконавець послуг з вивезення побутових відходів зобов`язаний укласти договори про надання послуг з перероблення та захоронення побутових відходів із суб`єктами господарювання, що надають такі послуги відповідно до правил благоустрою території населеного пункту, розроблених з урахуванням схеми санітарного очищення населеного пункту. Договори про надання послуг з поводження з побутовими відходами мають містити інформацію про укладені договори між виконавцем послуг з вивезення побутових відходів та суб`єктами господарювання, що надають послуги з перероблення та/або захоронення побутових відходів.

На виконання Закону України «Про відходи» постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 №1070 були затверджені Правила надання послуг з поводження побутовими відходами, які діяли на час виникнення спірних правовідносин (надалі - Правила від 10.12.2008).

Пунктом 3 Правил від 10.12.2008 передбачено, що послуги з поводження з побутовими відходами надаються суб`єктом господарювання, визначеним органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах в установленому законодавством порядку виконавцем послуг з вивезення побутових відходів. Договір про надання послуг укладається між споживачем та виконавцем послуг з вивезення побутових відходів відповідно до Типових договорів про надання послуг з поводження побутовими відходами згідно з додатками 1 і 2 до цих Правил.

09 липня 2023 року набрав чинності Закон України «Про управління відходами» від 20.06.2022 № 2320-ІХ, п. 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про відходи».

Відповідно до пункту 41 частини першої статті 1 Закону України «Про управління відходами», утворювач відходів – це фізична особа, юридична особа, в результаті діяльності якої утворюються відходи, а також суб`єкти управління відходами, які здійснюють операції із сортування, змішування або інші операції, що призводять до зміни характеристик або складу відходів.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 31 Закону України «Про управління відходами» утворювачі побутових відходів зобов`язані укладати договори з виконавцем послуги з управління побутовими відходами та вносити у встановленому порядку плату за послугу з управління побутовими відходами.

Утворювачі побутових відходів мають права та обов`язки споживачів житлово-комунальних послуг, передбачених Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (частина третя статті 31 Закону України «Про управління відходами»).

Згідно з частинами п`ятою, сьомою статті 33 Закону України «Про управління відходами» виконавцем послуги з управління побутовими відходами є суб`єкт господарювання, який здійснює збирання та перевезення побутових відходів у встановленому законодавством порядку, або адміністратор послуги з управління побутовими відходами. Виконавець послуги з управління побутовими відходами укладає договори із споживачами послуги.

Відповідно до п. 24 Правил надання послуги з управління побутовими відходами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2023 № 835 (далі - Правила надання від 08.08.2023) послуги надаються споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги з управління побутовими відходами відповідно достатей 13 і 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідний договір може бути укладений в електронній формі з використанням Єдиної платформи (за наявності електронних кабінетів у сторін договору).

Обов`язок споживача укласти договір також передбачений пунктом 1 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до статті 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачі зобов`язані укласти договір про поводження з побутовими відходами з особою, визначеною у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до положень статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» публічні договори приєднання про надання комунальних послуг з власниками індивідуальних (садибних) житлових будинків вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Верховний Суд вважає, що такі положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» свідчать про обов`язковість договору щодо житлово-комунальних послуг для споживача та неможливість споживача відмовитися від укладання договору (за винятком випадків, установлених законом, та у порядку, встановленому законом), зокрема договору про вивезення відходів. За таких обставин прийняття споживачем пропозиції виконавця послуг з вивезення відходів може бути у вигляді мовчання (постанова Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у справі № 646/834/17 (провадження № 61-33084сво18)).

У постанові від 22 лютого 2018 року у справі № 641/2634/16-ц та в постанові від 13 грудня 2018 року у справі № 641/533/17 Верховний Суд виснував, що системне тлумачення вказаних норм свідчить, що на фізичних осіб покладено законодавчий обов`язок укласти договір та вносити плату за користування послугами з вивезення побутових відходів, а тому у випадку відсутності прийняття оферти шляхом погодження на укладання договору про вивезення відходів або конклюдентних дій, які свідчать про прийняття пропозиції, таке прийняття може бути також у вигляді мовчання.

Для виникнення правовідносин з вивезення побутових відходів на підставі публічної оферти не потрібно інших доказів ніж публікація публічного договору та відсутність заперечень з іншої сторони (правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі №646/834/17).

У справі, що переглядається встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Червоноградської міської ради «Про затвердження протоколу та визначення виконавця послуг з вивезення побутових відходів з населених пунктів Червоноградської міської ради» № 94 від 07.07.2022 КП «Червонограджитлокомунсервіс», яке в подальшому перейменовано на КП «Житлокомунсервіс» Шептицької міської ради, визначено виконавцем послуг з вивезення побутових відходів з території населених пунктів Червоноградської (на даний час Шептицької) територіальної громади, в тому числі з селища Гірник.

Відтак, КП «Житлокомунсервіс» Шептицької міської ради, який є виконавцем послуг з вивезення побутових відходів з території, де розташований будинок, у якому зареєстровані відповідачі ( АДРЕСА_1 ), було здійснено публічну оферту та опубліковано текст Індивідуального договору про надання послуг з поводження з побутовими відходами на веб-сайті, який знаходиться у вільному доступі за адресою:https://www.chg.gov.ua/rishennia-konkomu/CHG-4883, яким визначено, що виконавець зобов`язується згідно з графіком надавати послуги з поводження з побутовими відходами, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується матеріалами справи.

Відповідачі в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі заперечуючи проти позову зауважують, що частина відповідачів не проживає за вказаною адресою, на підтвердження чого долучили до матеріалів справи акти про підтвердження місця проживання від 29.06.2025 та від 30.06.2025, відповідно до яких подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_8 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , а подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_9 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Такі доводи сторони відповідача на переконання колегіі суддів суд першої інстанції належно відхилив, оскільки, дійсно, надані акти не є належними доказами, не відповідають затвердженій формі, не містять відомостей про правову підставу проживання (договір оренди, право власності, тощо) та складені неуповноваженими на те особами, оскільки згідно з рішенням Виконавчого комітету Червоноградської міської ради №128 від 28.09.2021 року уповноваженим органом на складання таких актів є КП «Червонограджитлокомунсервіс».

Окрім цього, в матеріалах справи містяться довідки ВЧ НОМЕР_2 , відповідно до яких ОСОБА_6 та ОСОБА_5 перебувають на військовій службі за призовом під час мобілізації з 02.03.2022 та з 27.02.2022 відповідно, тобто не проживають за адресою надання послуг.

Проте, такі відповідачі, або уповноважені ними особи, не повідомили позивача про такий факт та не зверталися із заявами про те, щоб їм не нараховували оплату за надані послуги у зв`язку з їх непроживанням за вказаною адресою, хоча така можливість передбачена чинним законодавством. А тому позивач цілком обґрунтовано враховував таких осіб при нарахуванні оплати за надані послуги.

З наведеного слідує, що споживачами послуг з поводження з побутовими відходами за адресою: АДРЕСА_1 є всі відповідачі.

Доказів того, що відповідачі зверталися до позивача із заявами про відмову укласти договір про надання послуг із вивезення побутових відходів чи про відмову отримувати таку послугу матеріали справи не містять.

Колегія суддів розділяє висновки суду першої інстанції, що заява ОСОБА_7 (колишньої власниці, яка померла) про розірвання договору з КП «Житлокомунсервіс» Шептицької міської ради свідчить про визнання нею факту існування договірних відносин, адже вимога про розірвання договору можлива лише у випадку його існування. Проте, така особа померла, вона не є стороною справи, до неї не заявлено жодних вимог, а тому така заява у даному випадку правового значення не має.

Протягом місяця з дня опублікування у засобах масової інформації проекту договору споживачі (відповідачі) про свою відмову укласти договір про надання послуг із вивезення побутових відходів чи про свою незгоду із умовами опублікованого договору до КП «Житлокомунсервіс» Шептицької міської ради у письмовому вигляді не направляли, а тому вважаються такими, що прийняли пропозицію позивача щодо укладення договору про надання послуг із вивезення побутових відходів, положення якого відповідають типовому договору.

В поданій апеляційній скарзі відповідачі заперечують факт укладення договору про надання послуг із вивезення побутових відходів, також заперечують факт приєднання до такого договору, факт отримання та оплати таких послуг.

Проте, за відсутності заяв відповідачів про відмову укласти договір чи про незгоду з умовами такого, факт непідписання договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати послуг у повному обсязі. На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2024 року по справі №463/6799/18.

Зазначена практика правозастосування правових норм у сфері оплати житлово-комунальних послуг є сталою. Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі 712/8916/17, у постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц, у постанові від 18 вересня 2019 року у справі № 369/3682/16-ц, від 7 лютого 2024 року у справі № 372/2236/21.

Колегія суддів звертає увагу на обов`язковість договору щодо житлово-комунальних послуг для споживача та неможливість споживача відмовитися від укладання такого договору, зокрема, договору про вивезення відходів, про що вказано у ЗУ «Про житлово–комунальні послуги» та у правових висновках Верховного Суду (зазначено вище).

Належних і допустимих доказів того, що відповідачі не користуються послугами КП «Житлокомунсервіс» Шептицької міської ради по вивезенню побутових відходів з території, де вони мешкають, або уклали договір про вивезення відходів з іншим виконавцем послуг, матеріали справи не містять.

Також слід врахувати і те, що в матеріалах справи відсутні акти-претензії про ненадання або надання неналежної якості послуг позивачем, що передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2018 №1145.

Таким чином, суд першої інстанції вірно виснував про те, що між позивачем та відповідачами існують правовідносини щодо надання комунальних послуг з вивезення побутових відходів на умовах публічного договору.

В силу вимог статтей 7, 9 Закону України «Про життлово-комунальні послуги», статті 15 Закону України «Про відходи» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги (послуги з поводження з побутовими відходами ) у строки, встановлені договором або законом.

Порядок нарахування оплати за послугу з вивезення побутових відходів урегульовано статтею 34 Закону України «Про управління відходами» та пунктом 28 Правил надання послуги з управління побутовими відходами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2023 № 835, відповідно до якого плата за надану послугу з управління побутовими відходами нараховується щомісяця відповідно до умов договору про надання послуги з управління побутовими відходами і тарифів, що формуються відповідно до затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку згідно з частиною четвертою статті 34 Закону України «Про управління відходами». Плата виконавцю послуги за індивідуальним договором та договором з індивідуальним споживачем про надання послуги з управління побутовими відходами складається з плати за послугу та плати за абонентське обслуговування, що вносяться споживачем виконавцю послуги щомісяця однією сумою в порядку та розмірах згідно з умовами відповідного договору. Оплата послуги здійснюється не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом.

Відповідно до положень частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачі послуги із вивезення побутових відходів не оплачували, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 27 лютого 2025 року становила 7 381, 58 гривень.

Оцінюючи поданий позивачем розрахунок заборгованості з точки зору допустимості та належності, колегія суддів враховує, що такий належним чином обґрунтований та мотивований. У свою чергу, в процесі розгляду справи як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції не здобуто жодних доказів, які ставлять під сумнів математичні розрахунки, наведені позивачем.

Суд першої інстанції вірно врахував те, що відповідачі не зверталися до КП «Житлокомунсервіс» Шептицької міської ради із заявами про перерахунок плати за послуги у зв`язку зі зміною фактичної кількості осіб, які проживають у домоволодінні, хоча така можливість передбачена чинним законодавством.

Частиною першою статті 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, позивач має право вимагати виконання обов`язку щодо сплати житлово-комунальних послуг як від власника квартири (будинку), так і від будь-якої іншої особи, яка зареєстрована або проживає у житлі власника, адже така особа на рівні з власником користується усіма житлово-комунальними послугами.

Таким чином, враховуючи те, що відповідачі, в розумінні положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є споживачами комунальних послуг, останнім надавалися послуги з поводження з побутовими відходами, виконавцем яких є КП «Житлокомунсервіс» Шептицької міської ради, проте оплата цих послуг не була здійснена у встановлений строк та у відповідному розмірі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що наявні правові підстави для стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за надані комунальні послуги у заявленому розмірі.

Доводи апеляційної скарги в повній мірі спростовані вище встановленими обставинами справи, колегія суддів не вбачає підстав для доповнення висновків суду першої інстанції, які є достаньо обґрунтованими.

Суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про неправильність застосування судом норм матеріального права є безпідставними.

Отже, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, і дослідивши наявні у справі докази та надавши їм вірну правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про підставність вимог позивача та задовольнив позов.

Наведені відповідачами в апеляційній скарзі доводи по суті спору не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування оскаржуваного ними рішення, а є власним суб`єктивним тлумаченням норм матеріального права та обставин справи, яким суд першої інстанції дав вірну правову оцінку.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з`ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, відсутні. Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 – 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Рішення Шептицького міського суду Львівської області від 14 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 09 лютого 2026 року.

Головуючий С.М. Копняк

Судді: С.М. Бойко

А.В. Ніткевич