Постанова від 28 січня 2026 р. у справі №308/9153/20 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/9153/20

П О С Т А Н О В А

Іменем України

29 січня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Собослоя Г.Г., Кожух О.А.

з участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 серпня 2022 року, ухвалене головуючим суддею Деметрадзе Т.Р., повний текст рішення складено 12 серпня 2022 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки

встановив:

У вересні 2020 року ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовна заява обґрунтована тим, що 19 січня 2007 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», правонаступником якого є ПАТ «АКПІБ», та ОСОБА_2 укладений договір про іпотечний кредит № 07/8-07, згідно з яким банк надав позичальнику кредит в розмірі 80 000 дол. США. Згідно пункту 6.8. договору строк позовної давності встановлено тривалістю у 10 років.

22 січня 2007 року на забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором між ЗАТ «АКПІБ» та ОСОБА_3 укладений іпотечний договір № 05/23-2006, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Сабов О.І., зареєстрований в реєстрі за № 124, із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя. Предметом іпотеки є квартира, загальною площею 30,60 кв.м, житловою площею 16,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

24 січня 2007 року між ЗАТ «АКПІБ» та ОСОБА_3 укладений ще один іпотечний договір № 10/23-2007, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Сабов О.І., зареєстрований в реєстрі за № 172, із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, предметом якого є квартира, що використовується під офіс, згідно рішення № 23.09.03, після закінчення реконструкції підлягає здачі в експлуатацію, загальною площею 42,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

17 грудня 2012 року ПАТ «АКПІБ» і ТОВ «Кредитні ініціативи» уклали договір відступлення прав вимоги та договір про передачу прав за договорами забезпечення, відповідно до яких ТОВ «Кредитні ініціативи» набули прав нового кредитора, позичальником якого є ОСОБА_4 , та нового іпотекодержателя майна за вищевказаними іпотечними договорами.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 17 лютого 2015 року у справі № 308/7758/14 зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» стягнуто заборгованість за договором про іпотечний кредит від 19 січня 2007 року № 07/8-07 в загальному розмірі 1 435 291,44 грн, з яких: 893 511, 23 грн – заборгованість по тілу кредиту, 449 675,39 грн – заборгованість за відсотками, 92 104,82 грн – пеня, а також 5 481 грн у відшкодування сплаченого судового збору.

Головним державним виконавцем Ужгородського МВ ДВС Секерня Є.М. на виконавчому документі № 308/7758/14 проставлено відмітку: «Частково стягнуто згідно виконавчого документа на користь стягувача 38 641, 06 грн». Таким чином, загальна заборгованість ОСОБА_1 за виконавчим документом № 308/7758/14 становить 1 396 650, 38 грн (1 435 291, 44 грн – 38 641, 06 грн).

У грудні 2018 року ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, однак, як стало відомо з інформації про місце проживання іпотекодавця ОСОБА_3 , така була знята з реєстраційного обліку 19 січня 2016 року, як померла.

Згідно листа-відповіді державного нотаріуса Першої Ужгородської державної нотаріальної контори Ластівки А. В. від 28 травня 2019 року вих. № 415/02-14, спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її донька ОСОБА_1 , яка у встановленому законом порядку прийняла спадщину, але не оформила.

20 липня 2020 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» укладений договір факторингу, згідно якого останньому відступлено право вимоги за договором про іпотечний кредит від 19 січня 2007 року № 07/8-07, укладеним з між ОСОБА_4 та первісним кредитором ЗАТ «АКПІБ».

Того ж дня, 20 липня 2020 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК компанія «Ел.Ен.Груп» укладено договори передачі прав за іпотечними договорами: № 05/23-2006, посвідченим 22 січня 2007 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Сабов О.І., зареєстрованим в реєстрі за № 124; № 10/23-2007, посвідченим 24 січня 2007 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Сабов О.І., зареєстрованим в реєстрі за № 172. Внаслідок укладання вказаних договорів ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» набуло статусу нового кредитора за договором про іпотечний кредит від 19 січня 2007 року № 07/8-07, а також статусу нового іпотекодержателя майна за іпотечними договорами від 22 січня 2007 року № 05/23-2006 та від 24 січня 2007 року № 10/23-2007.

Правовідносини щодо заміни кредитора ТОВ «Кредитні ініціативи» на нового кредитора ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» у виконавчому провадженні у справі № 308/7758/14 встановлено рішенням Закарпатського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року.

Станом на 01 вересня 2020 року за договором про іпотечний кредит існує прострочена заборгованість у розмірі 2 297 298,04 грн, з яких: 893.511,23 грн – заборгованість по тілу кредиту; 449 675,39 грн – заборгованість за відсотками; 58 944, 76 грн – пеня; 588 895, 17 грн – проценти (14 % річних з суми заборгованості) за період з 01 вересня 2017 року по 01 вересня 2020 року; 306 271, 49 грн – індекс інфляції з суми заборгованості за період з 01 вересня 2017 року по 01 вересня 2020 року.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру, загальною площею 30,60 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та квартиру, загальною площею 42,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , які належать ОСОБА_3 , шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 серпня 2022 року позов ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» залишено без задоволення.

Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 не виконала взятих на себе зобов`язань за договором про іпотечний кредит від 19 січня 2007 року № 07/8-07, у зв`язку з чим у ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп», як нового кредитора, виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки. Водночас позивач пропустив позовну давність, у межах якої він міг звернутись до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки. Про застосування строку позовної давності представник відповідачки заявив усно у судових дебатах.

У пункті 6.4. іпотечного договору від 24 січня 2007 року № 10/23-2007 сторони узгодили строк позовної давності тривалістю у 10 років. У іпотечному договорі від 22 січня 2007 року № 05/23-2006 відсутнє посилання про визначення сторонами строку позовної давності, а тому до цього договору застосуванню підлягає загальний строк позовної давності тривалістю у 3 роки. Банк скористався своїм правом на зміну умов строків повернення кредиту шляхом пред`явлення 26 березня 2009 року позову до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про стягнення боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки (справа № 2-1238/11), а тому саме з цього часу необхідно обчислювати строк позовної давності.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» набуло право пред`явити позов до іпотекодавця, починаючи з 26 березня 2009 року, проте з цим позовом звернувся лише у вересні 2020 року, тобто з пропуском строку позовної давності, який за іпотечним договором від 22 січня 2007 року № 05/23-2006 сплив 26 березня 2012 року, а за іпотечним договором від 24 січня 2007 року № 10/23-2007 – сплив 26 березня 2019 року, що є підставою для відмови у позові.

ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» «Ел.Ен.Груп» подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Вважає, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що суд першої інстанції не з`ясував усіх обставин справи, не перевірив їх та не надав їм належної оцінки, внаслідок чого ухвалив незаконне та необґрунтоване судове рішення.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не врахував, що строк позовної давності по укладеному кредитному договору складає десять років, а тому не пропущено позивачем.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 01 серпня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» задоволено.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 05 серпня 2022 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким позов ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» задоволено.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 30, 60 кв. м, що належить ОСОБА_3 ; квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 42, 5 кв. м, що належить ОСОБА_3 , в рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит від 19 січня 2007 року у розмірі 2 297 298,04 грн.

Стягнення звернуто на користь ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» шляхом проведення прилюдних торгів відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідачка ОСОБА_1 чи її представник ОСОБА_5 не зверталися до суду першої інстанції з заявою про застосування строку позовної давності, а тому підстави для відмови у позові за наслідками спливу строку позовної давності відсутні. Разом з тим суд першої інстанції не врахував умови кредитного та іпотечного договорів в частині, що стосується строку позовної давності.

Так, відповідно до пункту 2.3. договору про іпотечний кредит від 19 січня 2007 року № 07/8-07 кінцевий термін повернення кредиту та відсотків за ним – не пізніше 18 січня 2027 року; в пункті 6.8. цього договору строк позовної давності встановлюється тривалістю 10 років; в пункті 4.1. цього договору передбачено, що виконання зобов`язань позичальника за цим договором забезпечуються іпотекою майнового поручителя ОСОБА_3 (квартири під номерами 4 та 6, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 ), страхуванням життя позичальника.

Пункт 5.1. іпотечних договорів від 22 січня 2007 року та від 24 січня 2007 року передбачає підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки, а також незалежно від настання строку виконання боржником будь-яких зобов`язань за договором про іпотечний кредит при виникненні підстав, вказаних у пункті 3.1.5. цього договору, зокрема, у разі невиконання боржником зобов`язань за договором про іпотечний кредит.

Відповідно до пункту 7.3. іпотечних договорів від 22 січня 2007 року та від 24 січня 2007 року вони діють до повного виконання зобов`язань боржником за договором про іпотечний кредит (з урахуванням усіх змін та доповнень до нього) або до припинення права іпотеки у випадках, що прямо передбачених чинним законодавством.

За вказаних обставин апеляційний суд дійшов висновку, що підстав для застосування строків позовної давності до іпотечних договорів в даному випадку не має.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку кредитної заборгованості та розмір її складових, які підлягають стягненню з позичальника, взяв до уваги, що рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 17 лютого 2015 року у справі № 308/7758/14 зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» стягнуто заборгованість за договором про іпотечний кредит від 19 січня 2007 року № 07/8-07 в загальному розмірі 1 435 291,44 грн, з яких: 893 511, 23 грн – заборгованість по тілу кредиту, 449 675,39 грн – заборгованість за відсотками, 92 104,82 грн – пеня, а також 5 481 грн у відшкодування сплаченого судового збору.

Прострочена сума боргу, з урахуванням частково стягнутих коштів державним виконавцем за виконавчим документом, складає 1 402 131, 38 грн.

Крім того, у пункті 6.5. договору про іпотечний кредит від 19 січня 2007 року № 07/8-07 сторони погодили, що у випадку порушення позичальником строку погашення одержаного ним кредиту, він сплачує проценти у розмірі 14 % річних від простроченої суми згідно частини другої статті 625 ЦК України.

Апеляційний суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахуванням 14 % річних за період з 01 вересня 2017 року по 01 вересня 2020 року у розмірі 588 895, 17 грн (1 402 131, 38/100*14*3), а також інфляційних втрат за період з 01 вересня 2017 року по 01 вересня 2020 року у розмірі 306 271, 49 грн, погодився з розрахунком загальної суми заборгованості ОСОБА_1 перед кредитором ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» у розмірі 2 297 298, 04 грн та дійшов висновку про звернення стягнення на предмет іпотеки у розмірі цієї суми заборгованості.

Додатковою постановою Закарпатського апеляційного суду від 14 серпня 2023 року заяву ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» про ухвалення додаткового судового рішення в частині судових витрат задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» судовий збір за подачу позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 39 061, 25 грн.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2024 року скасовано постанову Закарпатського апеляційного суду від 01 серпня 2023 року, а справу направлено до апеляційного суду на новий розгляд.

Постанова мотивована тим, що у цій справі для вирішення спору встановленню підлягають обставини щодо початку перебігу строку позовної давності та обставини пропуску строку звернення ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» до суду з вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Заперечуючи проти позову, представник відповідачки під час розгляду справи у суді першої інстанції у судових дебатах усно заявила про застосування позовної давності, що підтверджується звукозаписом судового засідання від 05 серпня 2022 року.

У постанові від 16 серпня 2017 року у справі № 6-2667цс16 Верховний Суд України зазначив, що відповідно до статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення. За змістом загальних приписів заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції. Закон не встановив вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак заяву про сплив позовної давності може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання – письмового чи усного, що відповідає вимогам процесуального законодавства.

На вказане не звернув уваги суд апеляційної інстанції та дійшов помилкового висновку, що із заявою про застосування строку позовної давності до суду першої інстанції сторона відповідача не зверталась.

Визначаючи початок перебігу строку за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції посилався на те, що банк змінив строк виконання основного зобов`язання за договором про іпотечний кредит та забезпечувальними договорами іпотеки шляхом пред`явлення 26 березня 2009 року позову до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, який було залишено судом без розгляду. Суд вважав, що саме з 26 березня 2009 року – дати звернення до суду з позовом у справі № 2-1238/11 про звернення стягнення на предмет іпотеки необхідно обчислювати строк позовної давності.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів звернення банку у березні 2009 року з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Такі дані відсутні і у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Отже фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема чи пропущено позивачем позовну давність при зверненні із цим позовом до суду, про застосування якої заявлено стороною відповідача в суді першої інстанції, судом апеляційної інстанції повністю не встановлено та не перевірено, а тому постанова апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що є підставою для її скасування.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що така не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційним судом встановлено, що 19 січня 2007 року між ЗАТ «АКПІБ» та ОСОБА_2 укладений договір про іпотечний кредит № 07/8-07, згідно з яким банк надав позичальнику кредит у розмірі 80 000 дол. США.

У забезпечення виконання зобов`язань за договором про іпотечний кредит від 19 січня 2007 року № 07/8-07, між ЗАТ «АКПІБ» та ОСОБА_3 22 січня 2007 року укладений іпотечний договір № 05/23-2006 із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Сабов О. І., зареєстрований в реєстрі за № 124. Предметом іпотеки є квартира, загальною площею 30, 60 кв. м, житловою площею 16, 9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_3 .

Також на забезпечення виконання зобов`язань за договором про іпотечний кредит від 19 січня 2007 року № 07/8-07, між ЗАТ «АКПІБ» та ОСОБА_3 24 січня 2007 року укладений ще один іпотечний договір № 10/23-2007 із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Сабов О. І., зареєстрований в реєстрі за № 172, Предметом іпотеки є квартира, що використовується під офіс, згідно рішення № 23.09.03, після закінчення реконструкції підлягає здачі в експлуатацію, загальною площею 42,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

У зв`язку з посвідченням іпотечних договорів накладено заборону на відчуження вказаного нерухомого майна до припинення дії договору іпотеки.

Згідно з пунктами 7.2., 7.3. іпотечного договору від 22 січня 2007 року договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення. Договір діє до повного виконання зобов`язань боржником договором про іпотечний кредит або припинення права іпотеки у випадках, що передбачені законодавством.

Аналогічні вимоги містяться у пунктах 7.1, 7.2 іпотечного договору від 24 січня 2007 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 іпотекодавець ОСОБА_3 померла.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1281 ЦК України, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Згідно листа-відповіді державного нотаріуса Першої Ужгородського державної нотаріальної контори Ластівки А. В. за від 28 травня 2019 року вих. № 415/02-14, спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її донька ОСОБА_1 , яка у встановленому законом порядку прийняла спадкові права, але не оформила.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2024 року скасовуючи постанову Закарпатського апеляційного суду від 01 серпня 2023 року вказав на те, що апеляційним судом не досліджено належним чином питання строків позовної давності, а тому суду апеляційної інстанції слід застосувати норми права у відповідності до висновків суду касаційної інстанції.

Основним засобом захисту порушеного права є позов, цей строк називається позовною давністю. Позовна давність належить до строків захисту цивільного права. Інститут строків позовної давності покликаний встановити часові рамки для звернення до суду з позовними вимогами та не допустити звернення до суду сторонами спору у строки не визначені законодавством або не врегульовані договірними зобов`язаннями.

Відповідно до статей 256, 257 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності (частина перша статті 265 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252–255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними обставинами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

Отже, за змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У статті 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також, якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Стаття 264 ЦК України пов`язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями іпотекодавця, внаслідок яких він визнає існування саме іпотеки. Тому переривання перебігу позовної давності за основним зобов`язанням не перериває перебігу позовної давності за іншим обов`язком, у тому числі забезпечувальним.

Згідно правового висновку викладеного у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №755/13805/16-ц суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Фактично, сторона, яка просить застосувати строки позовної давності частково або повністю визнає позовні вимоги, оскільки строки застосовуються тільки у разі наявності підстав для задоволення позову.

Велика Палата Верховного Суду у вищезгаданій постанові виснувала, що слід розмежовувати вимоги про стягнення боргу за основним зобов`язанням (actio in personam) та про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem). Переривання загальної позовної давності за вимогою про стягнення боргу за основним зобов`язанням не перериває перебігу загальної позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки і навпаки.

Та як уже встановлено судами, 19.01.2007 між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», правонаступником якого є ПАТ «АКПІБ», та ОСОБА_2 укладений договір про іпотечний кредит №07/8-07 на суму 80 000,00 доларів США. Згідно пункту 6.8. цього договору строк позовної давності встановлено тривалістю у 10 років.

На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором про іпотечний кредит між ЗАТ «АКПІБ» та ОСОБА_3 22 січня 2007 року укладений іпотечний договір № 05/23-2006, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Сабов О.І., зареєстрований в реєстрі за № 124, із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя. Предметом іпотеки є квартира, загальною площею 30,60 кв.м, житловою площею 16,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки, в даному договорі відсутнє врегулювання сторонами строку позовної давності, то за цієї обставини слід вважати, що такий обмежений загальним строком позовної давності в три роки.

Правовідносини щодо заміни кредитора ТОВ «Кредитні ініціативи» на нового кредитора ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» у виконавчому провадженні у справі №308/7758/14 встановлено рішенням Закарпатського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц касаційний суд виснував, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.

З досліджених матеріалів переглядаємої справи колегія суддів встановила, що ще 26 березня 2009 року в справі №2-1238/11 первинний іпотекодержатель Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії ВАТ ”Промінвест Банк в м. Ужгород“ звернувся із позовом до ОСОБА_6 (після розірвання шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_7 ) та ОСОБА_3 про стягнення боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Однак, ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 червня 2013 року в справі №2-1238/11 позовну заяву Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в особі філії ВАТ ”Промінвест Банк в м. Ужгород“ до ОСОБА_6 та ОСОБА_3 про стягнення боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки – залишено без розгляду, т.3, а.с. 110.

Як судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення так і судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови 01.08.2023 р. (яку згодом скасовано касаційною інстанцією) було досліджено матеріали цивільної справи №2-1238/11 та встановлено, що мало місце звернення 26 березня 2009 року Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в особі філії ВАТ ”Промінвест Банк в м. Ужгород“ із позовом до ОСОБА_6 та ОСОБА_3 про стягнення боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки. Станом на 11.03.2009 року заборгованість за договором про іпотечний кредит становила суму 111 045,24 доларів США. Зазначену обставину не заперечували, а навпаки підтверджували і самі сторони про що йдеться у поданих апеляційній скарзі, поясненні, касаційній скарзі, відзиві на касаційну скаргу, поясненні – т.2, а.с. 15; 76, 77; т.3, а.с. 2 (на звороті), 6; 105 (на звороті), 110, 112; 216.

За цієї обставини, під час повторного перегляду оскаржуваного судового рішення в апеляційній інстанції, сторони не заявляли колегії суддів клопотання про повторне дослідження матеріалів цивільної справи №2-1238/11 не дивлячись на те, що вони самостійно на власний розсуд розпоряджаються своїми правами, тоді як збирання доказів у справі з даних правовідносин не є обов`язком суду в силу принципу диспозитивності цивільного судочинства.

А звідси, колегія суддів вважає, що позаяк сторони не заперечують наявність матеріалів цивільної справи №2-1238/11, які досліджувались судом то за цієї обставини в колегії суддів наявні підстави для ствердження, що Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії ВАТ ”Промінвест Банк в м. Ужгород“ (правонаступником якого наразі є ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп») звернувшись 26 березня 2009 року із позовом до ОСОБА_6 та ОСОБА_3 про дострокове стягнення боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки, змінив порядок, умови і строк дії договору про іпотечний кредит. Тобто, звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.

Той факт, що ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 червня 2013 року в справі №2-1238/11 позовну заяву Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в особі філії ВАТ ”Промінвест Банк в м. Ужгород“ до ОСОБА_6 та ОСОБА_3 про стягнення боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки – залишено без розгляду не є свідченням зупинення перебігу позовної давності, строк якої достроково настав з моменту звернення 26 березня 2009 року до суду з позовом кредитора/іпотекодержателя.

Відмовляючи у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 має заборгованість перед ТзОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» за договором про іпотечний кредит від 19.01.2007 року за №07/8-07 на загальну суму 1 402 131,00 гривня. Тому в межах зазначеної суми позовні вимоги ТзОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» є підставними. Стосовно вимог в частині положень частини другої статті 625 ЦК України то такі не знайшли свого підтвердження.

Правомірність заборгованості ОСОБА_1 перед ТзОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» доводиться судовим рішенням у справі №308/7758/14-ц.

Так у 2014 році ТзОВ «Кредитні ініціативи» звернулось до ОСОБА_8 із позовом про стягнення кредитної заборгованості. Тобто, товариство скористалося своїм правом на дострокове стягнення кредиту незалежно від способу стягнення. Але рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 грудня 2014 року в справі №308/7758/14-ц було відмовлено ТзОВ «Кредитні ініціативи» у задоволенні позовних вимог.

Натомість, рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 17 лютого 2015 року апеляційну скаргу ТзОВ «Кредитні ініціативи» задоволено, рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 грудня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову та стягнуто з ОСОБА_8 на користь ТзОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за Договором про іпотечний кредит за №07/8-07 від 19.01.2007 в загальній сумі 1 435 291,44 грн., з яких: 893 511,23 грн. - заборгованості по тілу кредиту, 449 675,39 грн. – заборгованість за відсотками, та 92 104,82 грн. – пеня, а також 5 481 грн. у відшкодування сплаченого судового збору.

Оскільки на стадії примусового виконання рішення в справі №308/7758/14-ц з ОСОБА_1 частково стягнуто суму 38 641,06 гривня, то загальна сума заборгованості зменшилась до суми 1 402 131,00 гривня, яку ОСОБА_1 зобов`язана сплатити на користь ТзОВ «Кредитні ініціативи».

Згідно правового висновку викладеного у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №755/13805/16-ц суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Фактично, сторона, яка просить застосувати строки позовної давності частково або повністю визнає позовні вимоги, оскільки строки застосовуються тільки у разі наявності підстав для задоволення позову.

Велика Палата Верховного Суду у вищезгаданій постанові виснувала, що слід розмежовувати вимоги про стягнення боргу за основним зобов`язанням (actio in personam) та про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem). Переривання загальної позовної давності за вимогою про стягнення боргу за основним зобов`язанням не перериває перебігу загальної позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки і навпаки.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2024 року у своїй постанові в даній справі відмітив, що оскільки по іпотечному договору № 05/23-2006 не встановлено спеціальних строків позовної давності, то до такого договору слід застосовувати загальний строк позовної давності, який встановлено в три роки.

Серед іншого, Касаційний суд в даній справі відмітив, що матеріали справи не містять доказів звернення Банку у березні 2009 року з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Водночас як вище колегія суддів вже зазначала, сторонами визнається той факт, що судами досліджувалась цивільна справа №2-1238/11 та зі змісту такої було встановлено, що 26 березня 2009 року Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії ВАТ ”Промінвест Банк в м. Ужгород“ (правонаступником якого наразі є ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп») звертався із позовом до ОСОБА_6 та ОСОБА_3 про дострокове стягнення боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки.

А ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 червня 2013 року в справі №2-1238/11 позовну заяву Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в особі філії ВАТ ”Промінвест Банк в м. Ужгород“ до ОСОБА_6 та ОСОБА_3 про стягнення боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки – залишено без розгляду.

Зазначена обставина стверджує те, що Акціонерний комерційний промислово-інвестиційного банку в особі філії ВАТ ”Промінвест Банк в м. Ужгород“ звернувшись 26.03.2009 року із позовом до ОСОБА_6 та ОСОБА_3 про дострокове стягнення боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки, змінив порядок, умови і строк дії договору про іпотечний кредит, що вказує на те, що настав строк виконання договору в повному обсязі.

Зі змісту іпотечного договору від 22 січня 2007 року за №05/23-2006 який було укладено між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (ЗАТ) та ОСОБА_3 в забезпечення зобов`язань ОСОБА_6 за договором про іпотечний кредит від 19 січня 2007 року за № 07/8-07 не вбачається, що сторонами такого погоджено строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушених прав.

Тоді як зі змісту пункту 6.4. іпотечного договору від 24 січня 2007 року за №10/23-2007 який було укладено між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (ЗАТ) та ОСОБА_3 в забезпечення зобов`язань ОСОБА_6 за договором про іпотечний кредит від 19 січня 2007 року за № 07/8-07 чітко вбачається, що сторонами такого погоджено строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушених прав, який встановлено тривалістю у 10 років.

Таким чином, керуючись висновком викладеним у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №755/13805/16-ц, слід дійти висновку, що у разі звернення стягнення на предмет іпотеки строк слід обчислювати з моменту звернення Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в особі філії ВАТ ”Промінвест Банк в м. Ужгород“ (правонаступником якого наразі є ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп») до суду першої інстанції 26 березня 2009 року про стягнення боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Оскільки по іпотечному договору від 22 січня 2007 року за №05/23-2006 не встановлено спеціальних строків позовної давності, то до такого договору слід застосовувати загальний строк позовної давності, який встановлюється у три роки, та розпочав свій перебіг з 27 березня 2009 року по 26 березня 2012 року. Позаяк в іпотечному договорі від 24 січня 2007 року за №10/23-2007 встановлено спеціальний строк позовної давності у десять років, то перебіг такого розпочав свій відлік з 27 березня 2009 року по 26 березня 2019 року.

Як передбачено частинами два, три, чотири статті 267 ЦК України - заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно положень частини другої статті 182 ЦПК України – заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

Заперечуючи проти позову, представник відповідачки під час розгляду справи у суді першої інстанції у судових дебатах усно заявила про застосування позовної давності, що підтверджується звукозаписом судового засідання від 05 серпня 2022 року.

У постанові від 16 серпня 2017 року у справі № 6-2667цс16 Верховний Суд України зазначив, що відповідно до статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення. За змістом загальних приписів заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції. Закон не встановив вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак заяву про сплив позовної давності може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання - письмового чи усного, що відповідає вимогам процесуального законодавства.

Намагання сторони подати письмову заяву про застосування строків позовної давності не є перешкодою для заявлення такою стороною заяви усно перед судом.

За наведених обставин, колегія суддів зазначає, що відсутні підстави для не врахування заяви представника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 про застосування наслідків спливу позовної давності, яка була нею усно заявлена у суді першої інстанції до винесення ним рішення.

Оскільки ТзОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» подаючи 08 вересня 2020 року в даній справі позов до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення кредитної заборгованості із пропуском строків позовної давності, які спливли за двома іпотечними договорами 26 березня 2012 року та 26 березня 2019 року, та клопотання про поновлення таких як пропущених з поважних причин не заявлено, та заявлення представником відповідача усної заяви про застосування наслідків спливу позовної давності, являється підставою для відмови у задоволенні позову за спливом строку позовної давності.

Щодо вимог за порушення грошового зобов`язання

Як зазначено в частині другій статті 625 ЦК України – боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.5. Договору про іпотечний кредит від 19 січня 2007 року за № 07/8-07 стверджується, що сторонами цього договору передбачено те, що у випадку порушення Позичальником строку погашення одержаного ним кредиту, він сплачує проценти у розмірі 14 % річних від простроченої суми згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 р. в справі № 686/21962/15 сформовано правовий висновок у статті 625 ЦК України, а саме визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює зокрема, окремі види зобов`язань.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 р. в справі № 127/15672/16 встановлено, що за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних, входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до постанови Великої Палата Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 373/2054/16 передбачені частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, також у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року №6-49цс12, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від такої позиції.

Як вище колегією суддів вже зазначалось ОСОБА_1 має заборгованість перед ТзОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» на загальну суму 1 402 131,00 гривня.

На підставі приписів пункту 6.5. Договору про іпотечний кредит від 19 січня 2007 року за № 07/8-07 позивач просив стягнути з відповідача за період з 01.09.2017 року по 01.09.2020 року 14% річних від суми 1 402 131,00 гривня за прострочення виконання грошового зобов`язання, що становить суму 588 895,00 гривень.

Також позивач просив стягнути з відповідача за період з 01.09.2017 року по 01.09.2020 року борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення від суми 1 402 131,00 гривня, що становить суму 306 271,00 гривня.

Враховуючи зазначене, ТзОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» має право на отримання від ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 588 895,00 гривень 14% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, та у розмірі 306 271,00 гривня встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Однак дане право не може бути реалізоване ТзОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» в даному судовому провадженні через те, що ОСОБА_1 заявлено усну заяву про застосування наслідків пропуску строків позовної давності.

Враховуючи у сукупності все викладене, апеляційний суд доходить висновку, що позовні вимоги ТзОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» є підставними, проте не можуть бути задоволені через наявність наслідків пропуску строків позовної давності з 27 березня 2009 року про які заявлено представником Бачинською А.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 усно в суді першої інстанції до винесення ним рішення.

За цих обставин, апеляційний суд керуючись положенням статті 375 ЦПК України, залишає апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 12, 18, 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп», залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 серпня 2022 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 06 лютого 2026 року.

Суддя-доповідач:

Судді: