Вирок від 05 лютого 2026 р. у справі №336/1956/24 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН справи: 336/1956/24

Номер провадження: 1-кп/336/369/2026

ВИРОК

іменем України

06 лютого 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024082080000086 від 15 січня 2024 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Запоріжжі Запорізької області, громадянина України, маючого середню освіту, неодруженого, не працевлаштованого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,

-16 лютого 2018 року Шевченківським районним судом міста Запоріжжя за ч.1 ст.190 КК України, на підставі ст.105 КК України звільнений від покарання із застосуванням на строк до настання повноліття примусових заходів виховного характеру;

-20 вересня 2018 року Шевченківським районним судом міста Запоріжжя за ч.1 ст.190 КК України до 80 годин громадських роб, 16 січня 2020 року знятий з обліку центру пробації у зв`язку з новим засудженням по вироку від 15 листопада 2019 року Шевченківського районного суду міста Запоріжжя;

-15 листопада 2019 року Шевченківським районним судом міста Запоріжжя за ч.2 ст.389 КК України, на підставі ч.1 ст.71 КК України приєднано покарання за сукупністю вироків, шляхом повного складання призначеного покарання і покарання за вироком Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 20.09.2018 року та визначено покарання у вигляді арешту на строк 2 місяці 10 днів;

-27 листопада 2019 року Шевченківським районним судом міста Запоріжжя за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі, 31 жовтня 2023 року звільнений по відбуттю строку покарання;

-29 грудня 2022 року Шевченківським районним судом міста Запоріжжя за ч.2 ст.125 КК України, на підставі ч.4 ст.70 КК України частково приєднано покарання по вироку Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 15.11.2019 року та призначено покарання 4 роки 6 місяців позбавлення волі, звільнився 31.10.2023 по відбуттю строку покарання,

- 23 липня 2025 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ч. 4 ст.186 КК України до 7 (семи) років позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.187 КК України,

за участі:

прокурора – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого адвоката – ОСОБА_5 ,

встановив:

ОСОБА_3 , будучи особою раніше засудженою за вчинення корисливих злочинів, судимості за які не зняті і не погашені в порядку, передбаченому законом, на шлях виправлення не став та знову вчинив корисливий злочин за наступних обставин:

Так, 15 січня 2024 року приблизно о 07 годині 15 хвилин, ОСОБА_3 , у період дії воєнного стану відповідно Указу Президента №64/2022 від 24.02.2022 та продовжений на підставі Указу Президента України №451/2023 від 26.07.2023, знаходячись біля підземного пішохідного переходу, між залізничною дорогою та кафе «Гамарджоба», яке розташовано навпроти будинку 92 по вулиці Магістральна в місті Запоріжжі, маючи умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, підійшов до потерпілого ОСОБА_6 , 1978 року народження, та наніс один удар кулаком правої руки в область нижньої щелепи потерпілого ОСОБА_6 .

Після цього, потерпілий ОСОБА_6 почав тікати від ОСОБА_3 в сторону підземного пішохідного переходу, в бік вулиці Чарівна в місті Запоріжжі, проте ОСОБА_3 , в свою чергу, наздогнав ОСОБА_6 та штовхнув його у спину, в результаті чого останній впав на коліно.

Реалізуючи свій умисел на заволодіння майном ОСОБА_6 , ОСОБА_3 знаходячись позаду потерпілого, з правої сторони, скориставшись тим, що ОСОБА_6 знаходиться у безпорадному стані та не чинить будь якого опору, заволодів з сумки ОСОБА_6 мобільним телефоном «Redmi note 6 pro», imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 , вартість якого згідно висновку товарознавчої експертизи складає 1766 гривень 50 копійок та паспортом громадянина України на ім`я ОСОБА_6 , який для потерпілого матеріальної цінності не має, після чого наніс ще один удар кулаком правої руки в обличчя потерпілого ОСОБА_6 , чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження, які згідно висновку судово- медичного експерта № 74п КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» ЗОР: закритий подвійний перелом нижньої щелепи (за наданими даними) у ОСОБА_6 кваліфікується як тілесне ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалий розлад здоров`я; синець правої ділянки очної ямки у ОСОБА_6 кваліфікується як легке тілесне ушкодження.

Після цього ОСОБА_3 зник з місця вчинення злочину з викраденим майном, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 1766 гривень 50 копійок.

Відповідно до вимог ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише щодо особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що 15 січня 2024 року вранці він йшов на роботу та зустрів ОСОБА_7 , який попросив в нього грошей, однак він йому відмовив так як не мав грошей. Події відбувались поблизу кафе «Гамарджоба», яке розташовано навпроти будинку АДРЕСА_2 .

Вони з Кабановим відійшли, а обвинувачений пішов за ними. Обвинувачений ОСОБА_3 підійшов до нього та наніс один удар кулаком правої руки в область нижньої щелепи. Після цього, він почав тікати від ОСОБА_3 в сторону підземного пішохідного переходу, в бік вулиці Чарівна в місті Запоріжжі, проте ОСОБА_3 , наздогнав його та штовхнув у спину, в результаті чого він впав на коліно. Після цього ОСОБА_3 , скориставшись його безпорадним станом, що він не чинить будь якого опору, заволодів його майном, а саме: мобільним телефоном «Redmi note 6 pro», паспортом громадянина України, після чого наніс ще один удар кулаком правої руки йому в обличчя, чим спричинив тілесні ушкодження: закритий подвійний перелом нижньої щелепи та синець правої ділянки очної ямки. Після цього ОСОБА_3 зник з місця вчинення злочину з викраденим майном.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненому визнав та щиро розкаявся, пояснив, що 15 січня 2024 року приблизно о 07 годині 15 хвилин, він знаходячись біля підземного пішохідного переходу, між залізничною дорогою та кафе «Гамарджоба», яке розташовано навпроти будинку 92 по вулиці Магістральна в місті Запоріжжі, з метою заволодіння чужим майном, здійснив напад поєднаний із застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, підійшов до потерпілого ОСОБА_6 , 1978 року народження, та наніс один удар кулаком правої руки в область нижньої щелепи потерпілого ОСОБА_6 .

Після цього, потерпілий ОСОБА_6 почав тікати від нього в сторону підземного пішохідного переходу, в бік вулиці Чарівна в місті Запоріжжі, проте він наздогнав ОСОБА_6 та штовхнув його у спину, в результаті чого останній впав на коліно.

Він заволодів майном ОСОБА_6 , скориставшись тим, що ОСОБА_6 знаходиться у безпорадному стані та не чинить будь якого опору, заволодів з сумки ОСОБА_6 мобільним телефоном «Redmi note 6 pro», imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 , та паспортом громадянина України на ім`я ОСОБА_6 , після чого наніс ще один удар кулаком правої руки в обличчя потерпілого ОСОБА_6 , чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження.

Після цього він зник з місця вчинення злочину з викраденим майном. Вартість викраденого майна та тяжкість тілесних ушкоджень нанесених потерпілому не оспорює.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, за згодою учасників судового провадження, суд, в силу ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, потерпілого, дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого, та документів які необхідні для стягнення витрат на проведення експертизи, постанови про речові докази та ухвал слідчих суддів застосування запобіжного заходу.

При цьому суд роз`яснив наслідки, передбачені ч. 3 ст. 349 КПК України, переконався у добровільності позицій та правильному розумінні учасниками судового провадження наслідків відмови від дослідження інших доказів, що позбавляє їх права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Обвинувачений ОСОБА_3 , вірно розуміє зміст обставин провадження і у суду немає сумнівів в добровільності та істинності його позиції.

Приймаючи до уваги пояснення обвинуваченого, які узгоджуються з обставинами викладеними в обвинувальному акті та поясненнями потерпілого, суд дійшов до висновку, що вина у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла підтвердження.

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 187 КК України, а саме: напад з метою заволодіння чужим майно, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений в умовах воєнного стану.

Відповідно до статті 1 КК України кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням.

Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 КК України визначено, що кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.

Відповідно до ч. 3, 6 ст. 12 КК України злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.

Особливо тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п`ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 є особливо тяжким злочином.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, передбачені ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

ОСОБА_3 вину визнав повністю, розкаявся у вчиненому, враховуючи дані про його особу, який раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, до нього застосовувалось покарання у виді позбавлення волі в умовах ізоляції від суспільства, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за медичною допомогою не звертався, спосіб життя, прокурор просив призначити мінімальне покарання передбачене санкцією статті, обвинувачений та захисник погодились з прокурором. Суд враховуючи дані про особу обвинуваченого, обставини скоєного та спосіб його життя, вважає, що виправлення обвинуваченого можливо виключно в умовах ізоляції його від суспільства та вважає необхідним призначити покарання в межах санкції статті, що буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого.

Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 липня 2025 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 4 ст.186 КК України до 7 (семи) років позбавлення волі. Вирок набрав законної сили 23 серпня 2025 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Виходячи з приписів кримінального закону правила призначення покарання, передбачені ч. 4 ст. 70 КК, застосовуються в разі, якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що особа винна ще й в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому нею до постановлення попереднього вироку. У такому випадку суд може при призначенні покарання за другим вироком як поглинути покарання за першим вироком, так і приєднати його повністю або частково, однак таким чином, щоб обраний захід примусу не перевищував максимального покарання, встановленого статтею (частиною статті), за якою особу засуджено, і водночас не був меншим строку покарання, визначеного за перший злочин. При цьому суд зобов`язаний в остаточне, призначене за сукупністю кримінальних правопорушень, покарання зарахувати покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 КК України.

В даному випадку кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 187 КК України ОСОБА_3 вчинив 15 січня 2024 року, тобто до ухвалення вироку Деснянським районним судом м. Чернігова від 23 липня 2025 року, а тому покарання призначатиметься із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України.

Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлено.

Відповідно до ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 січня 2024 року до обвинуваченого застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому продовжувався.

Відповідно до протоколу затримання ОСОБА_3 був затриманий 15.01.2024 року о 10.49 годині, що підтвердив в судовому засіданні.

Відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 вересня 2024 року запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 у виді тримання під вартою продовжено на строк 60 днів, до 23 листопада 2024 року включно. В подальшому запобіжний захід не проводжувався.

09 грудня 2024 року ОСОБА_3 було звільнено із державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» по відбуттю строку покарання, що підтверджується відповіддю від 10 грудня 2024 року.

Строк перебування особи у слідчому ізоляторі чи іншому місці попереднього ув`язнення може бути зараховано лише в межах того самого кримінального провадження, у якому до особи було застосовано попереднє ув`язнення. На це вказав Верховний Суд у постанові від 4 червня 2024 року по справі №523/11745/22. ККС вказав, що не будь-який час перебування особи у слідчому ізоляторі чи іншому місці попереднього ув`язнення може бути зараховано відповідно до ч. 5 ст. 72 КК. Такий строк тримання може бути зараховано лише в межах того самого кримінального провадження, у якому до особи було застосовано попереднє ув`язнення.

У строк відбування покарання ОСОБА_3 за даним вироком слід зарахувати строк його тримання під вартою з 15 січня 2024 року по 23 листопада 2024 року.

Суд, відповідно до ст. 124 ч.2 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, стягує з обвинуваченого на користь держави, документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Відповідно до ст. 374 ч.4 п.2 КПК України у разі визнання особи винуватою, у резолютивній частині вироку зазначається рішення про відшкодування процесуальних витрат.

В даному кримінальному провадженні було проведено судову-товарознавчу експертизу, висновок № СЕ-19/108-24/967-ТВ від 14 лютого 2024 року.

Відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи, вартість витрат на залучення експертів складає 1514,56 грн.

Суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на проведення експертиз 1514,56 грн.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 368 КПК України ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373-376, 392, 395, 532, 615 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 187 КК України та призначити йому покарання за ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років із конфіскацією майна.

На підставі ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, покарання призначене за цим вироком поглинути покарання призначене за вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 липня 2025 року, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років із конфіскацією майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 відраховувати з моменту набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з моменту фактичного затримання з 15 січня 2024 року по 23 листопада 2024 року.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на проведення судових експертиз в сумі 1514,56 грн.

Речові докази:

- нашарування РБК зі снігу на марлевий тампон та контроль до нього – знищити,

- сумку, зв`язку ключів, мобільний телефон, що передані на зберігання потерпілому залишити останньому за належністю,

- DVD-R диски з лазерних систем з відеозаписами – зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом 30 днів з дня його проголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: ОСОБА_1