Рішення від 06 жовтня 2024 р. у справі №932/10499/23 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Справа №932/10499/23

Провадження № 2/932/520/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2024 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої судді Кудрявцевої Т.О.

за участю секретаря судового засідання - Білоконь О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Дніпро в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська надійшла вищезазначена позовна заява, в якій позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за договором позики б/н від 19.08.2020 у розмірі 325 920,00 грн.; 3% річних за період з 02.09.2020 до 01.09.2023 в розмірі 29 332,08 грн.; інфляційні збитки за період з 02.09.2020 до 01.09.2023 у розмірі 156 817,02 грн.; судовий збір, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що між ним та ОСОБА_2 19.08.2020 було укладено договір позики б/н, за умовами якого останній отримав у борг кошти розміром 325 920,00 грн., що становило еквівалент 12 000,00 доларів США, з кінцевим строком повернення – до 01.09.2020. З огляду на те, що ОСОБА_2 не виконано взяте на себе зобов`язання, виникле на підставі вищезазначеного договору, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справ між суддями від 23.11.2023 справу передано судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Кудрявцевій Т.О.

Ухвалою судді від 24.11.2023 позовну заяву ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики залишено без руху.

Ухвалою суду від 05.12.2023, у зв`язку з усуненням недоліків, зазначених ухвалі від 24.11.2023, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 05.06.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті у судовому засіданні.

У судове засідання позивач не з`явився, про день, час розгляду справи повідомлений належним чином, від його представника надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони позивача.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомлено, жодних клопотань відповідачем не надіслано, відзиву суду не надано.

Згідно до положення ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, доказів про поважність неявки до суду не надано, також не надіслано відзив на позовну заяву та позивач не заперечує проти проведення заочного розгляду справи тому у відповідності з вимогами ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, постановивши по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового засідання технічними засобами відповідно до ст. 247 ЦПК України не здійснювалося.

Розглянувши справу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що відповідно до договору позики від 19.08.2020, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Скосарєвою В.В., оригінал якого надано суду представником позивача на підтвердження заявлених позовних вимог, ОСОБА_2 отримав у борг від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 325 920,00 грн., що становить еквівалент 12 000,00 доларів США, за курсом, визначеним сторонами на день укладення цього договору та з кінцевим строком повернення – до 01.09.2020.

У п.2.1 договору визначено, що позика передана до підписання цього договору. Підписанням цього договору позичальник ( ОСОБА_2 ) підтверджує, що ним отримані кошти в повному обсязі. Підписанням цього договору позичальник ( ОСОБА_2 ) підтверджує, що немає необхідності в укладенні ще будь-яких документів, які б підтверджували факт передання грошових коштів за цим договором.

На підтвердження розміру нарахувань здійснених за механізмом встановленим ст.625 ЦК України, позивачем надано розрахунок.

В силу ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що в разі якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із положенням статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до висновку ВС викладеного у постанові від 26.09.2018 прийнятій за результатами розгляду справи №483/1953/16, якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргової розписки в позивача підтверджує наявність боргу.

З огляду на те, що матеріали справи підтверджують наявність між сторонами боргових зобов`язань та, виходячи з відсутності заперечень зі сторони відповідача щодо не виконання ним умов договору позики про повернення отриманої у борг суми, а також враховуючи відсутність інтересу останнього щодо виниклого спору, заявлені позовні вимоги в частині стягнення суми боргу у розмірі 325 920,00 грн. підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до висновку викладеного у постанові ВП/ВС від 16.01.2019 прийнятої за результатами розгляду справи №373/2054/16, 3% річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).

З огляду на те, що позичальником не виконано умови договору позики від 19.08.2020, кінцевою датою повернення грошей за яким є 01.09.2020, заявлена позовна вимога про стягнення 3% річних за період з 02.09.2020 до 01.09.2023 (включно), нарахованих на суму 325 920,00 грн., що становить 29 332,08 грн., підлягає задоволенню.

Також, з огляду на вказану норму матеріального права, підлягає задоволенню позовна вимога про стягнення з відповідача суми інфляції, нарахованої за період з 02.09.2020 до 01.09.2023 (включно) на суму у розмірі 325 920,00 грн., що становить 156 817,02 грн.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 5 120,70 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 83, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) заборгованість за договором позики б/н від 19.08.2020 у розмірі 325 920 гривень 00 коп.; 3% річних за період з 02.09.2020 до 01.09.2023 в розмірі 29 332 гривні 08 коп.; інфляційні збитки за період з 02.09.2020 до 01.09.2023 у розмірі 156 817 гривень 02 коп., а всього 512 069 гривень 10 копійок (п`ятсот дванадцять тисяч шістдесят дев`ять гривень десять копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) понесені судові витрати - судовий збір у розмірі 5 120 гривень 70 коп. (п`ять тисяч сто двадцять гривень сімдесят копійок)

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів із дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів з дня його проголошення, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Суддя Т.О.Кудрявцева