Рішення від 05 лютого 2026 р. у справі №537/3026/25 — Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2-др/537/2/26

Справа № 537/3026/25

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.02.2026 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді - Хіневича В.І., за участі секретаря судового засідання - Бакай М.С., позивача ОСОБА_1 , представника позивача - ОСОБА_2 , представника відповідача - ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці в режимі відеоконференції, заяву позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів,

встановив:

В проваджені суду на розгляді перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів.

10.11.2025 року судом розглянуто справу та ухвалено рішення яким позовну заяву було задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса фактичного проживання ВПО: АДРЕСА_3 ) аліменти на утримання дитини – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13.05.2025 року та до досягнення дитиною повноліття, а також аліменти на її – ОСОБА_1 , утримання в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку, щомісячно, починаючи з 13.05.2025 року і до досягнення дитиною – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трьох років. Допущено негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць. Також стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн. В задоволенні решти вимог позовної заяви відмовлено. Повний текст рішення суду виготовлено 14.11.2025 року.

14.11.2025 року від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі, а 25.11.2025 року уточнена заява (виправлена), згідно яких позивач прохає суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати за договором про надання правничої допомоги №021-Я, від 01.05.2025 року у сумі 24000 грн., з яких консультація, вивчення документів, аналіз обставин справи, аналіз правових норм - 1500 грн. (три години робочого часу); складання позовної заяви з додатками - 3500 грн. (від 7 до 9 годин робочого часу); участь в судовому засіданні суду першої інстанції та представництво інтересів в суді один судодень - 2000 грн. (11.06.2025., 24.06.2025, 16.09.2025, 20.10.2025, 03.11.2025, 10.11.2025); складання процесуальних документів в залежності від складності та витраченого часу - від 1500 грн; відповідь на відзив від 05.06.2025. - 2000 грн.; відповідь на відзив від 21.10.2025. - 2000 грн; заперечення від 09.10.2025. - 4000 грн; клопотання про долучення доказів - 500 грн. Кошти у вищезазначеній сумі сплачені позивачем адвокату згідно квитанції №5493 від 14.11.2025 року.

01.12.2025 року від представника відповідача ОСОБА_3 надійшли заперечення щодо стягнення витрат за договором про надання правничої допомоги. Де представник відповідача вказує, що 24 червня 2025 року позивачкою було подано до суду заяву про те, що нею буде подано заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, до якої додано договір про надання правничої допомоги №021-Я від 01.05.2025 року, укладений між нею та адвокатом Ялисоветським А.А. 14 листопада 2025 року позивачка подала до суду заяву про стягнення витрат за договором про надання правничої допомоги, до якої додала квитанцію №5493 від 14.11.2025 виписану адвокатом Ялисоветським Андрієм Андрійовичем, в якій він зазначив призначення оплати за "правничу допомогу згідно договору № 021-Я від 01.05.2025" та суму гонорару нібито отриманого ним від позивачки у розмірі 24000 гривень, що є сумнівним через те, що позивачка фактично перебуває на утриманні колишнього чоловіка про що заявляла у позові та як встановлено у судовому рішенні "загальний розмір коштів, які отримує позивач складає близько 25000 грн." Отже, для оплати правничої допомоги позивачка або мала віддати 24000 грн. з 25 000 грн. (до 19 000 грн. на місяць, з яких вона отримувала від відповідача, а іншого доходу, як вона вказувала під час розгляду справи, вона не мала) або розмір гонорару не відповідає дійсності та позивачка намагається стягнути з відповідача кошти, які фактично не сплачувала у вказаному в квитанції розмірі. Будь-яких інших доказів (окрім квитанції) та обґрунтувань щодо переліку наданої правничої допомоги, її обсягу, кількості витраченого часу, щодо складності справи, тощо у заяві не наведено. Крім того, у прохальні частині заяви позивачка взагалі не визначила суму, яку вимагає стягнути з відповідача, що очевидно говорить, що станом на 14.11.2025 вона ще не знала, яку суму вписати в заяву та подала її без наведення суми стягнення. Лише 25 листопада 2025 року з порушенням строку визначеного ч. 8 ст. 141 ЦПК України позивачка подає до суду Заяву (про уточнення заяви від 14.11.2025, як виправлення технічної помилки у прохальній частині заяви), в якій вона вже зазначає, що просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 24000 грн. Вказані позивачем витрати на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідач вважає неспівмірними. Стягнення аліментів здійснюється за Сімейним кодексом України, за сталою судовою практикою у цій категорії справ, відповідно до правових норм практика застосування яких є досить визначеною, вказані норми не потребують складного правового аналізу, правові категорії не мають багатозначного тлумачення та не потребують особливих навиків правової роботи для цієї категорії справ. Доведення певних обставин (матеріальне становище платника аліментів) потребує збору доказів з боку адвокатів, але у справі представник позивачки будь-яких адвокатських запитів не направляв та відповідних доказів щодо матеріального становища платника аліментів до суду не надавав. До матеріалів справи позивачкою надано виключно документи, які нею отримані в процесі життєдіяльності та її представник у їх отриманні чи здобутті участі не брав доказів такої участі матеріали справи не містять. Позовна заява та інші процесуальні документи справи не містять посилань на висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, застосування яких є неоднозначним чи мало б різні тлумачення чи неоднакове застосування норм права. Позовна заява викладена на 2 сторінках, з яких: 1 сторінку займають реквізити сторін та прохальна частина з переліком додатків, а суть позовної заяви фактично викладена на одній сторінці шляхом перелічення статей Сімейного кодексу України та дослівного їх викладення, описова частина позову викладена у стилі, який не передбачає застосування юридичної техніки, через що вбачається, що він складений не фахівцем в галузі права, а позивачкою самостійно. Під час розгляду судової справи № 537/3026/25 було призначено 5 судових засідань (11.06.2025, 24.06.2025, 16.09.2025, 03.11.2025, 10.11.2025), з яких справу фактично розглянуто за одне судове засідання (10.11.2025), а інші судові засідання переносились: 11.06.2025 - розгляд відкладено через хворобу представника відповідача; 24.06.2025 - на вимогу представника позивача через неготовність до розгляду клопотання відповідача, яке отримав через ЄСІТС; 16.09.2025 – на вимогу представника позивача через неготовність до розгляду клопотань відповідача, яке отримав через ЄСІТС через те що, був у відпустці та командировці в іншій справі, а отже підготовка до розгляду справи позивачки не перебувала у пріоритеті для представника позивачки, що свідчить про її невелику значущість для позивачки; 03.11.2025 – через оголошення судом перерви для вирішення питання про розгляд чи відмову у розгляді заяви позивачки про збільшення позовних вимог (у розгляді якої судом в наступному було відмолено); 10.11.2025 – сторони підтвердили власні клопотання, які було задоволено судом, справу розглянуто та суд видалився для ухвалення судового рішення. У судовому засіданні 10.11.2025 представник позивачки жодної промови щодо позовних вимог не вимовляв та лише на питання суду підтвердив, що підтримує позов та просить його задовольнити. Отже, з очевидного обсягу правничої допомоги наданої позивачу з боку його представника, яка не наведена вбачається лише присутність у 4 (чотирьох) судових засіданнях: у двох з яких він вимагав перенесення, третє було перенесене за ініціативою суду, а в останньому судовому засіданні представник позивача підтвердив, що підтримує позов та просить його задовольнити без будь-якої промови щодо правового обґрунтування. Інший обсяг правничої допомоги не підтверджений жодним доказом у справі. Щодо обсягу правничої допомоги, наданої позивачці при складанні процесуальних документів, що містяться в матеріалах справи то на думку відповідача, документи подані позивачкою у переважній більшості складені нею особисто без залучення адвоката, оскільки вони складені з очевидними помилками юридичного характеру, без використання відповідної юридичної техніки написання документів, яка притаманна при складанні фахівцям правникам (юристам), а тим більш адвокатам з відповідним досвідом правової роботи.

Враховуючи викладене, визначений адвокатом розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 24000 гривень є неспівмірним з обсягом наданої правничої допомоги, а отже, має місце недотримання вимог співмірності передбачених ч. 4 ст. 137 ЦПК України. Виходячи з викладеного, заявлений розмір витрат пов`язаних з правничою допомогою адвоката у розмір 24 000,00 гривень є значно завищений, не є розумним у розумінні ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" , та на думку відповідача не має бути з нього стягнутий. Відповідач просить суд у випадку прийняття рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами значно зменшити її розмір з урахуванням викладених вище доводів відповідача.

05.12.2025 року до суду надійшло клопотання представника відповідача Заярного О.С. про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, де останній вказав, що заявлений розмір витрат пов`язаних з правничою допомогою адвоката у розмір 24 000,00 гривень який є значно завищений на думку відповідача не має бути з нього стягнутий через відсутність домовленості у Договорі про надання правничої допомоги № 021-Я від 01.05.2025 між позивачем та його представником про розмір гонорару, порядок його розрахунку, умови та строки оплати, тому відповідач просить відмовити позивачці у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу. Окрім вказаного у поданих раніше запереченнях зазначив, що сума витрат на правничу допомогу в частині "консультації, вивчення документів, аналізу обставин справи, аналізу правових норм" у 1500 грн. є не співмірною з фактичним часом, який мав бути витрачений адвокатом з 30 річним досвідом (максимум 20 хвилин) та обсягом виконаних робіт (вислухати позивачку та вказати перелік потрібних документів для складання позовної заяви). Правнича допомога "складаня позовної заяви з додатками" вже не враховує часу на "аналітичну" роботу, а отже адвокат витратив від 7-9 годин (8 годин) виключно на складання (написання) позовної заяви. Крім того, додатки до позовної заяви не складалися, а просто було додано копії наданих позивачкою документів. Позовна заява викладена на 2 сторінках, з яких: 1 сторінку займають реквізити сторін та прохальна частина з переліком додатків, а суть позовної заяви фактично викладена на одній сторінці шляхом перелічення статей Сімейного кодексу України та дослівного їх викладення (без наведення будь-якої аналітичної роботи, тлумачення норм права та застосування якихось правових конструкцій), опис обставин позову викладений двома абзацами у стилі, який не передбачає застосування юридичної техніки, через що вбачається, що він міг бути складений не фахівцем в галузі права, а позивачкою самостійно. Позов містить лише 2 абзаца по 3 строки у кожному, які не є дослівним цитуванням актів законодавства, що говорить про те, що він є шаблонним. Враховуючи викладене, зазначена у розрахунку сума витрат на правничу допомогу у розмірі 3500 грн. за 8 годин роботи є неспівмірною з фактичним обсягом виконаної правової роботи, та позовна заява незначного рівня складності, яка міститься у матеріалах справи, потребує значно меншого часу на складання - не більше 40 хвилин. У розрахунку від 14.11.2025 в обґрунтування вартості правничої допомоги позивачкою та її адвокатом внесено "участь у судовому засіданні суду першої інстанції та представництво інтересів в суді один судодень - 2000 грн." та встановлено загальну вартість правничої допомоги за 6 судових засідань по 2000 грн. за кожне, що разом дорівнює 12 000 грн. За Договором про надання правничої допомоги порядку визначення вартості правничої допомоги не визначено. Обов`язку щодо оплати позивачкою представництва її інтересів в суді договором про надання правничої допомоги також не передбачено, в тому числі для випадків, коли судове засідання не відбулося або було відкладено розгляд справи. Отже, 2000 грн. = 1 судодень (1 день роботи адвоката в суді (іншого визначення договір не містить) = 8 годин роботи адвоката в суді. Іншого порядку визначення вартості роботи адвоката в суді розрахунком та Договором не визначено. Отже, за наданим розрахунком вартість 1 (однієї) хвилини роботи адвоката в суді складає 4 гривні 17 копійок (2000 грн. / 480 хв. = 4,17 грн./хв.). Під час розгляду судової справи №537/3026/25 було призначено 6 судових засідань (11.06.2025, 24.06.2025, 16.09.2025, 20.10.2025, 03.11.2025, 10.11.2025), з яких справу фактично розглянуто за одне судове засідання (10.11.2025), а інші судові засідання переносились: 11.06.2025 (тривалість засідання 12 хвилин); 24.06.2025 (тривалість засідання 10 хвилин); 16.09.2025 (тривалість засідання 29 хвилин); 20.10.2025 (тривалість засідання 29 хвилин); 03.11.2025 (тривалість засідання 23 хвилини); 10.11.2025 (тривалість засідання 47 хвилин). Вказана тривалість судових засідань визначена за протоколами судових засідань, що містяться у підсистемі ЄСІТС. Загальний час який представник позивачки провів у судових засіданнях (судочаси) складає 150 хвилин (2,5 години). Якщо взяти до уваги розрахунок вартості цієї правничої допомоги виходячи з судочасів, то 150 хвилин х 4,17 грн./хвилину = 625,50 грн. Отже, вартість "представництва інтересів" позивачки в судових засіданнях виходячи з 2000 грн. за 1 судодень мала складати 625,50 грн. У судовому засіданні 10.11.2025, в якому справа слухалась по суті обставин, представник позивачки жодної промови щодо позовних вимог не вимовляв та лише на питання суду підтвердив, що підтримує позов та просить його задовольнити. За надання правничої допомоги щодо складання процесуальних документів позивачка згідно розрахунку вимагає з відповідача 8500 грн., які складаються з вартості допомоги у складанні відповіді на відзив від 05.06.2025 (2000 грн.), відповіді на відзив від 21.10.2025 (2000 грн.), заперечення на клопотання (4000 грн.), клопотання про долучення доказів (500 грн.). Договором про надання правничої допомоги взагалі не визначено вартості послуг зі складання процесуальних документів. Разом з цим, позивачка та її представник визначили у розрахунку, що складання процесуальних документів в залежності від складності та витраченого часу визначається у розмірі 1500 грн. В розрахунку не наведено в чому полягала складність (для адвоката з 30 річним стажем адвокатської діяльності), та який саме час було витрачено на складання вказаних процесуальних документів, а отже не зрозуміло чому при визначеній в розрахунку вартості в 1500 грн. за складання процесуального документу визначено вартість відповіді на відзив від 05.06.2025 з перевищенням на 500 грн. (2000 грн.), відповіді на відзив від 21.10.2025 з перевищенням на 500 грн. (2000 грн.), заперечення на клопотання з перевищенням на 2500 грн.(4000 грн.) Тому, вважають, що розмір витрат на правничу допомогу у вигляді складання процесуальних документів у сумі 8500 грн., є неспівмірним зі складністю цієї справи, а тим більш для адвоката з досвідом практичної адвокатської діяльності більше 30 років, складністю виконаних адвокатом робіт (якщо вони взагалі виконані адвокатом, з приводу чого є сумніви), витраченим часом на їх складання (у розрахунку не зазначено), обсягом виконаних робіт (наприклад, за рахунок посилання на практику ЄСПЛ, яка не має жодного відношення до справи збільшено обсяг декількох документів).

16.12.2025 року до суду подано клопотання про долучення до справи доказів, згідно якого представник відповідача прохав долучити до матеріалів справи відповідь надану Крюківським районним судом міста Кременчука Полтавської області від 09.12.2025 року вих. № 6/692/2025-Вих. на запит на публічну інформацію та врахувати викладену інформацію. А саме, те що згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Крюківського районного суду міста Кременчука від 13.05.2025 справа про стягнення аліментів за категорією складності відповідає коефіцієнту 6. А згідно відповіді наданої Крюківським районним судом міста Кременчука Полтавської області від 09.12.2025 року вих. № 6/692/2025-Вих. на запит на публічну інформацію Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області при розподілі справ та матеріалів керується Додатком 1 до рішення зборів Крюківського районного суду м. Кременчука № 5 від 27.11.2018, яким визначено Таблицю коефіцієнтів складності справ, що використовуються при автоматизованому розподілі судових справ і матеріалів, в якій відображено, яким категоріям справ, які числові значення складності справ відповідають. Згідно вказаної таблиці визначено коливання коефіцієнту складності справи від 1 до 55 рівня складності, де 1- справи нескладні та 55 – справи високої складності. Таким чином, дана справи з коефіцієнтом 6 має незначну складність у співвідношенні з іншими.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник Ялисоветський А.А. вимоги заяви про ухвалення додаткового рішення підтримали та просили задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача - Заярний О.С. просив відмовити у задоволенні заяви з підстав неспіврозмірності з обсягом наданої правничої допомоги.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно п.6 ч.1 ст. 264 ЦПК України, ухвалюючи рішення, суд, зокрема вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (судовий збір та витрати пов`язані з розглядом справи).

Згідно положень ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Частиною 3 ст. 259 ЦПК України визначено, що суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача у разі відмови в позові на позивача.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Частина 8 ст. 141 ЦПК України визначає, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судом встановлено, що рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10.11.2025 року позовну заяву було задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса фактичного проживання ВПО: АДРЕСА_3 ) аліменти на утримання дитини – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13.05.2025 року та до досягнення дитиною повноліття, а також аліменти на її – ОСОБА_1 , утримання в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку, щомісячно, починаючи з 13.05.2025 року і до досягнення дитиною – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трьох років. Допущено негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць. Також стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн. В задоволенні решти вимог позовної заяви відмовлено. Повний текст рішення суду виготовлено 14.11.2025 року.

Тож, питання розподілу сплаченого судового збору під час ухвалення рішення було вирішено.

З заявою про наявність сум судових витрат, які сторона позивача понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, позивач вернулася до суду, ще 24.06.2025 року. В подальшому 14.11.2025 року позивачем було подано заяву про стягнення судових витрат з відповідача та докази їх понесення.

Таким чином, враховуючи, що позивачем дотримано строків та умов встановлених ч. 8 ст. 141 ЦПК України, питання витрат позивача на професійну правничу допомогу підлягає вирішенню в межах даної заяви, у зв`язку з чим суд зазначає наступне.

Згідно матеріалів справи та заяви про ухвалення додаткового рішення, позивач прохає стягнути з відповідача на її користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 24000,00 грн. До заяви долучено копію договору про надання правничої допомоги від 01.05.2025 року №021-Я, укладеного між адвокатом Ялисоветським А.А. та ОСОБА_1 , згідно п.3.1. якого за виконану роботу клієнт сплачує адвокату винагороду у розмірі за домовленістю обумовлену в додатку до даного договору; розрахунок гонорару за надання правничої допомоги та акт про виконані роботи від 14.11.2025 року, згідно якого, за домовленістю з ОСОБА_1 за попереднім розрахунком розмір гонорару складається із наступного: консультація, вивчення документів, аналіз обставин справи, аналіз правових норм - 1500 грн. (три години робочого часу); складання позовної заяви з додатками - 3500 грн. (від 7 до 9 годин робочого часу); участь в судовому засіданні суду першої інстанції та представництво інтересів в суді один судодень - 2000 грн. (11.06.2025., 24.06.2025, 16.09.2025, 20.10.2025, 03.11.2025, 10.11.2025); складання процесуальних документів в залежності від складності та витраченого часу - від 1500 грн; відповідь на відзив від 05.06.2025. - 2000 грн.; відповідь на відзив від 21.10.2025. - 2000 грн; заперечення від 09.10.2025. - 4000 грн; клопотання про долучення доказів - 500 грн. Загальна сума - 24000 грн.; квитанцію №5493 від 14.11.2025 року, згідно якої адвокат Ялисоветський А.А. прийняв від ОСОБА_1 за правничу допомогу згідно договору № 021-Я від 01.05.2025 року, гонорар у сумі 24000 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір — обґрунтованим (п.268).

У додатковій Постанові від 19 лютого 2020 року справі № 755/9215/15-ц, Велика Палата Верховного Суду, наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У Постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 від 24 жовтня 2019 року та у справі № 922/2685/19 від 08 квітня 2020 року визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

В іншій своїй Постанові від 07.09.2020 року справа № 910/4201/1 Верховний Суд зазначив, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі N 922/1163/18.

Досліджуючи надані докази щодо розміру (порядку обчислення, форми та ціни послуг) та фактичного здійснення вказаних витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 24000 грн, беручи до уваги наявність клопотання про зменшення витрат та викладені у ньому доводи іншої сторони щодо безпідставності та необґрунтованості розміру заявлених витрат, суд вважає, що вони не є виправданими витратами та не є справедливим по відношенню до іншої сторони, тому такі витрати не можуть бути враховані в повному обсязі при розподілі судових витрат, понесених стороною.

Визначаючи пропорційність предмета спору з розміром витрат на правничу допомогу, їх доведеність та фактичну наявність, за встановлених обставин, суд виходить із того, що предмет спору в цій справі не є складним, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними та з огляду на усталеність судової практики зі спірного питання не потребувало додаткового аналізу документів та доказів, судові засідання за участі представника позивача відкладувалися та лише одне відбулося по суті.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача щодо закінчення строку дії договору про надання правничої допомоги, враховуючи, що стадія ухвалення додаткового рішення відповідно є стадією судового розгляду в суді першої інстанції.

Також, суд критично оцінює посилання сторони відповідача щодо відсутності додатку до даного договору стосовно визначення розміру оплати послуг адвоката, враховуючи, що наданий стороною позивача розрахунок є даним додатком.

Суд бере до уваги посилання сторони позивача щодо врахування затрат часу адвоката до місця проведення судового засідання, що корелюється рішеннями ВС.

При цьому, суд бере до уваги доводи сторони відповідача щодо необгрунтованого завищення складності даної справи, часу необхідного для складання та виготовлення наявних процесуальних документів, тощо.

А тому з урахуванням встановлених та доведених обставин, суд вважає, що обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, а також доведеним розміром витрат на правничу допомогу виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, є сума - 10000 грн., яка і підлягає до стягнення.

Тож враховуючи викладене, зважаючи на клопотання представника відповідача про зменшення розміру судових витрат, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає до часткового задоволення.

За таких обставин суд вважає, що наявні підстави для ухвалення додаткового рішення в порядку ст. 270 ЦПК України з питання стягнення витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. 270 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Заяву позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса фактичного проживання ВПО: АДРЕСА_3 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000 грн.

В задоволенні решти вимог заяви - відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.І. Хіневич