Постанова від 04 лютого 2026 р. у справі №440/512/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2026 р.Справа № 440/512/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. ,

за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської обласної військової адміністрації на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 (суддя: С.С. Бойко, м. Полтава, повний текст складено 27.10.2025) по справі № 440/512/25

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2

до Полтавської обласної військової адміністрації треті особи Полтавська регіональна філія державного підприємства "Національні інформаційні системи" , Шишацька селищна рада

про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач-1, ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 (далі по тексту – позивач-2, ОСОБА_2 ) звернулись до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської обласної військової адміністрації (далі по тексту – відповідач), треті особи: Полтавська регіональна філія Державного підприємства "Національні інформаційні системи", Шишацька селищна рада, в якому просять суд:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Полтавської обласної військової адміністрації від 22.07.2024 №416 "Про перейменування топонімічних назв у межах населених пунктів Полтавської області" в частині перейменування вулиці Василя Павлика на вулицю Анатолія Дімарова в Шишацькій селищній територіальній громаді селища Шишаки (п.180 додатку до розпорядження від 22.07.2024 №416);

- зобов`язати Полтавську обласну військову адміністрацію відновити назву вулиці Василя Павлика шляхом зміни назви вулиці Анатолія Дімарова на вулицю Василя Павлика в Шишацькій селищній територіальній громаді селища Шишаки Полтавської області.

В обґрунтування вимог адміністративного позову зазначили, що рішенням Шишацької селищної ради народних депутатів від 28 вересня 1983 року "Про увічнення пам`яті ОСОБА_3 " було перейменовано вулицю Пролетарську в селищі Шишаки Шишацького району Полтавської області у вулицю "Павлика" (а.с.100 т.2).

Шишацька селищна рада Миргородського району Полтавської області, на двадцять шостій сесій восьмого скликання з метою приведення назв вулиць та провулків до вимог топономії, що носять назву імені фізичної особи та норм української мови, своїм рішенням від 28.11.2023 "Про перейменування назв вулиць та провулків населених пунктів Шишацької селищної територіальної громади" перейменувала вулицю "Павлика" на вулицю "Василя Павлика" (а.с.73 т.1).

Дане рішення було прийнято після затвердження на засіданні комісії з реалізації державної політики відновлення та збереження національної пам`яті українського народу на території Шишацької селищної громади назви вулиці, з урахуванням звернення громадян Шишацької селищної громади, Протокол № 1 від 23 серпня 2023 року (а.с.78 т.1), з метою вшанування пам`яті ОСОБА_3 , організатора сільськогосподарського виробництва, учасника другої світової війни, орденоносця, заслуженого працівника сільського господарства України та керівника колгоспу імені Ілліча протягом 31 року, згідно з історичною довідкою відділу культури і туризму Шишацької селищної ради Шишацького краєзнавчого музею від 15.07.24 №20-20 (а.с.34 т.1).

Розпорядженням Полтавської обласної військової адміністрації від 22.07.2024 № 416 "Про перейменування топонімічних назв у межах населених пунктів Полтавської області", згідно з п.180 додатку до розпорядження від 22.07.2024 № 416, було перейменовано вулицю Василя Павлика в селищі Шишаки Миргородського району Полтавської області на вулицю Анатолія Дімарова (а.с.40- 43, 247 - 249 т.1).

Позивачі, як близькі родичі (донька та онука) ОСОБА_3 , вважаючи рішення протиправним, звернулися до адміністративного суду з позовом про скасування даного рішення.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 по справі № 440/512/25 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Полтавської обласної військової адміністрації (вул. Соборності,45, м. Полтава, 36014, код ЄРДПОУ 00022591), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Полтавська регіональна філія Державного підприємства "Національні інформаційні системи (вул. Соборності,40в, м. Полтава, 36003, код ЄРДПОУ 39881888), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Шишацька селищна рада (вул. Соборності,2, селище Шишаки, Миргородський район, Полтавська область, 38000, код ЄРДПОУ 21048749) про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії – задоволено.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження Полтавської обласної військової адміністрації від 22.07.2024 №46 "Про перейменування топонімічних назв у межах населених пунктів Полтавської області" в частині перейменування вулиці Василя Павлика на вулицю Анатолія Дімарова в Шишацькій селищній територіальній громаді селища Шишаки (п.180 додатку до розпорядження від 22.07.2024 №416).

Зобов`язано Полтавську обласну військову адміністрацію відновити назву вулиці Василя Павлика шляхом зміни назви вулиці Анатолія Дімарова на вулицю Василя Павлика в Шишацькій селищній територіальній громаді селища Шишаки.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської обласної військової адміністрації витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн..

Стягнуто на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської обласної військової адміністрації витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн..

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 виправлено описку в рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 по справі № 440/512/25, шляхом зазначення у другому абзаці резолютивної частини правильного номеру розпорядження Полтавської обласної військової адміністрації від 22.07.2024 "Про перейменування топонімічних назв у межах населених пунктів Полтавської області", а саме зазначити "№416" замість "№46".

Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин у справі та порушення норм процесуального та матеріального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 по справі № 440/512/25 скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в повному обсязі у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що представником Полтавської обласної військової адміністрації в ході підготовчого судового засідання у справі заявлено клопотання від 14.02.2025 № 02.1-07/285 про виклик свідка ОСОБА_4 , який діє на території Полтавської області як представник Українського інституту Національної пам`яті та має спеціальні знання в галузі історії, оскільки закінчив Полтавський державний педагогічний інститут імені В.Г. Короленка, за фахом - вчитель історії. ОСОБА_4 відомі обставини та відомості в частині перейменування вулиці Василя Павлика в селищі Шишаки Миргородського району Полтавської області у зв`язку з наступним: саме за його ініціативи було здійснено перейменування вулиці Василя Павлика в селищі Шишаки Миргородського району Полтавської області; саме ним зібрано історичні відомості, докази та обґрунтовано іншим членам Робочої групи мотиви для перейменування вулиці Василя Павлика в селищі Шишаки Миргородського району Полтавської області; вказана особа є членом Робочої групи Полтавської ОВА з питань деімперіалізації та деколонізації топонімії, якій безпосередньо відомі обставини щодо перейменування вулиці Василя Павлика в селищі Шишаки Миргородського району Полтавської області. Судом першої інстанції відмовлено в задоволенні вказаного клопотання, а, відтак, порушено вимоги статті 211 КАС України, оскільки не забезпечено безпосереднє дослідження доказів у справі.

З викладених підстав, вказує, що ОСОБА_3 сприяв реалізації російської імперської політики.

Зазначає, що Полтавська обласна військова адміністрація в повній мірі дотрималася строків та порядку перейменування топонімічних назв у межах населених пунктів відповідно до вимог Закону України "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії".

З урахуванням вищевикладеного, вважає, що висновок суду першої інстанції про прийняття спірного розпорядження без врахування рекомендацій посадових осіб Українського інституту Національної пам`яті та без врахування пропозицій громадськості й науковців не відповідає дійсності та є необґрунтованим.

Позивачі, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просять суд: апеляційну скаргу Полтавської обласної військової адміністрації залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року у справі 440/512/25 - без змін; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської обласної військової адміністрації на користь ОСОБА_2 судові витрати: витрати на правничу допомогу, понесену у суді апеляційної інстанції, в сумі 3500,00 грн..

Треті особи правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У відповідності до ч.2 ст.313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_3 , 1924 року народження, з 1941 року обіймав різні посади у сільськогосподарських підприємствах Шишацького району Полтавської області. У період з 1950 року останній обіймав посаду голови колгоспу імені «Сталіна», а з 1953 року обіймав посаду голови колгоспу імені «Ілліча» Шишацького району Полтавської області протягом 31 року, що підтверджується історичною довідкою відділу культури і туризму Шишацької селищної ради Шишацького краєзнавчого музею від 15.07.2024 №20-20 (а.с.34 т.1).

За великий вклад у розвиток соціально-економічного сектору району, організацію сільськогосподарського виробництва у Шишацькому районі, як учасника другої світової війни, орденоносця та заслуженого працівника сільського господарства України, громадського діяча, територіальною громадою, а саме рішенням Шишацької селищної ради народних депутатів від 28 вересня 1983 року "Про увічнення пам`яті ОСОБА_3 " було перейменовано вулицю Пролетарську в селищі Шишаки Шишацького району Полтавської області у вулицю "Павлика" (а.с.100 т.2).

Надалі, на честь ОСОБА_3 , за великий вклад у розвиток соціально-економічного сектору району, організатора сільськогосподарського виробництва у Шишацькому районі, учасника другої світової війни, орденоносця, заслуженого працівника сільського господарства України, громадського діяча, Шишацька селищна рада Миргородського району Полтавської області на двадцять шостій сесії восьмого скликання, з метою приведення назв вулиць та провулків до вимог топономії, що носять назву імені фізичної особи та норм української мови, своїм рішенням від 28.11.2023 "Про перейменування назв вулиць та провулків населених пунктів Шишацької селищної територіальної громади" перейменувала вулицю Павлика на вулицю Василя Павлика (а.с.73 т.1).

Вказане рішення було прийнято після затвердження на засіданні комісії з реалізації державної політики відновлення та збереження національної пам`яті українського народу на території Шишацької селищної громади назви вулиці, з урахуванням звернення громадян Шишацької селищної громади, Протокол № 1 від 23 серпня 2023 року (а.с.78 т.1), з метою вшанування пам`яті ОСОБА_3 , організатора сільськогосподарського виробництва, учасника другої світової війни, орденоносця, заслуженого працівника сільського господарства України та керівника колгоспу імені Ілліча протягом 31 року, згідно з історичною довідкою відділу культури і туризму Шишацької селищної ради Шишацького краєзнавчого музею від 15.07.2024 №20-20 (а.с.34 т.1).

Розпорядженням Полтавської обласної військової адміністрації від 22.07.2024 № 416 "Про перейменування топонімічних назв у межах населених пунктів Полтавської області", згідно з п.180 додатку до розпорядження від 22.07.2024 № 416, було перейменовано вулицю Василя Павлика в селищі Шишаки Миргородського району Полтавської області на вулицю Анатолія Дімарова.

Приймаючи спірне розпорядження, відповідач прийняв до уваги висновки Робочої групи Полтавської обласної військової адміністрації з питань деімперіалізіції та деколонізації топономії від 16 липня 2024 року (а.с.92 т.1).

Позивачі, не погодившись з розпорядженням Полтавської обласної військової адміністрації від 22.07.2024 №416 "Про перейменування топонімічних назв у межах населених пунктів Полтавської області" в частині перейменування вулиці Василя Павлика на вулицю Анатолія Дімарова в Шишацькій селищній територіальній громаді селища Шишаки (п.180 додатку до розпорядження від 22.07.2024 №416), звернулись до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції, дослідивши рішення від 28.11.2023 Шишацької селищної ради Миргородського району Полтавської області, вивчивши докази правомірності його прийняття, а також враховуючи відсутність доказів пов`язаності назви вулиці Василя Павлика в смт. Шишаки з подіями та символікою комуністичного тоталітарного режиму в розумінні Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", Закону України "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії", прийшов до висновку про відсутність підстав для перейменування вулиці Василя Павлика в смт. Шишаки у вулицю Анатолія Дімарова. А, відтак, за відсутності підстав для перейменування вулиці Василя Павлика в смт. Шишаки, у відповідача не було повноважень для прийняття розпорядження від 22.07.2024 № 416 в частині перейменування цієї вулиці з підстав, передбачених Законом України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії».

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 пункту 4 п.п. «є» Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", символікою комуністичного тоталітарного режиму вважаються: назви областей, районів, територіальних громад, населених пунктів, районів у містах, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, проспектів, площ, майданів, набережних, мостів, інших об`єктів топоніміки населених пунктів, підприємств, установ, організацій, у яких використані імена або псевдоніми осіб, які обіймали керівні посади в комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету і вище), вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік, працювали в радянських органах державної безпеки, а також назви СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік та похідні від них, назви, пов`язані з діяльністю комуністичної партії (включаючи партійні з`їзди), річницями Жовтневого перевороту 25 жовтня (7 листопада) 1917 року, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням борців за незалежність України у XX столітті (крім назв, пов`язаних з опором та вигнанням нацистських окупантів з України або з розвитком української науки та культури).

Так, судовим розглядом встановлено, що розпорядженням Полтавської обласної військової адміністрації від 22.07.2024 № 416 "Про перейменування топонімічних назв у межах населених пунктів Полтавської області", згідно з п.180 додатку до розпорядження від 22.07.2024 № 416, було перейменовано вулицю Василя Павлика в селищі Шишаки Миргородського району Полтавської області на вулицю Анатолія Дімарова.

Приймаючи спірне розпорядження, відповідач прийняв до уваги висновки Робочої групи Полтавської обласної військової адміністрації з питань деімперіалізіції та деколонізації топономії від 16 липня 2024 року (а.с.92 т.1).

Колегія суддів вважає дані висновки необґрунтованими, а розпорядження відповідача від 22.07.2024 № 416 "Про перейменування топонімічних назв у межах населених пунктів Полтавської області", згідно з п.180 додатку до розпорядження від 22.07.2024 № 416, протиправним, оскільки колгоспи за часів головування Василя Павлика не були органами державної влади, передбачали колективну форму власності, а посада голови колгоспу була виборною.

Згідно з листом Українського інституту національної пам`яті від 06.01.2025 № 42/2.2-11-25 у відповідь ОСОБА_2 , до Інституту не надходило звернень від Полтавської обласної державної (військової) адміністрації, Робочої групи Полтавської ОВА з питань деімперіалізації та деколонізації топонімії, комісій, інших дорадчих органів тощо стосовно надання роз`яснень та рекомендації щодо перейменування у селищі Шишаки Миргородського району Полтавської області вулиці Василя Павлика. Відповідно жодних рекомендацій щодо перейменування згаданого топоніму Інститутом не надавалося (а.с.104 т.1).

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_5 не обіймав за своє життя посаду секретаря районного комітету комуністичної партії СРСР, УРСР, інших союзних республік СРСР або посади вищої.

Відповідачем в обґрунтування заперечень на позовні вимоги надано до суду копії архівних довідок про участь ОСОБА_5 у партійній роботі Шишацького райкому комуністичної партії України (а.с.139 – 190 т.1).

Разом з тим, дослідженням наданих відповідачем архівних довідок підтверджено, що ОСОБА_6 за час роботи на території району не обіймав керівних посад в органах влади та партійних органах комуністичної партії у розумінні статті 1 пункту 4 п.п. «є» Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" від 9 квітня 2015 року № 317-VIII.

Твердження відповідача про державну і партійну роботу ОСОБА_7 на керівних посадах також спростовуються думкою мешканців територіальної громади та третьої особи на боці позивача - Шишацькою селищною радою Миргородського району Полтавської області, в яких спогади про ОСОБА_7 асоціюються як із організатором сільськогосподарського виробництва району, учасника другої світової війни, орденоносця, заслуженого працівника сільського господарства України, досвідченого керівника сільськогосподарського підприємства, громадського діяча, що знайшло своє відображення в протоколі № 3 від 23 жовтня 2023 року (а.с. 149 - 152 т.2), рішенні Шишацької селищної ради народних депутатів від 28 вересня 1983 року "Про увічнення пам`яті ОСОБА_3 " щодо перейменування вулиці Пролетарської в селищі Шишаки Шишацького району Полтавської області у вулицю "Павлика (а.с.100 т.2), рішенні Шишацької селищної ради Миргородського району Полтавської області від 28.11.2023 "Про перейменування назв вулиць та провулків населених пунктів Шишацької селищної територіальної громади" щодо перейменування вулицю Павлика на вулицю Василя Павлика (а.с.73 т.1), комісії з реалізації державної політики відновлення та збереження національної пам`яті українського народу на території Шишацької селищної громади, з урахуванням звернення громадян Шишацької селищної громади, протокол № 1 від 23 серпня 2023 року (а.с.78 т.1).

Приймаючи оспорюване рішення, відповідачем не враховано думку мешканців територіальної громади, публічні обговорення відповідачем, в порушення вимог Закону України "Про присвоєння юридичним особам та об`єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій" №4865-VI, постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення громадського обговорення під час розгляду питань про присвоєння юридичним особам та об`єктам права власності, які за ними закріплені, об`єктам права власності, які належать фізичним особам, імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій» від 24.10.2012 №989, не проводились, звернення мешканців територіальної громади щодо спірного питання були залишені відповідачем без уваги, до Українського інституту національної пам`яті за висновком щодо спірного питання відповідач не звертався.

Разом з тим, судовим розглядом встановлено, що селищним головою смт. Шишаки були організовані та проведені громадські слухання з питання виконання вимог Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", результати яких оформлено протоколами від 20 та 26 жовтня 2023 (а.с.66, 70, т.1), розглянуто звернення мешканців територіальної громади. Згідно з актом опитування мешканців територіальної громади, останні висловили побажання залишити назву вулиці без змін (а.с.65 т.1).

Пропозиції громадськості згідно з абз. 4 п.6 ст. 7 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", повинні бути враховані при прийнятті рішення про перейменування вулиць.

Такі пропозиції були враховані при прийнятті Шишацькою селищною радою Миргородського району Полтавської області на двадцять шостій сесій восьмого скликання рішення від 28.11.2023 "Про перейменування назв вулиць та провулків населених пунктів Шишацької селищної територіальної громади", яким перейменовано вулицю Павлика на вулицю Василя Павлика (а.с.73 т.1).

Таким чином, колегія суддів, дослідивши рішення від 28.11.2023 Шишацької селищної ради Миргородського району Полтавської області, вивчивши докази правомірності його прийняття, а також враховуючи, відсутність доказів пов`язаності назви вулиці Василя Павлика в смт. Шишаки з подіями та символікою комуністичного тоталітарного режиму в розумінні Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", Закону України "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії", приходить до висновку про відсутність підстав для перейменування вулиці Василя Павлика в смт. Шишаки у вулицю Анатолія Дімарова.

Відповідно до абз. 2 розділу VІІ «Заключні положення» Закону України «Про місцеві державні адміністрації», голова обласної державної адміністрації наділений повноваженнями прийняти розпорядження про перейменування вулиці у випадку нездійснення такого перейменування селищним головою в установлені законом строки та за наявності підстав для здійснення такого перейменування.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що, за відсутності підстав для перейменування вулиці Василя Павлика в смт. Шишаки, у відповідача не було повноважень для прийняття спірного розпорядження від 22.07.2024 № 416 в частині перейменування цієї вулиці з підстав, передбачених Законом України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії».

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів дійшла висновку, що розпорядження Полтавської обласної військової адміністрації від 22.07.2024 №416 "Про перейменування топонімічних назв у межах населених пунктів Полтавської області" в частині перейменування вулиці Василя Павлика на вулицю Анатолія Дімарова в Шишацькій селищній територіальній громаді селища Шишаки (п.180 додатку до розпорядження від 22.07.2024 №416) не відповідає встановленим у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності, розсудливості та пропорційності, а тому є протиправним та таким, що належить скасувати.

Доводи відповідача про те, що судом першої інстанції відмовлено в задоволенні клопотання від 14.02.2025 № 02.1-07/285 про виклик свідка ОСОБА_4 , який діє на території Полтавської області як представник Українського інституту Національної пам`яті та має спеціальні знання в галузі історії, а, відтак, порушено вимоги статті 211 КАС України, оскільки не забезпечено безпосереднє дослідження доказів у справі, колегія суддів відхиляє оскільки заявником не надано істотних підстав для його задоволення. Крім цього, у заяві про виклик свідка, відповідачем не зазначено які саме обставини, що мають суттєве значення для вирішення справи по суті, може повідомити вказана особа та які саме питання підлягають з`ясуванню. Крім того, відповідачем не зазначено обставин, які перешкоджають йому довести суду свою правову позицію у письмових заявах по суті справи особисто.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ..

Доводів в частині розподілу судом першої інстанції судових витрат на професійну правничу допомогу апеляційна скарга відповідача не містить, а тому не підлягає перегляду судом апеляційної інстанції.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Що стосується відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за надання послуг під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 7 ст. 139 КАС України).

Частинами 3, 4 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).

Згідно з ч.6 ст.135 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.135 КАС України).

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України випливає, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначені відшкодування витрат на суму гонорару адвоката, суд виходить з реальності адвокатських витрат (чи мали місце ці витрати, чи була в них необхідність), а також розумності їх розміру. Такі критерії застосовує Європейській суд з прав людини. У справі "East/West Allianse Limited" суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати фактично мали місце, були неминучі, а їх розмір є обґрунтованим.

Верховний Суд в постанові від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17 зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Судом встановлено, що на підтвердження складу та розміру понесених витрат на правничу допомогу позивачем подано до матеріалів справи: договір про надання правничої допомоги від 10.12.2025 № 01-10/12/25; квитанцію до прибуткового касового ордеру № 98 від 10.12.2025 на суму 3500, 00 грн.; акт виконаних робіт № 1 від 15.12.2025; ордер на надання правничої допомоги від 15.12.2025 серії ВІ № 1356176.

Таким чином, наданими до суду доказами підтверджується фактичне понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 грн..

Згідно з квитанцією № 5370599 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС, наданою позивачем до матеріалів справи, відповідач отримав матеріали, що обґрунтовують витрати на професійну правничу допомогу, 15.12.2025.

Крім того, згідно з довідкою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2026 про доставку електронного листа, матеріали, що обґрунтовують витрати на професійну правничу допомогу, отримані відповідачем 16.12.2025.

При вирішенні питання про стягнення судових витрат колегія суддів враховує висновки Верховного Суду щодо застосування статей 134, 139 КАС України в контексті ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу викладені в постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 200/9888/19-а.

У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що: «Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19».

Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа №280/2635/20).

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності клопотання іншої сторони.

Колегія суддів зазначає, що відповідач із відповідним клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги до суду не звертався.

У свою чергу, як свідчать матеріали справи, подані до суду документи, що обґрунтовують заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн., були отримані відповідачем 15.12.2025 та 16.12.2025, що підтверджується вищезазначеними документами.

Зазначене свідчить, що відповідач був ознайомлений зі змістом поданих позивачем документів та був обізнаний про призначення до розгляду питання про відшкодування позивачу понесених витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

За таких обставин, враховуючи, що розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 3500,00 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, колегія суддів дійшла висновку, що заява позивача підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Полтавської обласної військової адміністрації залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 по справі № 440/512/25 залишити без змін.

Стягнути на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської обласної військової адміністрації (вул. Соборності,45, м. Полтава, 36014, код ЄРДПОУ 00022591) витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, у розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) грн. 00 коп..

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій

Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова Я.М. Макаренко