Постанова від 28 січня 2026 р. у справі №480/5175/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2026 р.Справа № 480/5175/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.10.2025, головуючий суддя І інстанції: О.В. Соп`яненко, м. Суми, повний текст складено 14.11.25 року по справі № 480/5175/25

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2

до Міністерства оборони України, третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , перший позивач) та ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2 , другий позивач) звернулись до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі – Міноборони, відповідач) третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа), у якому просили суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене Витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 19/в від 21.03.2025 (пункт 14) про відмову у призначенні та виплаті ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю їхнього сина військовослужбовця ОСОБА_3 , що настала в результаті нещасного випадку, пов`язаного з проходженням військової служби;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у зв`язку з загибеллю їхнього сина військовослужбовця ОСОБА_3 , що настала в результаті нещасного випадку, пов`язаного з проходженням військової служби в розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2024 року.

В обґрунтування позову зазначили про протиправність рішення Міністерства оборони України (пункт 14 протоколу № 19/в від 21.03.2025 комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум) (далі – Рішення №19/в), яким відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги (далі – ОГД) з посиланням на те, що дорожньо-транспортна пригода (далі – ДТП), у зв`язку з якою настала смерть військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_3 (далі – ОСОБА_3 ), сталася через порушення останнім Правил дорожнього руху (далі – ПДР України), тобто вчинення правопорушення, передбаченого статтями 122, 124 КУпАП.

Однак, таке твердження відповідача є безпідставними та необґрунтованими, оскільки відносно ОСОБА_3 не складався протокол про адміністративне правопорушення та він не притягався до адміністративної чи кримінальної відповідальності за даним фактом, що підтверджується постановою про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12024041350000363 від 15.03.2024 за частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України (далі – КК України), у зв`язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Переконували, що надані позивачами на розгляд комісії документи на підтвердження причин та обставин смерті військовослужбовця ОСОБА_3 , зокрема, рішення 12 регіональної військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця, оформлене протоколом від № 4098 від 11 листопада 2024, та витяг з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 14.04.2024 № 1531 (з основної діяльності) про результати спеціального розслідування не містять висновків про те, що смерть ОСОБА_3 пов`язана із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства.

Переконували, що смерть їхнього сина - військовослужбовця ОСОБА_3 настала внаслідок нещасного випадку, що мав місце в період проходження ним військової служби.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 по справі № 480/5175/25 адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України, оформлене витягом з протоколу засідання комісії з питань розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 19/в від 21.03.2025 в частині відмови ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю сина військовослужбовця ОСОБА_3 .

Зобов`язано Міністерство оборони України повторно, з урахуванням висновків суду, розглянути заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю сина військовослужбовця ОСОБА_3 .

У задоволенні вимог про зобов`язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого на 01.01.2024 відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський б. 6, ЄДРПОУ 00034022) судові витрати на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) - 1211 грн. 20 коп., ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) - 968 грн. 96 коп.

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на грубе порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне та невсебічне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року у справі № 480/5175/25 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, за участю третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована твердженнями про правомірність Рішення №19/в про відмову в призначенні ОГД, оскільки ОСОБА_3 загинув внаслідок скоєння ним адміністративного правопорушення, що полягало у вчиненні ДТП після самовільного залишення місця розташування підрозділу, у якому він проходив службу, що виключає право позивачів на отримання ОГД згідно із Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» віл 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі – Закон № 2011-ХІІ).

Зауважив, що проведеним досудовим розслідуванням за фактом дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 15.03.2024, було об`єктивно встановлено, що причиною ДТП стали дії самого водія ОСОБА_3 , який грубо порушив вимоги пункту 10.1 ПДР України, а висновок судової автотехнічної експертизи № CCE-19/104-24/11147-IT безапеляційно підтвердив, що дії водія не відповідали вимогам ПДР і перебували у прямому причинному зв`язку з настанням ДТП, що свідчить про наявність прямої законодавчої заборони на виплату допомоги у випадках, коли загибель є наслідком вчинення військовослужбовцем адміністративного правопорушення.

Переконував, що відсутність протоколу про адміністративне правопорушення та постанови суду про притягнення ОСОБА_3 , який загинув внаслідок ДТП, до адміністративної відповідальності не свідчить про наявність підстав для виплати позивачам ОГД.

На переконання відповідача, у протоколі 12 Регіональної військово-лікарської комісії (далі - ВЛК) № 4098 від 11.11.2024 лише констатовано часовий проміжок настання смерті (період проходження служби), а висновок щодо причинного зв`язку смерті ОСОБА_3 як «Травма, одержана в результаті нещасного випадку, так, пов`язана з проходженням військової служби» не спростовує факт вчинення адміністративного правопорушення, що призвело до загибелі ОСОБА_3 .

Посилаючись на постанову Верховного Суду від 18 березня 2024 року у справі № 120/13997/21-а, зазначив про необхідність дослідження саме причинного зв`язку, так як у справі, що розглядається, такий зв`язок є очевидним і беззаперечним, що виразилось у перевищенні швидкості та порушенні правил маневрування (адміністративне правопорушення), яке призвело до втрати керування та спричинило ДТП і смерть.

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу, представник позивачів просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги Міністерства оборони України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року у справі № 480/5175/25 у повному обсязі у зв`язку необґрунтованістю та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Підтримала викладену у позовній заяві правову позицію та додатково зазначила про недоведеність тверджень відповідача про вибір ОСОБА_3 небезпечної швидкості руху, перевищення швидкості та вчинення ним будь-якого правопорушення, оскільки свідок ОСОБА_4 не є експертом - автомобільним техніком та не міг, покладаючись виключно на свій зір, чітко встановити швидкість руху, натомість, відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № СCE-19/104-24/11147-ІТ у діях ОСОБА_3 не виявлено невідповідності вимогам пункту 12.6 ПДР України.

Крім того, стверджувала, що відповідач не наділений повноваженнями правоохоронних органів кваліфікувати дії особи на відповідність чи не відповідність таких вимогам ПДР України та статтям КУпАП, а тому твердження про те, що ОСОБА_3 вчинив правопорушення, передбачене статтями 122 чи 124 КУпАП є очевидним припущенням.

Наголосила, що висновок комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про те, що аварія, в якій загинув ОСОБА_3 , сталася в результаті порушення ним ПДР України та відповідно вчинення адміністративного правопорушення є необґрунтованим і повністю спростовується наданими належними, достатніми та допустимими доказами, зокрема, сповіщенням № 4/440 від 18.03.2024, довідкою про причину смерті № 269н від 16.03.2024, лікарським свідоцтвом про смерть № 269н від 16.03.2022, витягом з протоколу засідання 12 регіональної військово-лікарської комісії № 4098 від 11 листопада 2024 року, витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 14.04.2024 № 1531 (з основної діяльності) про результати спеціального розслідування, актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку від 13.04.2024 № 16470, які також надавалися відповідачу разом із заявою про призначення і виплату спірної одноразової грошової допомоги, однак не були враховані останнім при прийнятті спірного рішення.

Зауважила, що позивачами не заперечуються обставини того, що загибель ОСОБА_3 не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, адже вони претендують на виплату коштів саме за смерть сина від нещасного випадку під час проходження військової служби, що є самостійною підставою для виплати ОГД у розумінні підпункту 2 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ.

Підсумовуючи вищевикладене, зазначила, що комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум безпідставно прийнято рішення про відмову у призначенні і виплаті позивачам одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю їхнього сина - військовослужбовця ОСОБА_3 , що настала внаслідок нещасного випадку, який мав місце в період проходження ним військової служби.

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 29.12.2022 був призваний на військову службу по мобілізації (том 1, а. с. 21).

Відповідно до довідки ВЧ НОМЕР_1 від 02.02.2024 ОСОБА_3 з 01.12.2023 по 31.12.2023 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (том 1, а. с. 22).

ОСОБА_3 виключений зі списків особового складу ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » у зв`язку зі смертю наказом від 10.03.2024 ( том 1 а. с. 41).

Відповідно до копій свідоцтва про смерть, довідки про причини смерті, лікарського свідоцтва про смерть, військовослужбовець ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 від травм, які він отримав перебуваючи в автомобілі, внаслідок дорожньо-транспортного нещасного випадку, перекидання автомобіля (том. 1, а. с. 19, 20, 29).

Відповідно до акту розслідування нещасного випадку ВЧ НОМЕР_1 , ОСОБА_3 14.03.2024 на власному автомобілі, без дозволу т.в.о командира самохідного артдивізіону, разом з офіцером штабу ОСОБА_5 , який відбував у відпустку, залишив місце розташування підрозділу та виїхав у м. Суми. 15.03.2024, повертаючись до місця дислокації підрозділу, ОСОБА_3 загинув внаслідок ДТП. У цей час обов`язків військової служби не виконував (том 1, а. с. 32-33).

Відповідно до витягу з протоколу засідання штатної ВЛК № 4098 від 11.11.2024 травми, отримані військовослужбовцем ОСОБА_3 , що призвели до його смерті, визнані пов`язаними з проходженням військової служби (том 1, а. с. 43).

Рішенням № 19/в батьку та матері загиблого ОСОБА_3 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975. Комісія дійшла висновку, що дорожньо-транспортна пригода та, як наслідок, смерть ОСОБА_3 сталася у зв`язку з порушенням ним правил безпеки дорожнього руху, тобто вчинення адміністративного правопорушення (том 1, а. с. 30).

Не погодившись з вказаним рішенням, позивачі звернулись до суду з позовом у даній справі.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування Рішення № 19/в у частині відмови ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю сина військовослужбовця ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки приймаючи спірне рішення, відповідач, за відсутності повноважень на встановлення фактів вчинення особою кримінального або адміністративного правопорушення вдався до повторної оцінки доказів, добутих у кримінальному провадженні, оцінка яким була надана у встановленому законом порядку слідчим, як уповноваженою на те особою, та прийнято процесуальне рішення, чим порушив вимоги частини 2 статті 19 Конституції України, тобто, діяв не у спосіб, встановлений законом та за межами наданих повноважень.

Обираючи належний спосіб захисту порушених прав позивача, суд вважав за необхідне зобов`язати Міністерство оборони України повторно, з урахуванням висновків суду, розглянути заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю сина військовослужбовця ОСОБА_3 .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого на 01.01.2024, суд першої інстанції дійшов висновку про дискреційність повноважень комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення підлягає перегляду в частині задоволених позовних вимог), колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі – Закон № 2232-ХІІ) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

В силу вимог частини 1 статті 16 Закону № 2011-ХІІ (в редакції тут і далі на дату смерті сина позивачів – 15.03.2024), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктами 1-2 частини 2 цієї статті Закону визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;

500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Таким чином, у разі загибелі (смерті) військовослужбовців державою гарантовано виплату одноразової грошової допомоги членам сімей військовослужбовців, які загинули у розмірі, визначеному статтею 16-2 Закону № 2011-ХІІ.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. (частина 6 стаття 16-3 Закону № 2011-ХІІ).

Згідно з частиною 9 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975), яку було прийнято на виконання частини другої статті 16-2 та пункту дев`ятого статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності;

у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

За приписами підпунктів 1, 2 Пункту 4 Порядку № 975 Одноразова грошова допомога призначається у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби;

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується зокрема членам сім`ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або в період проходження ним військової служби, або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 06.02.2018 по справі № 761/18099/15-а та у постанові від 28.11.2019 по справі № 815/199/18.

Пунктом 10 Порядку № 975 визначено, що члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи:

заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги;

витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу);

витяг з особової справи про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

До заяви додаються копії:

документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства;

свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста;

свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого);

свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);

документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім`ї, з даними про прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені);

свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині;

документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою);

рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста);

рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім`ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні);

постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання.

У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому - шістнадцятому цього пункту, та копію відповідного рішення суду.

Згідно з пунктом 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Частиною 1 статті 16-4 Закону № 2011-ХІІ визначено обставини за наявності яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, зокрема у підпункті "а" якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення.

Ці положення кореспондуються з приписами Порядку № 975.

Саме на цю підставу для відмови у призначення одноразової допомоги позивачам вказує відповідач у протоколі № 19/в.

У своїх поясненнях відповідач зазначив, що комісією при прийнятті рішення взято до уваги висновки експертиз, пояснення свідків у кримінальному провадженні.

Однак, при цьому не повідомлено суд у який спосіб такі матеріали комісією були отримані, до матеріалів справи їх копій та докази дослідження комісією не надано. Крім того, у витягу з протоколу засідання комісії МО України мається посилання лише на постанову про закриття кримінального провадження.

З дослідженої судами першої та апеляційної інстанцій копії постанови про закриття кримінального провадження № 12024041350000363 від 29.04.2024 колегією суддів встановлено, що 15.03.2024 приблизно о 10:00 год, водій ОСОБА_3 1990 р.н., (військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 , мол. сержант, оператор штабу), керуючи транспортним засобом «Mazda»3 реєстраційний номер НОМЕР_4 , рухаючись по а/д М-29 «Харків-Сімферополь», зі сторони м. Харків в напрямку м. Дніпро, де на 153 км. поблизу с. Івано-Михайлівка, Новомосковського району, змінив напрямок руху ліворуч, з подальшим виїздом в ліве відносно свого напрямку узбіччя, де допустив перекидання автомобіля внаслідок чого загинув на місці пригоди.

За вказаним фактом розпочато досудове розслідування та внесено відомості до ЄРДР за номером кримінального провадження № 12024041350000363 від 15.03.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України.

Фактично, вказана постанова містить опис висновків експертиз, проведених у кримінальному провадженні відповідно до яких дії водія ОСОБА_3 не відповідали вимогам пункту 10.1 Правил дорожнього руху, він мав технічну можливість уникнути ДТП. Дослідивши зібрані у справі докази слідчий дійшов висновку про відсутність у діянні ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України та наявності у зв`язку з цим підстав для закриття кримінального провадження у відповідності до вимог пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України.

Листом Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області за вих. № 37038-2025 від 19.05.2025, було повідомлено що відносно ОСОБА_3 за даним фактом дорожньо-транспортної пригоди 15.03.2024 в Самарівському районі не складався протокол про адміністративне правопорушення та ОСОБА_3 не притягався до адміністративної чи кримінальної відповідальності за даним фактом.

Відповідно до приписів частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), кримінальне провадження закривається, в разі якщо, зокрема:

2) встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення;

5) помер підозрюваний, обвинувачений, особа, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв`язку з її смертю, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого.

Колегія суддів враховує, що статтею 284 КПК передбачено вичерпний перелік підстав для закриття кримінального провадження, які класифікуються за декількома критеріями - реабілітуючими та нереабілітуючими.

Так, реабілітуючі пов`язані з констатацією факту того, що підозрюваний/обвинувачений не вчинив злочину. На противагу цьому, нереабілітуючі позитивно вирішують питання про вчинення особою злочину.

До перших належать лише три підстави: встановлено відсутність події кримінального правопорушення; встановлено відсутність у діянні складу кримінального правопорушення; не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпано можливості їх отримати.

У разі коли йдеться про реабілітуючі підстави закриття кримінального провадження, слід виходити з того, що особа не вчинила протиправного діяння, передбаченого кримінальним законом, i, як результат, має право на реабілітацію. До таких підстав належать ті, які свідчать про повну невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, що їй інкримінується, і мають наслідки зняття підозри, відновлення доброго імені, гідності та репутації.

З наведеного вбачається, що закриття провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення свідчить про не вчинення особою протиправного діяння та про повну її невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення, що відповідно є реабілітуючою підставою.

У даному випадку, нереабілітуючою підставою було б закриття кримінального провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 284 КПК України (смерті особа, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв`язку з її смертю), однак досудовим розслідуванням встановлено саме відсутність складу кримінального правопорушення в діях ОСОБА_3 .

За наведених обставин, твердження апелянта про наявність нереабілітуючої підстави для закриття кримінального провадження не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Як правильно зауважив суд першої інстанції відповідач не віднесений до кола уповноважених осіб відповідно до статей 221, 222 КУпАП, які здійснюють розгляд справ про адміністративне правопорушення щодо недотримання вимог Правил дорожнього руху, такі повноваження у розумінні вказаних норм мають органи Національної поліції та судів.

Колегія суддів враховує, що повноваження комісії Міністерства оборони України визначені «Положенням про Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум», затвердженим Наказом Міністерства оборони України від 26.10.2016 № 564 (далі – Положення № 564).

Відповідно до пунктів 1-3 Положення № 564 основними завданнями Комісії є вивчення документів та прийняття рішень про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", статтею 21-4 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та компенсаційних сум військовослужбовцям, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, які загинули під час виконання обов`язків військової служби у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках, передбачених резолюціями Генеральної Асамблеї ООН та постановою Кабінету Міністрів України від 05 травня 1994 року № 290 "Про затвердження Положення про порядок виплати компенсаційних сум військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які загинули під час виконання обов`язків військової служби чи служби в органах внутрішніх справ у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках".

З метою забезпечення виконання покладених на неї завдань Комісія зобов`язана:

приймати до розгляду документи, що надходять до Міністерства оборони України для призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", статтею21-4 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовцям Збройних Сил України, особам, звільненим з військової служби зі Збройних Сил України та СРСР, які стали інвалідами, військовозобов`язаним та резервістам, які стали інвалідами внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) чи захворювання, пов`язаних з їх призовом на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, членам родин загиблих (померлих) військовослужбовців Збройних Сил України;

приймати до розгляду документи, що надходять до Міністерства оборони України для прийняття рішення про виплату компенсаційних сум військовослужбовцям, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, які загинули під час виконання обов`язків військової служби у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках, які визначаються Організацією Об`єднаних Націй відповідно до резолюцій Генеральної Асамблеї ООН та постановою Кабінету Міністрів України від 05 травня 1994 року № 290 "Про затвердження Положення про порядок виплати компенсаційних сум військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які загинули під час виконання обов`язків військової служби чи служби в органах внутрішніх справ у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках";

приймати рішення про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги в місячний строк із дня надходження всіх необхідних документів; приймати рішення про виплату компенсаційних сум в місячний строк із дня надходження всіх необхідних документів, а в окремих випадках - після надходження коштів від Секретаріату ООН;

доводити прийняті рішення до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України для здійснення фінансування на виплату одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум; забезпечити роботу зі зверненнями громадян з питань призначення і виплати одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум;

забезпечити участь в опрацюванні питань, пов`язаних з виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, у разі внесення змін до нормативно-правових актів.

Комісія має право:

надавати інформацію за запитами Міжвідомчої комісії, утвореної Державною службою України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, стосовно осіб, яким призначено або відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, а також органам, уповноваженим виплачувати одноразову грошову допомогу відповідно до законів України, крім Законів України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей і "Про військовий обов`язок і військову службу";

подавати запити на отримання інформації до державних органів стосовно виплати або невиплати одноразової грошової допомоги та з питань, які впливають на призначення такої допомоги.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що до завдань комісії Міністерства оборони України не віднесено встановлення фактів вчинення особою кримінального або адміністративного правопорушення, тобто, комісія не наділена для цього необхідними повноваженнями.

Разом з цим, доказів складання органами Національної поліції щодо ОСОБА_3 матеріалів про адміністративне правопорушення відповідачем не надано. А відтак, доводи апелянта про вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення є недоведеними.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до висновків, викладених в акті проведення розслідування нещасного випадку від 13.04.2024, осіб, які допустили порушення законодавчих та інших нормативно – правових актів, внаслідок яких стався нещасний випадок, не виявлено. Пропозиції щодо притягнення їх до відповідальності – відсутні.

Згідно з рішенням 12 Регіональної військово-лікарської комісії, оформленим протоколом № 4098 від 11 листопада 2024 року, травма, отримана ОСОБА_3 15.03.2024, яка призвела до смерті, одержана в результаті нещасного випадку та ТАК, пов`язана з проходженням військової служби.

Колегія суддів враховує, що наданими на розгляд комісії сповіщенням №4/440 від 18.03.2024, довідкою про причину смерті № 269н від 16.03.2024, лікарським свідоцтвом про смерть № 269н від 16.03.2022, витягом з протоколу засідання 12 регіональної ВЛК № 4098 від 11 листопада 2024 року, витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 14.04.2024 № 1531 (з основної діяльності) про результати спеціального розслідування, актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку від 13.04.2024 № 16470 підтверджено що травма, отримана ОСОБА_3 15.03.2024, яка призвела до смерті, одержана в результаті нещасного випадку, при цьому, у жодному з документів не вказано, що смерть військовослужбовця є наслідком вчиненням військовослужбовцем кримінального або адміністративного правопорушення, а зазначено лише про те, що військовослужбовець самовільно залишив військову частину та потрапив у ДТП.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 11 квітня 2023 року у справі № 160/2379/21, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України підлягає врахуванню при вирішенні спірних правовідносин, зазначення про вчинення військовослужбовцем кримінального або адміністративного правопорушення на час настання смерті не визначається як підстава для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, так як смерть військовослужбовця повинна бути наслідком вчиненням військовослужбовцем кримінального або адміністративного правопорушення.

А відтак, висновок відповідача, викладений у Рішенні № 19/в про відмову в призначенні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що смерть військовослужбовця є наслідком вчиненням ним злочину або адміністративного правопорушення, є передчасним та відповідно не може бути підставою для відмови у призначенні грошової допомоги батькам загиблого військовослужбовця.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що приймаючи рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги відповідач вдався до повторної оцінки доказів, добутих у кримінальному провадженні, оцінка яким була надана у встановленому законом порядку слідчим як уповноваженою на те особою, та прийнято процесуальне рішення. Відповідач на власний розсуд, за відсутності повноважень визнав, що у діях ОСОБА_3 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених статтями 122, 124 КУпАП, що свідчить про недотримання ним вимог частини 2 статті 19 Конституції України.

Отже, рішення Міністерства оборони України, оформлене витягом з протоколу засідання комісії з питань розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 19/в від 21.03.2025 в частині відмови ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю сина ОСОБА_3 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнійший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Враховуючи не оскарження позивачами обраного судом першої інстанції способу захисту порушених прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шляхом зобов`язання Міністерства оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю сина військовослужбовця ОСОБА_3 , з урахуванням висновків суду, колегія суддів не вбачає підстав для його зміни.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст.243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 по справі № 480/5175/25 в частині задоволення позовних вимог - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко

Повний текст постанови складено та підписано 05.02.2026 року.