Постанова від 05 лютого 2026 р. у справі №440/8685/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2026 р. Справа № 440/8685/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Департаменту соціального захисту населення Полтавської міської ради, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2025, головуючий суддя І інстанції: В.І. Бевза, м. Полтава, повний текст складено 01.09.25 по справі № 440/8685/25

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

до Департаменту соціального захисту населення Полтавської міської ради , Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі по тексту – ОСОБА_1 , позивач) особисто та в інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_2 (далі по тексту – ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (далі по тексту – ОСОБА_3 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту соціального Департаменту соціального захисту населення Полтавської міської ради (далі по тексту – ДСЗН ПМР, перший відповідач), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі по тексту – ГУ ПФУ в Полтавській області, другий відповідач), в якому просила:

- визнати протиправними дії Департаменту соціального Департаменту соціального захисту населення Полтавської міської ради щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 та її дітям з 01.03.2025 допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 20.03.2022 № 332;

- зобов`язати Департамент соціального Департаменту соціального захисту населення Полтавської міської ради призначити ОСОБА_1 та її дітям з 01.03.2025 допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 20.03.2022 №332 та провести відповідні виплати.

В обґрунтування позовних вимог послалась на протиправність дій ДСЗН ПМР, які полягають у відмові в призначенні позивачу та її дітям допомоги на проживання, як внутрішньо переміщеним особам відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332 (далі – Постанова № 332), оскільки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у повному обсязі відповідають встановленим Постановою № 332 вимогам, зокрема, перемістились з територій, які віднесені до тих, на яких ведуться (велись) бойові дії та тимчасово окуповані рф (м. Донецьк), а також такі території віднесені до Переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми “єПідтримка”, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204-р (далі – Перелік № 204-р).

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 по справі № 440/8685/25 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ) та її дітей - сина ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_2 ), сина ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_3 ), в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_1 , до Департаменту соціального захисту населення Полтавської міської ради (м. Полтава, вул. Соборності, 36, 36000, код ЄДРПОУ 44116933), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, буд. 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження Департаменту соціального захисту населення Полтавської міської ради від 04.03.2025 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 та її дітям - сину ОСОБА_3 та сину ОСОБА_2 - з 01.03.2025 допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332.

Зобов`язано Департамент соціального захисту населення Полтавської міської ради призначити ОСОБА_1 та її дітям - сину ОСОБА_3 та сину ОСОБА_2 - з 01.03.2025 допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам, відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332.

Зобов`язано Департамент соціального захисту населення Полтавської міської ради провести ОСОБА_1 та її дітям - сину ОСОБА_3 та сину ОСОБА_2 - відповідні виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 з 01.03.2025.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести ОСОБА_1 та її дітям - сину ОСОБА_3 та сину ОСОБА_2 - відповідні виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 з 01.07.2025.

У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціального захисту населення Полтавської міської ради до Державного бюджету України (стягувач: Державна судова адміністрація України, одержувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код РПОУ одержувача 37993783, банк одержувача Казначейство України (ЕАП), рахунок одержувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Перший відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування фактичних обставин справи, просить суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року у справі № 440/8685/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 , що діє особисто та в інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Департаменту соціального захисту населення Полтавської міської ради, Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області скасувати в частинах:

- зобов`язання Департаменту соціального захисту населення Полтавської міської ради призначити ОСОБА_1 та її дітям - сину ОСОБА_3 та сину ОСОБА_2 - з 01.03.2025 допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332;

- зобов`язання Департаменту соціального захисту населення Полтавської міської ради провести ОСОБА_1 та її дітям - сину ОСОБА_3 та сину ОСОБА_2 - відповідні виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332 з 01.03.2025;

- стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціального захисту населення Полтавської міської ради до Державного бюджету України (стягувач: Державна судова адміністрація України, одержувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код РПОУ одержувача 37993783, банк одержувача Казначейство України (ЕАП), рахунок одержувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про необґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, так як в силу Порядку реалізації експериментального проекту щодо централізації механізму виплати деяких державних допомог, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 2025 р. № 766 (далі – Порядок № 766), повноваження із адміністрування виплат допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам передано до Пенсійного фонду України. Відтак, у першого відповідача відсутні повноваження з призначення та виплати спірної допомоги.

Другий відповідач також подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 по справі № 440/8685/25 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на відсутність правових підстав для призначення позивачу та її дітям допомоги, як внутрішньо переміщеним особам, оскільки за даними Єдиної інформаційної бази даних внутрішньо переміщених осіб, з 22.05.2023 заявником була змінена адреса фактичного проживання на АДРЕСА_2 , що підтверджується відповідними довідками, а така територія не внесена до переліку територій бойових, можливих бойових дій, затвердженого наказом Мінреінтеграції від 22.12.2022 № 309. Відповідно, сім`я ОСОБА_1 не відповідає умовам Постанови № 332 і не має права на продовження допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Також зауважив, що ГУ ПФУ в Полтавській області не приймало рішення про відмову в призначенні ОСОБА_1 та її дітям - сину ОСОБА_3 та сину ОСОБА_2 - з 01.03.2025 допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, відповідно до Постанови № 332.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку разом з дітьми, синами - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в Єдиній інформаційній базі даних внутрішньо переміщених осіб з 14.08.2017 за адресою фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 .

Згідно із змістом довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 22.05.2023 №1603-5002774952, №1603-5002775011 та №1603-5002774988, ОСОБА_1 перебуває на обліку разом з дітьми за адресою фактичного місця проживання: АДРЕСА_4 (а.с. 12-14).

ОСОБА_1 разом з дітьми перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, як внутрішньо переміщена особа з 14.08.2017, згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб».

Допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» сім`ї ОСОБА_1 була призначена та виплачувалась по 29.02.2024, відповідно до рішення Полтавського окружного адміністративного суду № 440/7086/22 від 21.12.2022.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 440/9436/24 від 30.09.2024, з урахування постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2024 зобов`язано Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Шевченківської районної ради у м. Полтаві призначити ОСОБА_1 та її дітям з 01.03.2024 допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 20.03.2022 № 332 та провести відповідні виплати.

З 28.02.2025 позивачі не отримують допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам.

У березні 2025 року позивач звернулася до відповідача із заявою щодо продовження виплати допомоги.

Департамент соціального Департаменту соціального захисту населення Полтавської міської ради листом від 13.05.2025 № 01-15-01.1-06/7576 повідомив позивача, що її сім`я не відповідає вимогам 13.1-13.4 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332, тому виплата допомоги на проживання сім`ї позивача з 01.03.2025 не продовжена.

У відзиві на позов Департаменту соціального Департаменту соціального захисту населення Полтавської міської ради зазначені доводи непродовження виплати позивачам:

"Позивач разом з дітьми перебувала на обліку в Єдиній інформаційній базі даних внутрішньо переміщених осіб, як внутрішньо переміщені особи з 14.08.2017 за адресою : АДРЕСА_3 з 14.08.2017 по 22.05.2023, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб».

Допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам Позивачу на виконання рішення Другого апеляційного адміністративного суду №440/9436/24 від 13.12.2024 була призначена та виплачена з 01.03.2024 в межах терміну, тобто по 28.02.2025, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам».

Згідно даних Єдиної інформаційної бази даних внутрішньо переміщених осіб сім`я позивачки проживала за адресою АДРЕСА_3 з 14.08.2017 по 22.05.2023, що підтверджується також довідками про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб від 14.08.2017 № 1603-4272 ( ОСОБА_1 ); від 14.08.2017 № 1603-4274 ( ОСОБА_3 ); 14.08.2017 № 1603-4273 ( ОСОБА_2 ).

З 22.05.2023 Позивачкою була змінена адреса фактичного проживання на АДРЕСА_2 , що підтверджується також довідками про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб від 22.05.2023 № 1603-5002774952 ( ОСОБА_1 ); від 22.05.2023 № 1603 5002774988 ( ОСОБА_3 ); 22.05.2023 № 1603-5002775011 ( ОСОБА_2 ).

Дана територія не внесена до переліку територій бойових, можливих бойових дій, затвердженого наказом Мінреінтеграції від 22.12.2022 р. № 309. Відповідно сім`я ОСОБА_1 не відповідає умовам Порядку щодо переміщення після 01.01.2022 з територій, включених до переліку територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації і не має права на продовження допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

З урахуванням вищезазначеного, на виконання вимог Порядку видане Розпорядження від 04.03.2025, яким припинено виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.03.2025. Департамент листом від 13.05.2025 № 01-15-01.1-06/7576 повідомив позивача про підстави припинення виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.03.2025."

Не погодившись із діями Департаменту соціального Департаменту соціального захисту населення Полтавської міської ради щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 та її дітям з 01.03.2025 допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 20.03.2022 № 332, позивач звернулась до суду з позовом про визнання їх протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування розпорядження Департаменту соціального захисту населення Полтавської міської ради від 04.03.2025 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 та її дітям - сину ОСОБА_3 та сину ОСОБА_2 - з 01.03.2025 допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, відповідно до Постанови № 332, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки у спірному рішенні суб`єкт владних повноважень зазначив загальну, неконкретизовану та неоднозначну причину відмови у призначенні допомоги, тобто, прийняв невмотивоване рішення, зміст якого не дає чіткого розуміння обставин, за яких було прийняте негативне для позивача рішення.

Водночас, суд відмовив у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій, оскільки виплата позивачам припинена саме на підставі розпорядження від 04.03.2025, яке судом скасовано.

Судом враховано, що подібним правовідносинам судом вже надано правову оцінку, зокрема у рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від № 440/9436/24 від 13.12.2024 в редакції внесених змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2024, однак, ігноруючи вказані судові рішення, перший відповідач продовжив із 01.03.2025 повторну однакову протиправну поведінку у виді припинення виплат позивачам, що не може вважатись обґрунтованим.

З огляду на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2025 р. № 765 "Деякі питання призначення та виплати державних соціальних допомог, соціальних стипендій органами Пенсійного фонду України" з 01.07.2025 спірна виплата здійснюється пенсійним органом, а судом встановлене право позивачів на отримання таких виплат, як з 01.03.2025, так і з 01.07.2025, суд першої інстанції, з метою процесуальної економії та ефективного виконання цього рішення, вважав за необхідне зобов`язати здійснити виплати обох відповідачів, незалежно від суб`єкта владних повноважень, який призначив виплату.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення переглядається в частині задоволення позову), колегія суддів виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (далі по тексту – Закон № 1706-VII) відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті (частина друга статті 1 Закону № 1706-VII).

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (частина перша та друга статті 4 Закону №1706-VII).

Частиною першою статті 5 Закону №1706-VII визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

За змістом статті 2 Закону № 1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

При цьому, згідно із частинами другою та третьою статті 7 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

За приписами частини першої статті 9 Закону №1706-VII внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання.

До 20.03.2022 механізм надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначався Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505 (далі – Постанова № 505), пунктом 2 якого передбачено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, їх дітям, які народилися після дати початку проведення антитерористичної операції, тимчасової окупації або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

У зв`язку із набранням чинності 22.03.2022 Постановою № 332, якою був затверджений Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам та визначений механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, Постанова №505 втратила чинність.

Пунктом 2 Постанови № 332 передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, а також території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та що визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка», затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 204-р.

Згідно із пунктом 3 Постанови № 332 допомога надається щомісячно з місяця звернення до квітня 2022 року включно на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах:

для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень;

для інших осіб - 2000 гривень.

Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням.

Допомога внутрішньо переміщеним особам, які звернулися за її наданням до 30.04.2022 включно, надається починаючи з березня 2022 року.

Допомога на проживання призначається автоматично без подання додаткового звернення внутрішньо переміщеним особам, які станом на 01.03.2022 отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до постанови № 505. Виплата допомоги внутрішньо переміщеним особам за місяці, у яких вони отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, не здійснюється.

Допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24.02.2022 у регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абзаці першому пункту 2 цього Порядку, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Починаючи з травня 2022 року допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м.Севастополя, території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також внутрішньо переміщеним особам, у яких житло зруйноване або непридатне для проживання внаслідок пошкодження і які подали до 20.05.2022 заявку на відшкодування відповідних втрат, зокрема через Єдиний державний веб-портал електронних послуг, або за умови подання документального підтвердження від органів місцевого самоврядування факту пошкодження/знищення нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації.

Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), формується в електронній формі відповідно до Положення про інформаційну систему формування переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 № 562, а у разі відсутності технічної можливості формування такого переліку в електронній формі - затверджується Мінреінтеграції за погодженням з Міноборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Зміст наведених норм свідчить про те, що Постановою № 332 передбачено коло осіб, яким надається допомога на проживання, а пункт 3 вказаної постанови містить положення щодо розміру та умов надання чи ненадання такої допомоги за певних обставин.

Проаналізувавши положення пунктів 2 та 3 Порядку № 332 колегія суддів дійшла висновку про те, що внутрішньо переміщена особа має право на допомогу на проживання, визначену Постановою № 332 незалежно від дати взяття її на облік як внутрішньо переміщені особи, якщо вона перемістилась з території, яка відповідає двом умовам: на цій території проводяться бойові дії та ця територія міститься в переліку, затвердженому розпорядженням № 204-р.

При цьому, у разі якщо внутрішньо переміщена особа станом на 01.03.2022 отримувала щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до Постанови № 505, допомога на проживання, яка передбачена Постановою № 332, призначається автоматично без подання додаткового звернення.

У свою чергу, колегія суддів наголошує на тому, що випадок, за якого допомога на проживання, визначена Порядком № 332, не надається, законодавець пов`язав з умовою невключення регіону до переліку, затвердженого розпорядженням № 204-р, до якого внутрішньо переміщена особа перемістилась до 24.02.2022, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до Постанови № 505, а не з датою включення певного регіону до переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.06.2023 по справі № 160/12308/22, яка в силу частини 5 статті 242 КАС України є обов`язковою для врахування.

Сторонами не спростовується, що позивач з її дітьми є внутрішньо переміщеними особами з м. Донецьк, що підтверджується відповідними довідками.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, м.Донецьк Донецької області, де раніше проживала позивач та з якого вона перемістилася, було віднесено до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) наказом Мінінтеграції від 28.04.2022 року № 80.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 року № 204 (як у первинній редакції, так і в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Донецька область, з якої перемістилася позивач, міститься у переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми "єПідтримка".

Отже, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перемістились з території, яка відповідає двом умовам, визначеним пунктом 2 Постанови № 332, (1) на цій території проводяться бойові дії та (2) ця територія визначена у переліку, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року № 204, що свідчить про наявність у них права на отримання допомоги на проживання, як внутрішньо переміщеним особам.

Матеріалами справи підтверджено, що у відповідь на звернення позивача щодо продовження виплати даної допомоги, перший відповідач листом від 13.05.2025 повідомив, що сім`я не відповідає вимогам Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 20.03.2022 № 332, тому виплата допомоги на проживання сім`ї позивача з 01.03.2025 не продовжена.

Разом з цим, колегія суддів зауважує, що у спірному листі від 13.05.2025 суб`єктом владних повноважень взагалі не конкретизовано, яким саме вимогам Постанови № 332 не відповідає сім`я позивача.

У апеляційній скарзі другий відповідач покликається на те, що позивачем змінено адресу (місце проживання в межах міста Полтави).

З приводу наведеного колегія суддів зауважує, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від № 440/9436/24 від 13.12.2024 в редакції постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2024, за участі тих же сторін, а також ідентичних фактичних обставин, судами вже надавалась правова оцінка доводам відповідачів про зміну ОСОБА_1 адреси та такі визнавались протиправними.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Всупереч наведеному, перший відповідач повторно, на підставі одних і тих же підстав, повторно відмовив позивачу у оформленні спірної допомоги, що не можна вважати правомірним, та є фактично проявом правового пуризму, що є недопустимим в демократичному суспільстві.

За таких обставин, оскільки позивач перемістилась з території, яка відповідає двом умовам, визначеним пунктом 2 Постанови № 332 (на цій території проводяться бойові дії та ця територія визначена в переліку, затвердженому розпорядженням № 204-р), вона належить до кола осіб, що мають право на допомогу на проживання відповідно до Постанови № 332, оскільки вона не підпадає під виключення, за якого таким особам допомога на проживання не надається, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відмова першого відповідача у ненаданні заявленої позивачем допомоги не відповідає критеріям, визначеним статтею 19 Конституції України та статті 2 КАС України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність розпорядження Департаменту соціального захисту населення Полтавської міської ради від 04.03.2025 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 та її дітям - сину ОСОБА_3 та сину ОСОБА_2 - з 01.03.2025 допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, відповідно до Постанови № 332 та наявність підстав для його скасування, що має наслідком прийняття рішення про відмову у задоволенні вимог апеляційних скарг у цій частині.

Щодо правомірності обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права позивача, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2025 р. № 765 "Деякі питання призначення та виплати державних соціальних допомог, соціальних стипендій органами Пенсійного фонду України" пенсійному фонд України забезпечує з 1 липня 2025 р. призначення та виплату державних соціальних допомог, здійснення фінансування соціальних стипендій згідно з переліком, затвердженим цією постановою.

Так, зокрема, пунктом 1 Переліку видів державної соціальної допомоги, соціальної стипендії, призначення та виплата яких здійснюються органами Пенсійного фонду України передбачено допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Водночас, до 01.07.2025 призначення та виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам здійснювали органи соціального захисту населення, до яких, зокрема, віднесений і Департамент соціального захисту населення Полтавської міської ради, що не спростовується сторонами.

З огляду на викладене, враховуючи те, що під час апеляційного перегляду підтвердились обставини наявності у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права на отримання допомоги на проживання, як внутрішньо переміщеним особам відповідно до Постанови № 332, як станом на 01.03.2025, так і станом на 01.07.2025, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність покладення обов`язку із вчинення дій зобов`язального характеру з 01.03.2025 на Департамент соціального захисту населення Полтавської міської ради, а з 01.07.2025 - на Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційні скарги Департаменту соціального захисту населення Полтавської міської ради та Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 по справі № 440/8685/25 в частині задоволення позову - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко