Рішення від 05 лютого 2026 р. у справі №280/9856/25 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 лютого 2026 року Справа № 280/9856/25 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі – відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, в тому числі додаткової винагороди згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за період з 01.05.2023 по 19.05.2024;

зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення, в тому числі додаткову винагороду згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 в порядку та розмірах встановлених Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 та постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, а саме: щомісячну премію за особистий внесок в загальні результати служби, надбавку за особливості проходження військової служби, додаткову винагороду, надбавку за вислугу років, допомогу у розмірі 4% місячного грошового забезпечення, компенсацію за не використану щорічну основну відпустку.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що в період з 21.08.2024 по 02.10.2025 року проходив військову службу у військовій частині № НОМЕР_2 . В період з 01.05.2023 по 19.05.2024 відповідач протиправно не здійснював нарахування та виплату грошового забезпечення та інших додаткових виплат позивачу, чим порушив права військовослужбовця на грошове забезпечення гарантоване державою, що слугувало звернення з даною позовною заявою до суду.

Ухвалою суду від 17.11.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

05.12.2025 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що 02.10.2025 наказом командира військової частини НОМЕР_2 №283 солдата ОСОБА_1 , призваного під час мобілізації, який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , колишнього комірника групи зберігання стрілецької зброї польового артилерійського складу роти забезпечення боєприпасами батальйону матеріального забезпечення, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 01 жовтня 2025 року №112-РС з військової служби у відставку з урахуванням пункту 2 частини 4 статті 26 3акону України» Про військовий обов`язок і військову службу» підпункту «б» (за станом здоров`я- на підставі висновку (постанови) військово- лікарської комісії про непридатність до військової служби), з 02 жовтня 2025 року виключити із списків особового складу частини , всіх видів забезпечення і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 (витяг з наказу додається), де були здійсненні виплати до вищезазначеного наказу командира військової частини НОМЕР_2 №283 від 02.10.2025року на законних та обґрунтованих підставах. 31.05.2025 наказом командира військової частини НОМЕР_2 №157 солдата ОСОБА_1 комірника групи зберігання стрілецької зброї польового артилерійського складу роти забезпечення боєприпасами батальйону матеріального забезпечення, який проходив військову службу під час мобілізації у військовий час на посаді рядового і сержантського складу від займані посад увільнити та призначити у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 у зв`язку з проведенням організаційно - штатних заходів. Вказано, що будь-якої вили чи протиправних дій з боку Військової частини. НОМЕР_2 стосовно позивача допущено не було, а всі дії посадових осіб військової частини НОМЕР_2 грунтуються на положенні чинного законодавства України. З наведених підстав просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 06.01.2026 витребувано у Військової частини НОМЕР_2 докази.

30.01.2026 до суду від Військової частини НОМЕР_2 надійли докази на иконання вимог ухвали суду від 06.01.2026.

Відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, з огляду на наступне.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що згідно з військовим квитком позивача він проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , у період з 21.08.2024 по 02.10.2025.

Відповідно до роз`яснень Військової частини НОМЕР_2 , наданих на виконання вимог ухвали суду від 06.01.2026, при проходженні позивачем військової служби у Військової частини НОМЕР_2 при обчисленні розміру його грошового забезпечення застосовувався прожитковий мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1762 гривні.

Вважаючи, що відповідач у період з 01.05.2023 по 19.05.2024 нараховував і виплачував йому не в повному обсязі грошове забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Абзацом п`ятим частини другої статті 10 Закону України «Про оборону України» встановлено, що Міністерство оборони України бере участь у формуванні оборонного бюджету, звітує перед Кабінетом Міністрів України про використання виділених коштів.

Головний розпорядник бюджетних коштів здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі (пункт 7 частини п`ятої статті 22 Бюджетного кодексу України).

Відтак до повноважень Міністерства оборони України, як головного розпорядника бюджетних коштів Державного бюджету України належить організація та координація роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів.

Механізм фінансового забезпечення військових частин, кораблів, військових навчальних закладів, військових комісаріатів, установ, організацій Збройних Сил України, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, встановлений Правилами організації фінансового забезпечення військовий частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 22.04.2021 № 104) (далі Правила № 280).

Згідно з абзацами другим-четвертим пункту 1.5 Правил № 280 військова частина, не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, зараховується на фінансове забезпечення до військової частини розпорядника коштів третього рівня на підставі відповідних директив (рішень).

У разі зарахування військової частини на фінансове забезпечення до військової частини розпорядника бюджетних коштів не за підпорядкованістю, рішення про таке зарахування приймається фінансовим органом головного розпорядника бюджетних коштів на підставі клопотання керівника органу військового управління (структурного підрозділу органу військового управління).

Командир військової частини, зарахованої на фінансове забезпечення до військової частини розпорядника коштів третього рівня, організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини.

Таким чином, належним відповідачем в адміністративних справах щодо грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу у військових частинах, що не включені до мережі розпорядників бюджетних коштів, є саме військова частина, де проходять військову службу відповідні військовослужбовців, оскільки на командира такої військової частини покладено обов`язки з організації своєчасного оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини.

Суд встановив, що позивач проходив військову службу у період з 21.08.2024 по 02.10.2025 у військовій частині НОМЕР_2 і на її грошовому забезпеченні перебував, що підтверджується військовим квитком позивача та наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 02.10.2025 № 283, згідно з яким позивача виключеного з 02.10.2025 з грошового забезпечення військової частини НОМЕР_2 .

З наведеного слідує, що військова частина НОМЕР_2 не нараховувала і не виплачувала у спірний період з 01.05.2023 по 19.05.2024 позивачу грошове забезпечення, а отже у неї відсутні повноваження щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення.

Згідно з частиною 1 та 2 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог пунктів 1 і 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і не поніс документально підтверджених судових витрат, пов`язаних з розглядом цієї справи в суді. Тому розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України суд не здійснював.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 06.02.2026.

Суддя А.В. Сіпака