Рішення від 05 лютого 2026 р. у справі №260/8419/25 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 лютого 2026 року м. Ужгород№ 260/8419/25

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої - судді Маєцької Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить: 1) Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №1277 від 01.09.2025 «Про результати службового розслідування за фактом травмування солдата ОСОБА_1 »; 2) Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести повторне службове розслідування за фактом травмування позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується із висновками службового розслідування та вважає, що рішення прийнято за результатами службового розслідування протиправно, а тому наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 01.09.2025 № 1277 «Про результати службового розслідування солдата ОСОБА_1 », підлягає до скасування.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, оскільки відомості про отримання травмування внаслідок протиправних дій військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , відсутні. Травму в ході несення військової служби позивач не отримував. Відповідач вважає, що у спірних правовідносинах військова частина НОМЕР_1 діяла виключно на підставах, в межах наданих повноважень та в порядку, що чітко встановлені чинним законодавством.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 19 червня 2025 року позивач був взятий на військовий облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_1 .

19 червня 2025 року медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач визнаний придатним до військової служби за гр. ІІ розкладу хвороб (наказ Міноборони від 2008 р. №402).

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.06.2025 р. № 181, позивач прибув до військової частини НОМЕР_1 з ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, зарахований до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.

В період з 29.06.2025 року по 08.07.2025 року, позивач перебував на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні військового госпіталя військової частини НОМЕР_2 .

Отримання тілесних ушкоджень підтверджується довідкою ВЛК № 2025-0708-0946-4079-3 від 07.07.2025, в якій зазначено наступне: «Стан після травми 24.06.2025: подвійного вдавленого перелому дуги виличної кістки зліва, відламкового перелому нижньої стінки кісток лівої орбіти з незначним зміщенням, параорбітальної гематоми зліва, перелому кісток носа, перелому нижньої та медіальної стінок кісток лівої гайморової пазухи зі зміщенням, гемосинусу лівої гайморової пазухи, перелому крилоподібної кістки без зміщення, забою м`яких тканин надниркової ділянки у вигляді консолідуючих переломів: виличної дуги зліва, нижньої та медіальної стінок лівої гайморової пазухи, кісток нижньої стінки лівої орбіти, криловидної кістки, з тимчасовим порушенням функції жування; гострої лівобічної сенсоневральної приглухуватості у фазі відновлення слуху. Травма, Так, пов`язана з проходженням військової служби. На підставі статті 81 графи ІІ розкладу хвороб, тимчасово не придатний до військової служби до 07.08.2025. Потребує відпустки для лікування в зв`язку із хворобою на 30 календарних днів.».

Також, відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №1222 від 08.07.2025, виданої військовою частиною НОМЕР_2 , позивач був прийнятий до стаціонарного лікування 29 червня 2025 р. У виписці зазначено, що у ОСОБА_1 наявні множинні переломи кісток черепа та кісток обличчя. Анамнез хвороби: зі слів хворого відомо, що був побитий 4 дні тому невідомими людьми.

Відпускним квитком від 09 липня 2025 року № 7266/кп/324, позивача направлено у відпустку для лікування терміном 30 діб та 4 доби на дорогу, у зв`язку із хворобою.

15 серпня 2025 року Госпітальною ВЛК КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької ОР» було проведено медичний огляд позивача, та за результатами огляду була видана довідка ВЛК № 2025-0814-1411-1362-0 від 15.08.2025 р., в якій зазначено наступне: «Опис діагнозу: H66.1 - Хронічний туботимпанальний гнійний середній отит посттравматичний, лівобічний. S09.2 - Травматичний розрив барабанної перетинки, лівобічний (травма 25.06.2025). H93.1 - Шум у вухах (суб`єктивний), H90.6. - Змішана кондуктивна та нейросенсорна приглухуватість, двобічна. Вестибулопатія. Травма, Так, пов`язана з проходженням військової служби. За ступенем тяжкості (наказ МОЗ України від 04.07.2007 №370): Травма відноситься до тяжких. На підставі статті 81 графи ІІ розладу хвороб, потребує відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) на 30 календарних днів».

Разом з тим, 27 червня 2025 року з рапорту командира зведеного підрозділу за вх. № 20832 від 27.06.2025 року, стало відомо, що позивач 27.06.2025 року самовільно залишив військову частину, а саме був відсутній під час перевірки особового складу о 11.00 в місці постійної дислокації підрозділів. Станом на 12.00 год. 27.06.2025 року до місця служби військовослужбовець не з`явився.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.06.2025 р. № 782 “Про призначення службового розслідування по факту самовільного залишення частини (без зброї) солдатом ОСОБА_1 ” призначено службове розслідування за фактом відсутності на військовій службі солдата ОСОБА_1 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.07.2025 №916 “Про завершення службового розслідування по факту самовільного залишення частини (без зброї) солдатом ОСОБА_1 ”, солдат ОСОБА_1 , військовослужбовець військової служби за мобілізацією, кулеметник 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти НОМЕР_3 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки, діючи з особистих мотивів, у порушення вимог статей 65, 68 Конституції України, статті 17 Закону України “Про оборону України”, 27.06.2025 року самовільно залишив частину та був безпідставно відсутній на військовій службі з 27 червня по 28 червня 2025 року. До розташування підрозділу в пункті постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 військовослужбовець повернувся 09.07.2025 року, був доставлений представниками Військової служби правопорядку на Мукачівську ділянку полігону до місця розташування підрозділів. В період з 29.06.2025 р. по 08.07.2025 р. солдат ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у військовій частині НОМЕР_2 АДРЕСА_1 з діагнозом множинні переломи кісток черепа та кісток обличчя, що підтверджено випискою із медичної карти стаціонарного хворого №122 від 08.07.2025р. Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.07.2025 р. №195, солдат ОСОБА_1 вважається таким, що 09.07.2025 р. вибув з пункту постійної дислокації військової частини у відпустку для лікування у зв`язку з хворобою на 30 діб з 09 липня по 11 серпня 2025 року.

Пунктом 1 наказу від 11.07.2025 р. № 916 встановлено, що службове розслідування, призначене наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.06.2025 року №782, вважати завершеним. Пунктом 2 наказу від 11.07.2025 №916 встановлено, що командиру 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , на підставі матеріалів службового розслідування, за неналежне виконання службових обов`язків та порушення вимог статей 6, 11, 12, 16, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, керуючись вимогами статей 45, 48, 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, вирішити питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності солдата ОСОБА_1 після повернення до військової частини НОМЕР_1 з відпустки для лікування у зв`язку з хворобою.

Разом з тим, 11.07.2025 р. за вх.№21456 на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 надійшов рапорт командира зведеного підрозділу про те, що 09 липня 2025 року о 10.40 годині представниками військової служби правопорядку доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 солдата ОСОБА_1 , який був безпідставно відсутнім на військовій службі. В ході спілкування солдат ОСОБА_1 повідомив, що перебував на стаціонарному лікуванні у військовому шпиталі, надав виписку із медичної карти стаціонарного хворого №1222, відповідно до якої перебував на стаціонарному лікуванні в період з 29.06.2025 по 08.07.2025 року з діагнозом “Множинні переломи кісток черепа та кісток обличчя”. Відповідно до довідки ВЛК №2025-0708-0946-4079-3 від 07.07.2025 встановлено, що позивач потребує відпустки для лікування, у зв`язку з хворобою на 30 календарних днів.

Враховуючи виявлені обставини та наявність факту травмування позивача, командиром військової частини НОМЕР_1 направлено доповідь №638нт начальнику ІНФОРМАЦІЯ_4 та наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.07.2025 р. № 919 призначено службове розслідування за фактом травмування солдата ОСОБА_1 , та доручено його проведення комісії до 25 липня 2025 року.

За результатами службового розслідування, комісією складено акт службового розслідування по факту травмування солдата ОСОБА_1 від 01.09.2025, в якому зазначено, що в ході проведення службового розслідування комісією встановлено, що солдат ОСОБА_1 , кулеметник 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 27 червня 2025 року самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 та був відсутній на військовій службі з 27 червня по 28 червня 2025 року без поважних причин. Після самовільного залишення військової частини та при безпідставній відсутності на військовій службі у невстановленому місці солдат ОСОБА_1 зазнав побиття від невідомих йому осіб, внаслідок чого був госпіталізований до військового шпиталю (військова частина НОМЕР_2 ) із діагнозом: “Множинні переломи кісток черепа та кісток обличчя”. В своїх пояснення солдат ОСОБА_1 зазначив, що 25.06.2025 прибув з ТЦК та СП у розташування підрозділу в/ч НОМЕР_1 . По прибуттю старшим лейтенантом ОСОБА_2 під особистий підпис йому було доведено про відповідальність за вчинення адміністративних та кримінальних правопорушень. 27.06.2025 р. у зв`язку з нестабільним психологічним станом усвідомлюючи про відповідальність вирішив піти в СЗЧ, після чого його зустріли невідомі люди та побили. Після того він зустрів других людей, які надали йому допомогу та відвезли його на вокзал. На вокзалі його затримали представники поліції та відвезли до ВСП. Так як він був побитий, представники ВСП відвезли його в лікарню, а після виписки представники ВСП привезли його в розташування в/ч НОМЕР_1 . Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” при отриманні травми солдат ОСОБА_1 не вважається таким, що виконував обов`язки військової служби. Відповідно до вимог пункту 11 розділу 2 Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затверджено наказом Міністерства Оборони України від 27 жовтня 2021 року № 332, нещасний випадок не є пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби. Травма солдата ОСОБА_1 “множинні переломи кісток черепа та кісток обличчя” отримана ним в позаслужбовий час, за межами розташування підрозділу у зв`язку із самовільним залишенням військової частини.

Командиром військової частини НОМЕР_1 на підставі вказаного акту, видано наказ від 01.09.2025 р. № 1277 «Про результати службового розслідування за фактом травмування солдата ОСОБА_1 », в якому зазначено: « 1. Розслідування по факту травмування солдата ОСОБА_1 вважати завершеним. 2. Травму “множинні переломи кісток черепа та кісток обличчя”, отриману солдатом ОСОБА_1 29 червня 2025 року, визнати такою, що не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби. 3. Відповідно до вимог Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства Оборони України від 27 жовтня 2021 року № 332 комісії скласти акт за формою НВ-2. 4. Начальнику медичної служби військової частини НОМЕР_1 видати довідку про обставини травми (поранення, контузії, захворювання) солдата ОСОБА_1 , за формою, визначеною додатком 5 до Положення про військоволікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, яку долучити до медичної документації військовослужбовця.».

Вважаючи протиправним наказ від 01.09.2025 р. № 1277 «Про результати службового розслідування за фактом травмування солдата ОСОБА_1 », позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан.

Указом Президента України №69/2022 "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано - Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Пунктом 8 цього Указу визначено місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку: 1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини; 2) здійснення призову військовозобов`язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України; 3) виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).

Стаття 1 Закону № 3543-XII передбачає, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно ч. 5 ст. 4 Закону № 3543-XII вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.

За змістом ст. 2 Закону №3543-XII правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України Про оборону України, цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №223-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Частиною 2 статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачає, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч.2 ст.2 цього Закону проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Згідно з ч.5 ст.1 Закону №2232-ХІІ від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

За змістом ч.9 ст.1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з ч.1 ст.39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.

Ст. 22 Закону №3543-ХІІ закріплені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Згідно ч. 3, 4 ст. 22 Закону №3543-ХІІ під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки). Громадяни, які перебувають у запасі, завчасно приписуються до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу.

Відповідно до ч.10 ст.2 Закону №2232-ХІІ та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України №402 (далі – Положення №402).

Пунктом 1.1 глави 1 розділу I Положення №402 передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I вказаного Положення військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд, зокрема, військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військоволікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання (пункт 2.1 глави 2 розділу I Положення №402).

Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу II Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час. Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, військовослужбовців до військової служби, а також з метою визначення: можливості проходження військової служби військовослужбовцями та проживання членів їх сімей за кордоном; необхідності в тривалому спеціалізованому лікуванні, медичному спостереженні або в навчанні (вихованні) у спеціалізованих навчальних закладах членів сімей військовослужбовців, транспортабельності їх за станом здоров`я.

Главою 6 розділу II Положення №402 передбачено порядок медичного огляду військовослужбовців. Пунктом 6.1 глави 6 розділу II Положення №402 визначено, що направлення на медичний огляд проводиться, зокрема, військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби): прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, органами управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратурою, судом, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувальних закладів за місцем лікування, військовими комендантами гарнізонів та військовими комісарами.

Пунктом 6.2 глави 6 розділу II Положення №402 визначено чіткий перелік документів, які подаються на військовослужбовців, які направляються на медичний огляд ВЛК. Вказаний перелік передбачає, крім того: подання на осіб, які направляються на огляд з приводу поранень, травм, контузій, каліцтв, одержаних у період проходження ними військової служби, - оригінал довідки про обставини одержання травми (поранення, контузії, каліцтва) (абзац дев`ятий пункту 6.2 глави 6 розділу II Положення).

Зі змісту пунктів 6.1 та 6.2 глави 6 розділу II Положення №402 слідує, що направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться, зокрема, прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, та на таких військовослужбовців подається відповідний перелік документів, в тому числі в разі, якщо особи, які направляються на огляд з приводу поранень, травм, контузій, каліцтв, одержаних у період проходження ними військової служби, - оригінал довідки про обставини одержання травми (поранення, контузії, каліцтва).

Також Додатком 5 до Положення №402 визначено форму довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) та зі змісту якої слідує, що саме на підставі наказу командира (начальника) військової частини та за його підписом така довідка видається.

Відповідно до п. 21.7 Положення №402 постанова ВЛК про причинний зв`язок травми (поранення, контузії, каліцтва) та її наслідків приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або висновку, зазначеного в Акті проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, Акті про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332, у разі проведення розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва). Також до ВЛК надається медична документація про первинне звернення за медичною допомогою військовослужбовця безпосередньо після одержання травми (поранення, контузії, каліцтва).

Оригінали або копії Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), Акта проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, Акта про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332, надсилаються (передаються) військовою частиною (закладом, установою) до закладу охорони здоров`я в електронній або паперовій формі.

Враховуючи викладене, обов`язок надати військовослужбовцю довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за встановленою формою виникає у командира тільки після проведення розслідування нещасного випадку, складання за його результатами акта та видання наказу

Процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту (у тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту), військовозобов`язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовці), отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв`язку з виконанням обов`язків військової служби і аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, Державній спеціальній службі транспорту (далі - військові частини) визначає Інструкція про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 №332 (далі – Інструкція №332).

Згідно п.1 Розділу 2 Інструкції №332 розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання ним обов`язків військової служби, унаслідок чого зафіксовано шкоду здоров`ю, зокрема, від одержання ним поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного отруєння, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, отримання інших ушкоджень унаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрус, зсув, повінь, ураган тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, комахами, іншими представниками флори і фауни (далі - нещасні випадки), які призвели до звільнення від виконання обов`язків військової служби військовослужбовця на один день і більше, а також у випадку смерті військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби.

Згідно п. 4 Розділу 2 Інструкції №332 заклад охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України, у який був доставлений або звернувся потерпілий військовослужбовець, повинен протягом доби з використанням засобів зв`язку та на паперовому носії надати екстрене повідомлення про звернення потерпілого від нещасного випадку, яке наведене у додатку 1 до цієї Інструкції (далі - екстрене повідомлення) з посиланням на нещасний випадок: командиру військової частини, де проходить службу потерпілий; залежно від того, з чим пов`язаний нещасний випадок (виконання робіт, пожежа, аварія транспортного засобу будь-якого виду та форми власності, гостре професійне захворювання або отруєння тощо),- до відповідного військового органу нагляду чи контролю у сфері, з якою пов`язаний нещасний випадок (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарноепідеміологічного нагляду тощо), а в передбачених законодавством випадках - повідомити Військову службу правопорядку у Збройних Силах України та (або) Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері.

Згідно п.2 та п.3 Розділу 2 Інструкції №332 про кожний нещасний випадок потерпілий або військовослужбовець, який його виявив, чи інша особа повинен(на) негайно сповістити безпосереднього командира (начальника) чи керівника робіт і вжити заходів щодо надання необхідної допомоги потерпілому.

У разі настання нещасного випадку безпосередній командир (начальник) або керівник робіт зобов`язаний:

- терміново організувати надання домедичної допомоги, а за можливості - невідкладної (екстреної) медичної допомоги потерпілому військовослужбовцю, забезпечити за потреби його доставку до закладу охорони здоров`я;

- негайно повідомити про нещасний випадок командира військової частини;

- зберегти до прибуття комісії з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку місце події та устаткування, яке там знаходилось, у такому стані, у якому вони перебували на дату настання нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров`ю інших військовослужбовців і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів щодо недопущення подібних нещасних випадків.

Нещасний випадок, про який не було своєчасно повідомлено командуванню військової частини або внаслідок якого втрата працездатності настала не відразу, розслідується згідно з цією Інструкцією протягом місяця з дня надходження рапорту безпосереднього командира потерпілого або потерпілого військовослужбовця або заяви особи, яка представляє його інтереси.

Згідно п.5 Розділу 2 Інструкції №332 командир військової частини, який отримав повідомлення про нещасний випадок, у свою чергу зобов`язаний:

- негайно через засоби зв`язку повідомити про нещасний випадок (зникнення, смерть) старшого командира (начальника) та протягом доби надати йому письмове повідомлення за формою НВ-1 наведеною у додатку 2 до цієї Інструкції (далі - повідомлення за формою НВ-1);

- у разі зникнення або смерті військовослужбовця внаслідок нещасного випадку протягом доби повідомити його батьків або близьких родичів;

- залежно від того, з чим пов`язаний нещасний випадок (виконання робіт, пожежа, аварія транспортного засобу будь-якого виду та форми власності, гостре професійне захворювання або отруєння тощо),- протягом доби надіслати повідомлення за формою НВ-1 до відповідного військового органу нагляду чи контролю у сфері, з якою пов`язаний нещасний випадок (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо), а в передбачених законодавством випадках, - повідомити Військову службу правопорядку у Збройних Силах України та (або) Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері;

- якщо потерпілий військовослужбовець був відряджений з іншої військової частини,- повідомити протягом доби через засоби зв`язку його командира та надіслати повідомлення за формою НВ-1;

- протягом доби призначити комісію з розслідування нещасного випадку чисельністю не менш як три особи у складі голови комісії (яким є один із його заступників) та членів - командира роти, батальйону (дивізіону, ескадрильї тощо), до складу якого входить підрозділ, де стався нещасний випадок, та залежно від того, з чим пов`язаний нещасний випадок, - фахівців профільних служб (озброєння, тилу, пожежної, автомобільної, інженерної, медичної тощо). До складу комісії не може входити безпосередній командир (начальник) потерпілого військовослужбовця;

- забезпечити належні умови для роботи комісії (надати приміщення, засоби зв`язку, оргтехніку, автотранспорт, канцелярське приладдя тощо), а також залучених до роботи експертів, інших спеціалістів та сприяти роботі комісії з метою своєчасного і об`єктивного проведення розслідування нещасного випадку.

Відповідно до п.8 та п.9 Розділу 2 Інструкції №332 Комісія з розслідування нещасного випадку проводить розслідування протягом п`яти робочих днів з дня її утворення.

Комісія з розслідування нещасного випадку зобов`язана: обстежити місце нещасного випадку, одержати письмові та усні пояснення (провести опитування) свідків і осіб, які причетні до події, та одержати письмові пояснення потерпілого, якщо це можливо; з`ясувати обставини та причини, що призвели до нещасного випадку, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; визначити вид події, що призвела до нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), причини нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та обладнання, устаткування, машини, механізми, транспортні засоби, експлуатація яких призвела до настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), відповідно до Класифікатора видів подій, причин, обладнання, устаткування, машин, механізмів, транспортних засобів, що призвели до настання нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, який наведений у додатку 3 до цієї Інструкції; скласти акт проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) за формою НВ-2 наведеною у додатку 4 до цієї Інструкції (далі - акт за формою НВ-2) та акт про нещасний випадок (зникнення, смерть) під час виконання обов`язків військової служби за формою НВ-3 наведеною у додатку 5 до цієї Інструкції (далі - акт за формою НВ-3) у разі, якщо нещасний випадок (смерть) визнаний комісією з розслідування таким, що пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, і надати їх командиру військової частини на затвердження. Акти підписуються головою комісії та її членами. У разі незгоди зі змістом акта член комісії підписує його з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово і додає до акта за формою НВ-2, як його невід`ємну частину.

До акта додаються письмові пояснення (опитування) свідків, потерпілого, а за потреби також схеми, фотографії, витяги з експлуатаційної документації та інші документи, що характеризують місце події (устаткування, машини, апаратура, територія, будівля тощо), медичний висновок щодо діагнозу потерпілого, наявності в його організмі алкоголю (наркотичних засобів чи токсичних або отруйних речовин).

Якщо нещасний випадок визнаний комісією з розслідування таким, що не пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, на затвердження командиру військової частини надається тільки акт за формою НВ-2, який зберігається у діловодстві військової частини.

Як встановлено судом, військовою частиною НОМЕР_1 прийнято наказ від 01.09.2025 р. № 1277 «Про результати службового розслідування за фактом травмування солдата ОСОБА_1 », в якому зазначено: « 1. Розслідування по факту травмування солдата ОСОБА_1 вважати завершеним. 2. Травму “множинні переломи кісток черепа та кісток обличчя”, отриману солдатом ОСОБА_1 29 червня 2025 року, визнати такою, що не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби. 3. Відповідно до вимог Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства Оборони України від 27 жовтня 2021 року № 332 комісії скласти акт за формою НВ-2. 4. Начальнику медичної служби військової частини НОМЕР_1 видати довідку про обставини травми (поранення, контузії, захворювання) солдата ОСОБА_1 , за формою, визначеною додатком 5 до Положення про військоволікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, яку долучити до медичної документації військовослужбовця.».

При цьому, за результатами службового розслідування комісією складено акт за формою НВ-2 від 01.09.2025 р., що спростовує доводи позивача з приводу його відсутності.

Так, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.09.2025 р. № 1277 визначено, що травма позивачем отримана 29 червня 2025 року. Однак, суд враховує пояснення відповідача про те, що зазначена дата є опискою, тоді як днем отримання травми, згідно матеріалів службового розслідування є 27 червня 2025 року, після самовільного залишення військовослужбовцем військової частини.

Разом з тим, позивач у позовній заяві зазначає, що травма ним була отримана 25.06.2025 року, згідно відповідних медичних довідок.

Так, в матеріалах справи наявна довідка військово – лікарської комісії № 2025-0708-0946-4079-3 від 07.07.2025 р., згідно якої травма позивачем була отримана 24.06.2025 р.

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №1222 від 08.07.2025 р., позивач був прийнятий до стаціонарного лікування 29 червня 2025 р. У графі 7 виписки зазначено, що саме зі слів хворого відомо, що був побитий 4 дні тому невідомими людьми.

В пункті 7 виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №20054, також зазначено, що саме зі слів хворого перебуваючи на військовій служби, був побитий невідомими 25.06.2025 р.

В контексті наведеного суд зазначає, що в матеріалах справи наявне письмове пояснення позивача від 09.07.2025 року, яке було надано під час проведення службового розслідування.

У вказаних поясненнях позивач зазначив наступне: «25.06.2025 року прибув з ТЦК та СП у розташування підрозділу в/ч НОМЕР_1 . По прибуттю старшим лейтенантом ОСОБА_2 під особистий підпис мені було доведено про відповідальність за вчинення адміністративних та кримінальних правопорушень. 27.06.2025 року у зв`язку з нестабільним психологічним станом усвідомлюючи про відповідальність вирішив піти в СЗЧ, після чого мене зустріли невідомі люди та побили. Після того я зустрів других людей, які мені надали допомогу. Потім вони відвезли мене на вокзал, де мене затримали представники поліції та відвезли в ВСП. У зв`язку що я був побитий представники ВСП відвезли мене в лікарню. Після виписки мене з лікарні представники ВСП привезли мене в розташування частини.». Також, у графі бланку отримання пояснень - «Клопотань, заяв та пропозицій щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності осіб, які проводять службове розслідування не маю», наявний підпис позивача.

Відповідно до пункту 11 розділу 2 Інструкції № 332, обставини, за яких нещасні випадки не визнаються такими, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби: самовільне залишення військовослужбовцем місця служби.

Враховуючи вищезазначене, суд погоджується з відповідачем про те, що при отриманні травми позивач не вважався таким, що виконував обов`язки військової служби.

Положеннями статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - СВС) передбачено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Статтями 254, 255 СВС визначено, що військовослужбовці зобов`язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов`язаний направити хворого до медичного пункту частини.

Амбулаторний прийом проводиться в медичному пункті військової частини лікарем (фельдшером) у години, встановлені розпорядком дня військової частини.

Військовослужбовці, які захворіли раптово або дістали травму, направляються до медичного пункту частини негайно, у будь-який час доби.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, позивача по факту отримання травми не звертався до свого безпосереднього командира та медичного пункту військової частини НОМЕР_1 , що дає підстави для висновку про те, що така травма на момент перебування у військовій частині була відсутня.

Щодо доводів позивача про пропущення строку завершення службового розслідування, то суд вважає, що пропущення такого строку не скасовує встановлені в ході розслідування обставини. Зазначене може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, відповідальних за його своєчасне проведення.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого наказу від 01.09.2025 р. № 1277 «Про результати службового розслідування за фактом травмування солдата ОСОБА_1 ». Таким чином, відсутні підстави для зобов`язання відповідача провести повторне службове розслідування за фактом травмування позивача.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29). Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 9 КАС України).

Підсумовуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

У зв`язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу – відмовити.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяН.Д. Маєцька