Рішення від 05 лютого 2026 р. у справі №240/23681/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2026 року м. Житомир справа № 240/23681/25

категорія 106030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неврахування до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити перерахунок його грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 109 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що під час проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував на фінансову забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_4 не використав усі дні належних йому відпусток та під час звільнення його нарахована відповідна компенсація. Втім обрахунок компенсації за невикористані дні відпусток, на думку позивача, здійснено не правильно, оскільки у грошове забезпечення з якого такий вчинено не враховано виплати передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, що призвело до отриманих виплат у неналежному розмірі. Позивач звернувся до відповідача із заявою щодо здійснення його перерахунку, у відповідь на яку отримав лист про відмову у здійсненні доплат, що слугувало підставою для отримання такої виплати не у повному розмірі.

Таку бездіяльність відповідача позивач вважає протиправною, а тому звернувся до суду за захистом порушених прав.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_5 надати до суду у термін, протягом п`ятнадцяти днів, з дня отримання даної ухвали, докази вручення ОСОБА_1 грошового атестату.

Від представника ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість. Доказів вручення ОСОБА_1 грошового атестату не надано.

Положенням ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, судом встановлене наступне.

Позивач проходив службу в ІНФОРМАЦІЯ_6 , який преребував на фінансовому забезпеченні в ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.05.2025 позивач виключений зі списків особового складу військової частини, всіх видів забезпечення з котлового забезпечення.

Позивач вважає, що компенсація за невикористані дні відпустки підлягає обраховано їй неправильно, оскільки у грошове забезпечення з якого такий вчинено не враховано виплати передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, що призвело до отриманих виплат у неналежному розмірі.

Представник звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою щодо здійснення позивачу перерахунку компенсації за невикористані дні відпустки, у відповідь на яку отримав лист про відмову у здійсненні доплат, що слугувало зверненню до суду із даним позовом.

Щодо строку звернення до суду.

Приписами частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або ж іншими законами.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частина 2 статті 233 Кодексу законів про працю України у редакції до 19.07.2022 передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Однак Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 №2352-IX внесено зміни до ст.233 КЗпП України та викладено її в такій редакції: "Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 №2352-IX набрав чинності з 19.07.2022.

Отже, редакція ст.233 КЗпП України, яка раніше не обмежувала строк звернення до суду з питань оплати праці, втратила чинність з 19.07.2022.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 відступив від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегій адміністративного суду: від 29.01.2025 у справі №500/6880/23, від 28.08.2024 у справі №580/9690/23, від 23.01.2025 у справі №400/4829/24, від 20.11.2023 у справі №160/5468/23, від 12.09.2024 у справі №200/5637/23 та сформував такий висновок щодо застосування строків звернення до суду в даній категорії справ: "Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин")".

Проте період з 19.07.2022 по 09.05.2025 регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

При цьому подією, з якої слід обраховувати початок перебігу строку звернення до суду слід вважати дату вручення військовослужбовця грошового атестата (тобто письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні, постанова Верховного Суду від 21.03.2025 у справі №460/21394/23).

Водночас, матеріали справи не містять доказів вручення позивачу письмового повідомлення про суми, нараховані йому при звільненні з військвої служби.

Отже, саме з довідки В/ч НОМЕР_1 від 14.08.2025, позивач дізнався, що розрахунок грошового забезпечення, проведений не в повному розмірі, а тому звернувшись до суду з даним позовом у 10 жовтня 2025 року, не пропустив тримісячний строк.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вказує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, пов`язані, зокрема, із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Дані спірні правовідносини виникли з приводу обрахунку розміром отриманої грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, отриманих при звільненні виплат, шляхом включення до грошового забезпечення з якого такі обраховуються додаткової винагороди передбаченої Постановою №168 .

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Частиною другою статті 15 Закону №2011-ХІІ встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначається Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197(далі - Порядок №260).

Таким Порядок розроблено відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанов Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей", від 22 грудня 1995 року №1037 "Про надбавки до посадових окладів працівників, зайнятих на шифрувальній роботі", від 15 червня 1994 року №414 "Про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці", від 11 серпня 1995 року №648 "Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах", від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди; допомоги (п.2 Порядку №260).

Пунктами 1 Розділу XXІІI Порядку № 260 передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Абзацем 2 пункту 2 Розділу XXІII Порядку №260 вказано, що військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату.

Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги (п.6 Розділу XXІII Порядку №260).

Порядок виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби регламентовано розділом ХХХII Порядку №260.

Згідно з пунктом 1 розділу ХХХII Порядку №260, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Приписами п. 7 розділу ХХХII Порядку №260, та ч. 2 ст. 15 Закону №2011 визначено, що у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання одноразової грошової допомоги, установленої Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до п. 1, 4 Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №460 військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення. Допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення.

Як свідчить довідка про виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди позивача сформованою Військовою частиною НОМЕР_1 , яка наявна в матеріалах справи, позивачу у період проходження військової служби здійснено нарахування та виплату додаткової винагороди, встановленої Постановою №168.

При цьому, відповідачем не включено додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, до складу грошового забезпечення з якого позивачу розраховувалась компенсація за невикористані дні відпусток, що підтверджується матерілами спраи та не заперечується віповідачем.

У той час, обчислення розміру компенсації за всі невикористані військовослужбовцем дні щорічної основної відпустки, відповідно до підпункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації.

Навпаки, за приписами указаної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Тому при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов`язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що додаткова винагорода, запроваджена Постановою КМУ №168 повинна входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки.

Дана позиція узгоджується із позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеною у постанові від 23.09.2024 у справі №240/32125/23.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року (справа Руїз Торіха проти Іспанії) суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, з обчисленням їх розміру без врахування додаткової винагороди передбаченоїпостановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.

Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, з урахуванням додаткової винагороди, передбаченоїпостановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, враховуючи раніше виплачені суми.

Частиною першоюстатті 77 КАС Українивстановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.5ст.139 Кодексу адміністративного судочинства Українисудові витрати зі сплати судового збору не стягуються з відповідача.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246,256 КАС України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 109 день, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук

06.02.26