Рішення від 05 лютого 2026 р. у справі №160/34684/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2026 рокуСправа №160/34684/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

04 грудня 2025 року представник ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке оформлене протоколом від 17.11.2025 № 91, про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 надати позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п.1 ч.3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 з 06.03.2025 року.

На підставі наказу відокремленого структурного підрозділу «Фаховий коледж економіки та бізнесу Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара» №78с від 13 вересня 2025 року ОСОБА_1 був зарахований студентом 1 курсу очної форми здобуття освіти за спеціальністю D7 Торгівля за кошти фізичних та\або юридичних осіб.

10.11.2025 року ОСОБА_1 звернувся через Центр надання адміністративних послуг до ІНФОРМАЦІЯ_5 з заявою, в якій просив: надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», додавши підтверджуючий пакет документів.

Рішенням Комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 , яке оформлене протоколом від 18.11.2025 № 91, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відмовлено в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», причина відмови: згідно довідки про здобувача освіти, сформованої в Єдиній державній електронні базі з питань освіти, є порушення порядку отримання освіти.

ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішенням Комісії Амур– ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке оформлене протоколом №91 від 18.11.2025 року, щодо відмови ОСОБА_1 в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки позивач має правові підстави для отримання відстрочки від призову, у зв`язку з чим представник позивача звернулася до суду з цим позовом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 грудня 2025 року для розгляду адміністративної справи №160/34684/25 визначено суддю Олійника В.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

09.12.2025 року на адресу відповідача направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.

10.12.2025 року відповідачем отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.

Протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття провадження, відповідач відзиву на позовну заяву не надав, із заявами та клопотаннями на адресу суду не звертався.

Відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи вищезазначене, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 з 06.03.2025 року.

На підставі наказу відокремленого структурного підрозділу «Фаховий коледж економіки та бізнесу Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара» №78с від 13 вересня 2025 року ОСОБА_1 був зарахований студентом 1 курсу очної форми здобуття освіти за спеціальністю D7 Торгівля за кошти фізичних та\або юридичних осіб.

Згідно довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіт №750455 від 15.09.2025 року ОСОБА_1 "Ні, порушує" поточне здобуття освіти, послідовність якої визначена частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", оскільки:

- ОСОБА_1 з 12.09.2016 року поновлений на другий курс до ДВНЗ «ПДТУ» на заочну форму здобуття освіти за першим бакалаврським рівнем вищої освіти за спеціальністю «Металургія» (наказ від 12.09.2016р. № 574-08);

- ОСОБА_1 з 06.06.2017 року відрахований за невиконання вимог навчального плану та порушення умов контракту (наказ від 06.06.2017р. 268-08)

13.10.2025 року представник ОСОБА_1 звернулася до ректора Державного ВНЗ "Приазовський державний технічний університет" ДВНЗ ПТУ з адвокатським запитом, в якому просила надати інформацію щодо ОСОБА_1 .

10.11.2025 року ОСОБА_1 звернувся через Центр надання адміністративних послуг до ІНФОРМАЦІЯ_5 з заявою, в якій просив: надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», додавши підтверджуючий пакет документів.

Рішенням Комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 , яке оформлене протоколом від 18.11.2025 № 91, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відмовлено в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», причина відмови: згідно довідки про здобувача освіти, сформованої в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, є порушення порядку отримання освіти.

ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 , яке оформлене протоколом №91 від 18.11.2025 року, щодо відмови ОСОБА_1 в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки має правові підстави для отримання відстрочки від призову, у зв`язку з чим представник позивача звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (строк дії воєнного стану в Україні продовжено надалі іншими Указами до сьогоднішнього дня).

Одночасно з введенням воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України від 03.03.2022 №2105-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом (строк проведення загальної мобілізації продовжено надалі іншими Указами до сьогоднішнього дня).

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.93 №3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Положенням про Міністерство освіти і науки України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №630, визначено, що МОН України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності, забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Додатком 9 до зазначеного Порядку затверджено форму довідки, яка формується за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти та має підтверджувати статус здобувача вищої освіти, а також на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти формувати висновок щодо того, чи порушує поточне здобуття освіти послідовність, визначену частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту».

Згідно з частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 №2145-VIIІ рівнями освіти є:

- дошкільна освіта;

- початкова освіта;

- базова середня освіта;

- профільна середня освіта;

- перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;

- другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;

- третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;

- фахова передвища освіта;

- початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти;

- перший (бакалаврський) рівень вищої освіти;

- другий (магістерський) рівень вищої освіти;

- третій (освітньо-науковий / освітньо-творчий) рівень вищої освіти.

Частиною 2 статті 17 Закону №2145-VІІІ встановлено, що рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.

Згідно частин 1-3 статті 40 Закону №2145-VІІІ після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про вищу освіту» вища освіта - сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти. Необхідно зазначити, що у разі повторного вступу для здобуття освіти за тим самим освітнім ступенем, здобуття вищої освіти відбуватиметься в непослідовному порядку.

Судом встановлено, що на підставі наказу відокремленого структурного підрозділу «Фаховий коледж економіки та бізнесу Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара» №78с від 13 вересня 2025 року ОСОБА_1 був зарахований студентом 1 курсу очної форми здобуття освіти за спеціальністю D7 Торгівля за кошти фізичних та\або юридичних осіб.

Під час вирішення спірних правовідносин суд враховує, що згідно довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіт №750455 від 15.09.2025 року ОСОБА_1 "Ні, порушує" поточне здобуття освіти, послідовність якої визначена частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", що не заперечується позивачем.

10.11.2025 року ОСОБА_1 звернувся через Центр надання адміністративних послуг до ІНФОРМАЦІЯ_5 з заявою, в якій просив: надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», додавши підтверджуючий пакет документів.

Рішенням ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке оформлене протоколом від 18.11.2025 № 91, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відмовлено в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», причина відмови: згідно довідки про здобувача освіти, сформованої в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, є порушення порядку отримання освіти.

Оскільки позивачем дійсно порушено послідовність здобуття освіти, яка визначена частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту», суд приходить до висновку, що рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 – ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке оформлене протоколом №91 від 18.11.2025 року, щодо відмови ОСОБА_1 в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», є правомірним та не підлягає скасуванню.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено суму судового збору у розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією АТ "Таскомбанк" від 04.12.2025 року.

З урахуванням відмови в задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М. Олійник