Рішення від 29 січня 2026 р. у справі №160/28792/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2026 рокуСправа №160/28792/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

03.10.2025р. ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 та, з урахуванням уточненої позовної заяви від 16.10.2025р., просить:

- визнати протиправною бездіяльність Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу щодо нездійснення розгляду заяви від 18.06.2025 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 про надання відстрочки від призиву на військову службу під час мобілізації на підставі визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024р. №560 на підставі пункту 10 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- зобов`язати Комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу розглянути заяву від 18.06.2025 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 про надання відстрочки від призиву на військову службу під час мобілізації на підставі визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024р. №560 на підставі пункту 10 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- визнати протиправною бездіяльність Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу щодо ненадання належним чином завіреної копії ухваленого рішення комісією про надання або відмову у наданні відстрочки на підставі поданої ОСОБА_1 у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024р. №560 згідно до пункту 10 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку»;

- зобов`язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 надати належним чином завірену копію ухваленого рішення комісією про надання або відмову у наданні відстрочки на підставі поданої заяви ОСОБА_1 у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024р. №560 згідно до пункту 10 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку».

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він засобами поштового зв`язку подав до відповідача заяву про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 18.06.2025р. з підстав того, що є особою, яка згідно пункту 10 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, оскільки є опікуном над своїм дядьком – ОСОБА_2 , 1949 року народження згідно рішення виконавчого комітету Бабушкінської районної ради від 18.07.2003р. №533, однак, станом на 16.07.2025р. на його поштову адресу відповідне рішення від відповідача не надходило, в телефонному режимі позивач також таке рішення від ІНФОРМАЦІЯ_3 не отримував, у відповідь на численні адвокатські запити про надання такого рішення, відповідачем відповіді надано не було станом на 22.09.2025р., що, на його переконання, свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, яка полягає у не здійсненні розгляду його заяви про надання відстрочки та не надання належним чином завіреної копії ухваленого відповідачем рішення за його заявою, всупереч способу та порядку, встановленому п.п.58-60 Порядку №560.

Ухвалою суду від 20.10.2025р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази на підтвердження відсутності бездіяльності відповідача у даних правовідносинах та докази, які свідчать про розгляд заяви позивача від 18.06.2025р. (надати копію відповідного рішення), виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначена ухвала суду разом із адміністративним позовом була отримана, зокрема, відповідачем у його електронному кабінеті 21.10.2025р. (адміністративний позов з додатками), 21.10.2025р. (ухвалу суду), що є належним повідомленням відповідача про час та місце судового розгляду справи у відповідності до вимог ст.18 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, наявними у справі.

11.12.2025р., на виконання вищевказаної ухвали суду, через систему "Електронний суд" відповідач подав до суду відзив на позов, в якому останній просив у задоволенні позову позивачеві відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що даний позов є безпідставним, оскільки на момент подачі позивачем заяви про надання відстрочки від призову на військову службу діяв Порядок №560, який передбачав саме пред`явлення військово-облікового документа. Представник відповідача зазначила наступне – «Не направлення чи додання копії військово-облікового документа, а саме пред`явлення військово-облікового документа, що виключає можливість подання заяви про подання заяви про надання відстрочки поштою», та вказала на те, що схожий висновок викладено у постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2025р. у справі №200/2608/25. Отже, на переконання відповідача, безпосередньо Порядок №560 розмежовує вчинення дій особисто або через засоби зв`язку. Також представник відповідача послалася і на те, що позивачем було порушено порядок подання заяви про надання відстрочки, визначений Порядком №560 - позивачем до заяви не були надані належні документи, передбачені додатком 5 до Порядку №560, а саме: рішення суду про призначення опікуна; разом з тим, заява позивача від 18.06.2025р. про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації була розглянута у встановлені законодавством терміни, про що позивача було повідомлено у встановлений абз.4-6 пункту 60 Порядку №560 спосіб – на поштову адресу позивача, яка ним була зазначена у заяві про надання відстрочки від 18.06.2025р. було направлено письмове повідомлення із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7 до Порядку №560, а також було повідомлено телефоном за номером – 093-446-16-27. За викладеного, представник відповідача вважає, що заява позивача від 18.06.2025р. була розглянута у встановлені законодавством терміни, про що позивача було повідомлено у встановлений законом спосіб.

Окрім того, представник відповідача у відзиві на позов виклала клопотання, у якому просила суд поновити строк для подання відзиву на позов через наступні обставини: приміщення ТЦК та СП на всій території України є об`єктами ворожих атак, у зв`язку із чим під час кожної повітряної тривоги відбувається евакуація як відвідувачів, працівників ТЦК та СП, так і військовослужбовців, які проходять військову службу у ТЦК та СП; загальною проблемою з тривалими відключеннями електроенергії; через відсутність бажання у громадян України служити в ЗСУ, у тому числі, в ТЦК та СП, через брак фахівців, що унеможливлює своєчасно готувати та подавати до суду заяви та документи з боку відповідача.

Розглянувши наведене клопотання представника відповідача про поновлення процесуальних строків для подання відзиву на позов, вивчивши докази, додані до нього на підтвердження поважності причин пропуску процесуального строку на подання відзиву на позов, встановленого ухвалою суду від 20.10.2025р., суд вважає, що викладені у клопотанні причини пропуску строку для подання відзиву на позов, встановленого судом, є неповажними, з огляду на наступне.

У відповідності до вимог ч.1 ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої порушено строк – ч.3 ст.121 наведеного Кодексу.

Так, ухвалою суду від 20.10.2025р. було зобов`язано відповідача надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву на позов з дотриманням вимог ст.ст.162,261 Кодексу адміністративного судочинства України протягом 15 календарних днів після отримання цієї ухвали суду.

Згадана ухвала суду була отримана ІНФОРМАЦІЯ_3 через систему «Електронний суд» у його електронному кабінеті 21.10.2025р. про що свідчить Довідка про доставку електронного листа до його електронного кабінету, наявна у справі.

Відтак, відповідач мав обов`язок подати відзив на позов у даній справі до суду у строк з 22.10.2025р. по 05.11.2025 року включно.

В той же час, відзив на позов відповідачем було подано до суду лише 11.12.2025р. через систему «Електронний суд», що підтверджується матеріалами справи.

Тобто, відзив на позов відповідачем було подано після спливу 1 місяця та 19 днів після її отримання всупереч вимогам ухвали суду та в порушення відповідачем приписів ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначені обставини призвели до свідомого та невиправданого затягування строків розгляду справи, встановлених ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України, саме з боку відповідача.

При цьому, суд звертає увагу відповідача та його представника на те, що наведені у відзиві на позов та обрані представником відповідача в якості поважних причин не подання відзиву на позов у встановлений законом та судом строк, обставини не можуть бути визнані судом поважними причинами, з огляду на таке.

По-перше, представник відповідача мав надати відповідні докази на підтвердження того, що у згаданий період з 22.10.2025р. по 05.11.2025р. саме ворожа атака на ІНФОРМАЦІЯ_3 завадила їй підготувати відзив на позов у цій справі, однак, таких доказів до відповідного відзиву до позову та заявленому у ньому клопотанні суду не надано.

По-друге, під ворожими атаками кожного дня перебувають і інші об`єкти, заводи, підприємства, інфраструктура міста, житлові будинки, мешканці міст і сіл області, а не тільки приміщення ТЦК та СП.

І, незважаючи на вказані події, працівники державних органів та підприємств перебувають на своїх робочих місцях та у цей час (під сигналами повітряних тривог) виконують свою роботу, що мало стосуватися б і працівників відповідача як військовослужбовців, в першу чергу.

Те ж саме стосується і проблеми щодо тривалості відключення електроенергії.

Слід зазначити, що загальна проблема таких відключень електроенергії не може бути визнана судом поважною причиною не подання відповідачем до суду відзиву у встановлений судом та законом строк у даній справі.

В той же час, такі обставини поважності причин пропуску процесуального строку можуть бути розглянуті судом та визнані поважними за умови лише надання учасником справи доказів, які б підтверджували та свідчити про відключення у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 електроенергії саме у період з 22.10.2025р. по 05.11.2025р., проте, відповідачем таких доказів суду не надано.

Тому наведені представником відповідача обставини що стосуються проблем з відключенням електроенергії не можуть бути визнані судом поважними, оскільки таких доказів суду не надано.

З приводу висловленої причини поважності пропуску строку на подання відзиву, а саме: відсутності бажання у громадян України служити в ЗСУ, у т.ч. у ТЦК та СП, брак фахівців, здатних підготувати вчасно заяви в судових справах, суд звертає увагу відповідача на наступне.

Наведені причини та обставини є наслідком неналежного виконання посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 по всій Україні своїх обов`язків, які масово порушують права та інтереси військовозобов`язаних та військовослужбовців, що призвело до звернення таких громадян із численними позовами до адміністративних судів упродовж 2022-2025 років, а відтак, саме їх дії формують у суспільства негативне ставлення до проходження служби в Збройних Силах України, підривають у суспільства їх авторитет, а тому наведені обставини залежать від поведінки самих працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 по відношенню до прав громадян, виникли саме з вини працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 , тому вони не можуть бути визнані судом поважними для поновлення пропущеного строку на подання відзиву на позов у цій справі.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що вищенаведені представником відповідача у клопотанні про поновлення строку на подання відзиву на позов, обставини не можуть бути визнані судом поважними, а відтак, і пропущений процесуальний строк для подання відзиву на позов із наведених відповідачем підстав, поновленню не підлягає.

В той же час, з метою об`єктивного та всебічного розгляду даної справи та враховуючи те, що через велику завантаженість суду позовами військовослужбовців станом на 11.12.2025р. (день подання відзиву на позов) розгляд даної справи не завершено, у тому числі, і з причин не подання відповідачем у встановлені судом строки відзиву на позов, тому суд приходить до висновку, що ці обставини слід визнати поважними причинами та поновити цей процесуальний строк з урахуванням вимог ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 30.01.2026р. через велику завантаженість суду адміністративними справами, перебування судді Конєвої С.О. у щорічних чергових відпустках, що об`єктивно унеможливлювало здійснення адміністративного судочинства у даний період, розгляд даної справи було продовжено відповідно до ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України до 30.01.2026р.

Враховуючи викладене, рішення у даній справі приймається судом 30.01.2026р., тобто, у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить копія паспорту позивача (сторінки -1,2,3,11) серії НОМЕР_1 виданого Бабушкінським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 05.06.1997р., наявного у справі.

За змістом рішення Виконавчого комітету Бабушкінської районної ради м. Дніпропетровська від 18.07.2003р. №533 «Про встановлення опіки над недієздатним ОСОБА_2 , 1949р.народження» встановлено, що ОСОБА_1 (позивач у справі) було призначено опікуном над своїм дядьком – ОСОБА_2 , 1949р. народження, що підтверджується змістом його копії, наявної у справі.

Далі, згідно опису вкладення Укрпошти, накладної №5203000026391 від 18.06.2025р. позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 , зокрема, до голови комісії, із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 10 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізацію підготовку та мобілізацію», про що свідчить зміст копії заяви, наведених копії опису вкладення та накладної відділення поштового зв`язку, які згадані вище.

При цьому, у заяві про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період від 18.06.2025р. позивач просив про прийняте рішення за заявою про надання відстрочки повідомити його письмово за адресою, що зазначена у заяві.

Позивач у позові вказав, що оскільки на його заяву та на численні адвокатські запити, відповідної копії рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 на його адресу надано не було станом на 22.09.2025р., зазначене свідчить про нездійснення розгляду його заяви відповідачем у спосіб та у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024р. №560 та п.10 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Тому, вважаючи вищенаведену бездіяльність відповідача щодо нездійснення розгляду заяви від 18.06.2025р. про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації; щодо не надання належним чином завіреної копії ухваленого комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 рішення про надання відстрочки або відмову у наданні відстрочки протиправною, такою, що порушує його права та інтереси, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача частково.

При цьому, суд зазначає, що частковому задоволенню підлягають позовні вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у не повідомленні позивача про прийняте комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 рішення за заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 18.05.2025р. не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення, у спосіб, зазначений у його заяві (письмово на його адресу), а саме: не направлення засобами поштового зв`язку Повідомлення за встановленою формою згідно з додатком 7 у відповідності до вимог абз.6, абз. 8 пункту 60 Порядку №560, (у редакції, чинній на момент виникнення даних спірних правовідносин – 18.06.2025р.) із виходом судом у цій частині позову за межі позовних вимог у відповідності до повноважень суду, визначених ч.2 ст.9 КАС України, виходячи з наступного.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

На момент розгляду цієї адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а, відповідно, під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-ХІІ) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Абзацом 5 статті 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно із положенням п. 10 ч.1 ст. 23 Закону №3543-ХІІ передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: опікун особи, визнаної судом недієздатною.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з пунктом 2 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.

За змістом пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Згідно з абз. 9 пункту 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Так, питання пов`язані із прийняттям рішення щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, порядок та умови надання відстрочки врегульовані Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024р. № 560 (далі - Порядок № 560 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин – 18.06.2025р.- 26.06.2025р.).

Зокрема, абз. 4 п.1 Порядку №560 передбачено процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Відповідно до п. 56 Порядку № 560 установлено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Згідно п. 57 Порядку № 560 визначено, що для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Відповідно до п.58 Порядку № 560 за наявності для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов`язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Під час подання заяви військовозобов`язаний пред`являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації в день її подання.

За Додатком 5 до Порядку №560 встановлено, що з метою отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.10 ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ військовозобов`язані (особи, які є опікунами недієздатної особи) до відповідної заяви надають такі копії документів, а саме: рішення суду про визнання особи недієздатною та рішення суду про призначення опікуна.

Пунктом 60 Порядку № 560 визначено, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов`язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв`язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення (абзац 6 пункту 60 Порядку №560, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку (абзац 8 пункту 60 Порядку №560, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що до повноважень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки впродовж всього строку дії воєнного стану в державі і станом на момент розгляду даної справи належить оформлення військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а також передбачена визначена процедура розгляду ними заяв осіб, які мають законні підстави для відстрочки від призову, з встановленим законодавством терміном розгляду заяв та підтвердних документів комісією з подальшим прийняттям рішення за результатами такого розгляду, яке оформлюється протоколом.

При цьому, за наведеною процедурою, ІНФОРМАЦІЯ_3 має обов`язок про прийняте рішення повідомити заявника (не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення), у спосіб, зазначений у його заяві про надання відстрочки, зокрема, засобами поштового зв`язку.

Відповідна форма такого Повідомлення міститься у Додатку 7 до Порядку №560.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивачем 18.06.2025р. засобами поштового зв`язку (накладна Укрпошти №5203000026391 від 18.06.2025р.) звернувся до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 10 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізацію підготовку та мобілізацію» (особа, яка є опікуном недієздатної особи – ОСОБА_2 1949р. народження), про що свідчить зміст копії заяви, наведених копії опису вкладення та накладної відділення поштового зв`язку, які згадані вище.

При цьому, у заяві про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період від 18.06.2025р. позивач просив про прийняте рішення за заявою про надання відстрочки повідомити його письмово за адресою, що зазначена у заяві.

За результатами розгляду згаданої вище заяви позивача комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 було прийняте рішення, оформлене протоколом №9 від 26.06.2025р. за змістом якого вбачається, що через відсутність військово-облікового документу, відсутність рішення суду про призначення опікуна, позивачеві у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно п.10 ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ було відмовлено, про що свідчить копія Витягу із наведеного Протоколу, наявна у справі.

Також посадовими особами було оформлене і Повідомлення від 27.06.2025р. за №01806 на адресу позивача, у якому повідомлялось позивача, що протоколом від 26 червня 2025р. №9 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період з причин того, що заява не відповідає додатку постанови КМУ №560 та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відсутня копія військово-облікового документа, відсутнє рішення суду про призначення опікуна, що підтверджується змістом копії наведеного Повідомлення.

Повертаючись до предмету та підстав заявленого позову, суд акцентує увагу відповідача на тому, що позивач у позові, у тому числі, оспорює і бездіяльність відповідача, яка полягає у не наданні позивачеві (фактично не направленні на його адресу) належним чином засвідченої копії ухваленого комісією рішення про надання або відмову у наданні відстрочки на підставі поданої позивачем заяви від 18.06.2025р.

Судом під час розгляду даної справи були вжиті заходи щодо витребування у відповідача доказів на підтвердження відсутності бездіяльності відповідача у даних спірних правовідносинах та необхідності надання доказів в обґрунтування відзиву на позов, виходячи з вимог ч.2 ст.77 КАС України.

Згадана норма ч.2 ст.77 КАС України передбачає, що обов`язок щодо доказування правомірності прийняття свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, у відзив на позов, представник відповідача зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_3 на поштову адресу позивача, яка була зазначена у заяві про надання відстрочки від 18.06.2025р., було направлено письмове повідомлення із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7 до Порядку №560, а також було повідомлено телефоном за номером 093-446-16-27.

Разом з тим, таких доказів направлення Повідомлення від 27.06.2025р. за №01806 про відмову у наданні відстрочки за рішенням, оформленим протоколом №9 від 26.06.2025р., на поштову адресу позивача (наприклад: реєстру поштових відправлень, квитанції та поштового повідомлення про відправку), повідомлення за згаданим вище телефоном (наприклад: відповідної телефонограми), на які представник відповідача послався у відзиві на позов до нього долучено не було.

Відтак, враховуючи відсутність доказів направлення відповідачем на адресу позивача Повідомлення від 27.06.2025р. за №01806 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення у спосіб, зазначений військовозобов`язаним у заяві про надання відстрочки, зокрема, засобами поштового зв`язку (про що позивач зазначав у своїй заяві), суд приходить до висновку, що відповідач, не вчинивши наведеній дій, позбавив позивача права знати про результати прийнятого рішення, які впливають на його права та обов`язки, а також на можливість його оскарження у встановлені строки у судовому порядку, чим допустив грубе порушення процедури, встановленої абз. 6, абз. 8 пункту 60 Порядку №560, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин -18.06.2025р. - 26.06.2025р.

У постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №342/158/17 суд касаційної інстанції зазначив, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Отже, враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що поведінка відповідача, яка полягає у не направленні Повідомлення від 27.06.2025р. №01806 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення у спосіб, зазначений військовозобов`язаним (позивачем) у заяві про надання відстрочки, зокрема, засобами поштового зв`язку (про що позивач зазначав у своїй заяві), що чітко передбачено процедурою, встановленою абз.6, абз.8 пункту 60 Порядку №560, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин -18.06.2025р.-26.06.2025р., свідчить про протиправну бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень.

У даному контексті, суд враховує і правові висновки п.п.70,71 рішення Європейського суду з прав людини «Рисовський проти України», де Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», за яким на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

З урахуванням встановлених судом обставин справи та аналізу норм чинного законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у спірному вищенаведеному випадку мала місце протиправна бездіяльність відповідача – суб`єкта владних повноважень щодо не направлення Повідомлення від 27.06.2025р. №01806 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення у спосіб, зазначений військовозобов`язаним (позивачем) у заяві про надання відстрочки, зокрема, засобами поштового зв`язку (про що позивач зазначав у своїй заяві), всупереч процедурі, встановленій абз.6, абз.8 пункту 60 Порядку №560, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин -18.06.2025р.-26.06.2025р., що призвело до порушення прав та інтересів позивача, які підлягають захисту шляхом визнання такої бездіяльності протиправною у судовому порядку.

За приписами ч.1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 наведеного Кодексу, визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідачем у ході судового розгляду справи без поважних причин належних, достатніх та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність бездіяльності відповідача щодо не направлення Повідомлення від 27.06.2025р. №01806 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення у спосіб, зазначений військовозобов`язаним (позивачем) у заяві про надання відстрочки, зокрема, засобами поштового зв`язку (про що позивач зазначав у своїй заяві), за процедурою, встановленою абз.6, абз.8 пункту 60 Порядку №560, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин -18.06.2025р.-26.06.2025р., суду не надано.

Є безпідставними та необґрунтованими посилання представника відповідача Базакуц О.І. на абз.4-6 пункту 60 Порядку №560 (у редакції, яка діяла на момент спірних відносин), якою нібито передбачено, що про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення, з огляду на те, що вказане не відповідає дійсності та свідчить про те, що представник відповідача не вміє застосовувати норми права або свідомо намагається ввести суд в оману у цьому питанні.

Так, судом була перевірена відповідна редакції абз. 6 пункту 60 Порядку №560, яка була чинною у період з 31.05.2025р. по 31.07.2025р. та діяла в момент виникнення спірних правовідносин – 18.06.2025р. (день подання позивачем заяви) та 26.06.2025р. (день прийняття відповідачем протоколу №9), яка мала наступний зміст, а саме:

«Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов`язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв`язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення» - абз.6 пункт 60 Порядку №560.

Тобто, представником відповідача при складанні відзиву на позов з метою введення суду в оману, були проігноровані вищенаведені приписи абз.6 пункту 60 Порядку №560 у повній його редакції станом на 26.06.2025р., та залишено поза увагою приписи про те, що про прийняте рішення комісією «заявник повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов`язаним у заяві про надання відстрочки» що є неприпустимим з боку суб`єкта владних повноважень та його посадових осіб.

Посилання представника відповідача Базакуц О.І. у відзиві на позов на те, що відповідачем на поштову адресу позивача, яка була зазначена у заяві про відстрочку від 18.06.2025р., було направлено письмове повідомлення за формою, визначеною у додатку 7 є неспроможними, оскільки таких доказів всупереч вимог п.1 ч.4 ст.162 КАС України вказаним представником до відзиву на позов не додано.

При цьому, судом критично надається оцінка доданому до відзиву на позов копії Повідомлення від 27.06.2026р. №01806, яке містить такі відмітки: «відпр 27.06.2025 та підпис», оскільки вказана відмітка без зазначення посади, яку така особа займає, без зазначення прізвища посадової особи, яка її зробила, без зазначення номеру поштового відправлення, не може були належним доказом відправлення цього Повідомлення саме засобами поштового зв`язку на адресу позивача (як було зазначено позивачем у його заяві) у розумінні ст.73 КАС України.

Відповідними належними доказами відправки згаданого Повідомлення позивачеві можуть бути лише реєстр поштових відправлень, який ведеться в ІНФОРМАЦІЯ_3 , квитанція, фіскальний чек та/або накладна про його відправлення, поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.

Разом з тим, відповідачем таких доказів суду надано не було, що свідчить про недотримання та порушення останнім процедури розгляду заяви про надання відстрочки, встановленої пунктом 60 Порядком №560, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин – 18.06.2025р.-26.06.2025р.

Є безпідставними та необґрунтованими і посилання представника відповідача на не пред`явлення позивачем ВОД, що виключає можливість подання заяви про надання відстрочки поштою, з огляду на те, що ці обставини не є предметом цього спору, предметом позову є бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви позивача та не надання копії ухваленого рішення позивачеві, з урахуванням того, що заява позивача відповідачем була розглянута, а отже, у цій частині представник відповідача проявила повне нерозумінні до предмету та підстав позову.

Суд критично ставиться до посилань відповідача на схожі висновки, викладені у постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2025р. у справі №200/2608/25, оскільки до обов`язкового застосування адміністративними судами першої інстанції підлягають лише правові висновки Верховного Суду за ч.5 ст.242 КАС України.

Інші доводи та аргументи представника відповідача викладені у відзиві на позов уважно вивчені судом, проте, не заслуговують на увагу суду, оскільки не є ні предметом, ні підставами цього позову та згаданих вище висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність бездіяльності відповідача щодо не направлення Повідомлення від 27.06.2025р. №01806 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення у спосіб, зазначений військовозобов`язаним у заяві про надання відстрочки, зокрема, засобами поштового зв`язку (про що позивач зазначав у своїй заяві), всупереч процедурі, встановленій абз.6, абз.8 пункту 60 Порядку №560, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин - 18.06.2025р. - 26.06.2025р., суд приходить до висновку, що відповідач, вчинивши наведену бездіяльність, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, судом встановлено, що вчинивши протиправну бездіяльність щодо не направлення Повідомлення від 27.06.2025р. №01806 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення у спосіб, зазначений військовозобов`язаним у заяві про надання відстрочки, зокрема, засобами поштового зв`язку (про що позивач зазначав у своїй заяві), всупереч процедурі, встановленій абз.6, абз.8 пункту 60 Порядку №560, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин -18.06.2025р.-26.06.2025р., відповідач допустив порушення прав та інтересів позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання наведеної бездіяльності протиправною у судовому порядку.

Також з виходом за межі позовних вимог у цій частині позову у відповідності до повноважень суду, визначених у ч.2 ст.9 КАС України, з урахуванням того, що суд вийшов за межі позову і в частині вищенаведених основних позовних вимог, підлягають частковому задоволенню і похідні позовні вимоги позивача про зобов`язання відповідача щодо направлення на поштову адресу позивача Повідомлення від 27.06.2025р. №01806 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у спосіб, зазначений позивачем (військовозобов`язаним) у заяві про надання відстрочки, за процедурою, встановленою абз.6, абз.8 пункту 60 Порядку №560, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин - 18.06.2025р. - 26.06.2025р., виходячи з того, що судом встановлено протиправність бездіяльності відповідача у наведеній частині позову та ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме спонукання відповідача вчинити вищенаведені дії, направлені на усунення виявленого судом порушеного відповідачем права позивача у згаданий спосіб, виходячи з вимог приписів ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що вищенаведені позовні вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача у наведених вище правовідносинах, яка полягає у не направленні Повідомлення від 27.06.2025р. №01806 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення у спосіб, зазначений позивачем (військовозобов`язаним) у заяві про надання відстрочки, зокрема, засобами поштового зв`язку (про що позивач зазначав у своїй заяві), всупереч процедурі, встановленій абз.6, абз.8 пункту 60 Порядку №560, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин -18.06.2025р.-26.06.2025р., підлягають задоволенню частково.

Що позовних вимог позивача з приводу визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо нездійснення розгляду заяви від 18.06.2025 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024р. №560 на підставі пункту 10 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача про надання йому відстрочки від 18.06.2025р., то у цій частині позовних вимог позивачеві слід відмовити, виходячи з наступного.

Як уже зазначалося вище, пунктом 60 Порядку № 560 передбачено, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Як встановлено судом із матеріалів справи та не спростовано позивачем і його представником, заява позивача про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, подана 18.06.2025р., відповідною комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 була розглянута та за результатами її розгляду згаданою комісією було прийнято рішення, оформлене Протоколом №9 від 26.06.2025р., за яким позивачеві у наданні відстрочки було відмовлено, що підтверджується змістом копії Витягу із згаданого протоколу, наявної у справі.

Вказане рішення, оформлене протоколом №9 від 26.06.2025р., є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке впливає на права та інтереси позивача, а відтак, саме зазначене рішення підлягає оскарженню позивачем у судовому порядку.

Наведене рішення не є предметом спору у цій справі, позов таких позовних вимог не містить, а відтак, судом у межах розгляду даної справи вказаному рішенню відповідача, оформленому протоколом №9 від 26.06.2025р., правова оцінка не надається.

З огляду на викладене та враховуючи те, що відповідачем заява позивача про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації була зареєстрована, розглянута по суті та за результатами її розгляду було прийнято відповідне вищенаведене рішення, оформлене протоколом №9 від 26.06.2025р., суд приходить до висновку, що бездіяльність відповідача у даних спірних правовідносинах (не розгляду заяви позивача від 18.06.2025р.) щодо прав та інтересів позивача відсутня.

Також і не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не надання йому належним чином завіреної копії ухваленого рішення комісією про надання або відмову у наданні йому відстрочки від призову на військову службу, зобов`язання відповідача надати таку копію рішення, оскільки приписами Порядку №560 видача такого рішення військовозобов`язаним не передбачена.

Тому у задоволенні позовних вимог у наведеній частині позову позивачеві слід відмовити.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин підлягають стягненню з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати, понесені позивачем по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн., виходячи із того, що задоволенню підлягають позовні вимоги позивача немайнового характеру (визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не направленні на його поштову адресу повідомлення від 27.06.2025р. №01806) у розмірі судового збору, встановленому Законом України «Про судовий збір», які були оплачені позивачем згідно квитанції №2.337282973.1 від 03.10.2025р. із розрахунку 2422,40 грн. /2, тобто, пропорційно задоволеним позовним вимогам за нормами ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не направлення Повідомлення від 27.06.2025р. №01806 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення у спосіб, зазначений військовозобов`язаним – ОСОБА_1 у заяві про надання відстрочки від 18.05.2025р., зокрема, засобами поштового зв`язку (про що позивач зазначав у своїй заяві), всупереч процедурі, встановленій абз.6, абз.8 пункту 60 Порядку №560, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин -18.06.2025р.-26.06.2025р. – протиправною.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 у АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) направити на поштову адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ), зазначену останнім у його заяві про відстрочку від 18.06.2025р., Повідомлення від 27.06.2025р. №01806 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за процедурою, встановленою абз.6, абз.8 пункту 60 Порядку №560, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин - 18.06.2025р. - 26.06.2025р.

У задоволенні решти позову – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дніпро ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду може бути може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва