Рішення від 05 лютого 2026 р. у справі №140/13879/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2026 року ЛуцькСправа № 140/13879/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, третьої особи ОСОБА_3 про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Жегестовська Катерина Георгіївна звернулася в суд з позовом в інтересах ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач 1), ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , позивач 2) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі – в/ч НОМЕР_1 НГУ, відповідач), ОСОБА_3 , третя особа Головне управління Національної гвардії України в якому заявлені наступні вимоги:

1) Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 НГУ у виплаті позивачам грошового забезпечення безвісно зниклого батька - військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 .

2) Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 НГУ розглянути повторно заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та видати наказ про виплату синам військовослужбовця ОСОБА_4 грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення за період зникнення безвісти військовослужбовця, починаючи від 23.12.2024 року по даний час.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_4 вважається таким, що зник безвісті під час виконання бойового завдання 20.12.2024. Позивачі вважають, що мають право на отримання виплати грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення за весь період зникнення безвісти їх батька. На звернення позивачів відповідач протиправно, відмовив у даній виплаті посилаючись на те, що дані виплати за чинним законодавством виплачуються матері зниклого безвісти військовослужбовця.

Представник позивача зазначає, що на момент винесення наказу в/ч НОМЕР_1 НГУ №383 від 23.12.2024 щодо встановлення зникнення безвісті ОСОБА_4 діяв порядок №884, відповідно до статті 9 якого грошове забезпечення виплачується таким членам сім`ї військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності – повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним). Оскільки позивачі є повнолітніми дітьми зниклого безвісти військовослужбовця та разом проживали однією сім`єю, а з дружиною ОСОБА_4 був розлучений, то відповідач протиправно відмовив позивачам у виплаті грошового забезпечення безвісті зниклого. З наведених підстав просила позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 21.11.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачам строк для усунення недоліків позовної заяви.

26.11.2025 до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 03.12.2025 продовжено представнику позивача строк для усунення недоліків позовної заяви.

05.12.2025 на адресу суду від представника позивачів надійшла заява, у якій остання зазначила лише одного відповідача - Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України та просила ОСОБА_5 в якості відповідача, а також третю особу Головне управління Національної гвардії України до участі у справі не залучати.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 10.12.2025 прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, відповідно до приписів статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та залучено до участі у справі, в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 .

У відзиві на позовну заяву від 25.12.2025 відповідач - Військова частина НОМЕР_1 позовних вимог не визнає та просить суд відмовити у задоволенні заявлених позивачами вимог в повному обсязі. В обґрунтування цієї позиції зазначив, що у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців», захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» від 08 жовтня 2024 року №3995-IX, який введений в дію 01 лютого 2025 року, пункт 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в новій редакції. З огляду на зміну нормативно-правового регулювання у відповідача відсутні підстави для виплати позивачам грошового забезпечення безвісті зниклого військовослужбовця ОСОБА_4 , оскільки дані виплати отримує матір ОСОБА_3 .

У запереченнях на відзив від 06.01.2026 представник позивача зазначає, що на момент подачі заяв - 21.03.2025, була чинною постанова КМУ №884, відповідно до якої виплати повинні виплачуватись повнолітнім дітям, а не матері безвісті зниклого.

Третя особа ОСОБА_3 у строк визначений судом своїх пояснень чи заяв до суду не подала.

Інших заяв чи клопотань по суті справи на адресу суду від учасників справи не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що штаб-сержант ОСОБА_4 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Відповідно до наказу в/ч НОМЕР_1 НГУ №383 від 23.12.2024 уважати таким, що безвісті зникли під час виконання бойового завдання: стрільця 2 відділення 3 стрілецького взводу стрілецької роти (резервної) штаб-сержанта ОСОБА_4 20.12.2024.

Згідно із свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 від 20.06.2006, серії НОМЕР_3 від 27.09.2001 ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

21.03.2025 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися з заявами до відповідача про виплату їм грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення за період зникнення безвісти їх батька військовослужбовця ОСОБА_4 .

Листами від 01.05.2025 Військова частина НОМЕР_1 НГУ відмовила позивачам у виплатах грошового забезпечення безвісти зниклого, оскільки виплата згідно чинного законодавства належить матері.

Вважаючи дану відмову протиправною, позивачі звернулись до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).

Згідно статті 2 Закону України №2011-XII, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Пунктом 1 статті 9 Закону України №2011-XII (чинного на момент безвісті зниклого ОСОБА_4 – 30.12.2024) було передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

У відповідності до пунктів 2 - 4 цієї норми до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до пункту 6 статті 9 Закону України №2011-XII (у редакції на момент зникнення безвісті батька позивача) за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

У разі індексації грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів грошове забезпечення членам сімей військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, виплачується з урахуванням такої індексації - з дня прийняття рішення про проведення такої індексації.

Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Законом України №3995-ІХ пункту 6 статті 9 Закону України №2011-ХІІ викладено у новій редакції.

Зокрема названою правовою нормою передбачено, що за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.

Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).

Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.

Грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, підлягає індексації відповідно до закону. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення таких військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзацах 4 - 5 цього пункту, належні та не виплачені військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти, суми грошового забезпечення після оголошення їх судом померлими включаються до складу спадщини.

Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення.

На виконання положень абзацу 8 пункту 6 статті 9 Закону України №2011-ХІІ Кабінет Міністрів України 15 квітня 2025 року прийняв постанову №449, якою вніс зміни, зокрема у постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти» від 30.11.2016 №884 (далі - Порядок №884), виклавши Порядок № 884 у новій редакції.

Згідно з пунктами 1 та 2 Порядку №884 він визначає механізм виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки, розвідувального органу Міноборони, розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби, Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти (далі - військовослужбовці), особі (особам), визначеній (визначеним) військовослужбовцем в особистому розпорядженні, складеному на випадок захоплення в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, про виплату грошового забезпечення особі (особам) за його вибором із зазначенням розмірів часток таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону), та особам, зазначеним в абзацах 4 і 5 пункту 6 статті 9 Закону України №2011-ХІІ (далі - визначені особи).

За військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Приписами пункту 5 Порядку №884 встановлено, що виплата визначеним особам грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) щодо, зокрема, військовослужбовців, зниклих безвісти, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або дати складення актового запису про смерть включно.

Пунктом 6 Порядку №884, серед іншого, визначено, що виплата грошового забезпечення здійснюється:

особам, визначеним в особистому розпорядженні на випадок полону, відповідно до зазначеного розміру частки у відсотках після здійснення встановлених законом відрахувань. У разі відсутності в особистому розпорядженні на випадок полону стовідсоткового розподілу грошового забезпечення нерозподілена частка грошового забезпечення зберігається за військовослужбовцями;

у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону - рівними частками в загальній сумі 50 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань) - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовців аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені);

у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці третьому цього пункту, - рівними частками, в загальній сумі 20 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань), - повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці.

У разі неподання визначеними особами заяв про виплату належне не виплачене грошове забезпечення визначеним особам та військовослужбовцям: виплачується військовослужбовцям з дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах; включається до складу спадщини з дати складення актового запису про смерть.

Згідно пункту 4 Порядку №884 командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає заяву про виплату та додані до неї документи і приймає рішення про виплату належної частки грошового забезпечення заявникам або про відмову у виплаті грошового забезпечення.

Рішення про виплату належної частки грошового забезпечення заявникам приймається на підставі:

документів, визначених у пункті 3 цього Порядку;

інформації, отриманої з державних реєстрів;

копії особистого розпорядження на випадок полону (за наявності).

Рішення про виплату або відмову у виплаті грошового забезпечення у письмовій формі доводиться до відома заявника протягом 15 календарних днів з дня подання заяви про виплату з обов`язковим зазначенням підстави у разі відмови у такій виплаті.

Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення заявникам у разі:

подання заяви про виплату особами, не передбаченими в пункті 1 цього Порядку, а також визначеними особами, які мають (набули) громадянство Російської Федерації чи Республіки Білорусь, або постійно проживають на території таких країн, або засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору;

подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 3 цього Порядку;

з`ясування в установленому порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовців у полон, самовільного залишення ними військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирства.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється:

особам, визначеним в особистому розпорядженні на випадок полону, відповідно до зазначеного розміру частки у відсотках після здійснення встановлених законом відрахувань. У разі відсутності в особистому розпорядженні на випадок полону стовідсоткового розподілу грошового забезпечення нерозподілена частка грошового забезпечення зберігається за військовослужбовцями;

у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону - рівними частками в загальній сумі 50 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань) - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовців аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені);

у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці третьому цього пункту, - рівними частками, в загальній сумі 20 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань), - повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці.

У разі неподання визначеними особами заяв про виплату належне не виплачене грошове забезпечення визначеним особам та військовослужбовцям: виплачується військовослужбовцям з дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах; включається до складу спадщини з дати складення актового запису про смерть.

Аналізуючи вищезазначені норми пункту шостого статті 9 Закону №2011-ХІІ, які були чинні на дату визнання військовослужбовця ОСОБА_4 зниклим безвісти, суд дійшов висновку, що у позивачів, як повнолітніх синів зниклого безвісти військовослужбовця, який проживав разом з ними, було наявне право на отримання з 20.12.2024 грошового забезпечення зниклого безвісти батька військовослужбовця.

Водночас, враховуючи зміни до пункту шостого статті 9 Закону №2011-ХІІ, внесені Законом №3995-ІХ від 08.10.2024, за відсутності доказів призначення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_4 опікуном або піклувальником позивачів, суд вважає, що позивачі з 01.02.2025 не мають права на отримання грошового забезпечення за зниклого безвісти батька військовослужбовця.

Варто зауважити, що з преамбули Закону України № 3995-ІХ вбачається, що він прийнятий на виконання Конституції України, Закону України №2011-ХІІ і його метою є удосконалення норми та порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених в полон або заручниками, а також інтернованих в нейтральних державах або безвісно відсутніх, членам їх сімей, з урахуванням численних запитів від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, народних депутатів України, командирів військових частин та особисто від членів сімей військовослужбовців.

Згідно з пояснювальною запискою до проєкту вказаного закону, його розроблено на виконання доручення Віце-прем`єр міністра України - Міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 13 жовтня 2023 року № 8785/8/1-23, оскільки норма щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених в полон або заручниками, а також інтернованих в нейтральних державах або безвісно відсутніх, членам їх сімей була неефективною, зокрема у визначеному колі членів сімей та чинного порядку черговості отримання ними грошового забезпечення.

Оскільки, коло членів сімей військовослужбовця у діючій раніше редакції Закону обумовлює ситуацію, коли батьки та інші особи, основне джерело спільних доходів у яких, грошове забезпечення військовослужбовця та які потребують його захисту, втрачають право на отримання зазначеного грошового забезпечення, а сам військовослужбовець, повернувшись із полону, залишається без необхідних засобів для відновлення, реабілітації та інколи з боргами (комунальні послуги, орендна плата).

При цьому суд виходить з того, що Закон України «Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» №3995-ІХ від 08.10.2024 не визнано неконституційним у встановленому законом порядку, не скасовано, є чинним, а отже, обов`язковим до виконання на всій території України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Військова частина НОМЕР_1 протиправно відмовила позивачам у нарахуванні та виплаті грошового забезпечення, як членам сім`ї зниклого військовослужбовця ОСОБА_4 за період з 20.12.2024 (дати зникнення безвісти військовослужбовця) по 31.01.2025 (до введення в дію змін до пункту 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №3995-ІХ від 08.10.2024).

Позивачі просили суд зобов`язати відповідача повторно розглянути їх заяви та видати наказ про виплату їм грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення за період зникнення безвісти військовослужбовця, починаючи від 23.12.2024 року по даний час.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд вважає, що належним способом захисту порушеного права, є саме зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачам, як членам сім`ї безвісти зниклого військовослужбовця ОСОБА_4 грошове забезпечення за період із 20.12.2024 по 31.01.2025, згідно чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.

Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Щодо розподілу судових витрат, між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

За змістом частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду позивачі сплатили судовий збір в сумі 2422,40 грн, що підтверджується квитанціями від 01.07.2025 та 24.11.2025.

Відтак, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивачів необхідно стягнути 2422,40 грн судового збору.

Суд звертає увагу, що сума судового збору підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі в сумі 2422,40 грн, оскільки часткове задоволення позову стосується способу захисту порушеного права, обраного судом.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), третьої особи ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у виплаті ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошового забезпечення безвісно зниклого батька - військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 за період з 20.12.2024 по 31.01.2025.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як членам сім`ї безвісти зниклого батька - військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 за період з 20.12.2024 по 31.01.2025, згідно чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський