Рішення від 05 лютого 2026 р. у справі №140/13800/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2026 року ЛуцькСправа № 140/13800/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулась з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинської області (далі – ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач,1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – ГУ ПФУ в Запорізькій області, відповідач,2) в якому просить:

1) Визнати протиправним та скасувати рішення №032950013193 від 23.10.2025 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

2) Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до загального страхового стажу періоди зайняття підприємницькою діяльністю з 26.06.1998 по 31.12.2003, з 01.01.2007 по 31.12.2007, з 01.01.2009 по 31.12.2009, з 01.01.2025 по 13.10.2025 та в повному обсязі зарахувати до загального страхового стажу періоди зайняття підприємницькою діяльністю з 01.01.2004 по 31.12.2004, з 01.01.2005 по 31.12.2005, з 01.01.2006 по 31.12.2006, з 01.01.2008 по 31.12.2008, з 01.01.2010 по 31.12.2010, з 01.01.2011 по 31.12.2011, з 01.01.2012 по 31.03.2012, з 01.04.2012 по 29.02.2020.

3) Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити і виплачувати пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 14.10.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII. Однак рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 23.10.2025 №032950013193 їй відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, з підстав відсутності необхідного страхового стажу, зокрема не зараховано до загального страхового стажу періоди зайняття підприємницькою діяльністю з 26.06.1998 по 31.12.2003, з 01.01.2007 по 31.12.2007, з 01.01.2009 по 31.12.2009, з 01.01.2025 по 13.10.2025. А періоди зайняття підприємницькою діяльністю з 01.01.2004 по 31.12.2004, з 01.01.2005 по 31.12.2005, з 01.01.2006 по 31.12.2006, з 01.01.2008 по 31.12.2008, з 01.01.2010 по 31.12.2010, з 01.01.2011 по 31.12.2011, з 01.01.2012 по 31.03.2012, з 01.04.2012 по 29.02.2020 зараховані не в повному обсязі.

Зазначає, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Вважає, що довідкою ГУ ДПС у Волинській області від 10.11.2025 підтверджено відсутність податкового боргу та іншої заборгованості з платежів, а отже цього факту достатньо для зарахування спірних періодів до страхового стажу. На підставі вищевикладеного просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 19.11.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви (із зазначенням способу їх усунення) десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

27.11.2025 на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліки позовної заяви, до якої додано нову редакцію позовної заяви у якій позивач просить суд:

1) Визнати протиправним та скасувати рішення №032950013193 від 23.10.2025 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

2) Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до загального страхового стажу періоди зайняття підприємницькою діяльністю з 26.06.1998 по 31.12.2003, з 01.01.2007 по 31.12.2007, з 01.01.2009 по 31.12.2009, з 01.01.2025 по 13.10.2025 та в повному обсязі зарахувати до загального страхового стажу періоди зайняття підприємницькою діяльністю з 01.01.2004 по 31.12.2004, з 01.01.2005 по 31.12.2005, з 01.01.2006 по 31.12.2006, з 01.01.2008 по 31.12.2008, з 01.01.2010 по 31.12.2010, з 01.01.2011 по 31.12.2011, з 01.01.2012 по 31.03.2012, з 01.04.2012 по 29.02.2020.

3) Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити і виплачувати пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 14.10.2025.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 02.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаним позовом, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У відзиві на позовну заяву від 17.12.2025 представник відповідача позовних вимог не визнала та у їх задоволенні просить відмовити повністю. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що позивачем на надано відомості щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у період з 26.06.1998 по 31.12.2003, з 01.01.2007 по 31.12.2007, з 01.01.2009 по 31.12.2009, з 01.01.2025 по 13.10.2025 та з 01.01.2004 по 31.12.2004, з 01.01.2005 по 31.12.2005, з 01.01.2006 по 31.12.2006, з 01.01.2008 по 31.12.2008, з 01.01.2010 по 31.12.2010, з 01.01.2011 по 31.12.2011, з 01.01.2012 по 31.03.2012, з 01.04.2012 по 29.02.2020, тому підстав для врахування їх до страхового стажу немає.

Відповідач 1 - ГУ ПФУ у Волинській області відзиву на позовну заяву не подало.

Інших заяв по суті справи не надходило. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.

Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .

14.10.2025 позивач звернулась до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення їй пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

За принципом екстериторіальності заява та додані до неї документи передані до ГУ ПФУ в Запорізькій області для вирішення питання про призначення пенсії.

Так, 23.10.2025 ГУ ПФУ в Запорізькій області прийнято рішення №032950013193 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком, із зниженням пенсійного віку у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. У рішенні зазначено, що безспірний страховий стаж позивача становить 21 рік 01 місяць 01 день. До страхового стажу не зараховано періоди ведення підприємницької діяльності.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням та вважаючи його протиправним позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд керується і виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правові відносини сторін, що виникають у сфері реалізації особами, які мають право на пенсію, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення, у випадках, передбачених Конституцією України, регулюються нормами Конституції України, Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-VI (далі - Закон 1058-VI) та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Як передбачено частиною першою статті 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, встановлені статтею 55 Закону №796-ХІІ.

За приписами частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, зменшення віку становить 3 роки (початкова величина) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років (пункт 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ). Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Частиною 1 статті 24 Закону №1058-ІV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Відповідно до вимог частин 2 та 3 статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Частинами 1, 2 статті 21 Закону №1058-ІV передбачено, що персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб`єктів для обліку даних Єдиного державною демографічного реєстру; податкових органів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством.

На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.

Пунктом 1 частини 2 статті 22 Закону №1058-ІV визначено, що відомості, які містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для: підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; обчислення страхових внесків; визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом; визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом; надання застрахованій особі на її вимогу або у випадках, передбачених цим Законом та Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”; надання страховим організаціям, що здійснюють страхування довічних пенсій; надання аудитору, який відповідно до цього Закону здійснює аудит Накопичувального фонду; обміну інформацією з централізованим банком даних з проблем інвалідності.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

Аналіз вказаних вище нормативно-правових норм дає підстави для висновку про те, що сам по собі статус підприємця та перебування на відповідній системі оподаткування не означає фактичне провадження підприємницької діяльності особою та автоматичну сплату страхових внесків.

До стажу зараховується лише той період (строк), за який особа сплатила страхові внески. При цьому, страховий стаж обчислюється в місяцях. З дня набрання чинності Законом №1058-IV, а саме з 01.01.2014, повний місяць роботи зараховується в повному обсязі за умови, якщо сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою за мінімально встановлений розмір. Якщо сума сплачених внесків є меншою, то лише за умови здійснення доплати до мінімального розміру цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць.

Разом з тим, 11.10.2017 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” від 03.10.2017 №2148-VIII, яким розділі XV “Прикінцеві положення” Закону №1058-IV доповнено пунктом 3-1 в наступній редакції: “До страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються в періоди: ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

- з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

- з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Відтак, з 01.07.2000 по 31.12.2017 періоди перебування на єдиному/фіксованому податках зараховується в повному обсязі до страхового стажу особи, яка здійснювала підприємницьку діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування, незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Відповідно до абзацу 2 та 3 пункту 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі по тексту Порядок №637 в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).

Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), для підтвердження страхового стажу до 01.01.2004 подаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок №637), а за період роботи починаючи з 01.01.2004 - за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом абзацу 4 підпункту 2 пункту 2.1 Розділу ІІ Порядку 22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01.01.2004 можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01.01.2004, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.

Таким чином, належними доказами, якими фізична особа-підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме: до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року (для загальної системи оподаткування) та після 01 січня 2004 (для спрощеної системи опоадктування) - довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26.10.2018 у справі №643/20104/15-а.

Отже, до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності за умови підтвердження сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

При цьому до страхового стажу зараховуються періоди здійснення підприємницької діяльності:

до 01 травня 1993 року - час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків;

з 01 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року - періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців при підтвердженні цього статусу довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування чи сплати фіксованого податку, також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування;

з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року - періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою ОК-5).

Для зарахування до страхового стажу періоду здійснення фізичною особою підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування необхідно підтвердити сплату страхових внесків за цей період, зокрема доказом сплати є довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою ОК-5).

У даному випадку спірним є період підприємницької діяльності позивача з 26.06.1998 по 31.12.2003, з 01.01.2007 по 31.12.2007, з 01.01.2009 по 31.12.2009, з 01.01.2025 та з 01.01.2004 по 31.12.2004, з 01.01.2005 по 31.12.2005, з 01.01.2006 по 31.12.2006, з 01.01.2008 по 31.12.2008, з 01.01.2010 по 31.12.2010, з 01.01.2011 по 31.12.2011, з 01.01.2012 по 31.03.2012, з 01.04.2012 по 29.02.2020.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 26.06.1998 перебуває на обліку в Камінь-Каширській ДПІ, як суб`єкт підприємницької діяльності – фізична особа, що підтверджується довідкою ГУ ДПС у Волинській області №2084/АП/03-20-24-04-03 від 09.10.2025.

Оскільки, періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, то суд дійшов висновку, що період зайняття підприємницькою діяльністю з 26.06.1998 по 31.12.2003 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Суд зауважує, що довідка за формою ОК-5 - це сформовані індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб, (автоматизованого банку відомостей, створеного для ведення обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, ведення якого забезпечує Пенсійний фонд України). Довідка за формою ОК-5 формується за будь-який період, починаючи з 2000 року, та містить, зокрема, щомісячні дані щодо суми заробітку та відомості щодо сплати страхових внесків.

З наявної в матеріалах справи довідки від 27.10.2025 (форми ОК-5) щодо індивідуальних відомостей про застраховану особу вбачається, що відомості про суми заробітку за 2007, 2009, 2025 роки відсутні.

Натомість, жодних доказів на підтвердження сплати позивачем як фізичною особою-підприємцем страхових внесків у період з 01.01.2007 по 31.12.2007, з 01.01.2009 по 31.12.2009, з 01.01.2025 по 13.10.2025 матеріали справи не містять, що має наслідком відсутність у відповідача підстав для зарахування означеного періоду підприємницької діяльності позивача до страхового стажу та відповідно, обґрунтованих висновків ГУ ПФУ в Запорізькій області про не підтвердження факту сплати страхових внесків за цей період.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на довідку ГУ ДПС у Волинській області №3122/АП/03-20-13-05-03 від 10.11.2025 про відсутність заборгованості зі сплати платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, оскільки дана довідка не підтверджує сплату позивачем страхових внесків у вказані періоди.

Щодо зарахування в повному обсязі до страхового стажу періоди зайняття підприємницькою діяльністю з 01.01.2004 по 31.12.2004, з 01.01.2005 по 31.12.2005, з 01.01.2006 по 31.12.2006, з 01.01.2008 по 31.12.2008, з 01.01.2010 по 31.12.2010, з 01.01.2011 по 31.12.2011, з 01.01.2012 по 31.03.2012, з 01.04.2012 по 29.02.2020, то суд зазначає наступне.

З довідки форми РС право від 16.10.2025 вбачається, шо позивачу до страхового стажу зараховано періоди зайняття підприємницькою діяльністю:

з 01.01.2004 по 31.12.2004 в кількості 1 місяць, 03 дні;

з 01.04.2005 по 31.01.2006 в кількості 27 днів;

з 01.03.2006 по 30.04.2006 в кількості 4 дні;

з 01.06.2006 по 31.08.2006 в кількості 10 днів;

з 01.11.2006 по 30.11.2006 в кількості 2 дні;

з 01.02.2008 по 31.10.2008 в кількості 4 дні;

з 01.02.2010 по 30.04.2010 в кількості 0 днів;

з 01.07.2010 по 30.11.2010 в кількості 5 місяців;

з 01.04.2011 по 31.05.2011 в кількості 2 місяці;

з 01.10.2011 по 30.11.2011 в кількості 2 місяці;

з 01.04.2012 по 29.02.2020 в кількості 7 років 4 місяці 29 днів.

З довідки форми ОК-5 від 27.10.2025 наявною в матеріалах справи вбачається, що відповідачем не в повному обсязі зараховано до страхового стажу періоди зайняття підприємницькою діяльністю з 01.01.2004 по 31.12.2004, з 01.04.2005 по 31.12.2005, з 01.06.2006 по 30.11.2006, з 01.02.2008 по 31.10.2008, з 01.02.2010 по 31.06.2010.

Натомість, періоди зайняття позивачем підприємницькою діяльність у період з 01.07.2010 по 30.11.2010, з 01.04.2011 по 31.05.2011, з 01.10.2011 по 30.11.2011, з 01.04.2012 по 29.02.2020 зараховані відповідачем до страхового стажу в повному обсязі, а отже вищевказані періоди не підлягають повторному зарахуванні до страхового стажу, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Отже, ГУ ПФУ в Запорізькій області при вирішенні питання про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» безпідставно не зарахувало до страхового стажу позивача періоди зайняття підприємницькою діяльністю з 01.01.2004 по 31.12.2004, з 01.04.2005 по 31.12.2005, з 01.06.2006 по 30.11.2006, з 01.02.2008 по 31.10.2008, з 01.02.2010 по 31.06.2010, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Суд наголошує, що реалізовуючи обов`язок держави щодо забезпечення реалізації права особи на соціальний захист, територіальний орган пенсійного фонду, в межах наданих йому повноважень та відповідно до чинного законодавства, повинен сприяти такій особі у реалізації права на призначення їй пенсії, зокрема, шляхом перевірки правильності оформлення заяви, відповідності викладених у ній відомостей, змісту і належності оформлення, а у випадку їх невідповідності - роз`яснити такій особі її права, а також надати строк для усунення виявлених недоліків. Також у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих позивачем документів, відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності, а також зобов`язаний письмово повідомляти заявника про надання додаткових документів.

Окрім того, у постанові від 21.02.2020 у справі № 291/99/17 Верховний Суд дійшов висновку, що “перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії”.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 672/914/16-а та від 11.07.2019 у справі № 127/1849/17.

ГУ ПФУ в Запорізькій області маючи низку повноважень, визначених частиною 1 статті 64 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, жодних дій спрямованих на дотримання конституційного права позивача на пенсію не вчинило, поклавши весь тягар відповідальності на позивача.

З підстав зазначеного слід звернути увагу на принцип пропорційності, який вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов`язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів). Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.

Також суд зазначає, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Вказані вище обставини справи та наведений вище аналіз законодавства спростовують доводи пенсійного органу про правомірність рішення відповідача та про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу спірного періоду роботи.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що охоронювані законом права, свободи та інтереси позивача порушені протиправним рішенням пенсійного органу, що полягає у неврахуванні спірних періодів роботи до страхового стажу.

Позивач як громадянин України наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що відповідач протиправно не зарахував позивачу до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 26.06.1998 по 31.12.2003, та не в повному обсязі зарахував до страхового стажу періоди зайняття підприємницькою діяльністю з 01.01.2004 по 31.12.2004, з 01.04.2005 по 31.12.2005, з 01.06.2006 по 30.11.2006, з 01.02.2008 по 31.10.2008, з 01.02.2010 по 31.06.2010.

За таких обставин суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення відповідача №032950013193 від 23.10.2025.

Для захисту прав позивача необхідно задовольнити і похідні позовні вимоги та зобов`язати ГУ ПФУ в Запорізькій області зарахувати позивачу до страхового стажу періоди здійснення підприємницької діяльності з 26.06.1998 по 31.12.2003 та в повному обсязі періоди з 01.01.2004 по 31.12.2004, з 01.04.2005 по 31.12.2005, з 01.06.2006 по 30.11.2006, з 01.02.2008 по 31.10.2008, з 01.02.2010 по 31.06.2010.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання призначити і виплачувати пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 14.10.2025, суд зазначає наступне.

У межах спірних правовідносин адміністративним судом не здійснюється призначення пенсії, а перевіряється виключно законність рішення органу пенсійного фонду про відмову в призначенні пенсії, за наслідками чого суд може визнати протиправними такі рішення, дії чи бездіяльність, а як наслідок - зобов`язати вчинити певні дії.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Рисовський проти України (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу доброго врядування.

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (див. рішення у справах v. Italy № 33202/96,v. Turkey № 48939/99,v. Poland № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі Hasan and Chaush v. Bulgaria № 30985/96).

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правого захисту, у розумінні статті 13 Конвенції, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини (рішення Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року), запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб`єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов`язаний відновити порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається. Аналогічний підхід має бути застосований і в разі, коли має місце протиправна бездіяльність органу влади щодо неприйняття відповідного рішення у відносинах, коли обставини свідчать про наявність всіх підстав для його прийняття (Olsson v. Sweden (no. 1), 24 March 1988, Series A no. 130).

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у рішенні від 16.09.2015 по справі №21-1465а15, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам.

Отже, повідомляючи позивачу про відмову в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку відповідач діяв необґрунтовано. При цьому, суд не обраховує дійсний страховий стаж позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для зобов`язання ГУ ПФУ в Запорізькій області призначити позивачу пенсію із зниженням пенсійного віку.

Однак, наявні підстави для захисту прав позивача шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 14.10.2025 про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Щодо розподілу судових витрат, між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

За змістом частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду позивач сплатила судовий збір в сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 12.11.2025.

Відтак, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1211,20 грн судового збору.

Суд звертає увагу, що сума судового збору підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі в сумі 1211,20 грн, оскільки часткове задоволення позову стосується способу захисту порушеного права, обраного судом.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 158 Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №032950013193 від 23.10.2025 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди зайняття підприємницькою діяльністю з 26.06.1998 по 31.12.2003, та в повному обсязі зарахувати до загального страхового стажу періоди зайняття підприємницькою діяльністю з 01.01.2004 по 31.12.2004, з 01.04.2005 по 31.12.2005, з 01.06.2006 по 30.11.2006, з 01.02.2008 по 31.10.2008, з 01.02.2010 по 31.06.2010.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.10.2025 про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський