Рішення від 28 січня 2026 р. у справі №140/11929/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2026 року ЛуцькСправа № 140/11929/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

судді Стецика Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Ткачук І.І.,

представника відповідача - Годунко М.Ф.

розглянувши у відкритому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кросавто» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кросавто» (далі також – ТОВ «Кросавто», позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі також – ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.04.2025 №0105970702 за формою «Р», №0105960702 за формою «В4».

В обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ГУ ДПС у Волинській області провело документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Кросавто» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2024 року. За результатами перевірки складено Акт, яким зафіксовано порушення товариством положень Податкового кодексу України, внаслідок чого було неправомірно визначено податковий кредит на суму 18 511 277 грн, що призвело до завищення показників рядка 19 та рядка 21 декларації за грудень 2024 на суму 15 983 210 грн., та до заниження рядка 18 декларації за грудень 2024 року на суму 2 528 067 грн.

На підставі Акту були прийняті податкові повідомлення-рішення про зменшення суми від`ємного значення ПДВ та нарахування податкових зобов`язань і штрафних санкцій.

Позивач не погоджується із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями.

На переконання позивача, оскільки на формування суми від`ємного значення ПДВ, серед іншого, вплинула сума від`ємного значення з ПДВ, зазначена в рядку 16.1 декларації як значення рядка 21 декларації з листопада 2022 року, перевірка достовірності показника рядка 16.1 декларації за грудень 2024 року мала проводитись податковим органом через оцінку показників рядка 21 рядка декларації з ПДВ за попередні звітні періоди (в яких цей показник наявний безперервно, починаючи з першого звітного періоду його виникнення, неохопленого документальною перевіркою).

Вказує, що сума від`ємного значення суми ПДВ виникла внаслідок проведення господарських операцій із ввезення на митну територію України транспортних засобів, що належним чином підтвердженні вантажно-митними деклараціями до яких у податкового органу був доступ, однак відповідач, в силу поверхневого підходу до проведення податкової перевірки, знехтував обов`язком здійснити дослідження таких господарських операцій.

Наголошує, що реальність господарських операцій підтверджується всіма необхідними первинними документами, копії яких (вантажно-митних декларацій, договорів купівлі-продажу, актів приймання-передачі, видаткових накладних) надані до суду.

При цьому стверджує, що податкове законодавство не обмежує період подання платником податків необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки. А тому вважає, що позивач не позбавлений можливості подати такі документи безпосередньо до суду.

Звертає увагу суду, що податкові накладні ТОВ «Кросавто» по господарських операціях зареєстровані в ЄРПН, що є обов`язковою умовою включення сум ПДВ по цих накладних до складу податкового кредиту з ПДВ за відповідний період.

Зазначає, що посадові особи контролюючого органу документальну позапланову невиїзну перевірку на підставі наказу фактично не провели, позаяк відсутні об`єктивні дані навіть про обізнаність платника податків про початок податкової перевірки ГУ ДПС у Волинській області до проведення перевірки, матеріалами справи проведення спірної невиїзної перевірки не підтверджується, вимоги законодавства щодо вручення платнику податків запиту про надання первинних документів дотримані не були, а висновки перевірки про заниження ТОВ «Кросавто» податку на додану вартість є передчасними та необ`єктивними.

Враховуючи викладене, позивач просить суд визнати протиправними та скасувати обидва податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 24.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом, ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження (а.с.151).

Представник відповідача у відзиві на позов заперечив позовні вимоги ТОВ «Кросавто» та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.156-164). В обґрунтування своїх заперечень вказав, що ГУ ДПС у Волинській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість.

Копію наказу, повідомлення про початок перевірки (дата початку перевірки 20.02.2025) та листа про надання документів та регістрів бухгалтерського обліку, що стосуються предмету перевірки, направлено 31.01.2025 поштовим зв`язком на юридичну адресу ТОВ «Кросавто». Конверт з повідомленням про початок проведення перевірки, наказом та листом про надання документів та регістрів бухгалтерського обліку, що стосуються предмету перевірки, було повернуто 15.02.2025 на адресу ГУ ДПС у Волинській області з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ст. 42 Податкового кодексу України даний наказ вважається врученим, а перевірка розпочатою.

За результатами проведеної перевірки складено акт №5742/07-02/44474215 від 28.02.2025, який направлено платнику рекомендованим листом з повідомлення про вручення (отримано останнім за довіреністю 13.03.2025). На підставі вищезазначеного акта винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0105960702 від 02.04.2024 форми «В4», яким зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість на суму 15983210 грн, та №0105970702 від 02.04.2025 форми «Р» на загальну суму 2780873,7 грн, яким збільшено грошові зобов`язання з податку на додану вартість на суму 2528067 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 10% на суму 252806,7 грн.

Вказує, що в ході проведення перевірки встановлено розбіжності між показниками декларації за грудень 2024 року та даними митних декларацій за відповідний звітний (податковий) період згідно системи електронного адміністрування податку на додану вартість. Перший звітний неохоплений документальною перевіркою період у якому ТОВ «Кросавто» задекларувало від`ємне значення був листопад 2022 року. Починаючи із цього періоду такий показник наявний безперервно по грудень 2024 року включно.

Головним управлінням ДПС у Волинській області направлено позивачу засобами поштового зв`язку запит про надання документів до перевірки №391/12/03- 20-07-02-12 від 31.01.2025 (запит було повернуто 20.02.2025 року на адресу ГУ ДПС у Волинській області з відміткою «за закінченням терміну зберігання»). ТОВ «Кросавто» на дату початку перевірки (20.02.2025) і до завершення перевірки (26.02.2025) не надано будь-яких первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, які відносяться до предмету перевірки, про що складено відповідні акти про ненадання документів (від 20.02.2025 №593/07-02/44474215, від 21.02.2025 №604/07- 02/44474215, від 24.02.2025 №631/07-02/44474215, від 25.02.2025 №669/07- 02/44474215, від 26.02.2025 №685/07-02/44474215). Вищезазначені акти направлені платнику податків за юридичною адресою засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення.

Таким чином, на переконання відповідача, ТОВ «Кросавто» не забезпечено виконання вимог п.п. 16.1.5, 16.1.15 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України в частині обов`язкового подання на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків та зборів.

Посилаючись на правові позиції Верховного Суду, відповідач наполягає, що суд при розгляді справи має враховувати лише ті обставини та документи, на підставі яких податковий орган приймав оскаржувані рішення. Документи, надані лише до суду (без поважних причин їх ненадання під час перевірки), не повинні братися до уваги.

Також відповідач стверджує, що аналіз та дослідження первинних документів платника податків є дискреційним повноваженням податкового органу, і суд не вправі перебирати на себе такі функції.

При цьому звертає увагу суду, що надані ТОВ «Кросавто» до суду документи не підтверджують реальності всіх господарських операцій, оскільки позивачем не надано документів (договорів оренди, ТТН, банківських виписок тощо), необхідних для підтвердження ланцюжка поставок та використання придбаних товарів у господарській діяльності позивача.

Інші заяви по суті справи не надходили.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено дану справу до судового розгляду по суті (а.с.200).

Представник ТОВ «Кросавто» в судове засідання не прибув, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник ГУ ДПС у Волинській області в судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити в задоволенні позовних вимог повністю з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представника ГУ ДПС у Волинській області, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кросавто» (код ЄДРПОУ 44474215, юридична адреса: 43010, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Дубнівська, будинок 22Б) є суб`єктом господарювання, основним видом діяльності якого є «45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами».

ГУ ДПС у Волинській області на підставі наказу №340-п від 30.01.2025 (а.с.24) та повідомлення від 30.01.2025 (а.с.24зворот) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Кросавто» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2024 року у податковій декларації з податку на додану вартість №9419283424 від 20.01.2025 від`ємного значення з податку на додану вартість.

Копію наказу, повідомлення про початок перевірки (дата початку перевірки 20.02.2025) та листа про надання документів та регістрів бухгалтерського обліку, що стосуються предмету перевірки, направлено 31.01.2025 поштовим зв`язком на юридичну адресу ТОВ «Кросавто» (43010, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Дубнівська, буд. 22 Б). Даний конверт з повідомленням про початок проведення перевірки, наказом та листом про надання документів та регістрів бухгалтерського обліку, що стосуються предмету перевірки, повернуто 15.02.2025 на адресу Головного управління ДПС у Волинській області з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.168).

За результатами вказаної перевірки ГУ ДПС у Волинській області складено акт №5742/07-02/44474215 від 28.02.2025 (а.с.174-179) у висновках якого контролюючий орган вказав на порушення ТОВ «Кросавто» п.44.1, п. 44.6 ст.44, п. 85.2 ст. 85, п. 198.1, п. 198.2 та п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого платником податку неправомірно визначено податковий кредит у податковій декларації за грудень 2024 року на загальну суму 18 511 217 грн., що призвело до завищення показників рядка 19 та рядка 2і декларації за грудень 2024 року на суму 15 983 210 грн., та до заниження рядка 18 декларації за грудень 2024 року «Позитивне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету» на суму 2 528 067 грн.

На підставі висновків акту перевірки №5742/07-02/44474215 від 28.02.2025 ГУ ДПС у Волинській області винесено податкові повідомлення-рішення від 02.04.2025:

№0105960702 форми «В4», яким ТОВ «Кросавто» зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість на суму 15983210 грн (а.с.12) та

№0105970702 форми «Р» на загальну суму 2780873,7 грн, яким ТОВ «Кросавто» збільшено грошові зобов`язання з податку на додану вартість на суму 2528067 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 10% на суму 252806,7 грн (а.с.11).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді ППР та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки інших підстав щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

У постанові від 22.09.2020 у справі №520/8836/18 судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, окрім наведених вище висновків, зазначила, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, ППР, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

У позовній заяві позивач вказує про відсутні даних про обізнаність платника податків про початок податкової перевірки ГУ ДПС у Волинській області до проведення такої перевірки.

Відтак, першочерговим у даній справі є вирішення питання дотримання контролюючим вимог податкового законодавства щодо процедури проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі також – ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями пп.17.1.6 п.17.1 ст.17 ПК України визначено, що платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, та за власною ініціативою пояснення з питань, що не запитувалися контролюючим органом, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 21.1.1 та 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За приписами підпункту 75.1.2 пункту 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

У відповідності до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, в тому числі, за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Пунктом 79.1 статті 79 ПК України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

За приписами пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова (пункт 79.3 статті 79 ПК України).

Положеннями пункту 42.2 статті 42 ПК України встановлено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно з приписами пункту 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

З аналізу даних правових норм слідує, що проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних, є процедурним заходом зі збору податковим органом інформації щодо дотримання платником законодавства у межах податкового контролю.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу оформленого наказом, та за умови або надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому особисто чи його уповноваженому представнику копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова, проте брати участь у проведенні такої перевірки є правом платника податків, а відтак з наказом про перевірку та письмовим повідомленням про дату початку та місце проведення такої перевірки платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до початку її проведення.

Податковим законодавством передбачено два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків (без використання електронного кабінету): надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

При цьому, у разі надіслання документів поштою, крім отримання платником цієї кореспонденції на пошті, вони також вважаються врученими у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Верховний Суд у питанні застосування положень пункту 79.2 статті 79 ПК України у взаємозв`язку з пунктом 42.2 статті 42 ПК України дотримується усталеної позиції, що з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків. Оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку. Платник податків вважається також ознайомленим із наміром про проведення перевірки у разі неможливості вручення йому відповідних документів після проставлення поштовим органом відповідної відмітки.

У постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 колегія суддів Великої Палати Верховного Суду дійшла таких висновків: аналізованими нормами Податкового кодексу України (зокрема, пункт 42.2 статті 42, пункт 78.4, пункт 79.2 статті 79) з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Отже, істотною обставиною при вирішенні питання своєчасного повідомлення платника податків про проведення відносно нього перевірки є встановлення факту направлення контролюючим органом до початку перевірки наказу про проведення перевірки та повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, а також дати, з якої наказ про проведення перевірки та повідомлення вважаються врученими у відповідності до вказаних вимог податкового законодавства.

Як підтверджено матеріалами справи, проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Кросавто» здійснено відповідно до підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1, п. 79.2 ст.79 та п. 200.11 ст. 200 та з врахуванням п. п. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), у зв`язку з поданням ТОВ «Кросавто» податкової декларації за грудень 2024 року з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Копія наказу ГУ ДПС у Волинській області №340-п від 30.01.2025 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та повідомлення від 30.01.2025, листа про надання документів та регістрів бухгалтерського обліку, що стосуються предмету перевірки, направлено 31.01.2025 на юридичну адресу ТОВ «Кросавто» рекомендованим листом з повідомленням про вручення №0601107677732 (а.с.165-168).

15.02.2025 конверт з повідомленням про початок проведення перевірки, наказом та листом про надання документів та регістрів бухгалтерського обліку, що стосуються предмету перевірки, було повернуто на адресу ГУ ДПС у Волинській області з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.168).

Верховний Суд неодноразово у своїх постановах звертав увагу на те, що обов`язку контролюючого органу щодо повідомлення платника податків про проведення відповідної перевірки кореспондує обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Така правова позиція, зокрема, викладена у постановах Верховного Суду по справах №420/26492/21 від 15.02.2023, №140/30/20 від 20.10.2020, №160/6980/20 від 14.07.2022, №823/1606/17 від 11.06.2020.

Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23.05.2022 у справі №810/3116/18 зазначено, що відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Судом також зазначено, що постійне неотримання поштової кореспонденції, яка направляється контролюючим органом на адресу платника податків є зловживанням останнім правом платника податків бути повідомленим контролюючим органом щодо прийнятих стосовно нього рішень

Відтак, в силу приписів пункту 42.5 статті 42 ПК України, суд приходить висновку, що ГУ ДПС У Волинській області дотримано вимог податкового законодавства щодо повідомлення позивача про факт проведення позапланової податкової перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи предметом податкової перевірки було дотримання ТОВ «Кросавто» податкового законодавства при декларуванні за грудень 2024 року у податковій декларації з податку на додану вартість №9419283424 від 20.01.2025 від`ємного значення з податку на додану вартість.

Правовідносини у даній справі врегульовані нормами Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт «а»)

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон N 996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже господарські операції, які зумовлюють наслідки у вигляді виникнення у покупця податкових вигод (витрат та податкового кредиту), мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які зазвичай супроводжують операції певного виду й відображають реальність таких операцій, повинні спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Надання податковому органу документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Згідно усталеної судової практики при розгляді справ цієї категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Суд має оцінити належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, зокрема, провести всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкового кредиту, а покупця - права на його формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Так, згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 44.5 статті 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

За змістом пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

У пункті 85.2 статті 85 ПК України закріплено обов`язок платника податків надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Отже, надання платником фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих ним показників податкового обліку. Обов`язок платника зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності.

Тобто, наведені норми вимагають наявність документів на час складення податкової звітності, встановлюють правило щодо надання платником податків документів для перевірки, а також юридичний наслідок недотримання цього правила - виключення факту наявності документів на час складення податкової звітності.

Отже, платник податків не може посилатися в судовому процесі на підтвердження показників, які відображені ним у податковій звітності, на документи, які не були надані під час перевірки або впродовж десяти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 13.06.2022 у справі №420/5345/19, від 08.12.2022 у справі №804/4958/16.

Положення статті 44 ПК України вимагають наявність документів на час складення податкової звітності та встановлюють правило щодо надання платником податків документів для перевірки, а норма пункту 44.6 цієї ж статі визначає юридичний наслідок недотримання цього правила - виключення факту наявності документів на час складення податкової звітності.

Як свідчать обставини цієї справи, позивач 13.03.2025 отримав Акт №5742/07-02/44474215 від 28.02.2025 про результати податкової перевірки (а.с.174), проте не скористався правом на подання заперечень на акт перевірки, передбаченого пунктом 86.7 статті 86 ПК України, згідно з яким у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).

Відповідно до абзацу 2 пункту 44.6 статті 44 ПК якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Незважаючи на наявну у позивача можливість вплинути на результати проведеного контрольного заходу шляхом, зокрема, подання відповідних документів у передбаченому абзацом 2 пункту 44.6 статті 44 ПК України порядку, за обставинами цієї справи ТОВ «Кросавто» таким правом не скористалося.

Як слідує з матеріалів справи, 31.01.2025 позивачу засобами поштового зв`язку було надіслано повідомлення №126 від 30.01.2025, наказ №340-п від 30.01.2025 та листа про надання документів та регістрів бухгалтерського обліку, що стосуються предмету перевірки.

Станом на дату початку перевірки 20.02.2025 та до завершення перевірки 26.02.2025 платником податків не надано будь-яких первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, які відносяться до предмету перевірки, про що складено відповідні акти про ненадання документів від 20.02.2025 №593/07-02/44474215, від 21.02.2025 №604/07-02/44474215, від 24.02.2025 №631/07-02/44474215, від 25.02.2025 №669/07-02/44474215, від 26.02.2025 №685/07-02/44474215 (а.с.169-174). Вищезазначені акти направлені платнику податків за юридичною адресою засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення.

ТОВ «Кросавто» не забезпечено виконання вимог п.п.16.1.5, 16.1.15 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України в частині обов`язкового подання на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків та зборів.

У постанові Верховного Суду від 07.02.2023 по справі №640/9880/19 суд зазначив, що пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верхового Суду від 26.05.2022 у справі №640/16990/19.

Суд зазначає, що позивач не скористався своїм правом, передбаченим п.44.7 статті 44 Податкового кодексу України, та не подав контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені ним у фінансовій (податковій) звітності.

Оскільки позивач не надав документи для проведення перевірки, в тому числі, й у строк, визначений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК України, у контролюючого органу були законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкового кредиту та визнати ці суми не підтвердженими документально.

Дана правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 06.08.2019 у справі №160/8441/18.

Аналізуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позивачем до перевірки не надано первинних документів, що враховуючи вимоги п. 44.6 ПК України слід вважати, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Позивачем також не вказано причин такого ненадання або поважних причин їх ненадання в період проведення перевірки.

У постанові від 23.05.2024 у справі №380/5557/22 Верховним Судом, серед іншого, зазначено, що на виконання завдань адміністративного судочинства при перевірці правомірності рішення суб`єкта владних повноважень суд має враховувати лише ті обставини та документи, на підставі яких таке рішення було прийнято, та оскільки документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки, відповідачем не досліджувались, і це стало наслідком недобросовісної поведінки самого позивача, то підстав для дослідження та врахування таких первинних документів під час судового розгляду цієї справи не було

Аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства та обставини справи, суд дійшов висновку про те, що оскаржені податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем підставно та обґрунтовано, підстави для їх скасування відсутні, через що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Суд відхиляє твердження позивача про необхідність застосування при розгляді даної справи правових висновків Верховного суду, викладених у постановах в межах розгляду адміністративних справ за №200/6156/20-а, №816/2023/15, №812/8245/13-а, №826/7704/16, №826/13060/18, №320/1147/19, №813/3034/15.

Так, у справі №200/6156/20-а касаційна скарга платника податків була залишена без задоволення, а спірним питанням не було застосування статті 44 ПК України. Натомість розглядалось питання щодо поширення дії пункту 198.5 статті 198 ПК України на операції зі знецінення запасів до нульової вартості, які станом на 31.03.2017 знаходились на тимчасово непідконтрольній території України та придбані (виготовлені) до 01.07.2015 з формуванням податкового кредиту.

У справі №816/2023/15 судами в межах фактичних обставин справи встановлено, що на підтвердження факту ненадання документів контролюючим органом не складалися акти про ненадання, також висновки акта перевірки не базуються на пункті 44.6 статті 44 ПК України. Водночас в межах даної справи, такі акти складалися відповідачем неодноразово та направлялися платнику податків.

У справі №812/8245/13-а судами в межах фактичних обставин справи встановлено, що невитребування відповідачем у платника податків необхідних документів для проведення перевірки, не складання акту про відмову в наданні документів свідчить про необґрунтованість доводів відповідача про наявність підстав вважати, що такі документи були відсутні на час складення податкової звітності, що істотно відрізняється від фактичних обставин даної справи.

У постановах від 19.06.2018 у справі №826/7704/16, від 02.12.2019 у справі №826/13060/18, від 11.11.2020 №320/1147/19, від 24.11.2020 №813/3034/15 зроблено висновок, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом. Водночас в межах даної справи контролюючий орган не здійснював аналіз діяльності контрагентів ТОВ «Кросавто». В акті перевірки не досліджувались та не встановлювались порушення контрагентами норм податкового законодавства.

Відтак, висновки Верховного суду, наведених ТОВ «Кросавто» у позовній заяві, не є релевантними до правовідносин, а тому не приймаються до уваги судом при вирішенні даного спору.

Не приймає до уваги суд також доводи позивача про те, що реєстрація податкових накладних ТОВ «Кросавто» по господарських операціях в ЄРПН є обов`язковою умовою включення сум ПДВ по цих накладних до складу податкового кредиту.

Так, доказами реального здійснення господарської операції є первинні документи, які підтверджують фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, а також документи, що підтверджують факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності покупця.

В свою чергу, сам факт наявності у позивача податкової накладної та інших облікових документів не є безумовним доказом реальності господарський операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

Аналогічний висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 23.02.2024 у справі №813/1777/16, від 04.04.2025 у справі №818/1510/17, від 12.03.2025 у справі №120/2466/23.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

За приписами частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Системно проаналізувавши приписи чинного законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення відповідають критеріям, визначеним в частині другій статті 2 КАС України, а отже підстави для задоволення позову відсутні.

У зв`язку із прийняттям судом рішення про відмову у задоволенні позову, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 06 лютого 2026 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кросавто» (43010, Волинська область, Луцький район, місто Луцьк, вулиця Дубнівська, 22Б; код ЄДРПОУ 44474215)

Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4; код ЄДРПОУ 44106679)

Суддя Н. В. Стецик