Рішення від 05 лютого 2026 р. у справі №752/1897/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/1897/25

Провадження № 2/752/979/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2026 року м. Київ

Суддя Голосіївського районного суду м. Києва Ольшевська І.О., за участю секретаря судового засідання Білас С.В., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів та просить розірвати договір купівлі-продажу електричної станції XPower, укладений між ним та відповідачем, стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в розмірі 31 227,15 грн., сплачені за покупку електростанції Xpower, моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 21.11.2024р. знайшов на вебсайті «inmagazin», який належить відповідачу, електричну станцію Xpower, потужністю 1 800 Вт, та вирішив її придбати. Замовлення було оформлено через вказаний інтернет-ресурс на загальну суму 31 227,15 грн. Після оформлення замовлення позивач отримав повідомлення від представників магазину про успішне підтвердження угоди та можливість отримання товару через службу доставки «Нова пошта». Товар був доставлений до відділення «Нової пошти». Отримання електростанції підтверджується фіскальним чеком №ФН 3409703004 ВН 75728 від 21.11.2024р. Після отримання товару позивач розпакував коробку для перевірки комплектації. В ході огляду з`ясувалось, що разом з електростанцією були надані лише інструкція іноземною мовою, яка позивачу є незрозумілою. Однак до комплекту не входили такі обов`язкові документи, як гарантійний талон та сертифікат відповідності чи придатності товару до використання. Електростанція працювала у штатному режимі лише протягом 10 днів. У процесі використання, коли рівень заряду акумулятора становив 47%, електростанція несподівано вийшла з ладу, а саме спрацював автоматичний вимикач, після чого станція припинила функціонувати. Представник компанії продавця повідомив, що необхідно надіслати товар для подальшої діагностики та ремонту. На виконання цих рекомендацій 06.12.2024р. позивач відправив електростанцію до адресата, який значився в документах на відправлення товару. Відправлення було здійснене через службу «Нова пошта» на ім`я ОСОБА_3 , телефон НОМЕР_1 , що підтверджується експрес-накладною №59001273407806. Через кілька днів після надсилання товару, як зазначає позивач, він звернувся до менеджера інтернет-магазину для з`ясування

статусу ремонту, який повідомив, що товар отриманий і переданий до сервісного центру, що знаходиться в м. Івано-Франківськ. З того часу товар позивачу не повернутий, так само як і сплачені за нього грошові кошти. Окрім того, позивач вважає грубим порушенням чинного законодавства ненадання йому гарантійного талона на товар та надання інструкцію виключно виконаної іноземною мовою. У зв`язку з тим, що відповідач продав позивачу товар неналежної якості, позивач просить розірвати укладений з ним договір купівлі-продажу та повернути сплачені грошові кошти в сумі 31 227,15 грн. Також, як вказує позивач, йому було завдано моральної шкоди, яка проявилася у вигляді душевних страждань, втрати емоційної рівноваги, порушення нормального способу життя та витрачення особистого часу і зусиль для відновлення своїх порушених прав.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 24.01.2025р. відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи, письмового відзиву на позов до суду не направив.

На підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Положення ст. 638 Цивільного кодексу України визначають, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частина 1 ст. 639 Цивільного кодексу України встановлює, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Позивач зазначає про те, що між ним та позивачем був укладений договір купівлі-продажу електричної станції Xpower, потужністю 1 800 Вт, за яким позивач купив у відповідача вказаний товар, сплативши йому 31 227,15 грн., а відповідач передав товар шляхом направлення його службою «Нової пошти». Оскільки товар виявився неналежної якості, то позивач повернув його відповідачу для ремонту. Однак, як зазначає позивач, ні товар, ні кошти не були йому повернуті.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами 1, 2, 4 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.

У положеннях ст. 675 Цивільного кодексу України йде мова про те, що товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк). Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх

усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

У відповідності до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Так, на підтвердження виникнення між сторонами правовідносин щодо купівлі-продажу товару, а саме електричної станції Xpower, потужністю 1 800 Вт, позивачем надано фіскальний чек на суму 31 227,15 грн. від 21.11.2024р., у якому відсутні відомості отримувача вказаних коштів, та експрес-накладну №59001273407806, де відправником вказаний позивач, отримувачем ОСОБА_3 , тип відправлення - посилка, опис - док-станція, оголошена цінність - 32 000,00 грн.

Дослідивши та проаналізувавши ці документи, суд робить висновок про те, що жоден з них не містить інформації про придбання позивачем електричної станції Xpower, потужністю 1 800 Вт, у відповідача та повернення товару саме відповідачу.

Інших доказів на підтвердження викладених у позові фактів до матеріали справи не надано стороною позивача.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника,

виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог і лише на підставі поданих ними доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів залишити без задоволення.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без

повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Повний текст рішення суду складено та підписано 06.02.2026р.

Суддя Ірина ОЛЬШЕВСЬКА