Рішення від 03 лютого 2026 р. у справі №752/20966/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/20966/25

Провадження №2/752/3291/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Кордюкової Ж.І.,

за участю секретаря Шененка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Держави Російська Федерація про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок військової агресії Російської Федерації,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до Держави Російська Федерація про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок військової агресії Російської Федерації.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 24.02.2022 з 5-30 год. в Україні відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введений воєнний стан.

Він з 2007 року проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Проте у 2014 році почалась збройна агресія відповідача на території України, ситуація у місті загострювалась. Разом з бойовими діями в місті суттєво погіршилась гуманітарна ситуація. Результатом зазначених протиправних дій відповідача стала повна окупація міста Донецьк у 2014 році.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ наказу Міністерства розвитку громад і територій України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» №376 від 28.02.2025 вся територія Донецького району, до складу якого входить і місто Донецьк ( НОМЕР_1 ) віднесена до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України з 07.04.2014 року.

Оскільки територія міста, де він проживав, опинилась під окупацією відповідача, він зазнавав обмежень у доступі до води, газу, світла, медицини, був позбавлений будь-якого зв`язку, та не мав права на вільне переміщення. У зв`язку з цим у 2018 році він був вимушений покинути свій дім, та ризикуючи життям, під загрозою смерті, виїхати до м. Києва, де оформив статус ВПО.

Він є власником квартири, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1 , яка знаходиться на окупованій території.

Відповідач своїми діями фактично позбавив його права власності на належне йому майно.

Протягом всього часу окупації відповідачем міста Донецька він кожного дня зазнає душевних страждань, оскільки не може повернутись додому, побачити своїх рідних, які залишились в окупації, та не можуть виїхати, що триває вже 11 років.

Всі події в його житті, що спричинені збройною агресією відповідача, значно вплинули на якість життя, яка суттєво знизилась, стала страждати пам`ять, у спілкуванні з іншими часто помічається підвищена емоційність.

Відповідно до підпункту 2.11 пункту 2 розділу І наказу Міністерства розвитку громад і територій України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» №376 від 28.02.2025 вся територія міста Київ (UA80000000000093317) відноситься до території активних бойових дій, які тривали з 24.02.2022 року по 30.04.2022 року.

Відповідно до пункту 1.14 розділу 1 наказу Міністерства України з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» № 309 від 22.01.2022, який діяв до 28.02.2025, вся територія міста Києва була віднесена до території можливих бойових дій.

У Києві він проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Таким чином, реєстрація мешкання на даній території є беззаперечним доказом його проживання у епіцентрі військових/бойових дій, під час якого він стає живим свідком вбивств, тілесних ушкоджень, знищення майна мирного населення тощо та чує, бачить військові постріли, бомбардування, вибухи пожежі, руйнування тощо.

Загальновідомий факт про вторгнення Російської Федерації на територію м. Києва.

З цими діями пов`язане його перебування у бомбосховищах, неможливості вільного та спокійного проживання на рідній землі, спілкування з близькими та користування майном, оскільки він постійно перебуває в небезпеці, як і його рідні, та взагалі всі громадяни держави. Зазначені вище факти стосуються не окремо його, а всіх, хто проживає на українській землі.

Моральні страждання внаслідок стресу у нього викликані через постійні повітряні тривоги та необхідність перебувати тривалий час в укритті, бомбардування об`єктів критичної інфраструктури, а також через необхідність докладати додаткових зусиль для організації свого життя, забезпечення безпеки та захисту порушених прав.

У зв`язку зі збройною агресією відповідача проти України, він кожного дня зазнає душевних страждань і принижень, переживає стрес і побоювання за свою безпеку, були порушені його нормальні життєві зв`язки та погіршилися відносини з оточуючими людьми.

Результатом збройної агресії особисто для нього стала втрата нормального мирного життя без щоденних побоювань за своє життя та життя рідних, за збереження майна, безпеку пересування населеним пунктом тощо. До війни розв`язаної Російською Федерацією він був повноцінним членом суспільства, мав налагоджений побут та можливість вести повноцінне життя. Проте з початком збройної агресії Російської Федерації проти України був позбавлений таких можливостей. Це безпосередньо вплинуло на його життя позивача. Йому довелося пристосовуватися до нових життєвих умов, жити у бомбосховищах, відновлювати прийнятний для себе рівень життя, він позбавлений звичного ритму життя, спілкування з близькими та друзями налагодженого побуту. Ці обставини відобразились на його матеріальному і моральному стані.

Враховуючи множинний та триваючий характер порушень прав та законних інтересів він вважає законним стягнення з Російської Федерації компенсації за завдану моральну шкоду у виді одноразової суми у сумі 1652045,50 грн., що на день подання позову за офіційним курсом Національного Банку України є еквівалентом 35000 Євро.

Просив стягнути з Російської Федерації на свою користь моральну шкоду в розмірі 35000 Євро, що є еквівалентом 1652045,50 грн., та розглянути справу без його участі.

03.09.2025 постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

11.11.2025 постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є власником 1/2 частки квартири, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу нерухомого майна від 05.04.2007, копією витягу з Державного реєстру правочинів від 05.04.2007 №3798275 т а копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 03.05.2007 №14432112.

Згідно даних довідки УПСЗН Голосіївської РДА від 16.05.2018 №0000537957 ОСОБА_1 , який має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , має фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч.2 ст.2 ЦК України учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Статтею 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено поняття судовий імунітет, відповідно до якого пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Суд відзначає, що військова агресія та окупація Російською Федерацією території України є не тільки порушенням суверенітету й територіальної цілісності України, але й порушенням основоположних принципів і норм міжнародного права (статті 2 Статуту Організації Об`єднаних Націй), оскільки внаслідок здійснення збройної агресії проти України російська федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, вчинила акт неповаги до суверенітету та територіальної цілісності іншої держави, то вона не має підстав посилатися на імунітет для уникнення відповідальності за заподіяні збитки позивачу (зазначений висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 12.05.2022 у справі №635/6172/17).

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (п.2 ч.2. ст.23 ЦК України).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. (ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України).

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія Російської Федерації була засуджена, як так, що порушує статтю 2 (4) Статут ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Статтею 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року.

24.02.2022 з 5-30 год. в Україні відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено воєнний стан.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, збройна агресія це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.

Відповідно до ч. 6 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на РФ як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди РФ.

Загальновідомим є той факт, що в лютому 2014 року розпочалася військова агресія Російської Федерації проти України, внаслідок якої була анексована територія Автономної Республіки Крим, частково окуповані території Донецької та Луганської областей України.

Судом встановлено, що позивач є громадянином України, який на момент початку збройної агресії Російської Федерації проти України та тимчасової окупації окремих територій України проживав в м. Донецьку, проте в травні 2018 року він вимушено переселився до м. Києва.

Під час проживання позивача в м. Києві відбулось також і військове вторгнення Російської Федерації на територію м. Києва.

Крім того, дійсно тривають постійні повітряні тривоги, обстріли об`єктів критичної інфраструктури,що потребує перебувати в укритті, а також докладати додаткових зусиль для організації свого життя задля забезпечення безпеки.

Зазначене свідчить про те, що внаслідок неправомірних дій відповідача позивачу спричинено моральну шкоду.

Отже, враховуючи триваючий характер порушень прав та законних інтересів позивача, а також зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, суд вважає можливим стягнути на користь позивача моральну шкоду у виді одноразової суми, яка покриває всі передбачувані порушення, що були допущені відповідачем відносно нього.

Вирішуючи питання щодо розміру такої компенсації за спричинену позивачу моральну шкоду, суд виходить із розміру задоволених вимог заявників по аналогічних спорам, що розглядалися Європейським судом з прав людини. Зокрема, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Луізідоу проти Турецької Республіки (CASE OF LOIZIDOU v. TURKEY (Article 50), (40/1993/435/514), 28 July 1998), Турецька Республіка має сплатити позивачу компенсацію у розмірі 20000 кіпрських фунтів (станом на 01.01.1998 Європейський Союз при підготовці до запровадження єдиної валюти ЄС - Євро, виходив із співвідношення 0,585274 кіпрських фунтів за 1 Євро, і таке відношення було актуальним на момент розгляду спору в Європейському суді з прав людини).

Відшкодування моральної шкоди має відбуватись в національній валюті України гривня, яка є законним платіжним засобом на території України.

Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди завданої позивачу внаслідок незаконної збройної агресії Російської Федерації проти України та порушення його майнових і конституційних прав, суд враховує характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат та з урахуванням встановлених обставин вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 1652045,50 грн., що на день подання позову за офіційним курсом Національного Банку України є еквівалентом 35000 Євро.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 15140 грн.

Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 353-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Російської Федерації на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1652045 (один мільйон шістсот п`ятдесят дві тисячі сорок п`ять) грн. 50 коп.

Стягнути з Російської Федерації на користь держави судові витрати в розмірі 15140 (п`ятнадцять тисяч сто сорок) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання, як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Російська Федерація, місцезнаходження: м. Москва, вул. Житня, б.14.

Рішення складене 04.02.2026.

Суддя Ж. І. Кордюкова