Рішення від 05 лютого 2026 р. у справі №564/4758/25 — Костопільський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/4758/25

06 лютого 2026 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі головуючої судді Грипіч Л. А.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в місті Костопіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини з інвалідністю

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив суд стягувати з відповідача на його користь аліменти на його утримання як повнолітнього непрацездатного сина з інвалідністю в твердій грошовій сумі в розмірі 1 500 грн., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з дати подачі позову до суду і протягом всього періоду непрацездатності.

Свої вимоги мотивує тим, що є сином відповідача, є особою з інвалідністю з дитинства та йому встановлено другу групу інвалідності. Внаслідок інвалідності є непрацездатним і потребує постійного матеріального забезпечення, лікування та догляду. Власний дохід у вигляді соціальної допомоги особам з інвалідністю в розмірі 2100 грн. на місяць не забезпечує належного рівня життя та не покриває витрати на ліки, харчування та інші потреби для життєдіяльності.

Зазначив, що його доглядом займається виключно матір, яка допомагає йому з приготуванням їжі, забезпеченням ліків, доглядом за житлом, організацією лікування, супроводом до лікарень та установ. Оскільки матір увесь час займається забезпеченням його життєвих потреб, тому вона немає можливості працевлаштуватися.

Його батько, відповідач по справі, не приймає участі у його утриманні, не надає жодної матеріальної допомоги, не цікавиться його станом здоров`я та умовами проживання.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 28.11.2025 року відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, про що повідомлено сторони.

Відповідачу було надано 15-ти денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати відзив на позов, позивачу у 5-ти денний строк з дня отримання відзиву на позов подати відповідь на відзив, відповідачу у строк не пізніше 5-ти днів з дня отримання відповіді на відзив подати свої заперечення на відповідь на відзив.

Своїм правом на подання відзиву на позов відповідач ОСОБА_2 не скористався.

Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, тому відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є батьком повнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 19.03.2004 року Сатиївською сільською радою Дубенського району Рівненської області.

Позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю з дитинства та йому встановлено другу групу інвалідності з 01 квітня 2025 року, що підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №71/25/444/В від 16.07.2025 року та посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 03.10.2025 року ГУ ПФУ в Рівненській області.

Як вбачається з копії висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу №1249 від 24 липня 2025 року, виданої КНП «Костопільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Костопільської міської ради ОСОБА_1 потребує постійного стороннього догляду та лікування.

З даного висновку також встановлено, що за рівнем обмеження життєдіяльності, ОСОБА_1 обмежений у здатності до спілкування та здатності контролювати свою поведінку.

Разом з тим, з матеріалів справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проживає разом з матір`ю ОСОБА_3 в с. Головин, Рівненського району, Рівненської області, яка здійснює постійний догляд за ним.

Згідно довідки про доходи, виданої ГУ ПФУ в Рівненській області Управління обслуговування громадян сума нарахованої державної соціальної допомоги ОСОБА_1 за період з 01 вересня 2025 року по 30 вересня 2025 року складає 2 100,00 грн.

Положеннями частин восьмої-дев`ятої статті 7 СК України передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (п. 10 ст. 7 СК України).

За загальним правилом, встановленим статтею 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Главою 16 Розділу ІІІ СК України регламентовано підстави виникнення обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина та порядок його виконання.

Відповідно до статті 198 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Аналіз змісту зазначеної статті дає підстави для висновку, що для виникнення обов`язку батька (матері) утримувати свого повнолітнього сина (дочку) необхідні наявність трьох умов: син (дочка) є непрацездатними (зокрема, але не виключно, тобто особами з інвалідністю І, ІІ чи ІІІ групи); син (дочка) потребує матеріальної допомоги (під якою розуміється неможливість самостійно забезпечити своє існування та недостатність державної допомоги, пенсії та допомоги у зв`язку з інвалідністю); батько (мати) мають матеріальну можливість утримувати сина (дочку) (тобто їхній заробіток (доходи) дозволяють їм здійснювати таке утримання).

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

При цьому частиною першою статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Тлумачення статті 198, 200 СК України свідчить, що при встановленні тієї обставини, чи повнолітні непрацездатні дочка чи син потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому, отримання повнолітнім непрацездатним сином, дочкою, доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що вони не потребують матеріальної допомоги (постанова Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі № 459/1381/18).

Повнолітньою непрацездатною дитиною у розумінні статті 198 СК України є повнолітні син або дочка, визнані в установленому порядку особами з інвалідністю (таке ж тлумачення указаного поняття здійснено Конституційним Судом України у рішенні від 11 лютого 2014 року N 1-рп/2014).

Встановлення ОСОБА_1 інвалідності ІI групи свідчить про те, що він є непрацездатною особою, що додаткових доказів не потребує, і кореспондується з визначеним статтею 198 СК України, обов`язком, зокрема, відповідача, як його батька, надавати утримання позивачу.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Особа з інвалідністю - це повнолітня особа зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність; інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист; втрата здоров`я - наявність хвороб і фізичних дефектів, які призводять до фізичного, душевного і соціального неблагополуччя (стаття 1 Закону України Закон України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні»).

При цьому не має значення, яку групу інвалідності має син (донька). Батьки, за загальним правилом, мають добровільно утримувати свою непрацездатну дитину. В разі відмови батьків від надання утримання аліменти можуть бути стягнені з них рішенням суду за позовом як самої дитини, так і того з батьків, з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом беззаперечно встановлено, що позивач є сином відповідача, є особою з інвалідністю другої групи з дитинства, проживає разом з матір`ю, оскільки за станом свого здоров`я потребує постійного стороннього догляду. Мінімальний розмір призначеної державою допомоги за інвалідністю, є об`єктивно недостатнім для забезпечення належних умов проживання, харчування, лікування для нього. Відповідач не надав суду підтверджень щодо своєї неспроможності сплачувати аліменти.

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд виходить з принципів розумності та справедливості та вважає за необхідне задовольнити позовну заяву в частині стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітнього непрацездатного сина з інвалідністю в твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн., щомісячно. Доказів того, що відповідач не має змоги сплачувати аліменти у визначеному позивачем розмірі суду не надано.

Згідно зі статтею 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Аліменти повнолітнім непрацездатним дочці, сину, які потребують матеріальної допомоги, у разі визнання їх особами з інвалідністю І, II груп присуджуються на строк інвалідності.

Оскільки в діючому СК України не конкретизовано, до якого саме часу батьки зобов`язані утримувати повнолітню доньку, сина з інвалідністю, суд, відповідно до ч. 1 ст. 10 СК України, вважає за доцільне застосувати в цій частині правовідносин норму ст. 79 СК України, відповідно до якої: якщо один із подружжя одержує аліменти у зв`язку з інвалідністю, сплата аліментів триває протягом строку інвалідності. У разі подання відповідного документа про продовження строку інвалідності стягнення аліментів продовжується на відповідний строк без додаткового рішення суду про це. Згідно статті 88 СК України якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Відповідач є особою працездатного віку і не має обмежень за станом здоров`я, а тому на думку суду має можливість надавати грошову допомогу сину, оскільки він потребує такої допомоги, а тому суд приходить до висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача аліментів на повнолітню дитину з інвалідністю в заявленому позивачем розмірі.

Доказів на спростування даних обставин відповідачем суду надано не було.

На підставі частини 1 статті 191 СК України, стягнення аліментів необхідно присудити від дня пред`явлення позову, тобто з 19 листопада 2025 року.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач при зверненні до суду з даним позовом від сплати судового збору звільнений законом (п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»). Таким чином, з відповідача в дохід держави необхідно стягнути 1211 грн. 20 коп. судового збору.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 12, 15, 76, 81, 141, 258, 265, 279, 430 ЦПК України, ст. ст. 182, 191, 198, 199, 200 СК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини з інвалідністю - задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_3 , виданий 15.09.2021 року, орган, що видав 5622, РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_2 , паспорт № НОМЕР_5 , виданий 01.06.2022 року, орган, що видав 5621, РНОКПП: НОМЕР_6 ) аліменти на утримання повнолітнього непрацездатного сина з інвалідністю в твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн., але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для особи, яка втратила працездатність, щомісячно, починаючи з дати звернення до суду, а саме з 19 листопада 2025 року та на весь період непрацездатності ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_3 , виданий 15.09.2021 року, орган, що видав 5622, РНОКПП: НОМЕР_4 ) в дохід держави 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. судового збору.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач:

ОСОБА_1 (житель АДРЕСА_2 ), паспорт № НОМЕР_5 , виданий 01.06.2022 року, орган, що видав 5621, РНОКПП: НОМЕР_6 .

Відповідач:

ОСОБА_2 , (житель АДРЕСА_1 ), паспорт № НОМЕР_3 , виданий 15.09.2021 року, орган, що видав 5622, РНОКПП: НОМЕР_4 .

Повне рішення складено

06 лютого 2026 року.

СуддяЛ. А. Грипіч