Рішення від 01 лютого 2026 р. у справі №539/6421/25 — Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/6421/25

Провадження № 2-а/539/7/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2026 року місто Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді – Рудалєвої Л.В.,

при секретарі – Бас В.Г.,

учасники справи у судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Лубенського міськрайонного суду Полтавської області в порядку розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ з урахуванням вимог спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

УСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

До Лубенського міськрайонного суду Полтавської області (далі – суд) звернувся ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) (далі – позивач) через свого представника – адвокатку Павленко Мар`яну Василівну (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) (далі – ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та до ІНФОРМАЦІЯ_4 (місцезнаходження: АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) (далі – ІНФОРМАЦІЯ_5 ) (далі разом – відповідачі) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 10 грудня 2025 року, просить суд:

Скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 від 22 липня 2025 оку № М/356/1 у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а провадження закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В обгрунтування своїх вимог позивач зазначає, що стосовно нього 22 липня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_5 складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), відповідно до якого позивач порушив вимоги статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: не прибув 29 червня 2025 року за викликом для уточнення військово-облікових даних. У вказаному протоколі зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 23 липня 2025 року. У вказаний день та час розгляд справи не відбувся, черговий працівник ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомив, що протокол направлено за місцем обліку позивача – ІНФОРМАЦІЯ_7 . Інформація про розгляд ІНФОРМАЦІЯ_3 протоколу стосовно нього не надходила.

При цьому, у застосунку ДІЯ позивач отримав повідомлення про відкриття Лубенським відділом державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виконавчого провадження по примусовому стягненню з позивача за відкритим виконавчим провадженням 34 000,00 грн.

Позивач наголошує на тому, що він повістку про необхідність з`явлення до ІНФОРМАЦІЯ_7 не отримував, не був належним чином повідомлений про необхідність прибуття на певний час та дату до указаного органу, а також йому не було забезпечено право на участь у розгляді протоколу стосовно нього про порушення правил військового обліку. Позивач вважає, що оскаржувана постанова, винесена відповідачем, є неправомірною та підлягає скасуванню.

Як правову підставу позивач зазначає порушення відповідачем норм Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації та в особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року (далі - Порядок №560) щодо повідомлення військовозобов`язаних про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також норм Кодексу України про адміністративні правопорушення стосовно порядку розгляд справ про адміністративні правопорушення.

Відповідачі до суду не надіслали відзиви на позовну заяву та витребувані судом документи, у жодних документах не висловили своєї позиції щодо заявлених позовних вимог. Таким чином, суд розглядає справу на підставі документів, які в ній містяться.

Заяви та клопотання сторін

10 та 15 грудня 2025 року до суду від представника позивача надійшла заява про приєднання до матеріалів справи доказів.

12 грудня 2025 року до суду від представника позивача надійшла заява про надання можливості брати участь у вказаній справі у режимі відеоконференції.

18 грудня 2025 року та 29 січня 2026 року до суду від представника позивача надійшла заява про проведення судового засідання без участі позивача/його представника.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 08 грудня 2025 року суд залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 10 грудня 2025 року суд, враховуючи, що вимоги ухвали від 08 грудня 2025 року про залишення без руху було виконано, відкрив провадження у справі та призначив судовий розгляд на 18 грудня 2025 року, витребувавши від ІНФОРМАЦІЯ_6 матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача.

Ухвалю від 16 грудня 2025 року суд надав можливість представнику позивача брати участь у вказаному судовому засіданні у режимі відеоконференції.

У судове засідання, призначене на 18 грудня 2025 року, позивач та відповідачі не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені. Розгляд справи було відкладено на 29 січня 2026 року у зв`язку із неявкою учасників справи, а також у зв`язку із ненадходженням від відповідача витребуваних судом документів.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є військовозобов`язаним, що підтверджується військовим квитком (а.с.16-17) та в інформаційній базі Резерв+ міститься інформація, що він має відстрочку за пунктом 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (а.с.12).

Позивачу 14 липня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 було виписано повістку № 3895347 про необхідність з`явитися 29 червня 2025 року о 14.00 для уточнення облікових даних (а.с.20).

22 липня 2025 року черговим ІНФОРМАЦІЯ_6 було складено протокол № ЮР_ про адміністративне правопорушення, відповідно до якого позивач порушив вимоги абзацу другого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункт 21 Прядку №560, оскільки не прибув 29 червня 2025 року за викликом для уточнення військово-облікових даних до ІНФОРМАЦІЯ_7 . Виклик направлений рекомендованим поштовим відправленням №0610260520043. Про причини неявки протягом визначеного пунктом 24 Порядку № 560 терміну не повідомив (а.с.27-28). В протоколі зазначено, що розгляд справи до адміністративне правопорушення відбудеться 23 липня 2025 року о 18.00. Позивач ознайомився із протоколом, про що свідчить його особистий підпис (а.с.27).

22 липня 2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 винесено постанову № М/356/1 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП (оскаржувана постанова), відповідно до якої за обставин, указаних у протоколі позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено на позивача штраф у сумі 17 000,00 грн (а.с.80). В оскаржуваній постанові відсутня відмітка про отримання її копії позивачем.

10 листопада 2025 року Лубенським відділом державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області відкрито виконавче провадження ВП №79555149 (постанова про відкриття виконавчого провадження (а.с.82), постанова про стягнення виконавчого збору (а.с.83) постанова про арешт коштів боржника (а.с.84), постанова про звернення стягнення на заробітну пату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с.85) по примусовому виконанню оскаржуваної постанови.

Отже, суд встановив, що між позивачем та відповідачами виникли правовідносини щодо винесення оскаржуваної постанови. Не погоджуючись із вказаною постановою позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За приписами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд виходив з такого.

Норми права, які застосував суд

Вимогами статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією України та законами України.

Як передбачено статею 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

Відповідно до статті 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі статею 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Приписами статті 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Статтею 210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно з частиною третьою статті 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначено в Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно - рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Частиною 2 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно - рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Згідно з абзацами 2, 4 частини першої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Як передбачено абзацом 11 статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17 березня 2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на час ухвалення рішення судом.

Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року затверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації та в особливий період (Порядок № 560).

У пункті 41 Порядку № 560 зазначено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Оцінка суду

Відповідно до пункту 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обгрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду обгрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини першої статті 242 КАС України рішення суду повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному КАС України (частина четверта статті 242 КАС України).

Частиною п`ятою статті 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

З огляду на законодавство України, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню у зв`язку із наступним.

Позивач, обгрунтовуючи свої вимоги, зазначає про те, що повістку не отримав, а тому не з`явився до відповідача за викликом. В матеріалах справи відсутня інформація про направлення ІНФОРМАЦІЯ_3 позивачу відповідної повістки, а також відсутні відомості про її отримання/не отримання позивачем.

Відповідач не надав суду доказів направлення повістки позивачу, а також неотримання її позивачем.

Суд, вивчивши доводи сторін та чинне законодавство України із вказаного питання, дійшов наступних висновків.

З аналізу змісту статей 7, 9, 38, 210-1, 235, 245, 251, 280 КУпАП вбачається, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Порядком № 560 передбачено, коли вважається належним повідомленням особи, якщо повістка відправляється засобами поштового зв`язку (пункт 41 Порядку № 560).

Як було зазначено вище та підтверджується матеріалами справи, у справі відсутні будь-які документи, які б підтверджували направлення позивачу повістки та її неотримання позивачем у спосіб, який надає відповідачу право притягувати позивача до відповідальності за порушення мобілізаційного законодавства України. Таким чином, відповідачем не доведено, що позивач навмисно не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_7 за повісткою.

Всупереч імперативній вимозі частини другої статті 77 КАС України відповідач не подав доказів, які б підтвердили факт вчасного оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_3 позивача про виклик.

У постанові Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 285/1535/15-а викладено висновок про те, що «адміністративне правопорушення – це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності».

Доказів того, що позивач ухилявся від явки до ІНФОРМАЦІЯ_7 за повісткою, відповідачем не надано. Відповідач не надав правильну правову оцінку діям позивача.

У постанові Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі № 640/11468/20 викладено висновок про те, що «ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення». Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття. Правові висновки аналогічного змісту були відображені у постановах Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справа №813/1790/18, від 22 травня 2020 року у справі № 825/2328/16, від 13 жовтня 2020 року у справі № 815/2503/16, від 17 лютого 2021 року у справі № 804/1190/18».

Крім того, Верховний Суд у постанові від 16 березня 2023 року у справі № 400/4409/21 зазначив, що «визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, яке спрямоване на захист суспільних інтересів, внаслідок застосування судами надмірного формалізму може призвести до таких наслідків, як, зокрема нанесення суттєвої шкоди суспільним інтересам або уникнення правопорушником обов`язку виконувати або дотримуватися законодавства».

У вказаній постанові Верховний Суд при визначенні підходів до відмежування формалізму від надмірного формалізму, зокрема, наголосив на тому, що «якщо є доступ до суду, «правопорушник» доводить, у першу чергу, сам факт відсутності правопорушення, що дозволяє суду оцінити суть відповідного правопорушення».

Водночас, наявні в матеріалах справи докази не підтверджують вчинення позивачем інкримінованого правопорушення.

Всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в поданих до суду заявах по суті справи, були перевірені та проаналізовані судом, їм надано правову оцінку. Відповідачі відповідних доводів суду не надали.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, якими зафіксовано адміністративне правопорушення, за яке останнього притягнуто до адміністративної відповідальності, відповідачі не надали і в матеріалах справи такі докази відсутні.

Частиною другою статті 251 КУпАП визначено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (стаття 62 Конституції України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Оскільки матеріалами справи спростовуються доводи відповідача – ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачі не підтвердили належними та допустимими доказами правомірність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210 КУпАП, а також не довели дотримання при винесені оскаржуваної постанови вимог статей 248, 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин та вирішення її в точній відповідності із законом, то суд дійшов висновку про необхідність скасування такої постанови із закриттям провадження в справі про адміністративні правопорушення.

Крім того, суд погоджується із доводами позивача про те, що відповідачем – ІНФОРМАЦІЯ_5 порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення та притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, оскільки протокол містить інформацію про розгляд справи про адміністративне правопорушення 23 липня 2025 року (з цією інформацією позивач ознайомлений під його особистий підпис), а оскаржувана постанова винесена 22 липня 2025 року (тобто в іншій день - за день до призначеної дати розгляду).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід задовольнити.

Судовий збір

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Так, під час подання позову позивач сплатив судовий збір у сумі 484,48 грн, що підтверджується квитанцією про сплату від 04 грудня 2025 року (а.с.1).

Позов заявлено до двох відповідачів – ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_7 . Оскільки ІНФОРМАЦІЯ_5 виніс оскаржувану постанову, яку суд скасовує, на підставі даних ІНФОРМАЦІЯ_7 , то з відповідачів та користь позивача слід стягнути за рахунок його бюджетних асигнувань судовий збір у сумі 484 гривень 48 копійок по 242 гривні 24 копійки з кожного.

Керуючись статтями 77, 241-246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 від 22 липня 2025 оку № М/356/1 у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а провадження закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 (юридична адреса: АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) та ІНФОРМАЦІЯ_4 (місцезнаходження: АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 484 гривень 48 копійок, а саме: по 242 гривні 24 копійки з кожного.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення.

Рішення суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Інформація про учасників справи відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 .

Відповідачі:

ІНФОРМАЦІЯ_9 , юридична адреса: АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_10 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 .

Суддя Лубенського міськрайонного суду

Полтавської області Л.В.Рудалєва