Рішення від 26 січня 2026 р. у справі №553/2525/25 — Подільський районний суд міста Полтави

Подільський районний суд міста Полтави

Справа № 553/2525/25

Провадження № 2/553/169/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27.01.2026м. Полтава

Подільський районний суд міста Полтави у складі головуючого судді Фоміної Ю.В., за участю секретаря судового засідання Долгової М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 553/2525/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення частки земельної ділянки, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визначення частки земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

13.06.2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення частки земельної ділянки, в якому просить:

- визначити, що частка ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0775 га, що розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер – 5310136700:12:003:0381, становить 7/40 частки.

В свою чергу до суду звернувся ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визначення частки земельної ділянки, в якому просить:

- визначити, що частка ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в праві спільної сумісної власності на земемльну ділянку з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0775 га, що розташована у АДРЕСА_1 , кадастровий номер – 5310136700:12:003:0381, становить 7/40 частки.

В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначає, що на підставі договору дарування від 02.06.2010 року посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Карнарук Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 866, їй належить 7/40 частки житлового будинку з відповідною частиною господарських споруд, розташованого на земельній ділянці по АДРЕСА_2 .

Співвласником іншої частки зазначеного житлового будинку з відповідою частиною господарських споруд є ОСОБА_2 , а саме 7/40. Іншим співвласником 13/20 частки вказаного житлового будинку була ОСОБА_4 , після смерті якої належну їй частку успадкував, ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 16.05.2024 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3-263. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 30.08.2024 року, вбачається, що ОСОБА_1 належить 7/40 частки вищевказаного житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами на підставі договору дарування ВМТ/292460, 02.06.2020, приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Карнарук Н.В. № 866; ОСОБА_2 належить 7/40 частки вищевказаного житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами; ОСОБА_3 13/20 часток вищевказаного житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер 3-263, виданий 16.05.2024 року, Перша Полтавська державна нотаріальна контора.

Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09.07.2013 року, індексний номер 3801257, яке прийнято державним реєстратором Реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції Полтавської області Візір Т.О., внесено запис про право власності від 09.07.2013 за № 5939360 на земельну ділянку за кадастровим номером 5310136700:12:003:0381, площею 0,0775 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, по АДРЕСА_1 , відповідно до якого власниками даної ділянки є : ОСОБА_5 (померла), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , форма власності: приватна, вид спільної власності: спільна сумісна, розмір частки:1. Без визначення часток учасників спільної власності.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме мйано, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо об`єкта нерухомого майна № 393018270 від 30.08.2024 року, з якої вбачається, що земельна ділянка площею 0,07758 га, кадастровий номер 5310136700:12:003:0381 адреса: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Частки співвласників не визначені, що підтверджується Витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Відповідно до рішення Подільського районного суду міста Полтави від 23.01.2025 року по справі № 553/2966/24, визнано за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом право власності на 13/20 часток земельної ділянки, площею 0,0775 га, кадастровий номер: 5310136700:12:003:0381, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на земельну ділянку залишилися не визначені у зв`язку з чим, позивачка та інші співвласники позбавлені можливості розпоряджатися своїми частками, зокрема правом виділення в натурі нерухомого майна, яке може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру часток.

Позивачем зазначено в позові, що між співвласниками склався фактичний порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 , площею 0,0775 га, кадастровий номер 5310136700:12:003:0381, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд, який відповідає зазначеному у висновку експерта №24. Відповідно до висновку експерта №24 за результатами проведення оціночно – будівельної, будівельно – технічної та земельно – технічної експертизи, складеного 06.06.2024 року судовим експертом Авдєєвою Н.М., частки співвласників складають: (померлої) ОСОБА_5 - 533/775; ОСОБА_1 – 242/1550; ОСОБА_2 – 242/1550. На ідеальну частку 13/20 спадкоємця (померлої) ОСОБА_5 потрібно виділити земельну ділянку площею 0,0504 га (0,0775х13/20). На об`єднану ідеальну частку 7/20 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 потрібно виділити земельну ділянку площею 0,0271 га (0,0775х7/20). Позивачем зазначалось про те, що не визначення частки належної позивачці у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, позбавляє позивача можливості в повній мірі розпоряджатися своєю власністю, що порушує гарантований конституційний принцип непорушності права власності, тому була змушена звернутися до суду з вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог за зустрічним позовом позивач ОСОБА_2 зазначає, що на підставі рішення Ленінського районного суду міста Полтави від 05.06.2006 року, зареєстрованого в КП Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» 11.09.2006 року в книзі №5, номер запису № 346, реєстраційний номер в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно № 16011220, належить 7/40 частки житлового будинку з відповідною частиною господарських споруд, розташованих на земельній ділянці по АДРЕСА_1 . Співвласником іншої частки зазначеного житлового будинку з відповідною частиною господарських споруд, є ОСОБА_1 , а саме 7/40 також. Іншим співвласником 13/20 частки вказаного житловоого будинку була ОСОБА_4 , після смерті якої належну їй частку успадкував, ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 16.05.2024 року, зареєстрованого в реєстрі № 3-263.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру пра власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо, об`єкта нерухомого майна від 30.08.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 належить 7/40 частки вищевказаного житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами на підставі договору дарування ВМТ/292460, 02.06.2020 року, приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Карнарук Н.В. № 866; ОСОБА_2 належаить 7/40 частки вищевказаного житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами; ОСОБА_3 13/20 частки вищевказаного житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер 3-263, виданий 16.05.2024 року, Перша Полтавська державна нотаріальна контора. Рішенням про держану реєстрацію прав та їх обтяжень від 09.07.2013 року, індексний номер 3801257, яке прийнято державним реєстратором Реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції Полтавської області Візір Т.О., внесено запис про право власності 09.07.2013 № 5939360 земельну ділянку за кадастровим номером 5310136700:12:003:0381, площею 0,0775 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, по АДРЕСА_1 , відповідно до якого власниками даної ділянки є: ОСОБА_5 (померла), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , форма власності: приватна, вид спільної власності: спільна сумісна, розмір частки:1. Без визначення часток учасників спільної власності. Викладене підтверджується інформаційно довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 393018270 від 30.08.2024 року, з якої вбачається, що земельна ділянка площею 0,0775 га, кадастровий номер 5310136700:12:003:0381 адреса: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Частки співвласників не визначені, що підтвердується Витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку.

В судовому порядку за ОСОБА_3 визнано право власності в порядку спадкування із визначенням розміру частки вище вказаної земельної ділянки. Відповідно до рішення Подільського районного суду м. Полтави від 23.01.2025 року по справі № 553/2966/24, визнано за ОСОБА_3 в поряку спадкування за законом право власності на 13/20 часток земельної ділянки, площею 0,0775 га, кадастровий номер 5310136700:12:003:0381, цільове призначення для будівнцтва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована у АДРЕСА_1 .

В зв`язку з тим, що частка ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельної ділянки не визначені, в зв`язку з чим сторони позбавлені можливості розпоряджатися своїми частками, зокрема право на виділення в натурі нерухомого майна, яке може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру часток, в зв`язку з чим ОСОБА_2 змушений був звернутися до суду з вказаним позовом.

Ухвалою судді від 13.08.2025 року, відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 13.11.2025 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визначення частки земельної ділянки, прийнято до спільного розгляду та об`єднано в одне провадження із позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення частки земельної ділянки.

Ухвалою 16.12.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач за первісним позовом відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 та її представник - адвокат Пишногуб Н.О. у судове засідання не з`явились, надали заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують та просили їх задовольнити.

Відповідач за первісним позовом позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 та його представник – адвокат Шеховцова О.І. в судове засідання не з`явились, надали заяву про розгляд справи у їх відсутність позовні вимоги визнали в повному обсязі та не заперечували проти їх задоволення.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, щодо позовів не заперечує.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

За змістом ч.1ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ст. 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК Українидо особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Земельного кодексу України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Відповідно до ст. 89 Земельного кодексу України, земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом. У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки співвласників жилого будинку. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу Україниу разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до ч. 4 ст. 120 ЗК Україниу разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Згідно ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до правової позиції, сформованої Верховним судом України у постанові №6-2с15 від 11.02.2015 року, при відсутності цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості слід застосовувати положення ч.4 ст.120 3К України з огляду на таке.

Аналіз змісту норм ст.120 ЗК Українив їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Зазначені норми закріплюють загальний принципи цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Згідно з цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у ч.4 ст.120 ЗК України, особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди, стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

При цьому при застосуванні положень ст. 120 ЗК України у поєднанні з нормою ст.125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Таким чином, у зв`язку з визнанням за сторонами права власності на відповідні частки у житловому будинку з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, який розташований на спірній земельній ділянці, до них переходить право власності на земельну ділянку, на якій розташовані вказані об`єкти нерухомості у частках, що пропорційні їх частці у будинковолодінні.

За нормою ст.87 ЗК України право спільної часткової власності на земельну ділянку, виникає, зокрема, при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно - правовими угодами, при прийнятті спадщини або за рішенням суду.

Такого висновку щодо застосування зазначених норм матеріального права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 (провадження № 14-47 цс20).

Виходячи з рівності часток у праві спільної сумісної власності, допускаючи, проте, винятку з цього правила «з урахуванням обставин, що мають істотне значення». При застосуванні наведених норм важливе значення мають рекомендації Пленуму ВСУ, викладені у постанові від 16.04.2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ». Слід особливо відзначити позицію, викладену в абзаці 3 п. 21 постанови «суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користуваня якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

Абзацом 1 пункту 21 наведеної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено, що порядок користування спільної земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до ст. 88 ЗК УКраїни бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов`язковою.

Судом встановлено, що на підставі договору дарування від 02.06.2010 року посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Карнарук Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 866, ОСОБА_1 є власником 7/40 частки житлового будинку з відповідною частиною господарських споруд, розташованого на земельній ділянці по АДРЕСА_2 , яку їй подарував ОСОБА_2 як власник 7/20 частин зазначеного домоволодіння, на підставі рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 05.06.2006 року (а.с. 9-14)

Іншим співвласником 13/20 частки вказаного житлового будинку успадкував, ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 16.05.2024 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3-263.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26.05.2025 року, вбачається, що ОСОБА_1 належить 7/40 частки вищевказаного житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами на підставі договору дарування ВМТ/292460, 02.06.2020, приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Карнарук Н.В. № 866; ОСОБА_2 належить 7/40 частки вищевказаного житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами; ОСОБА_3 13/20 часток вищевказаного житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер 3-263, виданий 16.05.2024 року, Перша Полтавська державна нотаріальна контора. Також відповідно до наданої довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка з кадастровим номером 5310136700:12:003:0381, площею 0,0775 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, по АДРЕСА_1 , належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 (померла), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , без визначення часток учасників спільної власності, що також підтверджується Витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Відповідно до рішення Подільського районного суду міста Полтави від 23.01.2025 року по справі № 553/2966/24, визнано за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом право власності на 13/20 часток земельної ділянки, площею 0,0775 га, кадастровий номер: 5310136700:12:003:0381, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.49-51).

Відповідно до рішення Ленінського районного суду міста Полтави від 05.06.2006 року зареєстрованого в КП Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» 11.09.2006 року в книзі №5, номер запису № 346, реєстраційний номер в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно № 16011220, належить 7/40 частки житлового будинку з відповідною частиною господарських споруд, розташованих на земельній ділянці по АДРЕСА_1 (а.с.12-14).

Відповідно до висновку експерта №24 за результатами проведення оціночно – будівельної, будівельно – технічної та земельно – технічної експертизи, складеного 06.06.2024 року судовим експертом Авдєєвою Н.М., частки співвласників складають: (померлої) ОСОБА_5 - 533/775; ОСОБА_1 – 242/1550; ОСОБА_2 – 242/1550. На ідеальну частку 13/20 спадкоємця (померлої) ОСОБА_5 потрібно виділити земельну ділянку площею 0,0504 га (0,0775х13/20). На об`єднану ідеальну частку 7/20 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 потрібно виділити земельну ділянку площею 0,0271 га (0,0775х7/20) ( а.с.27-48).

Позивачами зазначалось про те, що не визначення частки належної позивачці у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, позбавляє ОСОБА_1 та ОСОБА_2 можливості в повній мірі розпоряджатися своєю власністю, що порушує гарантований конституційний принцип непорушності права власності, тому останні були змушені звернутися до суду з вказаним позовом.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог за первісним та зустрічним позовами, які є законними, обґрунтованими та підтверджені належними та достатніми доказами. За правилами ч. 4 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди. Враховуючи той факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набулали по 7/40 частки кожен у праві власності на житловий будинок до них перейшло право власності на земельну ділянку пропорційно до їх частки в праві власності на житловий будинок, а саме на 7/40 частки кожному.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_6 при звернення до суду з позовом прохала звільнити її від сплати судового збору, мотивуюи свою заяву тим, що має скрутне матеріальне становище, є безробітною, має зронічне захворювання легень та борги за кредитом та іншим судовим рішенням.

Згідно з ч.1 ст.136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати (ч.3 ст.136 ЦПК України).

Частиною 5 ст.136 ЦПК України встановлено, що особа, яка заявляє клопотання про відстрочення або розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати, зобов`язана одночасно надати докази, які підтверджують наявність обставин, якими обґрунтоване таке клопотання.

Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача-фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частини перша та друга статті 8 Закону України «Про судовий збір»).

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі подання клопотань про відстрочення, розстрочення, звільнення від сплати судового збору особа, яка подає позов, повинна одночасно надати докази на підтвердження обставин, які свідчать про наявність передбачених законом підстав для таких дій.

У ст.129 Конституції України, однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відмова у звільненні від сплати судового збору, відстрочці або розстрочці його сплати не порушує вимог п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (про право на справедливий суд), оскільки не перешкоджає вказаній особі у доступі до суду і не ускладнює його таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір, його об`єкти та ставки, підстави і порядок сплати, а також умови звільнення від сплати встановлені законом, тобто справляння судового збору переслідує законну мету.

Позивачка ОСОБА_6 посилається на скрутний майновий стан та просить суд звільнити її від сплати судового збору, який дорівнює мінімальному розміру судового збору станом на день подання позову у розмірі 1211.20 грн.

Суд зазначає, що при цьому позивачка знаходиться в працездатному віці, на обліку в центрі зайнятості не перебуває, інформація щодо її доходів в період з січня 2024 року по квітень 2025 року в Державному реєстрі фізичних осіб- платників податків відсутня, разом з цим позивачка має у власності нерухоме майно, актуальну інформацію з Пенсійного фонду України не надає, довідку з банку про відсутність коштів на рахунках не надає, інвалідності не має, про утриманців не зазначає, має кредитні зобов`язання, предметом позову не є захист її соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, у звязку із чим суд приходить до висновку про відсутність підстав для звільнення від сплати судового збору та вважає за необхідним за результатми розгляду справи стягнути з позивачки на користь держави судовий збір в сумі 1211.20 грн.

Крім того, відповідно до ч.9 ст.141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, положення ч.9 ст. 141 ЦПК України, та те, що сторони не порушували права одна іншої, відповідач ОСОБА_3 є особою, яка звільнена від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», та визнав позовні вимоги, не порушував прав позивачів щодо визначення частки земельної ділянки, суд вважає за необхідним залишити судовий збір за позивачами.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями ст.ст.2,4,12,13,81,141,259,263-265,268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення частки земельної ділянки - задовольнити повністю.

Визначити, що частка ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0775 га, що розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер – 5310136700:12:003:0381, становить 7/40 частки.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визначення частки земельної ділянки - задовольнити повністю.

Визначити, що частка ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в праві спільної сумісної власності на земемльну ділянку з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0775 га, що розташована у АДРЕСА_1 , кадастровий номер – 5310136700:12:003:0381, становить 7/40 частки.

Судові витрати зі сплати судового збору за зустрічним позовом в сумі 1211,20 грн. залишити за позивачем ОСОБА_2 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 06.02.2026 року.

Суддя Подільського районного суду міста Полтави Ю. В. Фоміна