Рішення від 05 лютого 2026 р. у справі №522/26515/25-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/26515/25-Е

Провадження №2/522/1237/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючої – судді Косіциної В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ ЮРИСТ 24» про стягнення коштів у зв`язку із невиконанням умов договору, -

ВСТАНОВИВ:

08 грудня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженої відповідальністю «ЦЕНТР ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ ЮРИСТ 24» про стягнення коштів у зв`язку із невиконанням умов договору, у якій позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженої відповідальністю «ЦЕНТР ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ ЮРИСТ 24» грошові кошти у розмірі 18 000,00 гривень та здійснити розподіл судових витрат.

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Ухвалою суду від 09 грудня 2025 року провадження у справі – відкрито. Встановлено, що справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу надано 15-ти денний термін з моменту отримання копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

15 грудня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, у якому заявник просив перейти до розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 19 грудня 2025 року заяву ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення.

24 грудня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від Товариства з обмеженої відповідальністю «ЦЕНТР ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ ЮРИСТ 24»надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

05 січня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив від позивача.

Будь яких інших заяв або клопотань від учасників справи – не надходило.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4,5ст. 268 ЦПК України, У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Щодо повноважень представника позивача, суд зазначає наступне.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що Доручення №2947 від 20.11.2025 року, на підставі якого призначено адвоката Зайцева Миколу Павловича, не має жодного відношення до розгляду даної справи. Зокрема, у вказаному дорученні передбачено надання безоплатної вторинної правничої допомоги у формі представництва інтересів у суді у справі про визнання недійсним Договору про надання правової допомоги від 25.07.2025 року № 25072504. Водночас до матеріалів позовної заяви не долучено зазначеного договору, відсутні докази його укладення, а також відомості щодо предмета та вартості такого договору. З аналізу змісту позовної заяви вбачається, що позивач заявляє вимогу про стягнення грошових коштів за договором № 11042025. При цьому доручення № 2947 не поширюється ані на договір № 11042025, ані на договір № 11042505. З огляду на викладене, відповідач дійшов висновку, що позовну заяву подано особою, яка не наділена належними повноваженнями, оскільки доручення № 2947 чітко визначає обсяг надання правничої допомоги та конкретне спірне питання, яке підлягає вирішенню в судовому порядку.

Суд не погоджується із зазначеним, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України заява також повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

10 квітня 2023 року прийнято Закон України № 3022-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення доступу до безоплатної правничої допомоги», який набрав чинності 03 серпня 2023 року, пунктом 3 розділу I якого частину четверту статті 62 ЦПК України викладено в новій редакції.

Відповідно до ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються в тому числі і дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги, може бути доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» повноваження адвоката підтверджуються дорученням центру з надання безоплатної правничої допомоги та/або довіреністю відповідно до вимог процесуального закону.

Тлумачення наведених норм дає підстави для висновку, що повноваження адвоката як представника сторін та інших учасників справи можуть бути підтверджені будь-яким з наведених у ч. 4 ст. 62 ЦПК України документів: довіреністю, ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. З 03 серпня 2023 року доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, є документом, що підтверджує повноваження адвоката та додаткового підтвердження не потребує. Копії доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, або довіреності фізичної особи, за зверненням якої прийнято рішення про надання їй безоплатної вторинної правничої допомоги, можуть посвідчуватись посадовою особою відповідного органу (установи), який прийняв таке рішення, або самим адвокатом.

Зазначена правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду КЦС від 13.06.2024 року у справі № 206/3940/23.

Таким чином, наявність доручення, на підставі якого призначено адвоката, є достатньою підставою для здійснення представництва інтересів позивачки у суді, а вимога подання будь-яких додаткових документів виходить за межі розумного процесуального формалізму.

Щодо позовних вимог про стягнення коштів, суд зазначає наступне.

11 квітня 2025 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ ЮРИСТ 24» було укладено договір № 11042505 про надання правової допомоги/юридичних послуг, за яким виконавець зобов`язався надати юридичний супровід у суді 1-ї інстанції (ст. 172-20 КУпАП) та зняття обтяження в електронному реєстрі.

У позовній заяві позивачка зазначає про те, що послуги за вказаним договором їй не були надані. Вказує, що зверталася до відповідача із претензією про повернення коштів, але відповідач відмовився від повернення коштів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 526 ЦК України встановлює загальні умови виконання зобов`язань та закріплює основний принцип виконання зобов`язань - принцип належного виконання, що стосується як суб`єктів, так і предмета, строку чи терміну, місця і способу виконання. Так, згідно її положень зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутність таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання (ст. 901 ЦК України).

Статтею 902 ЦК визначено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Відповідно до статті 903 ЦК якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 2.2.6. Договору від 11.04.2025 року, замовник зобов`язаний підписати Акт про надання юридичних послуг/правової допомоги, в тому числі проміжний Акт про надання частини юридичних послуг протяг трьох календарних днів з моменту отримання повідомлення Виконавця за допомогою телефонного та/або поштового зв`язку про виконання (часткове виконані останнім, прийнятих на себе зобов`язань.

Відповідач у додатках до відзиву надав копію акту приймання-передачі наданих послуг від 12.04.2025 року №11042505 до Договору про надання юридичних послуг/правової допомоги № 11042505, відповідно до якого Виконавець надав, а Замовник прийняв юридичні послуги/правову допомогу щодо юридичного супроводу у суді 1-ї інстанції (ст. 172-20 КУпАП) та зняттю обтяження в електронних реєстрах.

У п. 6 Акту визначено, що замовник не має жодних претензій до якості наданих виконавцем послуг.

У відповіді на відзив позивачка вказує, що вищезазначений акт, на її переконання, є підробленим, підпис на ньому їй не належить, зі змістом акту вона не ознайомлювалась та дізналася про його існування лише після отримання відзиву.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Стверджуючи про підроблення акту та неналежність їй підпису, позивачка, як сторона, що заперечує достовірність письмового доказу, повинна була подати відповідні докази на підтвердження таких обставин або ініціювати проведення судової почеркознавчої експертизи.

У ст.102 ЦПК України вказано, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Проте, під час розгляду справи позивачка не скористалася своїми процесуальними правами на подання клопотання про призначення відповідної почеркознавчої експертизи. Позивачка також не надала суду висновок експерта, складений на її замовлення, який би підтверджував, що підпис в акті виконаний не нею, а іншою особою.

Тому, підписання Сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг від 12.04.2025 № 11042505 свідчить про виконання договору та надання послуг у повному обсязі.

У відповіді на відзив позивачка зазначає, що відповідач у взаємовідносинах із нею діяв недобросовісно. Вказана недобросовісність проявляється в нечіткому формулюванні предмету договору, зокрема, не зрозуміло, що означає вираз «юридичний супровід».

Проте, відповідно до ч.1 ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір про надання юридичних послуг від 11.04.2025 року №11042505 підписувався самою ОСОБА_1 , а тому, остання погодилася визначеним предметом договору. ОСОБА_1 як один із учасників договору не була позбавлена права вжити заходів задля більш чіткого формулювання предмету договору, у разі, якщо він був їй не зрозумілим в момент підписання.

Суд також зауважує, що після його підписання ОСОБА_1 не зверталася із позовом про визнання вказаного договору або його частини недійсною.

Тому, посилання на те, що ТОВ «Центр правової допомоги юрист 24» діяло відносно ОСОБА_1 недобросовісно не підтверджується наявними у справі матеріалами.

У відповіді на відзив ОСОБА_1 вказує, що в жовтні 2025 року в Індустріальному районному суді м. Дніпра розглядалася справа №202/2331/25 про адміністративне правопорушення, передбачене ст.172-20 КУпАП відносно її сина, а згідно даних з ЄДРСР вказана справа розглянута без участі захисниках. Тому, виникає питання, які саме послуги у цій справі надавало товариство саме ОСОБА_1 , якщо вона не притягувалася до відповідальності.

Проте, підписуючи договір, ОСОБА_1 погодила надання наступної послуги: юридичний супровід у суді 1-ї інстанції (ст. 172-20 КУпАП) та зняття обтяження в електронному реєстрі та в подальшому підписала акт, яким підтвердила надання такої послуги, тобто, перелік послуг та факт їх надання підтверджуються наявними у справі матеріалами.

Тому, беручи до уваги те, що факт належного виконання ТОВ «Центр правової допомоги юрист 24» договору про надання правової допомоги перед ОСОБА_1 підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг та не був спростований відповідачкою, суд доходить до висновку про те, що підстави для задоволення позову – відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 141, ч.4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ ЮРИСТ 24» про стягнення коштів у зв`язку із невиконанням умов договору – залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення складено та підписано 06 лютого 2026 року.

Суддя Косіцина В.В.